Постанова

від 10.03.2022 по справі 396/1788/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 березня 2022 року м. Кропивницький

справа № 396/1788/20

провадження № 22-ц/4809/423/22

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Карпенка О. Л.,

за участі секретаря Савченко Н. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Колос»,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2021 року у складі судді Русіної А. А. і

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» (далі СТОВ «Колос») та просив:

-усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 5,1481 га, кадастровий номер і 524085600:02:002:0510, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, шляхом її повернення;

-скасувати запис про проведену Новоукраїнським районним відділом Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» державну реєстрацію Договору оренди земельної ділянки від 17 грудня 2007 року за № 297, укладеного між покійною ОСОБА_2 та СТОВ «Колос», площею 5,1481 га, кадастровий номер 5524085600:02:002:0510, номер земельної ділянки на плані № 510, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, зі змінами, які було зареєстровано в Новоукраїнському районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України 23 березня 2011 року за № 35240856400086;

-стягнути з відповідача на свою користь судові витрати по справі.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 29 серпня 2016 року ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , земельної ділянки № НОМЕР_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,1481 га, кадастровий номер 3524085600:02:002:0510, розташованої на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.

За життя покійна мати позивача повідомляла, що нею було підписано певні документи ще в 2006 році, але які саме, не пояснила.

ОСОБА_1 в квітні 2016 року під час оформлення спадщини після смерті матері, знайшов в документах останньої договір оренди земельної ділянки від 07.06.2006, укладений між покійною ОСОБА_2 та СТОВ «Колос», строком на 5 років та зміни до договору, які було зареєстровано в Новоукраїнському районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України 23 березня 2011 року за № 35240856400086, терміном оренди на 15 років.

Позивач зазначає, що договір оренди та зміни до договору покійною матір`ю не укладалися та не підписувалися, підпис у графі «Орендодавець» вчинений не покійною ОСОБА_2 та їй не належить, згоду на укладення даного правочину вона не надавала та нікого не уповноважувала на укладення правочину від її імені.

Крім того, постановою Кропивницького апеляційного суду 10 листопада 2020 року у справі № 396/1750/17 встановлено, що за висновком судової почеркознавчої експертизи № 2934/2935/18-27/3292/18-27 від 28.08.2018 в договорі оренди земельної ділянки від 07.06.2006, укладеного між покійною ОСОБА_2 та СТОВ «Колос» та в змінах до договору оренди земельної ділянки № 297 від 17.12.2007, підпис виконаний не самою ОСОБА_2 , а іншою особою, а підписи у договорі оренди та змінах до нього виконані різними особами.

ОСОБА_1 вважає, що сторони не досягли згоди стосовно укладення спірного договору, даний договір є неукладений, а тому звернувся до суду з позовом.

В лютому 2021 року СТОВ «Колос» звернулось до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 та просило:

- визнати договір оренди земельної ділянки від 07.06.2006, укладений між ОСОБА_2 та СТОВ «Колос», що зареєстрований в Кіровоградській регіональній філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України за № 297 від 17.12.2007 із внесеними змінами та доповненнями, що зареєстровані в Кіровоградській регіональній філії Центр ДЗК за № 35240854000864 від 23.03.2011, укладеним;

-стягнути з ОСОБА_1 на користь СТОВ «Колос» понесені судові витрати по справі.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 мала спірну земельну ділянку, яку набула у власність внаслідок розпаювання КСП «Колос», згідно сертифікату на земельну ділянку (пай).

З моменту отримання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та по даний час вказаною земельною ділянкою постійно користувалося СТОВ «Колос», що підтверджується договором оренди земельної ділянки від 04.02.2000 строком дії на 2 роки; договором оренди земельної ділянки від 02.07.2002, що був зареєстрований у Рівнянській сільській раді за № 2692 від 08.11.2002 строком дії 4 роки; договором оренди земельної ділянки від 07.06.2006, зареєстрованого в Кіровоградській регіональній філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України за № 297 від 17 грудня 2007 року строком дії на 5 років, із внесеними змінами, які були зареєстровані в Кіровоградській регіональній філії Центр ДЗК від 23 березня 2011 року за № 352408564000864, реальним строком дії 15 років.

Відповідач зазначає, що ОСОБА_2 на підставі вищевказаних договорів щороку отримувала орендну плату, а 29 жовтня 2015 року остання уповноважила відповідача отримувати дивіденди у вигляді грошей або сільськогосподарських продуктів (зерно пшениці, ячменю, кукурудзи, насіння соняшника, цукор) за користування земельною ділянкою, яка надана в орендне користування господарству СТОВ «Колос» на підставі довіреності посвідченої секретарем Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Калич В. В. та зареєстрованої за № 449.

Крім того, позивач та його брат також мають у користуванні земельні ділянки, які перебувають в оренді відповідача.

В червні 2006 року ОСОБА_2 та її сини передали свої земельні ділянки № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 та № НОМЕР_1 , що знаходяться на одному полі, в платне строкове користування СТОВ «Колос» на підставі договорів оренди земельних ділянок, з ідентичними умовами договору, а ОСОБА_1 було достовірно відомо про волевиявлення покійної матері, щодо передачі в оренду СТОВ «Колос» спірної земельної ділянки.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Усунено перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 5,1481 га, кадастровий номер 3524085600:02:002:0510, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, шляхом її повернення ОСОБА_1 .

Скасовано запис про проведену Новоукраїнським районним відділом Кіровоградської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» державну реєстрацію Договору оренди земельної ділянки від 17 грудня 2007 року за №297,укладеного між покійною ОСОБА_2 та СТОВ «Колос», щодо земельної ділянки площею 5,1481 га, кадастровий номер 3524085600:02:002:0510, номер земельної ділянки на плані № 510, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, зі змінами, які було зареєстровано в Новоукраїнському районному відділі Кіровоградської регіональної філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України 23 березня 2011 року за № 35240856400086.

Стягнуто з СТОВ Колос» на користь ОСОБА_1 2655 грн 76 коп понесених судових витрат.

В частині стягнення витрат на правничу допомогу адвоката відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову СТОВ «Колос» до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки від 07.06.2006, укладеного між померлою ОСОБА_2 та СТОВ «Колос» із внесеними змінами та доповненнями, що зареєстровані в Кіровоградській регіональній філії за № 35240854000864 від 23.03.2011, укладеним - відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що судом достеменно встановлено обставини справи, за якими спірний договір оренди та зміни до договору матір позивача не підписувала та, відповідно, істотних умов цих договорів не погоджувала, що підтверджується висновком експерта № 2934/2935/18-27/3292/18-27 від 28.08.2018 виконаного в цивільній справі № 396/1750/17 та копією постанови Кропивницького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року у справі № 396/1750/17, яка має преюдиційне значення.

Враховуючи той факт, що договір оренди земельної ділянки від 07.06.2006 та зміни до договору, які зареєстровані 23.03.2011, між СТОВ «Колос» та покійною ОСОБА_2 не укладалися, враховуючи висновок експерта, ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки в порядку спадкування вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки, а тому суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 .

Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що сторони спірний договір оренди земельної ділянки не укладали, а поведінка ОСОБА_1 не свідчить про намір укладення чи існування договору оренди земельної ділянки.

В апеляційній скарзі СТОВ «Колос» просить скасувати рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2021 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, а також стягнути з позивача на свою користь понесені судові витрати по справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, та невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Представник відповідача не міг бути присутнім в судовому засіданні суду першої інстанції, призначеному на 08.11.2021, оскільки він був зобов`язаний перебувати на самоізоляції в період з 30.10.2021 по 09.11.2021, проте, незважаючи на це, суд першої інстанції розглянув справу та відмовив в задоволенні клопотання про перенесення справи, тим самим позбавив СТОВ «Колос» брати участь у розгляді справи.

З моменту отримання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 та по даний час спірною земельною ділянкою постійно користувалося СТОВ «Колос», що підтверджується договором оренди земельної ділянки від 04.02.2000 строком дії на 2 роки; договором оренди земельної ділянки від 02.07.2002, що був зареєстрований у Рівнянській сільській раді за № 2692 від 08.11.2002 строком дії 4 роки; договором оренди земельної ділянки від 07.06.2006, зареєстрованого в Кіровоградській регіональній філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України за № 297 від 17 грудня 2007 року строком дії на 5 років, із внесеними змінами, які були зареєстровані в Кіровоградській регіональній філії Центр ДЗК від 23 березня 2011 року за № 352408564000864, реальним строком дії 15 років.

Відповідач зазначає, що ОСОБА_2 на підставі вищевказаних договорів щороку отримувала орендну плату, а 29 жовтня 2015 року остання уповноважила відповідача отримувати дивіденди у вигляді грошей або сільськогосподарських продуктів (зерно пшениці, ячменю, кукурудзи, насіння соняшника, цукор) за користування земельною ділянкою, яка надана в орендне користування господарству СТОВ «Колос» на підставі довіреності посвідченої секретарем Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Калич В. В. та зареєстрованої за № 449.

У червні 2006 року ОСОБА_2 та її сини передали свої земельні ділянки № НОМЕР_2 , № НОМЕР_3 та АДРЕСА_1 , що знаходяться на одному полі, в платне строкове користування СТОВ «Колос» на підставі договорів оренди земельних ділянок з ідентичними умовами договору.

Довіреність від 29.10.2015, посвідчена секретарем сільської ради, про підтвердження орендних відносин між ОСОБА_2 , а також заяви позивача та його представника про наявність волевиявлення покійної ОСОБА_2 на укладання договору оренди землі зі СТОВ «Колос» у 2006 році, що містяться в тексті позовної заяви та інші докази, свідчать про те, що позивачу було відомо про волевиявлення покійної матері щодо передачі в оренду СТОВ «Колос» спірної земельної ділянки спочатку на 5 років, а потім з урахуванням внесених змін строком на 15 років.

Крім того, суд першої інстанції не вирішив питання щодо ряду поданих клопотань представника СТОВ «Колос».

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення.

Учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення з судовою повісткою.

Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без їх участі, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.

За змістом ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

З урахуванням вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ІУ-КР № 005885 від 29 березня 2002 року, ОСОБА_2 належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,15 га, що розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області.

07.06.2006 між ОСОБА_2 та СТОВ «Колос» був укладений договір оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_2 на праві приватної власності, площею 5,15 га, яка знаходяться на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. Договір оренди укладено терміном на 5 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. В заключних положеннях договору зазначено, що цей договір набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації у Кіровоградській регіональній філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України. Договір було зареєстровано 17.12.2007 за № 297.

Крім того, між ОСОБА_2 та СТОВ "Колос" були укладені зміни до договору оренди земельної ділянки № 297 від 17.12.2007, відповідно до яких внесені зміни в розділ 3, відповідно до якого орендна плата та договір оренди укладається терміном на п`ятнадцять років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектом землеустрою. Ці зміни до договору набувають чинності після їх підписання сторонами та державної реєстрації у Кіровоградській регіональній філії Центру ДЗК. Зміни були зареєстровані 23.03.2011 за №352408564000864.

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_2 та є власником у порядку спадкування за законом спірної земельної ділянки № НОМЕР_1 кадастровий номер 3524085600:02:002:0510, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.08.2016, виданого державним нотаріусом Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори Шевченко Н. Г.,зареєстрованого в реєстрі за №1425 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №67137470 від 01.09.2016.

Відповідно до висновку експерта №2934/2935/18-27/3292/18-27 від 28.08.2018, виконаного експертами на підставі ухвали Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 05.12.2018 в цивільній справі №396/1750/17 зазначено, що в договорі оренди земельної ділянки від 07.06.2006, укладеного між покійною ОСОБА_2 та СТОВ "Колос" та в змінах до договору оренди земельної ділянки № 297 від 17.12.2007, підпис виконаний не самою ОСОБА_2 , а іншою особою. Крім того підписи у договорі оренди та змінах до нього виконані різними особами.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьоюстатті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першоюстатті 627 ЦК Україниі відповідно до положеньстатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина першастатті 638 ЦК України).

За частиною першоюстатті 14 Закону України «Про оренду землі»(тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається в письмовій формі, і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною першоюстатті 15 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

У разі якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ІУ-КР № 005885 від 29 березня 2002 року, ОСОБА_2 належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,15 га, що розташована на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області (том 1 а. с. 11).

07.06.2006 між ОСОБА_2 та СТОВ "Колос" був укладений договір оренди земельної ділянки, належної ОСОБА_2 на праві приватної власності, площею 5,15 га, яка знаходяться на території Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. Договір оренди укладено терміном на 5 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. В заключних положеннях договору зазначено, що цей договір набуває чинності після його підписання сторонами та державної реєстрації у Кіровоградській регіональній філії ДП Центр ДЗК при Держкомземі України. Договір було зареєстровано 17.12.2007 за № 297 (том 1 а. с. 9).

Крім того, між ОСОБА_2 та СТОВ "Колос" були укладені зміни до договору оренди земельної ділянки № 297 від 17.12.2007, відповідно до яких внесені зміни в розділ 3, відповідно до якого орендна плата та договір оренди укладається терміном на п`ятнадцять років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектом землеустрою. Ці зміни до договору набувають чинності після їх підписання сторонами та державної реєстрації у Кіровоградській регіональній філії Центру ДЗК. Зміни були зареєстровані 23.03.2011 за № 352408564000864 (том 1 а. с. 10).

Позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті матері ОСОБА_2 та є власником у порядку спадкування за законом спірної земельної ділянки № НОМЕР_1 кадастровий номер 3524085600:02:002:0510, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом від 29.08.2016, виданого державним нотаріусом Новоукраїнської районної державної нотаріальної контори Шевченко Н. Г., зареєстрованого в реєстрі за № 1425 та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за № 67137470 від 01.09.2016 (том 1 а. с. 7, 8).

Відповідно до висновку експерта № 2934/2935/18-27/3292/18-27 від 28.08.2018, виконаного експертами на підставі ухвали Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 05.12.2018 в цивільній справі № 396/1750/17 зазначено, що в договорі оренди земельної ділянки від 07.06.2006, укладеного між покійною ОСОБА_2 та СТОВ "Колос" та в змінах до договору оренди земельної ділянки № 297 від 17.12.2007, підпис виконаний не самою ОСОБА_2 , а іншою особою. Крім того підписи у договорі оренди та змінах до нього виконані різними особами (том 1 а. с. 174-176).

У постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження№ 14-499цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, щотакий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки.

Ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких земельних ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, суд має виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

З огляду на характер правовідносин у цій справі, предмет спору та з`ясовані судом обставини справи, суд вважає, що позивач обрав ефективний спосіб захисту порушеного права, ставлячи вимогу про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, шляхом її повернення позивачу, якому вона належать на праві приватної власності.

При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом повернення її власникові є ефективним, а задоволення позову у вказаній частині забезпечить реальне відновлення порушеного права.

З огляду на зазначене, висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки, шляхом її повернення, є правильним та обґрунтованим.

Звертаючись до суду з позовом, крім вимоги про усунення перешкод в користуванні спірною земельною ділянкою, шляхом повернення, також просив скасувати запис про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 17 грудня 2007 року.

Задовольняючи позовні вимоги у вказані частині, суд першої інстанції виходив з того, що вимога про скасування державної реєстрації неукладеного договору оренди є похідною до вимоги про повернення позивачу земельної ділянки, і в цьому випадку обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації буде також ефективним.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, з огляду на таке.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Згідно ч. 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до статті 11 зазначеного Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У частині 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній до 16.01.2020, яка діяла на час внесення оскарженого запису державного реєстратора) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.

Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01.01.2013, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Однак згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020, статтю 26? ? Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1-3 частини 3 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції (яка діяла і на час звернення позивача з позовом, і на час ухвалення судом першої інстанції оскаржуваного рішення), на відміну від положень частини 2 статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16.01.2020, тобто на час ухвалення оскарженого судового рішення, законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права, а відтак суд першої інстанції помилково зазначив про необхідність застосування позивачем способу судового захисту, який у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права, а значить не спроможний надати особі ефективний захист її прав.

Зважаючи на те, що з 16.01.2020 і на час ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції матеріально-правове регулювання спірних реєстраційних відносин істотно змінилося, суд зазначає про наявність достатніх підстав вважати, що за таких обставин позивач буде позбавлений можливості ефективного захисту своїх порушених прав у спосіб, зазначений в позовній заяві, а саме шляхом ухвалення судового рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію договору.

Схожі за змістом висновки викладені у постанові Верхового Суду від 03 березня 2021 року у справі № 913/175/20 .

Разом з тим, правильними є висновки суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог СТОВ «Колос» до ОСОБА_1 про визнання договору оренди земельної ділянки та змін до нього укладеним, з огляду на таке.

Відповідно до частини першоїстатті 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (частини перша та другастатті 640 ЦК України).

Згідно з частиною другоюстатті 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

Відповідно до частини другої статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Отже, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі.

Згідно ч. 1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Частиною першоюстатті 15 Закону України «Про оренду землі»передбачено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

У праві України доктрина заборони суперечливої поведінки проявляється, зокрема, у кваліфікації певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу) як волевиявлення, яке свідчить про вчинення правочину, зокрема про його схвалення (див. постанову Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі№3-59гс14).

Між тим, статтею 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Зазначена норма виключає можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій, бо такий договір не може бути зареєстрований.

Враховуючи, що судом встановлено, що сторони оспорюваний договір оренди земельної ділянки з подальшими внесеними змінами не укладали, а поведінка ОСОБА_1 не свідчить про намір укладання чи існування договору, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі, як наслідок відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання договору оренди земельної ділянки з внесеними змінами укладеним.

Доводи апеляційної скарги про те, що представник відповідача не міг бути присутнім в судовому засіданні суду першої інстанції, оскільки він був зобов`язаний перебувати на самоізоляції в період з 30.10.2021 по 09.11.2021, не заслуговують на увагу суду, з огляду на таке.

30 березня 2020 року прийнятоЗакон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Цим законом внесені зміни доЦПК України, зокрема частиною четвертоюстатті 212 ЦПК Україниу цій редакції передбачено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеномуЗаконом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус»або Державною судовою адміністрацією України.

Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 № 1845/0/15-21 затверджено Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі ЄСІТС).

Відповідно до пункту 2 параграфа 2 розділу 4 Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» підсистеми (модулі) ЄСІТС починають функціонувати через 30 днів з дня опублікування Вищою радою правосуддя відповідного оголошення.

У газеті «Голос України» від 04.09.2021 № 168 (7668) Вищою радою правосуддя опубліковано оголошення про початок функціонування трьох підсистем (модулів) ЄСІТС «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистеми відеоконференцзв`язку.

Таким чином, зазначені в оголошенні Вищої ради правосуддя підсистеми (модулі) ЄСІТС почали офіційно функціонувати з 5 жовтня 2021 року.

Згідно п. 6 ст. 14 ЦПК України, адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в добровільному порядку.

Ураховуючи наведене, представник відповідача не був позбавлений можливості вжити заходів для забезпечення участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду із застосуванням власних технічних засобів.

Той факт, що з моменту отримання спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 спірною земельною ділянкою постійно користувалося СТОВ «Колос», що підтверджується договором оренди земельної ділянки від 04.02.2000 строком дії на 2 роки та договором оренди земельної ділянки від 02.07.2002, що був зареєстрований у Рівнянській сільській раді за № 2692 від 08.11.2002 строком дії 4 роки, не доводить той факт, що нею було укладено оспорюваний договір з подальшими внесеними змінами та спростовується наявним в матеріалах справи висновком експерта.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 щороку отримувала орендну плату, не підтверджені належними та допустимими доказами, а наявна в матеріалах справи довіреність від 29 жовтня 2015 року не підтверджує той факт, що ОСОБА_2 уповноважила відповідача отримувати дивіденди за користування земельною ділянкою, саме згідно договору оренди земельної ділянки від 07.06.2006 зі змінами, внесеними 17.12.2007.

Той факт, що сини ОСОБА_2 передали свої земельні ділянки, що знаходяться на одному полі зі спірною земельною ділянкою, в платне строкове користування СТОВ «Колос» на підставі договорів оренди земельних ділянок з ідентичними умовами договору, не є достатньою підставою для визнання оспорюваного договору укладеним.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що заяви позивача та його представника про наявність волевиявлення покійної ОСОБА_2 на укладання договору оренди землі зі СТОВ «Колос» у 2006 році, що містяться в тексті позовної заяви та інші докази, свідчать про те, що позивачу було відомо про волевиявлення покійної матері щодо передачі в оренду СТОВ «Колос» спірної земельної ділянки спочатку на 5 років, а потім з урахуванням внесених змін строком на 15 років, суд не бере до уваги, адже зі змісту позовної заяви не вбачається, що позивачу було відомо що ОСОБА_2 підписувала саме договір оренди земельної ділянки, що є предметом розгляду.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не вирішив питання щодо ряду поданих клопотань представника СТОВ «Колос», суд не бере до уваги, з огляду на те, що відповідач не зазначає, які саме клопотання не були вирішенні, а з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції розглядав подані представником відповідача заяви та клопотання.

Порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. 4 ч. 1ст. 376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення.

Враховуючи, що судом було неправильно застосовано норми матеріального права рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до СТОВ «Колос» про скасування запису про проведену державну реєстрацію підлягає скасуванню з ухваленням у вказаній частині нового про відмову в задоволенні вказаних вимог.

В іншій частині рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм процесуального права та з правильним застосуванням норм матеріального права, а тому підлягає залишенню без змін.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до СТОВ «Колос» про скасування запису про проведену державну реєстрацію підлягає скасуванню з ухваленням у вказаній частині нового про відмову в задоволенні вказаних вимог, рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.

В порядку розподілу судових витрат пропорційно задоволеним позовним вимогам за подання позовної заяви зі СТОВ «Колос» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1814 грн 96 коп.

За подання апеляційної скарги в порядку розподілу судових витрат пропорційно задоволеним вимогам з ОСОБА_1 на користь СТОВ «Колос» підлягає стягненню 1261 грн 20 коп.

Остаточно, шляхом проведення взаємозаліку, зі СТОВ «Колос» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 553 грн 76 коп (1814,96-1261,20).

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» задовольнити частково.

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 09 листопада 2021 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» про скасування запису про проведену державну реєстрацію скасувати та увалити в цій частині нове про відмову в задоволенні вказаних вимог.

Рішення суду в частині розподілу судових витрат змінити.

Стягнути зі Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колос» (код ЄДРПОУ 03756939) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) 553 (п`ятсот п`ятдесят три) грн 76 коп судового збору.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді А. М. Головань

О. Л. Карпенко