Ухвала

від 30.07.2021 по справі 461/2501/19

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 461/2501/19 Головуючий у 1 інстанції: Радченко В.Є.

Провадження № 22-ц/811/860/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

УХВАЛА

30 липня 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Мікуш Ю.Р.

Суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В.

розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Вовчак Романи Ярославівни про забезпечення позову у цивільній справі № 461/2501/19 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк на рішення Галицького районного суду міста Львова від 12 листопада 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування запису про державну реєстрацію права власності ,-

в с т а н о в и в :

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування запису про державну реєстрацію права власності .

Позов мотивований тим, що 19 жовтня 1994 батькові позивача ОСОБА_3 Львівською міською адміністрацією видано свідоцтво № НОМЕР_1 про право власності на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 58,1 кв.м. 06 березня 1998 року ОСОБА_3 склав заповіт на користь ОСОБА_1 , згідно якого все майно спадкодавця, в тому числі, квартира по АДРЕСА_2 , заповідається ОСОБА_1 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . 04 серпня 2003 року державним нотаріусом Першої Львівської державної нотаріальної контори Кіріловою Т. М. ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, в тому числі, на квартиру по АДРЕСА_2 . Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 1208836 від 11 серпня 2003 року, квартира по АДРЕСА_2 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_1 . Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 19 лютого 2019 року право власності на квартиру по АДРЕСА_2 зареєстроване за ТОВ Профілактика державним реєстратором Павлишин Н.-П. А. Підставою реєстрації права власності зазначено акт приймання-передачі нерухомого майна від 18 грудня 2017 року, виданий ОСОБА_1 і ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом Прокоф`євою О. Ю., а також протокол ТОВ Профілактика , виданий 18 грудня 2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Прокоф`євою О. Ю.

Оскільки ОСОБА_1 не відчужував належну йому квартиру на користь інших осіб, то позивач звернувся до Галицького Відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення. 14 березня 2019 року Галицьким ВП ГУ НП у Львівській області розпочате досудове розслідування у кримінальному провадженні за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 358 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019140050001213. Оскільки нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 вибуло з володіння власника ОСОБА_1 поза його волею, тому що він не здійснював волевиявлення, спрямованого на передачу права власності на це майно, не був стороною договорів купівлі-продажу, дарування щодо цього майна, не вчиняв жодних дій, які б свідчили про намір продати дане майно та не уповноважував жодних осіб з приводу продажу майна, то таке майно підлягає витребуванню від ТОВ Профілактика на користь ОСОБА_1 .

Крім цього, ОСОБА_1 стало відомо про те, що 12 квітня 2019 року о 18:47:53 год. приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Міссіяж О. А. перереєстровано на підставі договору купівлі-продажу від 12 квітня 2019 року № 117 право власності на квартиру АДРЕСА_3 (індексний номер 46454312, номер запису про право власності 31163737) за ОСОБА_2

ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просив:

витребувати з незаконного володіння ОСОБА_2 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3 та повернути її у власність ОСОБА_1 ;

скасувати запис про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_2 .

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 12 листопада 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_3 та повернуто її у власність ОСОБА_1 .

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ ПриватБанк залишено без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 листопада 2019 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року постанову Львівського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що у даній справі, АТ КБ ПриватБанк подало апеляційну скаргу як особа, яка не брала участі в справі; при апеляційному перегляді апеляційний суд не зробив висновку про те, що оскарженим рішенням суду першої інстанції вирішувалося питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки банку. За таких обставин, апеляційний суд не врахував, що рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті і зробив неправильний висновок про залишення без змін рішення суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі Акціонерне товариство Комерційний банк Приват Банк зазначає, що вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Розгляд апеляційної скарги відкладено на 14 год.15 хв. 06 вересня 2021 року.

30 липня 2021 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Вовчак Р.Я. подала заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви зазначає, що за відповідачем ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на праві власності зареєстрована квартира АДРЕСА_3 . На виконання рішення Жовківського районного суду Львівської області від 11.03.2021 року у справі №444/3217/19 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ Приватбанк заборгованості у розмірі 684120,48 грн. за кредитним договором LVH0GA0000000004 від 14.06.2019 року, а також судові витрати в розмірі 10261,81 грн. відкрито виконавче провадження №65658042. Спірна квартира, зважаючи на рішення у цій справі не належить ОСОБА_2 , однак право власності все ще зареєстровано за нею на квартиру та на неї може бути звернуто стягнення у виконавчому провадженні , а тому вважає, що є необхідність забезпечення позову.

Крім цього, зазначає, що ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 10 квітня 2019 року вжито заходи забезпечення позову у даній справі, однак на підставі підробленої ухвали від 11.06.2019 року запис про заборону вчинення реєстраційних дій щодо спірної квартири видалено в результаті чого відповідач змогла передати квартиру в іпотеку. Відтак в ході розгляду даної справи, незважаючи на вжиті заходи забезпечення позову відбулася перереєстрація квартири та передача її в іпотеку. Прохання позивача вжити заходи забезпечення позову зумовлено ще й тим, що відповідно до ч.2 ст.388 Цивільного кодексу України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку встановленому для виконання судових рішень. Отже у випадку невжиття заходів забезпечення позову та реалізації майна у виконавчому провадженні щодо примусового виконання судового рішення, позивач буде незаконно позбавлений права власності на квартиру та не зможе її витребувати у нового набувача. Просить вжити заходів забезпечення позову, шляхом заборони будь-яким органам та/або особам, у тому числі державним та/або приватним виконавцям, вчиняти будь-які дії щодо звернення стягнення та/або примусової реалізації нерухомого майна: квартири АДРЕСА_3 , в тому числі, але не виключно:заборонити накладати арешт на квартиру АДРЕСА_3 у виконавчому провадженні, заборонити вчиняти дії щодо визначення вартості квартири та складати звіти про оцінку майна, заборонити проводити електронні торги щодо квартири АДРЕСА_3 .

Перевіривши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання про забезпечення позову слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову передбачені у ст.150 ЦПК України.

Згідно із частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При встановленні відповідності заходів забезпечення позову позовним вимогам слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

При цьому забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності і процесуального рівноправ`я сторін.

Слід мати на увазі, що при розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

В заяві про забезпечення позову, представник позивача посилається на можливість звернення стягнення на спірну квартиру в порядку виконання рішення Жовківського районного суду Львівської області від 11 березня 2021 року про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитними договором.

Однак з матеріалів справи встановлено, що рішенням Галицького районного суду м.Львова від 21 липня 2020 року залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року та постановою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року визнано недійсним договір іпотеки нерухомого майна від 14 червня 2019 року, укладений між ОСОБА_5 та АТ КБ Приватбанк , щодо квартири АДРЕСА_3 , площею 58,10 кв. м. У постанові Верховного Суду зазначено, що квартира вибула з володіння позивача ОСОБА_1 поза його волею , а відтак ОСОБА_2 не мала права передавати її в іпотеку. Постанова набрала законної сили , є остаточною та оскарженню не підлягає.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Крім цього, інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, розтратити його, продати або знецінити і, що такі дії відповідача можуть призвести у майбутньому до того, що виконання рішення суду про присудження може бути утрудненим або взагалі неможливим.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З матеріалів справи встановлено, що ухвалою Галицького районного суду м.Львова від 10 квітня 2019 року забезпечено позов шляхом заборони органам та суб`єктам , які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав (державним реєстраторам прав на нерухоме майно; виконавчим органам сільських, селищних і міських рад, Київської, Севастопольської міських, районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб`єктам - як суб`єктам державної реєстрації прав; територіальним органам Міністерства юстиції України), вносити зміни та відповідні записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації набуття, зміни або припинення речових прав на квартиру АДРЕСА_3 .

Ухвала набрала законної сили, є чинною, а тому апеляційний суд вважає, що підстав для повторного вжиття заходів забезпечення позову немає.

Представник позивача не надав суду жодних доказів про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, заява ґрунтується на припущеннях про можливе звернення стягнення на спірне майно.

Зокрема позивач не надав суду доказів, що державним виконавцем вчиняються дії щодо стягнення на спірну квартиру, а відкриття виконавчого провадження про це не свідчить.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову.

Керуючись ст.ст.149, 150 ч.1 п.6,365 ч.1 п.7 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 -адвоката Вовчак Романи Ярославівни про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.ст.389-391 ЦПК України.

Повний текст ухвали складений і підписаний 30 липня 2021 року.

Головуючий суддя Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк