Ухвала

від 08.11.2021 по справі 461/2501/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/2501/19 Головуючий у 1 інстанції Радченко В.Є.

Провадження № 22-ц/811/860/21 Доповідач в 2-й інстанції Мікуш Ю. Р.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Мікуш Ю.Р.

Суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.

Секретар Іванова О.О.

З участю: представника позивача ОСОБА_1 -адвоката Вовчак Р.Я., представника АТ Приватбанк адвоката Жарського І.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу № 461/2501/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк на рішення Галицького районного суду міста Львова від 12 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування запису про державну реєстрацію права власності ,-

в с т а н о в и в :

09 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування запису про державну реєстрацію права власності .

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 19 жовтня 1994 його батькові ОСОБА_3 Львівською міською адміністрацією видано Свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 58,1 кв.м.

06 березня 1998 року ОСОБА_3 склав заповіт на користь ОСОБА_1 , згідно якого все майно спадкодавця, в тому числі, квартира по АДРЕСА_2 , заповідається ОСОБА_1 -позивачу по справі.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 04 серпня 2003 року державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т. М. ОСОБА_1 видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, в тому числі, на квартиру по АДРЕСА_2 . Згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 1208836 від 11 серпня 2003 року, квартира по АДРЕСА_2 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 . Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19 лютого 2019 року право власності на квартиру по АДРЕСА_2 зареєстроване за ТОВ Профілактика державним реєстратором Павлишин Н.-П. А. Підставою реєстрації права власності зазначено акт приймання-передачі нерухомого майна від 18 грудня 2017 року, складений між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 та посвідчений приватним нотаріусом Прокоф`євою О. Ю., а також протокол ТОВ Профілактика , виданий 18 грудня 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Прокоф`євою О. Ю.

12 квітня 2019 року о 18:47:53 год. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Міссіяж О.А. перереєстровано його квартиру на підставі Договору купівлі-продажу від 12 квітня 2019 року №117 на ОСОБА_2 .

Вважає, що нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 вибуло з його володіння як власника поза його волею, тому що він не здійснював волевиявлення, спрямованого на передачу права власності на це майно, не був стороною договорів купівлі-продажу, дарування щодо цього майна, не вчиняв жодних дій, які б свідчили про намір продати дане майно та не уповноважував жодних осіб з приводу продажу майна, то таке майно підлягає витребуванню від ТОВ Профілактика на користь ОСОБА_1 .

Позивач ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просив:

-витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3 та повернути її у власність ОСОБА_1 ;

-скасувати запис про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_2 .

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 12 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3 та повернуто її у власність ОСОБА_1 .

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ ПриватБанк залишено без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 листопада 2019 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року постанову Львівського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що у даній справі, АТ КБ ПриватБанк подало апеляційну скаргу як особа, яка не брала участі в справі; при апеляційному перегляді апеляційний суд не зробив висновку про те, що оскарженим рішенням суду першої інстанції вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки банку. Апеляційний суд не врахував, що рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті і зробив неправильний висновок про залишення без змін рішення суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі Акціонерне товариство Комерційний банк ПриватБанк зазначає, що вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи. Стверджує, що банк є іпотекодержателем спірної квартири, а тому оскаржуваним рішенням порушуються його права як іпотекодержателя, однак суд не залучив банк до участі у справі. Передача квартири в іпотеку підтверджується укладенням іпотечного договору №LVH0GA0000000004/1від 14.06.2019 року та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек , Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Ухвалюючи рішення, суд неповно дослідив обставини, що мають значення для справи, зокрема, не з`ясував на якій стадії знаходиться розслідування заяви нотаріуса Прокоф`євої О.Ю. про те, що вона не здійснювала жодних нотаріальних дій щодо квартири, яка є предметом даного спору, не призначив судово-почеркознавчої експертизи на відповідність підпису ОСОБА_1 на Акті приймання-передачі нерухомого майна від 18 грудня 2017 року, складеним між ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , не дослідив обставин щодо руху кримінального провадження. Просить скасувати рішенням Галицького районного суду м. Львова від 12 листопада 2019 року та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник позивача ОСОБА_1 -адвокат Кравець П.І. подав суду клопотання про закриття апеляційного провадження.

В обгрунтування клопотання зазначає, що договір іпотеки від 14 червня 2019 року укладений між ОСОБА_2 та АТ КБ Приватбанк визнаний недійсним, а тому питання про права , свободи , інтереси та (або) обов`язки банку не вирішувалося.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційне провадження слід закрити.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Судом встановлено , що рішенням Галицького районного суду м.Львова від 21.07.2020 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 24.11.2020 року та постановою Верховного Суду від 08.04.2021 року визнано недійсним договір іпотеки нерухомого майна від 14.06.2019 року, укладеного між ОСОБА_2 та АТ КБ Приватбанк щодо квартири АДРЕСА_3 , площею 58,2 кв.м., скасовано державну реєстрацію іпотеки на нерухоме майно та державну реєстрацію обтяження (а.с. 102-108).

У постанові Верховного Суду від 08.04.2021 року прописано, що оскільки квартира АДРЕСА_3 вибула з володіння ОСОБА_1 поза його волею , ОСОБА_2 не мала права передавати її в іпотеку.

Доводи апеляційної скарги у зазначеній справі є аналогічними до доводів АТ КБ Приватбанк у касаційній скарзі та були предметом перегляду Верховним Судом у справі за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ Приватбанк , ОСОБА_2 про визнання договору іпотеки недійсним за касаційною скаргою АТ КБ Приватбанк на рішення Галицького районного суду м.Львова від 21 липня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року.

Відповідно до ст.236 ЦПК України правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відтак, рішенням суду першої інстанції про витребування майна з незаконного володіння ОСОБА_2 , а саме квартири АДРЕСА_3 та повернення її у власність ОСОБА_1 , питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки АТ КБ Приватбанк не вирішувалося, оскільки недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю, а тому апеляційне провадження підлягає закриттю.

У справі Мушта проти України Європейський Суд з прав людини зазначив, що суд нагадує, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.

Відповідно до ч.2 ст.362 ЦПК України про закриття апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

Керуючись ст.ст.362, 383, 384,389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

у х в а л и в :

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скарго Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк на рішення Галицького районного суду міста Львова від 12 листопада 2019 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дати складення повного тексту ухвали, в порядку визначеному ст.ст.389-391 ЦПК України.

Повний текст ухвали складено 09 листопада 2021 року.

Головуючий суддя Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк