Рішення

від 04.11.2021 по справі 575/124/20

ВЕЛИКОПИСАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 575/124/20

Провадження № 2/575/14/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2021 р. смт. Велика Писарівка

Великописарівський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді В`юник Н.Г.

за участю секретаря судового засідання Кузьменко А.А.

представника позивача-відповідача

Товариства з обмеженою

відповідальністю Кириківське Литвин О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Велика Писарівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кириківське до ОСОБА_1 , Фермерського господарства Апіс про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, та за позовом Фермерського господарства Апіс до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Кириківське про визнання незаконним та скасування запису у книзі реєстрації договорів оренди землі,

у с т а н о в и в:

Позивач, ТОВ Кириківське просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01 червня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Фермерським господарством Апіс (код ЄДРПОУ 22978083), на земельну ділянку загальною площею 2,7079 га, кадастровий номер 5921255400:06:002:0090 та на земельну ділянку площею 0,4911 га, кадастровий номер 5921255400:05:004:0073, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, номер запису про інше речове право: 22448050, дата державної реєстрації: 21 вересня 2017 року, скасувати запис про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, яка здійснена державним реєстратором Фальченко Юрієм Леонідовичем Комунального підприємства Реєстраційно-інвентаризаційна служба В`язівської сільської ради Сумська область , індексний номер 37193121 від 21.09.2017та стягнути з відповідачів судові витрати.

Свої вимоги мотивує, тим, що 21 вересня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ Кириківське укладено договір оренди земельної ділянки, за яким ОСОБА_1 передала належну їй на праві власності земельну ділянку відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії I-СМ № 033856, загальною площею 3,20 га в т.ч. -площею 2,71 га ріллі та 0,49 га сінокосу, що розташована на території Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області, в оренду ТОВ Кириківське строком на 15 років. Даний договір зареєстрований у Великописарівському відділенні Сумської регіональної філії ДП Центр ДЗК 24 січня 2007 року за № 040762804156, строк дії якого не закінчився, договір виконується належним чином, при цьому посилається на умови даного договору та зазначає, що орендар має переважне право на поновлення договору на новий строк.

Фермерське господарство Апіс звернулось до суду з позовом, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати запис від 24 січня 2007 року за № 040762804156 про реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Кириківське у Книзі державної реєстрації договорів оренди Розділ 4 (4АА 008573), проведений Великописарівським відділенням Сумської регіональної філії ДП Центр ДЗК та стягнути з відповідачів судові витрати.

Свої вимоги мотивує тим, що при розгляді вище зазначеної цивільної справи йому стало відомо, що в примірниках договорів оренди земельної ділянки ОСОБА_1 з ТОВ Кириківське заначений різний строк дії, а саме 5 та 15 років. В книзі реєстрації договорів оренди Розділ 4 (4АА 008573) за №4156 проведений Великописарівським відділенням Сумської регіональної філії ДП Центр ДЗК зазначено строк дії договору оренди землі між ОСОБА_1 та ТОВ Кириківське - 15 років. Крім того, зазначає, що при укладенні даного договору були порушені істотні умови договору оренди земельної ділянки, передбачені ст. 15 Закону України Про оренду землі , що є підставою для відмови в реєстрації договору, а тому реєстрація договору проведено з порушення вимог закону. Крім того, вказує, що на спірну земельну ділянку не була відкрита Поземельна книга, дані якої не були внесені до АС ДЗК , вважає, що з цих підстав державна реєстрація договору від 21 вересня 2006 року не відбулась.

Представник позивача Литвин О.В. позовні вимоги ТОВ Кириківське підтримала та обгрунтувала обставинами, викладеними в позовній заяві та пояснила, що договір оренди земельної ділянки між ТОВ Кириківське та ОСОБА_1 , укладений 21 вересня 2006 року строком на 15 років, виконується, строк його дії не закінчився. Крім того, орендар має переважне право на пролонгацію договору, що стало підставою для укладення додаткової угоди на продовження дії вище вказаного договору строком на 10 років. Сторонами договір не розривався та не скасовувавсь, а тому укладання договору між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Апіс є порушенням прав ТОВ Кириківське та не відповідає вимогам законодавства. Крім того зазначає, що позовні вимоги ФГ Апіс не підлягають задоволенню, оскільки подвійна реєстрація договорів недопустима. Що доказом укладення договору оренди строком на 15 років є книга реєстрації договорів, що стосується архівного екземпляра договору оренду, який наданий суду Великописарівським відділом Держгеокадастру, строком на 5 років, вважає технічною помилкою, оскільки в інших екземплярах договору оренди зазначено строк дії 15 років. Акти передачі земельної ділянки не можуть свідчити про строк дії договору, а лише підтверджує передачу земельної ділянки в оренду. Просить позовні вимоги задовольнити, а у задоволенні позовних вимог ФГ Апіс відмовити.

У відповіді на відзив представник ТОВ Кириківське зазначає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Посилаючись на норми цивільного кодексу, а саме ст.ст.626, 638, 525, 792, Закон України Про оренду землі , вказує, що договір оренди земельної ділянки від 21 вересня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Кириківське, за умовами якого орендар передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур, яка розташована на території Кириківської селищної ради, строком на 15 років. Даний договір зареєстрований у Великописарівському відділенні Сумської регіонадльної філії ДП Центр ДЗК , про що у Державному реєстрі земель зроблено відповідний запис 24 січня 2007 року за №040762804156 на примірниках договорів, зроблено відмітку про державну реєстрацію з проставленням підпису відповідальної особи та печатки.

Відповідно до даного договору земельна ділянка передана у платне строкове користування строком на 15 років і використовується ТОВ Кириківське .

01 червня 2017 року між ОСОБА_1 та ФГ Апіс на земельну ділянку укладено договір оренди з порушенням чинного законодавства, оскільки законом не визначено порядок подвійної реєстрації договорів оренди землі. Крім того, зазначає, що у відзиві відповідач не спростував презумпцію правомірності договору, укладеного між ТОВ Кириківське та ОСОБА_1 (Т№1 а.с.105-106).

У відзиві на позовну заяву ФГ Апіс представник ТОВ Кириківське , посилаючись на норми законодавства зазначає, що договір укладений ТОВ Кириківське з ОСОБА_1 21 вересня 2006 року строком на 15 років та проведено його реєстрацію. Сторони договору не оспорюють його дію, узгодили істотні умови договору і мають намір продовжувати його дію, при цьому посилається на постанову Верховного Суду України від 03 вересня 2014 року у справі № 6-94цс14.

Зазначає, що Верховний Суд України у постанові від 21 вересня 2016 року у справі 6-1512цс16 звертає увагу, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або держави та суспільні інтереси.

Вважає, що суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси осіб, і залежно від установленого вирішувати питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Зазначає, що якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема, в частині проведення розрахунків і сторони протягом певного часу виконували умови договір погодженим способом, то незгода позивачів з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання їх прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав. Аналогічна позиція міститься в постанові Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 471/761/17-ц.

Також, укладаючи договір оренди земельної ділянки ФГ Апіс з ОСОБА_1 01 червня 2017 року строком на 15 років з зазначенням дати початку дії договору - 22 вересня 2021 року, ФГ Апіс визнало договір оренди землі ТОВ Кириківське і ОСОБА_1 та строк його дії -15 років.

Просить у задоволенні позовних вимог ФГ Апіс відмовити (Т№2 а.с.2-8).

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги ТОВ Кириківське визнала та пояснила, що договір оренди земельної ділянки укладений на 15 років, виконується і вона має намір його поновити після закінчення строку дії. У примірнику договору, який був у неї, було зазначено 15 років, його забрав представник ФГ Апіс і не повернув. При підписанні договору з ФГ Апіс їй не повідомили , що укладення даного договору не відповідає вимогам законодавства. Просить у задоволенні позовних вимог ФГ Апіс відмовити.

Представник Фермерського господарства Апіс позовні вимоги ФГ Апіс підтримала та просить у задоволенні позовних вимог ТОВ Кириківське відмовити, при цьому послалась на відзив на позовну заяву та відповіль на відзив ТОВ Кириківське .

У відзиві на позовну заяву представник ФГ Апіс зазначає, що викладене в позовній заяві ТОВ Кириківське не відповідає дійсності та зазначає, що відповідно наданих Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області копії договору оренди земельної ділянки від 21 вересня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Кириківське в п.6 зазначено, що договор укладено строком на п`ять років. Крім того, строк п`ять років зазначено у акті приймання-передачі земельної ділянки, який є невід`ємною частиною договору. Отже, вважає, що договір між ТОВ Кириківське та ОСОБА_1 укладено терміном на п`ять років, а не на п`ятнадцять років, як це зазначає позивач. Термін дії договору закінчився, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки двох договорів оренди не існує. Враховуючи вище викладене просить суд визнати незаконним та скасувати запис у книзі реєстрації договорів оренди землі, оскільки реєстрація проведена на 15 років. При цьому посилається на постанови Верховного Суду та Постанову Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073 Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі (Т№1 а.с.50-53).

Представник Головного управління Держгеокадастру у Сумській області позовні вимоги ФГ Апіс не визнав та посилається на відзив.

У відзиві на позовну заяву ФГ Апіс про визнання незаконним та скасування запису у книзі реєстрації договорів оренди землі, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області посилається на Постанову Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073 Про затвердження Порядку державної реєстрації договорів оренди землі , яким затверджено Порядок державної реєстрації договорів оренди землі ( втратила чинність 20 липня 2011 року). В п.2 вищезазначеного Порядку зазначено, що державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельної ділянки, акт приймання -передачі не є обов`язковим при укладенні договору оренди землі, а лише підтверджує виконання орендодавцем умов договору оренди землі.

Договір між ТОВ Кириківське та ОСОБА_1 від 21 вересня 2006 року, який зареєстрований 24 січня 2007 року відповідно до законодавчих актів, які діяли на час його укладення, є чинним та на теперішній час виконується, що стосується договору оренди землі від 01 червня 2017 року між ФГ Апіс та ОСОБА_1 , то при реєстрації даного договору реєстратор під час реєстрації речового права на нерухоме майно зобов`язаний перевірити інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав. При цьому посилається на постанову Верховного Суду у постанові по адміністративній справі від 12 червня 2018 року, вказує, що одним з обов`язків державного реєстратора є встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Просить відмовити позивачу ФГ Апіс в задоволенні позовних вимог (Т№2 а.с.21-22).

У судовому засіданні встановлено, що відповідно Державного акту на право приватної власності на землю серії I-СМ № 033856, виданого Кириківською селищною радою Великописарівського району Сумської області 21 грудня 2001 року ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка площею 3,2о га, а саме рілля -2,71 га та кормові угіддя - 0,49 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Кириківської селищної ради Великописарівського району Сумської області (Т№1 а.с.10).

Відповідно договору оренди земельної ділянки, укладеного 21 вересня 2006 року ОСОБА_1 передала ТОВ Кириківське , в оренду строком на 15 років земельну ділянку, яка належить їй на праві приватної власності, відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії I-СМ № 033856, площею 3,20 га. Даний договір зареєстрований у Великописарівському відділенні Сумської регіональної філії ДП Центр ДЗК 24 січня 2007 року за №040762804156 ( Т№1 а.с.6-7).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, слідує, що земельна ділянка, яка належить на праві власності ОСОБА_1 за договором оренди 01 червня 2017 року передана в оренду ФГ Апіс терміном на 15 років , строк оренди починається з 22 вересня 2021 року, закінчується 22 вересня 2036 року, зі сплатою орендної плати в розмірі 10 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Реєстрація договору оренди земельної ділянки проведена державним реєстратором Фальченко Ю.Л. Комунального підприємства Реєстраційно-інвентаризаційна служба В`язівської сільської ради Сумської області (Т№1 а.с. 8-9).

Згідно договору оренди земельної ділянки, укладеного 21 вересня 2006 року, слідує, що ОСОБА_1 передала в оренду ТОВ Кириківське земельну ділянку відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії I-СМ № 033856, загальною площею 3,20 га.,в тому числі рілля - 2,71 га., сінокосу - 0,49 га строком на 5 років зі сплатою орендної плати в розмірі 1, 5% від нормативної грошової оцінки землі (Т№1 а.с.124-125.)

З договору оренди землі та акту про визначення та закріплення меж земельної ділянки, переданої орендодавцем ОСОБА_1 , акту приймання-передачі земельної ділянки, які надані Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області тасторонами, оригінали яких було оглянутого в судовому засіданні, зазначено різні терміни дії 15 та 5 років (Т№1 а.с. 6,127).

З копії книги - записи державної реєстрації договорів оренди землі Розділ 4 - реєстраційний номер 040762804156 від 24 січня 2007 року ОСОБА_1 орендодавець, ТОВ Кириківське - орендар, земельна ділянка розташована на території Кириківської селищної ради - кадастровий номер 5921255400:06:002:0090, розмір земельної ділянки 2,71 га, та кадастровий номер 5921255400:05:004:0073, площею0,49 га, сільськогосподарське виробництво, строк - 15 років (оригінал було оглянуто в судовому засіданні) (Т№1 а.с.128).

З довідки ТОВ Кириківське слідує, що відповідно договору оренди земельної ділянки від 21 вересня 2006 року ОСОБА_1 виплачується орендна плата. Останній платіж здійснено за користування земельною ділянкою у 2020 році (Т№1 а.с.103).

29 липня 2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ Кириківське укладно додаткову угоду №1 про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки ( земельного паю) №298 від 21 вересня 2006 року, яким строк договору продовжено до 01 січня 2033 року, визначено розмір орендної плати - не менше 11 % від грошової оцінки землі (Т№2 а.с.227 -229).

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань слідує, що ТОВ Кириківське зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 (Т№1 а.с.13-16), Фермерське господарство АПІС знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (Т№1 а.с.17-18).

З договору оренди землі від 01 червня 2017 року між ОСОБА_1 та Фермерським господарством Апіс , слідує, що земельна ділянка загальною площею 3,1990 га, а саме рілля 2,7079 га, кадастровий номер 5921255400:06:002:0090,та сіножаті - 0,4911 га, кадастровий номер 5921255400:05:004:0073,передана в оренду строком на 15 років, який починається 22 версеня 2021 року і закінчується 22 вересня 2036 року.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства ( ст. 15 ЦК України )

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу ( ст. 16 ЦК України).

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.Така позиція викладена в постанові Верховного суду у справі № 6-1512цс16.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом положень ст.ст.210, 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст.1 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на час укладення договору).

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства ( ст. 13 Закону України Про оренду землі в редакції, чинній на час укладення договору ).

Передання в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності, зокрема, громадян, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем ст.124 ЗК України (у редакції, чинній на час укладення договору оренди землі).

Згідно з ст.125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

В ст.126 ЗК України зазначено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.

Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом (ст.20 Закону України Про оренду землі у редакції, чинній на час підписання з позивачем договору оренди землі та його реєстрації).

Відповідно до ст.19 Закону України Про оренду землі строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

При передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою.

Ст.27 Закону України Про оренду землі визначено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними

об`єднаннями та організаціями.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною ( ст.152 ЗК України).

Зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст.203 ЦК України).

Крім учасників правочину (сторін договору), позивачем у справі про визнання недійсним правочину може бути будь-яка заінтересована особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (ст. 215 ЦК України).

Ст.24 Закону України Про оренду землі - орендодавець зобов`язаний не вчиняти дій, які би перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

Згідно зі ст.202 ЗК України державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: а) книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок (далі - Книга записів); б) Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Державна реєстрація договорів оренди земельної ділянки станом на 2006 рік регулювався Порядком державної реєстрації договорів оренди землі , затвердженого постановою Кабінету міністів України 25 грудня 1998 року № 2073 (Редакція даної постанови та Порядку протягом строку дії не змінювалась , втратив чинність у 2011 році) , яким визначено єдині умови реєстрації договорів оренди та договорів суборенди земельних ділянок.

Державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок.

В п. 5. Порядку зазначено , що для державної реєстрації договорів оренди юридична або фізична особа (заявник) подає особисто або надсилає поштою до відповідного державного органу земельних ресурсів: заяву про державну реєстрацію договору оренди; договір оренди (у трьох примірниках); план (схему) земельної ділянки, яка надається в оренду (у трьох примірниках; копію державного акта на право власності на землю, що перебуває у власності фізичних або юридичних осіб.

У п. 8 Порядку зазначено , що у договорі оренди відповідно до статті 14 Закону України "Про оренду землі" мають бути зазначені такі істотні умови:1) об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); 2) термін договору оренди; 3) орендна плата (розмір, індексація, форми платежу, терміни та порядок внесення і перегляду); 4) цільове призначення, умови використання і збереження якості землі; 5) умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; 6) існуючі обмеження та обтяження щодо використання земельної ділянки; 7) сторона (орендодавець чи орендар), яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; 8) відповідальність сторін.

За згодою сторін у договорі оренди земельної ділянки можуть бути зазначені й інші умови (якісний стан земельних угідь, порядок виконання зобов`язань сторін, а також обставини, що можуть вплинути на зміну або припинення договору оренди тощо).

Відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов, передбачених пунктом 8, порушення вимог статей 4, 5, 6, 7, 9, 13, 15 Закону України "Про оренду землі" є підставою для відмови у державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до законів України ( п. 9 Порядку ).

Факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом уповноваженої посадової особи. Печатка та підпис ставляться на всіх примірниках договору оренди (суборенди).

Після засвідчення факту державної реєстрації договір оренди реєструється у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі, яка ведеться державним органом земельних ресурсів за формою згідно з додатком. Датою реєстрації договору оренди у Книзі записів є дата засвідчення факту державної реєстрації ( п. 12, 14 Порядку).

Забезпечення реєстрації договорів оренди покладалося на відповідні державні органи земельних ресурсів - районні відділи земельних ресурсів, управління (відділи) земельних ресурсів у містах обласного і районного підпорядкування.

Указом Президента України від17 лютого 2003 року № 134 Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру" функції з державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру покладалися на Державний комітет України по земельних ресурсах.

Держкомзем 02 липня 2003 року видано наказ Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель", у якому функції з реєстрації договорів оренди землі були покладені на реєстраторів Державного реєстру земель - структурні підрозділи Центру Державного земельного кадастру, які вносили відомості до бази даних АС ДЗК, здійснювали видачу та реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди (суборенди) землі, а також вели Книгу реєстрації договорів оренди.Цим документом також була затверджена форма Книги записів реєстрації державних актів власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі. Договори оренди землі реєструвалися в розділі 4 цієї книги, який мав назву "Записи державної реєстрації договорів оренди землі". Саме в цьому нормативному документі була прописана процедура реєстрації договорів оренди землі, саме цим документом були введені так звані "обмінні файли". Порядок ведення державного реєстру земель був визначений тимчасовим до прийняття закону "Про державний земельний кадастр України".

Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі - це документ суворого обліку, який є складовою частиною державного реєстру земель та містить відомості про зареєстровані державні акти на право власності на земельну ділянку, на право постійного користування земельною ділянкою та договори оренди (суборенди) землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок (Абзац 8 підпункту 1.2 пункту 1 із змінами, внесеними згідно з Наказами Державного комітету по земельних ресурсах №85 від 12.04.2005, №286 від 28.09.2005).

Державний реєстр земель - це складова частина державного земельного кадастру, який складається з книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок та Поземельної книги, яка містить відомості про земельну ділянку.

Поземельна книга -це документ Державного земельного кадастру ,який містить відомості про земельну ділянку:кадастровий номер;площу;місце знаходження (адміністративно - територіальна одиниця); склад угідь цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель);нормативно грошова оцінка;відомості про обмеження у використанні земельної ділянки; відомості про межі частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; кадастровий план земельної ділянки;дата державної реєстрації земельної ділянки; інформація про документацію із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також внесені зміни до цих відомостей;інформація про власників (користувачів) земельної ділянки відповідно до даних про зареєстровані речові права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;дані про бонітування ґрунтів.Поземельна книга ведеться в паперовій і електронній формах.

Порядків ведення Поземельної книги затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 року № 1021 , яка набрала чинності 1 січня 2011 року.

Відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель" у розділі 4 Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі реєстратор зазначає:

порядковий номер запису реєстрації., реєстраційний номер договору оренди відповідно до визначеної структури дата реєстрації договору оренди.

Факт державної реєстрації договору оренди земельної ділянки, якщо така відбулася, відображався у тексті цього договору відповідно до Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 березня 2004 року № 220. У тексті, зокрема, зазначалася інформація про орган, який провів державну реєстрацію договору та його посадову особу, а також дата вчинення та номер запису в Державному реєстрі земель. На підтвердження вказаної інформації державний реєстратор посвідчував напис своїм підписом та печаткою органу реєстрації за наявності . Отже, реєстраційний напис на договорі оренди земельної ділянки є похідним від запису у Книзі записів. Державний реєстратор не був наділений правом проставити такий напис, поки не зробив відповідний запис у Книзі записів за певним номером.

01 січня 2013 року набули чинності зміни до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень , якими установлено, що державна реєстрація права власності, права користування (сервітут) земельними ділянками, права постійного користування земельними ділянками, договорів оренди земельних ділянок; права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); права забудови земельної ділянки (суперфіцій) проводиться відповідно до вищезазначеного Закону.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень для виконання покладених на нього обов`язків державний реєстратор, у тому числі:- встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом), відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах, наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов`язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

- приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;

- під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 01 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про право набувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов`язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки;

- здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Ст.15 вище зазначеного Закону визначено, що державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; внесення записів до Державного реєстру права, надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Викладене підтверджується ч. 4 ст.18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження , яка передбачає, що державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку. Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельні ділянки, що здійснюється з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Державного земельного кадастру про наявність/відсутність зареєстрованих речових прав щодо відповідної земельної ділянки до 1 січня 2013 року.

Ст. 22 ч.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження , передбачає, що відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Новий договір з іншим орендарем може бути укладено лише після припинення дії попереднього договору.

Одночасне існування двох договорів оренди однієї земельної ділянки та їх державна реєстрація суперечить вимогам Закону України Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень , який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна , така позиція зазначена у Постанові Великої палати Верховного суду від 7 серпня 2019 року у справі №193/11/17.

Відповідно до приписів п.п.1 та 9 ч.1 ст.27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації та рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, зі змісту вище зазначених положень закону вбачається, що записи до державного реєстру вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень. Записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними.

Давши аналіз наданим доказам, їх відповідності законодавству, яке діяло на час укладення договору оренди землі від 21 вересня 2006 року, суд приходить висновку, що договір між ТОВ Кириківське та ОСОБА_1 укладений з додержанням вимог законодавства та зареєстрований у відповідності з законодавством, яке діяло на час його укладення та реєстрації. В Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, з записами щодо ТОВ Кириківське та ОСОБА_1 , містить дані про земельні ділянки, цільове призначення та місце їх знаходження, що надає можливість ідентифікувати об`єкти оренди та свідчить, що державна реєстрація була проведена відповідно до Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого Наказом Держкомзему України 02.07.2003 № 174, відповідно до якого здійснювалась державна реєстрація договорів оренди землі до 2013 року. Договори загалом відповідали формі Типового Договору оренди землі, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 року № 220.

Таким чином, правове значення державної реєстрації полягає в тому, що правочин (договір), який підлягає державній реєстрації, є вчиненим (укладеним) з моменту її проведення). Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 січня 2020 року у справі №322/1178/17 (провадження 14-338цс19, ЄДРСРУ №87857824).

Представник ФГ Апіс просить визнати неналежним, недостатнім, недостовірним та недопустимим договір оренди земельної ділянки від 21 вересня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ Кириківське , зареєстрований у Державному реєстрі земель 24 січня 2007 року за № 040762804156 та його частини, а також просить визнати Книгу записів про державну реєстрацію договорів оренди землі, яка містить інформацію про договір оренди земельної ділянки від 21 вересня 2006 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Кириківське - неповним, недостаттнім та недопустимим доказом.

Суд оцінює належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК).

Твердження представника ФГ Апіс , що акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об`єкта оренди є невід`ємною частиною договору, не узгоджуються з висновками Верховного Суду від 30 липня 2020 року у справі № 227/1099/18 , 17 грудня 2018 року № 138/2657/16-ц, в яких зазначено, що це є окремим документом, що лише підтверджує виконання орендодавцем умов договору оренди землі з передачі її в користування орендаря.

Щодо відсутності Поземельної книги є доречним зауважити, що відповідно до листа Державної служби з питань геодезії та картографії та кадастру Державного підприємства Центр державного земельного кадастру ДП Центр державного земельного кадастру Сумська регіональна філія та його структурні підрозділи надавали послуги у сфері державної реєстрації земельних ділянок та правовстановлюючих документів, починаючи з липня 2003 року, згідно вимог Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель, затвердженого Держкомзему України від 02.07.2003 року №174. З 1.01.2011 Центр ДЗК передано фукцію державної реєстрації земельних ділянок та прав на них територіальним органам Деркомзему України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 вересня 2009 року № 1021 Про затвердження порядку ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі .

Документи повинні були передавати відповідним територіальним структурним підрозділам Держкомзему України ( на даний час Держкадастру).

Отже, як зазначалось вище, Порядок ведення Поземельної книги визначено Постановою Кабінету Міністрів у 2009 році, тобто після реєстрації договору оренди землі між ТОВ Кириківське та ОСОБА_1 . Крім того, обов`язками сторін договору оренди землі ведення Поземельної книги не передбачено, а свідчить про неналежну організацію роботи відповідних органів, що не може тягти за собою недійсність договору оренди землі.

Також слід зауважити, що укладаючи договір оренди земельної ділянки з ОСОБА_1 ФГ Апіс достовірно було відомо про наявність договору оренди з ТОВ Кириківське та строк його дії, оскільки строк дії договору з ФГ Апіс починається з 22 вересня 2021 року, тобто через 15 років після укладення договору ОСОБА_1 з ТОВ Кириківське у 2006 році, розуміючи, що діють усупереч вимогам ст. 22 Закону Україну Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження .

Отже клопотання представника ФГ Апіс про визнання доказів неналежними, недостатніми, недостовірними та недопустимими не підлягає задоволенню.

Крім того, суд вважає, що представником ФГ Апіс не доведено порушень при укладенні та реєстрації договору оренди землі між ТОВ Кириківське з ОСОБА_1 , в той же час право позивача ТОВ Кириківське порушено, оскільки перед проведенням реєстрації державний реєстратор Реєстраційної служби не встановив відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутності суперечностей між заявленими ФГ Апіс та вже зареєстрованими правами, а саме право ТОВ Кириківське на підставі укладеного та зареєстрованого договору оренди користуватися спірною земельною ділянкою.

Судом при ухваленні рішення враховується наявність волевиявлення учасника правочину на укладання угоди, саме на зазначених в ній умовах, вільність такого волевиявлення і відповідність його внутрішній волі, що є необхідною умовою дійсності правочину. Своє волевиявлення на укладення договору учасник правочину виявляє в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа, питання про визнання його недійсним не порушує та позовні вимоги ТОВ Кириківське визнає.

Ст.2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Аналогічне положення міститься у п. 2 Порядку реєстрації договорів оренди землі , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року № 2073 в якому зазначено, що державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвервердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельної ділянки.

Відповідно вимог до ч.3 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У відповідності до приписів п.п.1 та 9 ч.1 ст.27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації та рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.

Отже, записи про реєстрацію скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними. Таким чином, суд приходить висновку, що рішення суду про визнання недійсним договору оренди землі є самостійною підставою для скасування запису про державну реєстрацію договору оренди землі та при отриманні державним реєстратором рішення суду, що набрало законної сили, він зобов`язаний скасувати відповідний запис про державну реєстрацію прав.

ФГ Апіс не заперечує факту укладання договору оренди землі між ТОВ Кириківське та ОСОБА_1 , а державна реєстрація речового права на нерухоме майно є лише визнанням та підтвердженням державою факту виникнення у ТОВ Кириківське права оренди земельної ділянки, підстав для скасування державної реєстрації немає.

Таким чином, суд приходить висновку, що позовні вимоги ТОВ Кириківське підлягають частковому задоволенню, у задоволенні позовних вимог ФГ Апіс необхідно відмовити. Такий висновок узгоджується з позицією Великої палати Верховного суду, викладеною у постанові від 07 серпня 2019 року у справі №193/11/17.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідачів ОСОБА_1 , Фермерського господарства Апіс необхідно стягнути на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю Кириківське сплачені ним судові витрати у вигляді судового збору по 2102,00 гривень з кожного.

Керуючись ст.ст.3, 4, 10, 12, 13, 60, 81, 82, 83, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, ст.ст.15, 15, 203, 210, 215, 638, 792 ЦК України, ст.ст.124, 125, 126, 152, 202 Земельного кодексу України, Законом України Про оренду землі , Законом України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , суд -

у х в а л и в :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Кириківське до ОСОБА_1 , Фермерського господарства Апіс про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним та скасування запису про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, - задовольнити частково.

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 01 червня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та Фермерським господарством Апіс (код ЄДРПОУ 22978083), на земельну ділянку загальною площею 2,7079 га, кадастровий номер 5921255400:06:002:0090 та на земельну ділянку площею 0,4911 га, кадастровий номер 5921255400:05:004:0073, право оренди за яким зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, номер запису про інше речове право: 22448050, дата державної реєстрації: 21 вересня 2017 року.

У решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки сел.Кириківка Великописарівського району Сумської області, проживаючої в АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , та Фермерського господарства Апіс (код ЄДРПОУ 22978083, місцезнаходження юридичної особи: с.Іванівка, вул.Гоголя, буд.79 Охтирського (в минулому -Великописарівського) району Сумської області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Кириківське (код ЄДРПОУ 34205529, місцезнаходження юридичної особи: смт.Кириківка, вул.Правдинська, буд.1 Охтирського (в минулому -Великописарівського) району Сумської області) сплачені ним судові витрати у вигляді судового збору по 2102,00 гривень з кожного.

У задоволенні позовних вимог Фермерського господарства Апіс до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Кириківське про визнання незаконним та скасування запису у книзі реєстрації договорів оренди землі, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Сумського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складено 10 листопада 2021 року.

Суддя Н.Г. В`юник