Рішення

від 09.11.2021 по справі 396/1788/20

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/1788/20

Провадження № 2/396/148/21

РІШЕННЯ

Іменем України

09.11.2021 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючої судді Русіної А.А.,

за участю секретаря судового засідання Білухи О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Новоукраїнка Кіровоградської області в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу №396/1788/20 за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та скасування запису про проведену державну реєстрацію та за зустрічним позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки та змін до нього, укладеним,-

В С Т А Н О В И В:

Представник первісного позивача звернулася до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до суду, в якому просив усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 5,1481 га, кадастровий номер 3524085600:02:002:0510, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, шляхом її повернення ОСОБА_1 та скасувати запис про проведену Новоукраїнським районним відділом Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру державну реєстрацію Договору оренди земельної ділянки від 17 грудня 2007 року та змін до договору.

Позивач свої вимоги обгрунтовує тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 29 серпня 2016 року, ОСОБА_1 є спадкоємцем майна своєї покійної матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме земельної ділянки № НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,1481 га, кадастровий номер 3524085600:02:002:0510, розташованої на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, право власності на яку підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 29.08.2017 року зареєстрованим в реєстрі за № 1425 та інформаційною довідкою. За життя покійна мати позивача повідомляла, що нею було підписано якісь документи ще в 2006 році, але які саме документи, не пояснила. Позивач дізнався про порушення свого права, тобто про наявність спірного договору оренди, лише, коли почав оформляти спадкові права після смерті матері, а саме в квітні місяці 2016 року, від найшовши після смерті матері в її документах договір оренди земельної ділянки від 07.06.2006 року укладений між покійною ОСОБА_2 та СТОВ Колос , строком на 5 років, тобто до 2012 року та зміни до договору які було зареєстровано в Новоукраїнському районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України 23 вЂ�березня 2011 року за №35240856400086, терміном оренди на 15 років.

Позивач зазначає, що Договір оренди та зміни до договору покійною матір`ю Позивача не укладалися та не підписувалися, підпис у графі Орендодавець вчинений не покійною ОСОБА_2 та їй не належить, згоду на укладення даного правочину вона не надавала та нікого не уповноважувала на укладення правочину від її імені.

Постановою Кропивницького апеляційного суду 10 листопада 2020 року у справі №396/1750/17 встановлено, що за висновком судової почеркознавчої експертизи №2934/2935/18-27/3292/18-27 від 28.08.2018 в договорі оренди земельної ділянки від 07.06.2006, укладеного між покійною ОСОБА_2 та СТОВ Колос та в змінах до договору оренди земельної ділянки №297 від 17.12.2007, підпис виконаний не самою ОСОБА_2 , а іншою особою. Крім того підписи у договорі оренди та змінах до нього виконані різними особами.

Позивач вказує, що сторони не досягли згоди стосовно укладення спірного Договору, даний договір є неукладений, тому звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою від 16.12.2020 року відкрито провадження в справі та призначено справу до підготовчого судового засідання.

17.02.2021 року через канцелярію суду подано зустрічний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки та змін до нього, укладеним. В якому просять визнати Договір оренди земельної ділянки від 07.06.2006 року між ОСОБА_2 та СТОВ Колос , що зареєстрований в Кіровоградській регіональній філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України за № 297 від 17.12.2007 р. із внесеними змінами та доповненнями, що зареєстровані в Кіровоградській регіональній філії Центр ДЗК за № 35240854000864 від 23.03.2011 року, укладеним.

Свій зустрічний позов позивач мотивує тим, що ОСОБА_2 має спірну земельну ділянку, яку набула у власність внаслідок розпаювання Колективного сільськогосподарського підприємства Колос , згідно сертифікату на земельну ділянку (пай). З моменту отримання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 по даний час, вказаною земельною ділянкою постійно користувалося СТОВ Колос , що підтверджується договором оренди земельної ділянки від 04.02.2000 року строком дії на 2 роки, Договором оренди земельної ділянки від 02.07.2002 року, що був зареєстрований в Рівнянській сільраді за № 2692 від 08.11.2002 р. строком дії 4 роки, Договором оренди земельної ділянки від 07.06.2006 року реєстрованого в Кіровоградській регіональній філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України за №297 від 17 грудня 2007 року строком дії на 5 років, із внесеними змінами, які були зареєстровані в Кіровоградській регіональній філії Центр ДЗК від 23 березня 2011 року за № 352408564000864, реальним строком дії 15 років.

Представник позивача за зустрічним позовом зазначає, що ОСОБА_2 на підставі вищевказаних договорів щороку отримувала орендну плату. Крім того, 29 жовтня 2015 року остання уповноважила відповідача отримувати девіденти у вигляді грошей або сільськогосподарських продуктів (зерно пшениці, ячменю, кукурудзи, насіннясоняшника, цукор) за користування земельною ділянкою, яка надана в орендне користування господарству СТОВ Колос Новоукраїнського району Кіровоградської області на підставі довіреності посвідченої секретарем Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Калич В.В. та зареєстрована за № 449. Зазначає, що позивач та його брат також мають у котристуванні земельні ділянки, які перебувають в оренді позивача за зустрічним позовом. В червні 2006 року ОСОБА_2 та її сини передали свої земельні ділянки № НОМЕР_2 , 509 та 510, що знаходяться на одному полі, в платне строкове користування СТОВ Колос на підставі договорів оренди земельних ділянок, з ідентичними умовами договору. Вказує, що позивачу за первісним позовом було достовірно відомо про волевиявлення покійної матері щодо передачі в оренду СТОВ Колос спірної земельної ділянки, тому просили прийняти зусрічний позов та задовольнити його.

Ухвалою суду від 18.02.2021 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом зустрічну позовну заяву СТОВ "Колос" до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки та змін до нього укладеним.

18.02.2021 року від представника позивача за первісним позовом надійшло клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката.

01.03.2021 року від представника відповідача за первісним позовом (представника позивача за зустрічним позовом) надійшли клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, витребування судом доказів, клопотання про залучення доказів, витребування з архіву суду справи №396/1750/17, клопотання про виклик позивача за первісним позовом в якості свідка.

Ухвалою Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 02.03.2021 року призначено судову почеркознавчу експертизу, провадження по справі було зупинено. Дана ухвала оскаржувалася в апеляційному порядку.

27.04.2021 року на адресу суду надійшла цивільна справа з Кропивницького апеляційного суду та постановою Кропивницького апеляційного суду від 14.04.2021 року, ухвалу Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 02.03.2021 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою від 11.05.2021 року поновлено провадження по справі та призначено підготовче судове засідання на 09.06.2021 року.

Ухвалою суду від 09.06.2021 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті, вирішено клопотання представника відповідача за первісним позовом (представника позивача за зустрічним позовом).

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) та його представник в судове засідання не з`явився, через канцелярію суду надійшла заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Представник відповідача за первісним позовом (представник позивача за зустрічним позовом) в судове засідання не з`явився, на електронну адресу суду надійшла заява про відкладення судового засідання. Відзив до суду не подано. 17.02.2021 року подано зустрічний позов.

Судом враховано, що після призначення справи до судового розгляду по суті, новий представник відповідача - адвокат Біденко О.С. вже втретє поспіль подає заяву про відкладення судового засідання, судові засідання двічі відкладалися за клопотаннями представника відповідача 29.09.2021 року та 26.10.2021 року, тому суд вважає, що представник відповідача зловживає своїми правами, та враховуєчи терміни розгляду справи, суд вважає судовий розгляд необхідно провести без участі сторін, які належним чином повідомленні про дату, час та місце судового розгляду.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серія IV-КР № 005885 від 29 березня 2002 року, ОСОБА_2 належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,15 га, що розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (а.с. 11).

07.06.2006 року між ОСОБА_2 та СТОВ "Колос" був укладений договір оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_2 на праві приватної власності, площею 5,15 га., яка знаходяться на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. Договір оренди укладено терміном на 5 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. В заключних положеннях договору зазначено, що цей договір набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації у Кіровоградській регіональній філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України. Договір було зареєстровано 17.12.2007 року за № 297 (а.с.9).

Крім того між ОСОБА_2 та СТОВ "Колос" були укладені зміни до договору оренди земельної ділянки №297 від 17.12.2007 року, відповідно до яких внесені зміни в розділ 3, відовідно до якого орендна плата та договір оренди укладається терміном на п`ятнадцять років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектом землеустрою. Ці зміни до договору набувають чинності після іх підписання сторонами та державної реєстрації у Кіровоградській регіональній філії Центру ДЗК. Зміни були зареєстровані 23.03.2011 року за №352408564000864 (а.с. 10).

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_2 та є власником у порядку спадкування за законом спірної земельної ділянки № НОМЕР_1 кадастровий номер 3524085600:02:002:0510, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.08.2016 року виданого державним нотаріусом Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори Шевченко Н.Г., зареєстрованого в реєстрі за №1425 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо обо`єкта нерухомого майна за №67137470 від 01.09.2016р. (а.с.7,8).

Відповідно до висновку експерта №2934/2935/18-27/3292/18-27 від 28.08.2018 року виконаного експертами на підставі ухвали Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 05.12.2018 року в цивільній справі №396/1750/17, зазначено, що в договорі оренди земельної ділянки від 07.06.2006 року укладеного між покійною ОСОБА_2 та СТОВ "Колос" та в змінах до договору оренди земельної ділянки №297 від 17.12.2007 року, підпис виконаний не самою ОСОБА_2 , а іншою особою. Крім того підписи у договорі оренди та змінах до нього виконані різними особами.

Відповідно до частини першої статті 15, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за ст. 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду праваорендиземельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 Закону України Про оренду землі є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

При вирішенні позову про захист порушених прав суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

Право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц).

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб

Відповідно до статей 316-319, 321 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Зміст права власності складають права володіння, користування та розпоряджання своїм майном на розсуд власника, якщо такі дії не суперечать закону.

Відповідно до змісту вимог ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Частиною 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

При вирішенні вказаного спору судом враховано висновок Великої Палати Верховного Суду України в справі №145/2047/16-ц від 16 червня 2020 року, де зазначено, що підписи сторін є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій ст. 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок, що узгоджується із висновками викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц (пункт 71), від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц (пункт 96), від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 81), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц.

Позивач за первісним позовом звернувся з вимогою про усунення перешкод у користуванні належною йому земельною ділянкою шляхом її повернення позивачу, посилаюсь на те, що спірний договір оренди земельної ділянки від 17 грудня 2007 року та змін до договору покійна мати ОСОБА_2 не підписувала, її умови не погоджувала, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваної земельної ділянки позивачу як власнику цієї ділянки, посилаючись на умови договору, які підписані фактично невстановленою особою.

Судом достеменно встановлено обставини справи, за якими спірний договір оренди та зміни до договору матір позивача не підписувала та, відповідно, істотних умов цих договорів не погоджувала, вказане підтверджується висновком експерта №2934/2935/18-27/3292/18-27 від 28.08.2018 року виконаного в цивільній справі №396/1750/17та копією постанови Кропивницького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року у справі №396/1750/17.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) вказано, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта .

На підставі чинної постанови Кропивницького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року у справі №396/1750/17, в якій брали участь ті ж самі учасники, яка набрала законної сили, було встановлено, що висновком почеркознавчої експертизи №2934/2935/18-27/3292/18-27 від 28.08.2018 в договорі оренди земельної ділянки від 07.06.2006 року укладеного між покійною ОСОБА_2 та СТОВ "Колос" та в змінах до договору оренди земельної ділянки №297 від 17.12.2007 року, підпис виконаний не самою ОСОБА_2 , а іншою особою, крім того підписи у договорі оренди та змінах до нього виконані різними особами (а.с.173-176).

Вказаний договір оренди та змін до ньогоє предметом розгляду даної справи. З огляду на вказаний висновок, рішення суду першої інстанції було скасовано, а в позові ОСОБА_1 було відмовлено через обрання позивачем неефективного способу захисту свої прав.

Тому обставини досліджені постановою Кропивницького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року у справі №396/1750/17 мають преюдиційне значення в даній справі.

Таким чином, зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Враховуючи той факт, що договір оренди земельної ділянки від 07.06.2006 року та зміни до договору, які зареєстровані 23.03.2011 року, між СТОВ Колос та покійною ОСОБА_2 не укладалися, враховуючи висновок експерта, тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач за первісним позовом як власник земельної ділянки в порядку спадкування, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки.

За такого суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог первісного позивача.

Згідно ч. 5 ст. 6 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Учасники правочину, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують відповідний письмовий документ, надаючи згоді встановленої форми. Однак цивільні права та обов`язки , на досягнення яких спрямоване волевиявлення сторін під час укладення договорів оренди, набуваються після відповідної державної реєстрації.

Вимога про скасування державної реєстрації неукладеного договору оренди є похідною до вимоги про повернення позивачу земельної ділянки, і в цьому випадку обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації буде також ефективним. Задоволення цих позовних вимог забезпечить реальне відновлення порушеного права позивача.

Щодо зустрічного позову СТОВ "Колос" до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки та змін до нього, укладеним задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Отже, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі.

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

У даному випадку судом встановлено що сторони договір оренди земельної ділянки не укладали, поведінка ОСОБА_1 не свідчить про намір укладення чи існування договору оренди земельної ділянки.

Доводи позивача за зустрічним позовом стосовно того, що матір ОСОБА_1 за життя не оспорювала факт підписання нею договору оренду, не заявляла про недійсність (неукладеність) договору оренди землі, що свідчить, на думку позивача за зустрічним позовом, про те, що волевиявлення його було направлено на визнання орендних відносин та отримання орендної плати, є суб`єктивним тлумаченням позивача за зустрічним позовом обставин справи, та не спростовує факту не підписання договору оренди марір`ю позивача отже його не укладення, і як наслідок не погодження всіх істотних умов договору.

Крім того, представник позивача за зустрічним позовом посилається як на доказ складену довіреність ОСОБА_2 від 29.10.2015 року, якою ОСОБА_2 уповноважила свого сина ОСОБА_1 отримувати девіденти у вигляді грошей або сільськогосподарських продуктів за користування земельною ділянкою та підписувати документи.

Однак подана копія довіреності складена 29.10.2015 року (а.с.41), а дата договору оренди земельної ділянки - 17.12.2007 року, зміни до договору зареєстровані 23.11.2011 році, тобто пізніше ніж підписано договір та зареєстровані зміни.

Безпідставним є посилання представника позивача за зустрічним позовом як на підставу задоволення зустрічного позову на схвалення договору оренди ОСОБА_2 , матір`ю позивача, виходячи з наступного.

У праві України доктрина заборони суперечливої поведінки проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу) як волевиявлення, яке свідчить про вчинення правочину, зокрема про його схвалення (див. постанову Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі№3-59гс14).

Відповідно до частини другої статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Отже, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі.

Між тим, статтею 18 Закону України Про оренду землі договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Зазначена норма виключає можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій, бо такий договір не може бути зареєстрований.

Отже, враховуючи конкретні встановлені судом обставини справи, що розглядається, суд не вбачає підстав для застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі.

Таким чином вимоги зустрічної позовної заяви задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.

Враховуючи, що суд задовольнив позовні вимоги позивача у повному обсязі, то понесені ним судові витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню в сумі 2655,76 грн.

З приводу заяви представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ) незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу.

Витрати на правову допомогу стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, відзиву, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Для того, щоб суд міг визначити розмір понесених витрат на правничу допомогу з метою їх подальшого розподілу, сторона по справі повинна подати детальний опис наданих робіт (послуг) та здійснених нею витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При відшкодуванні витрат на правничу допомогу розмір судових витрат встановлюється судом на підставі поданих доказів (договори, рахунки, акти виконаних робіт тощо). У такому випадку важливо, щоб договір про надання правничої допомоги був з прозорим ціноутворенням, аби суд міг об`єктивно оцінити вартість та обсяги роботи адвоката. Адвокат повинен також надати детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення .

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що 18.02.2021 року представник позивача за первісним позовом подав клопотання про стягнення судових витрат на правничу допомогу адвоката (а.с.56), відповідно до якого просив стягнути з первісного відповідача витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 10700 грн.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу адвокатом Дмитрухом Д.М. надано Договір №53 про надання правової допомоги від 22.10.2018 року (а.с.57), додаток до Договору №1 (а.с.58), розрахунок витрат (попередній) (а.с.59) та квитанцію №3 від 16.02.2021 року про сплату послуг адвоката на суму 10700 грн (а.с.60).

Представником первісного позивача, який діє в інтересах ОСОБА_1 всупереч вимогах ч.3 ст.137 ЦПК України, суду не надано детальний опис виконаних робіт з наданням доказів (документального підтвердження) факту виконаних адвокатом робіт, не подано акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги з розрахунком їх вартості у зв`язку з чим вимога про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.14, 15, 18 Закону України Про оренду землі , ст.ст.316-319, 321, 203, 207, 215 ЦК України, ст.ст. 13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 5,1481 га, кадастровий номер 3524085600:02:002:0510, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, шляхом її повернення ОСОБА_1 .

Скасувати запис про проведену Новоукраїнським районним відділом Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства Центр державного земельного кадастру державну реєстрацію Договору оренди земельної ділянки від 17 грудня 2007 року за №297 укладеного між покійною ОСОБА_2 та СТОВ Колос , щодо земельної ділянки площею 5,1481 га, кадастровий номер 3524085600:02:002:0510, номер земельної ділянки на плані № 510, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, зі змінами, які було зареєстровано в Новоукраїнському районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України 23 березня 2011 року за № 35240856400086.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Колос (код ЄРДПО №03756939) на користь ОСОБА_1 2655 (дві тисячі шістсот п`ятдесят п`ять) грн 76 коп понесених судових витрат.

В частині стягнення витрат на правничу допомогу адвоката - відмовити.

В задоволенні зустрічного позову Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки від 07.06.2006 року укладеного між померлою ОСОБА_2 та СТОВ Колос із внесеними змінами та доповненнями, що зареєстровані в Кіровоградській регіональній філії за №35240854000864 від 23.03.2011 року, укладеним - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А. А. Русіна