Ухвала

від 31.08.2023 по справі 607/12207/16-ц

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/12207/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М. Провадження № 22-ц/817/569/23 Доповідач - Дикун С.І.Категорія -

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 серпня 2023 р.м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Дикун С.І.

суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

за участі секретаря - Дідух М.Є.

сторін: представника позивача адвоката

Станкович Н.Р.

представника Відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради Ахтемійчук Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/12207/16-ц за апеляційною скаргою Відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, ухваленого суддею Братасюком В.М., -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності.

Позов мотивовано тим, що відповідно до протоколу засідання комісії з впорядкування розміщення об`єктів дрібнороздрібної торгівлі та тимчасових споруд побутового призначення від 30 грудня 2015 року, погоджено розташування на вул. Гетьмана Івана Мазепи у м. Тернополі об`єкта торгівлі.

На підставі пункту 7.25 додатку до рішення Тернопільської міської ради від 26 квітня 2013 року № 6/31/99 встановлено особистий строковий сервітут на територію в м. Тернополі, на якій позивачем розміщено об`єкт дрібнороздрібної торгівлі площею 7,9 кв. м.

Відповідно до довідки Товариства з обмеженою відповідальністю «Міське бюро технічної інвентаризації» від 13 жовтня 2016 року № 198/16А у м.Тернополі за адресою: АДРЕСА_1 , немає зареєстрованого майна.

Вважає, що оскільки будівля торгово-побутового призначення зводилась за його власні кошти, тому є його власністю. Право його власності на зазначений об`єкт ніким не оспорюється.

На підставі викладеного позивач просив суд визнати за ним право власності на будівлю торгово-побутового призначення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 7,9 кв. м.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на будівлю торгово-побутового призначення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 7,9 кв. м.

Не погоджуючись із вказаним рішення суду першої інстанції, у серпні 2019 року особа, яка не брала участі у справі, Відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

В апеляційній скарзі скаржник заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

В обгрунтування вимог посилається на те, що оскаржуване рішення ухвалено з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, які суд вважав доведеними, невідповідністю висновків суду обставинам справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Вказує на те, що проект щодо відповідності ДБН, санітарних, протипожежних норм проведеного будівництва будівлі торгово-побутового призначення не є документом, що засвідчує готовність об`єкта до експлуатації. Земельна ділянка, на якій розташована спірна будівля, є власністю Тернопільської міської ради, яка не надавала дозвіл та не погоджувала позивачу будівництво об`єкта нерухомого майна. Також, даний кіоск розташований в межах червоних ліній. У матеріалах справи не міститься відомостей про наявність доказів присвоєння спірному майну адресного номера 28а.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_1 просить відмовити апелянту у задоволенні апеляційної скарги та закрити апеляційне провадження по справі, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2016 року залишити без змін.

В обгрунтування вимог посилається на те, що заявник не обґрунтував, у чому безпосередньо полягає порушення його прав чи інтересів, як окремої юридичної особи, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2016 року з питань утримання шляхово-мостового господарства та об`єктів благоустрою м. Тернополя.

Суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті, на вказане уваги не звернув, не врахував наведених висновків Верховного Суду, не дослідив належним чином усіх наявних у справі доказів та зробив передчасний висновок про те, що оскаржуваним рішенням місцевого суду порушено права та обов`язки Відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради.»

Вважає апеляційну скаргу такою, що подана всупереч нормам діючого законодавства та підлягає залишенню без розгляду апеляційним судом.

Зазначає, що судами попередніх інстанцій встановлено, що власником земельної ділянки, за адресою АДРЕСА_1 , на якій знаходиться спірний об`єкт нерухомості, є громада міста Тернополя, в інтересах якої діє Тернопільська міська рада. Відповідно до п. 1.2. Положення про відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради, затвердженого Рішенням Тернопільської міської ради від 30.04.2010 р. № 5/34/84 власником та засновником Відділу є Тернопільська міська рада, яка діє від імені територіальної громади м. Тернополя.

Відділ створений при управлінні житлово-комунального господарства та екології Тернопільської міської ради. Підзвітний, підконтрольний Засновнику, який координує його діяльність через уповноваженого заступника міського голови (п. 1.4. Положення).

Матеріали справи не місять доказів того, що Відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради наділений повноваженнями на представництво інтересів громади міста Тернополя чи Тернопільської міської ради у питаннях захисту у суді права комунальної власності на земельні ділянки, на яких самочинно споруджено об`єкти нерухомості.

Твердження позивача щодо фіктивності правочину є безпідставними, оскільки відповідно до виданого технічного паспорта ПП «Волкас» 14.06.2017р. на будівлю торгово-побутового призначення та виготовленого проекту про відповідність до ДБН санітарних, протипожежних норм проведено будівництва будівлі торгово-побутового призначення в 2016р. фундамент будівлі залізобетонний моноліт.

23.04.2019 року TOB «Пектораль-2016» була подана заява про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування та реконструкції будівлі торгово-побутового призначення за адресою АДРЕСА_1 (копія опису документів додається).

Отже, вбачається спроба узаконити свою бездіяльність в наданні дозволу на розроблення зазначеного проекту землеустрою та створення юридичних перешкод для прийняття такого рішення.

TOB «Пектораль-2016» подало відзив на апеляційну скаргу Відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та закрити провадження у даній справі.

Вказує на те, що доводи апеляційної скарги про обрання позивачем неправильного способу захисту своїх прав є безпідставними. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Зважаючи на зміст існуючих між сторонами правовідносин суд дійшов вірного висновку про те, що право позивача можливо захистити у спосіб передбачений діючим законодавством - шляхом визнання за ним права власності на майно. Вибір способу захисту порушеного права покладається на особу, що звертається за відповідним позовом. Встановлення будь-яких обмежень у реалізації такої можливості є протиправним.

Зазначає, що встановивши, що дії відповідача порушують суб`єктивне право позивача на майно, суд дійшов правомірного висновку про те, що таке право підлягає судовому захисту у спосіб визначений в позовній заяві.

23.04.2019 року TOB «Пектораль-2016» була подана заява про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для обслуговування та реконструкції будівлі торгово-побутового призначення за адресою АДРЕСА_1 . Згідно наявної інформації на сайті Тернопільської міської ради виконавчими органами 07.05.2019р. підготовлено та оприлюднено проект рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею до 0,0250га за адресою АДРЕСА_2 . Станом на даний час, інформація про прийняте рішення на сайті міської ради відсутня.

Вважає, що міська рада робить спробу узаконити свою бездіяльність в наданні дозволу на розроблення зазначеного проекту землеустрою та створення юридичних перешкод для прийняття такого рішення.

Окрім того посилається на те, що задоволення апеляційної скарги призведе до фактичного витребування з володіння ТОВ Петораль-2016 будівлі торгово-побутового призначення та становитиме непропорційне втручання у право на мирне володіння майном.

Постановою Верховного Суду від 05 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Пектораль-2016 задоволено частково. Постанову Тернопільського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року скаосовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 5 статті 411 ЦПК України висновки суду касаційної інстанції, у зв`язку з якими скасовано судові рішення, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

У судовому засіданні представник Відділу технічного нагляду ТМР - Ахтемейчук Н.М. апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на викладені доводи, окрім того подала клопотання про долучення до матеріалів справи доказів, а саме: копію акту обстеження від 12.06.2019 року та копію кошторисної документації.

Представник ОСОБА_1 - адвокат Станович Н.Р. апеляційної скарги не визнав, вважаючи рішення суду законним та обґрунтованим.

Відповідач ОСОБА_2 та представник ТОВ Пектораль-2016 в судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про час, дату і місце проведення судового засіданя. 23 серпня 2023 року від представника ТОВ Пектораль-2016 надійшло клопотання про розгляд справи у його відсутності та в якому зазначено, що товариство підтримує поданий відзив та просить відмовити апелянту у задоволенні апеляційної скарги.

У відповідності до вимог ч.2 ст.372 ЦПК України - неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження у справі слід закрити з наступних підстав.

Судом встановлено, що протоколом від 13 грудня 2015 року комісії по впорядкуванню розміщення об`єктів дрібнороздрібної торгівлі та тимчасових споруд побутового призначення, позивачу погоджено розташування на АДРЕСА_1 об`єкта торгівлі з подальшим встановленням земельного сервітуту.

На підставі рішення від 26 квітня 2013 року № 6/31/99 між Тернопільською міською радою та ОСОБА_1 15 лютого 2016 року укладено договір про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди (далі Договір).

У підпункті 2.1 цього Договору вказано, що строк його дії один рік, з 15 лютого 2016 року до 15 лютого 2017 року.

Відповідно до підпунктів 1.11.4 Договору позивачу встановлено особистий строковий сервітуту на територію в м. Тернополі, на якій буде розміщуватись та використовуватись тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності площею 0,000945 га.

У підпункті 4.4.5 Договору вказано, що не допускається будівництво будь-яких будівель, споруд або інших об`єктів благоустрою.

Натомість позивачем розміщено на АДРЕСА_1 об`єкт дрібнороздрібної торгівлі, площею 7,9 кв. м.

Згідно з технічним паспортом це торгово-побутове приміщення є самочинно збудованою спорудою.

У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на будівлю торгово-побутового призначення за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 7,9 кв. м.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Не погоджуючись з указаним судовим рішенням, 30 липня 2019 року Тернопільська міська рада як особа, яка не брала участі у розгляді справи, подала до суду апеляційну скаргу, одночасно заявивши клопотання про поновлення їй строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 05 серпня 2019 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2016 року відмовлено.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у справі, апеляційний суд виходив із того, що Тернопільською міською радою не надано переконливих доказів, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження рішення.

Відповідно до довідки Головного управління статистики у Тернопільській області з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 20 вересня 2012 року серії АА № 671648 Відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради є юридичною особою з ідентифікаційним номером 21156999.

12 серпня 2019 року Відділом технічного нагляду Тернопільської міської ради як особою, яка не брала участі у розгляді справи, подано до суду апеляційну скаргу та одночасно заявлено клопотання про поновлення їй строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 16 серпня 2019 року клопотання Відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради задоволено, поновлено йому строк на апеляційне оскарження рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2016 року, відкрито апеляційне провадження у справі та зупинено дію рішення суду першої інстанції.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради задоволено. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради витрати зі сплати судового збору у розмірі 828,00 грн.

Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Стаття 1291 Конституції України встановлює, що суд ухвалює рішення іменем України, судові рішення є обов`язковими до виконання.

У рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Bellet v. France» (заява № 23805/94), Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, про що вказано у статті 9 Конституції України.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Одним з основоположних аспектів верховенства права у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції є принцип правової визначеності (певності), який вимагає, серед іншого, щоб остаточне вирішення судом спору не ставилося під сумнів (принцип правової визначеності як складова справедливого судового розгляду).

У національному законодавстві цей принцип закріплено у статті 1291 Конституції України і статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», згідно з якими судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях, у тому числі у справах щодо України, констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі її Преамбули, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі «Brumarescu v. Romania», заява № 28342/95 та від 29 жовтня 2015 року у справі «Ustimenko v. Ukraine», заява № 32053/13).

Згідно з частиною першою статті 292 ЦПК України (в редакції, чинній на момент прийняття рішення суду першої інстанції) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України (в редакції, чинній на момент відкриття апеляційного провадження у справі) суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що суд апеляційної інстанції лише в межах відкритого апеляційного провадження має процесуальну можливість зробити висновок щодо вирішення чи невирішення судом першої інстанції питань про права та інтереси особи, яка не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції та подала апеляційну скаргу після спливу річного строку з дня складання повного тексту судового рішення. Якщо обставини вирішення судом першої інстанції питання про права, інтереси та свободи особи, яка не була залучена до участі у справі, не підтвердились, апеляційне провадження підлягає закриттю.

Схожий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц, провадження № 61-41547сво18.

Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Верховний Суд в своїй постановах від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17 та від 15 вересня 2022 у праві № 454/529/19 наголошує на тому, що судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або в рішенні міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб.

У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, але й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Схожий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13-ц, провадження № 61-41547сво18.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 вересня 2019 року Відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради звернувся до суду із апеляційною скаргою на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2016 року як особа, яка не брала участі розгляді справи. В обґрунтування вказаної скарги Відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради зазначав, що рішення суду першої інстанції впливає на його права та обов`язки, як балансоутримувача земельної ділянки .

Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 16 серпня 2019 року клопотання Відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради задоволено, поновлено йому строк на апеляційне оскарження рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2016 року, відкрито апеляційне провадження у справі та зупинено дію рішення суду першої інстанції.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 28 жовтня 2019 року апеляційну скаргу Відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради задоволено. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, власником земельної ділянки, за адресою АДРЕСА_1 , на якій знаходиться спірний об`єкт нерухомості, є громада міста Тернополя, в інтересах якої діє Тернопільська міська рада.

Згідно з пунктом 1.4 Положення про Відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради (далі Положення), затвердженим рішенням Тернопільської міської ради від 30 квітня 2010 року № 5/34/84, Відділ технічного нагляду створений при Управлінні житлово-комунального господарства, благоустрою та екології. Підзвітний, підконтрольний засновнику, який координує його діяльність через уповноваженого заступника міського голови.

Відповідно до пункту 1.2 Положення власником та засновником Відділу технічного нагляду є Тернопільська міська рада, яка діє від імені територіальної громади м. Тернополя.

Згідно з пунктом 2.1 Положення Відділ технічного нагляду створений з метою забезпечення кваліфікованого, якісного ведення технічного нагляду за ремонтом та утриманням шляхово-мостового господарства, об`єктами благоустрою та капітальним ремонтом, реконструкцією житлового фонду, здійснення контролю за забезпеченням належного рівня благоустрою.

Відповідно до підпунктів 2.2.1, 2.2.4, 2.2.7, 2.2.13 пункту 2.2 Положення предметом діяльності згаданого відділу є здійснення контролю і технічного нагляду за ремонтом та утриманням шляхово-мостового господарства, об`єктами благоустрою та капітальним ремонтом і реконструкцією житлового фонду; інвентаризація та облік автомобільних доріг, їх автодорожнього обладнання, видача технічних умов на будівництво об`єктів незалежно від відомчої підпорядкованості замовника. Видача технічних умов на будівництво (реконструкцію, добудову, надбудову, капітальний ремонт, планування та ін.) об`єктів, незалежно віл відомчої підпорядкованості замовника; надання послуг із здійснення технічного нагляду за будівництвом (реконструкцією, добудовою, надбудовою, капітальним ремонтом, плануванням та ін.) об`єктів фізичним та юридичним особам.

Згідно з пунктом 3.2.1 Положення Відділ технічного нагляду може вимагати від підрядної організації, за виконання робіт якої Відділ здійснює технічний нагляд, виконання робіт відповідно до проектно-кошторисної та іншої документації, дотримання вимог нормативних документів щодо порядку виконання робіт і прийняття робіт; призупиняти виконання будівельно-монтажних робіт у разі виявлення відхилень від проектно-кошторисної документації та неякісного виконання робіт; приймати виконані роботи і вести їх облік, здійснювати постійний контроль за якістю виконаних робіт.

Відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради входить до структури органів місцевого самоврядування територіальної громади міста Тернополя, а саме Тернопільської міської ради, та наділений функціями з технічного нагляду в межах сфери його компетенції.

В матеріалах справи відсутні докази того, що Відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради наділений повноваженнями на представництво інтересів громади міста Тернополя чи Тернопільської міської ради у питаннях захисту у суді права комунальної власності на земельні ділянки, на яких самочинно споруджено об`єкти нерухомості.

Відділ технічного нагляду Тернопільської міської ради не обґрунтував, у чому полягає порушення його прав чи інтересів, як окремої юридичної особи, рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2016 року з питань утримання шляхово-мостового господарства та об`єктів благоустрою м. Тернополя.

Порушення прав та інтересів Відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради не вбачається також із поданого клопотання про долучення до матеріалів справи акту обстеження території за адресою вул.Гетьмана Мазепи,1 від 12.06.2019 року та копії кошторисної документації .

Особа, яка не брала участі у справі, і звертаючись із апеляційною скаргою, в порядку визначеному статтею 352 частиною першою ЦПК України, повинна довести, що оскаржуване рішення прийнято про її права, інтереси та(або) обов`язки і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним, що означає, що скаржник в апеляційній скарзі має чітко зазначити, в якій саме частині оскаржуваного ним судового рішення прямо вказано про його права, інтереси та та(або) обов`язки, та про які саме.

Слід врахувати, що рішення суду є таким, що прийняте про права, та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та(або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суду прямо вказано про права, інтереси та(або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Отже, проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуваним рішенням від 18 листопада 2016 року питання про права Відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради не вирішувались, а тому апеляційне провадження по апеляційній скарзі, який не є суб`єктом апеляційного оскарження цього рішення, слід закрити, оскільки ним не доведено, які саме його права, інтереси та обов`язки порушенні.

Відтак апеляційне провадження підлягає закриттю.

Доводи скаржника, що судовим рішенням вирішено питання про права, свободи та інтереси держави в особі державного органу, який він представляє, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Оскільки апеляційний суд дійшов висновку, що права Відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради не порушені, апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання відділу про залучення до участі у справі у якості третьої особи Тернопільської міської ради. Окрім того, Тернопільська рада зверталась із апеляційною скаргою на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 18 листопада 2016 року та заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження та ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 5 серпня 2019 року було відмовлено у відкритті провадження, що міською радою не було оскаржено.

Відповідно п.3 ч.1 ст.362 ЦПК України, апеляційний суд закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу (ч.2 ст.362 ЦПК України).

Керуючись п.3 ч.1 ст.362, ст.ст. 367, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

ухвалив:

Апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відділу технічного нагляду Тернопільської міської ради на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 листопада 2016 року у справі №607/12207/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності закрити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст ухвали виготовлений 5 вересня 2023 року.

Головуючий: Дикун С.І.

Судді: Костів О.З.

Хома М.В.