Ухвала

від 03.11.2021 по справі 607/12207/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

03 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 607/12207/16-ц

провадження № 61-20101св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Стрільчука В. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, яка не брала участі у справі та подала апеляційну скаргу - Відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради,

особа, яка не брала участі у справі та подала касаційну скаргу - Товариство з обмеженою відповідальністю Пектораль-2016 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Товариства з обмеженою відповідальністю Пектораль-2016 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Храпак Н. М., Бершадської Г. В., Ходоровського М. В.,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності.

Позов мотивований тим, відповідно до протоколу засідання комісії по впорядкуванню розміщення об`єктів дрібно роздрібної торгівлі та тимчасових споруд побутового призначення від 30 грудня 2015 року, погоджено розташування у м. Тернополі на вул. Гетьмана Мазепи об`єкта торгівлі.

На підставі пункту 7.25 додатку до рішення Тернопільської міської ради від 26 квітня 2013 року № 6/31/99 встановлено особистий строковий сервітут на територію в м. Тернополі, на якій позивачем розміщено об`єкт дрібно роздрібної торгівлі площею 7,9 кв. м.

Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю Міське бюро технічної інвентаризації від 13 жовтня 2016 року № 198/16А у м. Тернополі за адресою: АДРЕСА_1 а немає зареєстрованого майна.

Позивач вважає, що оскільки будівля торгово-побутового призначення зводилась за його власні кошти, тому є його власністю. Право його власності на зазначений об`єкт ніким не оспорюється.

На підставі викладеного, позивач просив суд визнати за ним право власності на будівлю торгово-побутового призначення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 7,9 кв. м.

Рішенням Тернопільського районного суду Тернопільської області від 18 листопада 2016 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на будівлю торгово-побутового призначення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 7,9 кв. м.

У серпні 2019 року на рішення місцевого суду особа, яка не брала участі у справі - Відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради подав апеляційну скаргу.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради витрати зі сплати судового збору у розмірі 828,00 грн.

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильно, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 19 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

У грудні 2019 року Відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради подав відзив на касаційну скаргу та просив суд залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін.

У вересні 2020 року ОСОБА_1 надіслав до Верховного Суду письмові пояснення до касаційної скарги.

У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Пектораль-2016 (далі - ТОВ Пектораль-2016 ), як особа, яка не брала участі у справі, звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року відкрито касаційне провадження, надіслано учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено їм право подати відзив на касаційну скаргу.

Відзив на касаційну скаргу ТОВ Пектораль-2016 не надходив.

Ухвалою Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Касаційні скарги мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, помилково відкрив апеляційне провадження, оскільки строк на апеляційне оскарження рішення суду обчислюється відповідно до вимог ЦПК України 2004 року; вважає, що присічний річний строк на апеляційне оскарження судового рішення, передбачений статтею 358 ЦПК України, Відділом технічного нагляду Тернопільської міської ради пропущений.

Відповідно до пункту 2 розділу II Перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

На підставі пункту 10 частини першої статті 252 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2021 року справа № 2-3887/2009 за позовом ОСОБА_3 до Львівського міського відділу Львівської регіональної філії Центру державного земельного кадастру, Львівського міського управління земельних ресурсів про визнання права власності на спадщину передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини третьої, п`ятої статті 403 ЦПК України.

Ухвала суду касаційної інстанції мотивована тим, що в судовій практиці існують різні підходи щодо застосування норм ЦПК України та ГПК України у відповідній редакції, якими визначаються строки апеляційного оскарження судових рішень, ухвалених до 15 грудня 2017 року: в одних випадках суди застосовують процесуальні норми, які були чинними станом на момент ухвалення судом першої інстанції судового рішення, в інших - визнають, що застосуванню підлягають процесуальні норми в редакції, яка діяла безпосередньо перед набранням чинності ЦПК України та ГПК України в новій редакції на підставі Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів № 2147-VІІІ.

Так, висновки, викладені у постановах Верховного Суду свідчать про різний підхід до застосування Верховним Судом пункту 13 Перехідні положення ЦПК України та ГПК України, а також присічного річного процесуального строку на апеляційне оскарження судового рішення прокурором, органом державної влади чи органом місцевого самоврядування (поновлення строку на апеляційне оскарження), визначення редакції процесуального закону, який підлягає застосуванню при поданні після 15 грудня 2017 року апеляційної скарги на судові рішення, ухваленні до 15 січня 2012 року.

Без відступлення від висновків щодо застосування статей 294, 297 ЦПК України 2004 року та статті 93 ГПК України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), висловлених Верховним Судом у складі колегій суддів Касаційного господарського суду в постанові від 10 листопада 2020 року у справі № 13/197-10, а також без уточнення висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 2-1678/05 (провадження № 14-262цс19), правильно сформувати правову позицію у справі № 2-3887/2009 неможливо.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 24 березня 2021 року справу № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21) прийнято до розгляду.

У справі, яка переглядається, правовідносини є подібними з тим, що є предметом спору у справі № 2-3887/2009, оскільки вирішення спору залежить від застосування статей 294, 297 ЦПК України 2004 року.

За таких обставин, з огляду на пункт 10 частини першої статті 252 ЦПК України, Верховний Суд вважає за необхідне зупинити касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21).

Керуючись пунктом 10 частини першої статті 252, пунктом 14 частини першої статті 253, статтями 260, 415 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Зупинити касаційне провадження у справі № 607/12207/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий І. М. Фаловська Судді: В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук