Постанова

від 05.06.2024 по справі 607/12207/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року

м. Київ

справа № 607/12207/16-ц

провадження № 61-14381св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року

у складі колегії суддів: Дикун С. І., Костіва О. З., Хоми М. В.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності.

Позов мотивований тим, що відповідно до протоколу засідання комісії

з впорядкування розміщення об`єктів дрібнороздрібної торгівлі та тимчасових споруд побутового призначення від 30 грудня 2015 року погоджено розташування на вул. Гетьмана Івана Мазепи у м. Тернополі об`єкта торгівлі.

На підставі пункту 7.25 додатка до рішення Тернопільської міської ради від 26 квітня 2013 року № 6/31/99 встановлено особистий строковий сервітут на територію в м. Тернополі, на якій позивач розмістив об`єкт дрібнороздрібної торгівлі площею 7,9 кв. м.

Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Міське бюро технічної інвентаризації» від 13 жовтня 2016 року № 198/16А у АДРЕСА_1 , немає зареєстрованого майна.

Позивач вважав, що оскільки будівля торгово-побутового призначення зводилась за його власні кошти, то вона є його власністю. Право його власності на зазначений об`єкт ніким не оспорюється.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просив визнати за ним право власності на будівлю торгово-побутового призначення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 7,9 кв. м.

Суди розглядали справу неодноразово.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2016 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на будівлю торгово-побутового призначення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 7,9 кв. м.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що спірну будівлю позивач звів за особисті кошти і доказів порушення прав третіх осіб у процесі розгляду справи немає.

Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції, у серпні 2019 року особа, яка не брала участі у справі, - відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року апеляційну скаргу відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради задоволено.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від

18 листопада 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове судове рішення про відмову в задоволені позову, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції безпідставно визнав право власності на самочинно збудоване торгово-побутове приміщення (тимчасову споруду) за адресою: АДРЕСА_1 , яке знаходиться на зупинці громадського транспорту і земельній ділянці комунальної форми власності, при цьому не залучивши до справи як відповідача або співвідповідача власника землі - Тернопільську міську раду.

Короткий зміст судового рішення суду касаційної інстанції

Постановою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 задоволено. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пектораль-2016» задоволено частково.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що матеріали справи не місять доказів того, що відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради наділений повноваженнями на представництво інтересів громади міста Тернополя чи Тернопільської міської ради у питаннях захисту в суді права комунальної власності на земельні ділянки, на яких самочинно споруджено об`єкти нерухомості.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2016 року закрито.

Закриваючи апеляційне провадження, апеляційний суд виходив із того, що апеляційну скаргу подала особа, питання про права, свободи, інтереси та обов`язки якої оскаржуваним судовим рішенням не вирішувались. Відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради не обґрунтував, у чому полягає порушення його прав чи інтересів як окремої юридичної особи оскаржуваним судовим рішенням суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

03 жовтня 2023 року відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно відмовив

у задоволенні клопотання заявника про залучення до участі у справі на його стороні Тернопільську міську раду. Вказує, що спірна будівля не є об?єктом нерухомого майна, а є лише тимчасовою спорудою - кіоском. Власником земельної ділянки є Тернопільська міська рада, яка не давала дозвіл та не погоджувала з позивачем будівництво об?єкта нерухомого майна. Питання здійснення обліку, утримання, контролю і технічного нагляду за об?єктами благоустрою у м. Тернополі належить до мети, предмета діяльності та повноважень відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради - балансоутримувача шляхово-мостового господарства та об?єктів благоустрою.

Доводи інших учасників справи

25 грудня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року - без змін.

Відзив мотивований тим, що оскаржувана ухвала прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Верховний Суд у постанові від 05 квітня 2023 року правильно зазначив, що матеріали справи не місять доказів того, що відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради наділений повноваженнями на представництво інтересів громади міста Тернополя чи Тернопільської міської ради у питаннях захисту в суді права комунальної власності на земельні ділянки, на яких самочинно споруджено об`єкти нерухомості.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 20 листопад 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

11 грудня 2023 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Протоколом від 13 грудня 2015 року комісії по впорядкуванню розміщення об`єктів дрібнороздрібної торгівлі та тимчасових споруд побутового призначення позивачу погоджено розташування на АДРЕСА_1 об`єкта торгівлі з подальшим встановленням земельного сервітуту.

На підставі рішення від 26 квітня 2013 року № 6/31/99 між Тернопільською міською радою та ОСОБА_1 15 лютого 2016 року укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди (далі - Договір).

У підпункті 2.1 Договору вказано, що строк його дії один рік, з 15 лютого 2016 року до 15 лютого 2017 року.

Відповідно до підпунктів 1.1-1.4 Договору позивачу встановлено особистий строковий сервітуту на територію в м. Тернополі, на якій буде розміщуватись та використовуватись тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності, площею 0,000945 га.

У підпункті 4.4.5 Договору вказано, що не допускається будівництво будь-яких будівель, споруд або інших об`єктів благоустрою.

Водночас позивач розмістив на АДРЕСА_1 об`єкт дрібнороздрібної торгівлі, площею 7,9 кв. м.

Згідно з технічним паспортом це торгово-побутове приміщення є самочинно збудованою спорудою.

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на будівлю торгово-побутового призначення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 7,9 кв. м.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Не погоджуючись з указаним судовим рішенням, 30 липня 2019 року Тернопільська міська рада як особа, яка не брала участі у розгляді справи, подала до суду апеляційну скаргу, одночасно заявивши клопотання про поновлення їй строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від

18 листопада 2016 року відмовлено.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у справі, апеляційний суд виходив із того, що Тернопільська міська рада не надала переконливих доказів, які свідчили б про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення.

Відповідно до довідки Головного управління статистики у Тернопільській області з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від

20 вересня 2012 року серії АА № 671648 відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради є юридичною особою з ідентифікаційним номером 21156999.

12 серпня 2019 року відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради як особа, яка не брала участі у розгляді справи, подав до суду апеляційну скаргу та одночасно заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 16 серпня 2019 року клопотання відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради задоволено, поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2016 року, відкрито апеляційне провадження у справі та зупинено дію рішення суду першої інстанції.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року апеляційну скаргу відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради задоволено. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким

у позові ОСОБА_1 відмовлено. Стягнено із ОСОБА_1 на користь відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради витрати зі сплати судового збору в розмірі 828,00 грн.

Постановою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року касаційну скаргу

ОСОБА_1 задоволено. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пектораль-2016» задоволено частково.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду мотивована тим, що матеріали справи не місять доказів того, що відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради наділений повноваженнями на представництво інтересів громади міста Тернополя чи Тернопільської міської ради у питаннях захисту в суді права комунальної власності на земельні ділянки, на яких самочинно споруджено об`єкти нерухомості.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала апеляційного суду відповідає.

Закриваючи апеляційне провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, апеляційний суд зробив висновок про те, що оскаржуваним рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка подала апеляційну скаргу, проте не брала участі у розгляді справи, не вирішувалися.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності,

а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, а й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

ЄСПЛ вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенці), якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження,

а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження

в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (VOLOVIK v. UKRAINE,

№ 15123/03, § 53, 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 17 ЦПК України).

Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (стаття 18 ЦПК України).

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).

Аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи,

а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або такі обставини: судове рішення безпосередньо стосується її прав, інтересів та обов`язків, тобто суд вирішив спір про право

у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або у рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі

у справі, а й їхні процесуальні права, що випливають із сформульованого

в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги.

Тобто особи, які не брали участі у справі, мають право оскаржити

в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їх права та/або обов`язки, або породжують для особи правові наслідки.

Верховний Суд зазначає, що вирішення питання про те, чи стосується прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, рішення суду першої інстанції, є першочерговим завданням для апеляційного суду. Але тільки в разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції

в апеляційному порядку. Разом з тим у разі, якщо апеляційний суд встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася з апеляційною скаргою, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2019 року у справі № 412/1277/2012 (провадження № 61-3704св19) зроблено висновок, що «у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті».

Апеляційний суд встановив, що відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради входить до структури органів місцевого самоврядування територіальної громади міста Тернополя, а саме Тернопільської міської ради, та наділений функціями з технічного нагляду в межах сфери його компетенції. В матеріалах справи немає доказів того, що відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради наділений повноваженнями на представництво інтересів громади міста Тернополя чи Тернопільської міської ради у питаннях захисту в суді права комунальної власності на земельні ділянки, на яких самочинно споруджено об`єкти нерухомості. Відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради не обґрунтував, у чому полягає порушення його прав чи інтересів як окремої юридичної особи рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2016 року.

З урахуванням наведеного Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду, який правильно закрив апеляційне провадження у цій справі за апеляційної скаргою відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради

з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2016 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки відділу технічного нагляду Тернопільської міської радине вирішувалося, мотивувальна частина рішення не містить висновків суду про права та обов`язки відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради.

Аргументи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції про відсутність порушених прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 31 серпня

2023 року - без змін, оскільки підстав для скасування оскаржуваної ухвали немає.

З огляду на те що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявником, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 401, 406, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 31 серпня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська