Постанова

від 11.11.2021 по справі 2-5827/2010

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 2-5827/2010

провадження № 61-9472св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Київської області Голяченко Іван Павлович,

заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Усенко Євгеній Іванович , на постанову Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В.,

Музичко С. Г., Олійника В. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заявлених вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка І. П. (далі - приватний виконавець).

На обґрунтування скарги зазначала, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 28 вересня 2010 року (справа

№ 2-5827/10) з неї та ОСОБА_3 стягнуто солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ОТП Факторинг Україна (далі - ТОВ ОТП Факторинг Україна ) борг у розмірі 745 361,40 грн та судові витрати у розмірі 1 820,00 грн. На виконання зазначеного судового рішення 01 листопада 2011 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області видано стягувачу виконавчий лист у справі № 2-5827/10 (далі - виконавчий лист № 2-5827/10), який неодноразово пред`являвся ним до виконання. Зокрема, постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Орловського Д. С. від 25 березня 2015 року відкрито виконавче провадження № 47012031 (далі - ВП № 47012031). Під час здійснення указаного виконавчого провадження стягувач подав заяву про повернення виконавчого документа, у зв`язку із чим постановою заступника начальника Білоцерківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Загвоздкіної М. С. від 26 червня 2019 року виконавчий лист № 2-5827/10 повернуто стягувачеві.

Однак 19 березня 2020 року постановою приватного виконавця відкрито виконавче провадження № 61610614 (далі - ВП № 61610614) з примусового виконання виконавчого листа № 2-5827/10, а також у межах зазначеного виконавчого провадження 19 березня 2020 року винесено постанови про стягнення з неї як із боржника основної винагороди, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника.

Вважала, що приватний виконавець не мав правових підстав для відкриття ВП № 61610614 та винесення інших постанов у межах зазначеного провадження, оскільки сплив строк пред`явлення виконавчого листа до виконання. Ураховуючи, що повернення виконавчого документа стягувачеві відбулось на підставі заяви стягувача, а не у зв`язку з неможливістю

в повному обсязі або частково виконати рішення суду, трирічний строк пред`явлення його до виконання поновив свій перебіг не з моменту повернення, а з моменту пред`явлення його до виконання.

Посилаючись на те, що на час пред`явлення указаного вище виконавчого листа до виконання приватному виконавцю строк на його пред`явлення сплив, просила: визнати неправомірними дії приватного виконавцящодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-5827/10; визнати неправомірними та скасувати постанову

про відкриття виконавчого провадження від 19 березня 2020 року

у ВП № 61610614, а також постанови про стягнення з боржника основної винагороди, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника від 19 березня

2020 року у ВП № 61610614.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 08 травня 2020 року у складі судді Кошель Л. М. прийнято до розгляду скаргу ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка І. П.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 02 червня 2020 року закрито провадження у справі в частині оскарження постанов приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження

від 19 квітня 2020 року.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 07 липня 2020 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірною та скасовано постанову про відкриття

виконавчого провадження ВП № 61610614 від 19 березня 2020 року

з примусового виконання виконавчого листа № 2-5827/10.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що приватний виконавець при відкритті ВП № 61610614 не звернув уваги на те, що строк пред`явлення виконавчого листа № 2-5827/10 сплив, оскільки судове рішення у справі

№ 2-5827/10 набрало законної сили 09 жовтня 2010 року, а строк пред`явлення виконавчого листа, виданого 01 листопада 2011 року, згідно із чинним на час його видачі законодавством, становив один рік. Зазначено, що виконавчий лист виданий судом вже після спливу строку пред`явлення його до виконання та відсутні докази його поновлення в установленому законом порядку. Суд першої інстанції вважав, що зазначення судом

у виконавчому листі іншого строку пред`явлення його до виконання не має правового значення, оскільки такий строк встановлено імперативною нормою закону і не може бути змінено судом. При цьому не підлягає застосуванню до спірних правовідносин передбачений законом правовий механізм переривання строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки строк пред`явлення до виконання виконавчого листа

у справі № 2-5827/10 уже сплив.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 12 травня 20 21 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка І. П. задоволено.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 липня 2020 року скасовано.

У задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій та скасування рішень приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка І. П., заінтересована особа - Товариство

з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвест-Кредо (далі - ТОВ ФК Інвест-Кредо ), відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про видачу судом виконавчого листа № 2-5827/10 після спливу строку пред`явлення його до виконання є помилковими, оскільки згідно

з положеннями статті21 Закону України Про виконавче провадження

(у редакції, яка діяла на час набрання рішенням законної сили) виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох років. Ураховуючи, що судове рішення у справі № 2-5827/10 набрало законної сили 09 жовтня 2010 року, строк його пред`явлення до виконання - до 09 жовтня 2013 року. З огляду на те, що виконавчий лист було повернуто стягувачеві 26 червня 2019 року, постанова приватного виконавця від 19 березня 2020 року про відкриття виконавчого провадження є такою, що відповідає положенням частини п`ятої статті 12, частини п`ятої статті 37 Закону України Про виконавче провадження

(у редакції, яка діяла на час винесення оскаржуваних постанов приватного виконавця).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2021 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Усенко Є. І.,посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року, а ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 липня

2020 року залишити в силі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що згідно з положеннями частин першої-третьої статті 23 Закону України Про виконавче провадження (у редакції, яка діяла на час відкриття ВП № 47012031), а також частин четвертої, п`ятої статті 12 Закону України Про виконавче провадження (у редакції, яка діяла на час винесення оскаржуваних постанов приватного виконавця) строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення лише у випадку, якщо таке повернення відбулось у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення суду. У разі ж повернення виконавчого документа з інших підстав перебіг строку пред`явлення виконавчого документа до виконання вважається поновленим з моменту його переривання, тобто з моменту пред`явлення виконавчого документа до виконання. Оскільки повернення виконавчого листа № 2-5827/10 відбулося у зв`язку з поданням стягувачем заяви про повернення виконавчого документа (пункт 1 частини першої статті 37 Закону України Про виконавче провадження ), трирічний строк пред`явлення його до виконання поновив свій перебіг не з моменту його повернення, а з моменту його пред`явлення до виконання (25 березня 2015 року). Ураховуючи наведене, на момент пред`явлення виконавчого листа до виконання приватному виконавцю

(18 березня 2020 року) строк його пред`явлення до виконання сплив, що відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 4 Закону України Про виконавче провадження було підставою для повернення його стягувачеві.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, що призвело до скасування законного рішення суду першої інстанції.

Окрім наведеного, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Усенко Є. І., зазначала, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частин першої-третьої статті 23 Закону України Про виконавче провадження (у редакції, яка діяла станом на 08 березня

2015 року) та кореспондуючих їй частин четвертої, п`ятої статті 12 Закону України Про виконавче провадження (у чинній редакції), а саме щодо того, чи є повернення виконавчого документа стягувачеві, у зв`язку з поданням ним заяви про повернення виконавчого документа (а не у зв`язку

із неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення суду), підставою для встановлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання з дня повернення виконавчого документа, а не з моменту переривання такого строку.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У серпні 2021 року ОСОБА_2 , від імені якого діє адвокат

Телющенко П. П., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просив поновити строк на подання відзиву

та відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року.

Клопотання про поновлення строку на подання відзиву на касаційну скаргу мотивовано тим, що копію ухвали про відкриття касаційного провадження разом із копією касаційної скарги ОСОБА_2 отримав лише 28 липня

2021 року, а тому не мав об`єктивної можливості подати відзив

у встановлений судом строк (19 липня 2021 року).

Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Ураховуючи, що ОСОБА_2 отримав копію ухвали про відкриття провадження та копію касаційної скарги з додатками після встановленого судом строку для подання відзиву, зазначена обставина є поважною причиною для поновлення йому строку на подання відзиву на касаційну скаргу.

Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального і процесуального права

та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 . Строк пред`явлення виконавчого листа

№ 2-5827/10 не сплив, оскільки був перерваний у зв`язку з його поверненням у червні 2019 року, що не позбавляло стягувача права на повторне пред`явлення його до виконання. При цьому положення Закону України Про виконавче провадження не виключають та не обмежують переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання

у разі повернення його стягувачу з підстав, не передбачених у частині п`ятій статті 12 указаного Закону.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Усенко Є. І., задоволенню не підлягає.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 28 вересня 2010 року (справа № 2-5827/10) стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна борг у розмірі 745 361,40 грн та судові витрати у розмірі 1 820,00 грн. Рішення суду набрало законної сили 09 жовтня 2010 року. Виконавчий лист видано 01 листопада 2011 року, строк його пред'явлення до виконання -

до 09 жовтня 2013 року.

Виконавчий лист неодноразово перебував на примусовому виконанні, зокрема постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Орловським Д. С. від 25 березня 2015 року відкрито ВП № 47012031.

За заявою ТОВ ОТП Факторинг Україна , постановою заступника начальника Білоцерківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територоріального управління юстиції у Київській області Загвоздкіної М. С. від 26 червня 2019 року (ВП № 47012031) виконавчий лист повернуто стягувачу.

18 березня 2020 року до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка І. П. надійшла заява представника ТОВ ОТП Факторинг Україна Череди Т. М. про відкриття виконавчого провадження

з примусового виконання виконавчого листа, виданого 01 листопада

2011 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області у справі

№ 2-5827/10, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ТОВ ОТП Факторинг Україна боргу у розмірі 745 361,40 грн та судових витрат у розмірі 1 820,00 грн.

19 березня 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Київської області виніс постанову про відкриття ВП № 61610614 з виконання виконавчого листа № 2-5827/10.

19 березня 2020 року приватним виконавцем винесені постанови

про стягнення з боржника основної винагороди, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, про арешт майна боржника, про арешт коштів боржника.

30 квітня 2020 року між Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Інвест-Кредо (далі - ТОВ ФК Інвест-Кредо ) та ОСОБА_2 укладений договір про відступлення права вимоги за кредитним договором від 17 вересня 2007 року № МL 011/001/2007, укладеним між ПАТ ОТП Банк та ОСОБА_1 .

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області

від 02 червня 2020 року клопотання заінтересованої особи ТОВ ОТП Факторинг Україна про заміну заінтересованої особи задоволено. Залучено ТОВ ФК Інвест-Кредо як заінтересовану особу.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні

чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Встановлено і вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального

і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків

не спростовують.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль

за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження

і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів

і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться

на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 Закону України Про виконавче провадження ).

Згідно із частиною першою статті 74 Закону України Про виконавче провадження рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду

із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права

чи свободи (стаття 447 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 431 ЦПК України виконавчий лист

є виконавчим документом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, на момент набрання законної сили судовим рішення у справі № 2-5827/10 (09 жовтня 2010 року) та видачі відповідного виконавчого листа (01 листопада 2011 року), були врегульовані Законом України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV Про виконавче провадження (далі - Закон № 606-XIV), який втратив чинність

05 жовтня 2016 року, а на час пред`явлення його до виконання

(18 березня 2020 року) - Законом України Про виконавче провадження від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону

№ 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Відповідно до пункту 7 розділу ХІІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом 05 жовтня 2016 року виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Судами попередніх інстанцій установлено, що виконавчий лист № 2-5827/10 неодноразово пред`являвся до виконання та виконувався на підставі положеньЗакону № 606-XIV. Постановою заступника начальника Білоцерківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Загвоздкіної М. С. від 26 червня 2019 року (ВП № 47012031) виконавчий лист повернуто стягувачу відповідно до положень Закону № 1404-VIII.

Частина перша статті 37 Закону № 1404-VIII містить вичерпний перелік обставин, які є підставою для повернення виконавчого документа. Так, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо: 1) стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; 2) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; 3) стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; 4) стягувач перешкоджає проведенню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат виконавчого провадження, передбачене статтею 43 цього Закону, незважаючи на попередження виконавця про повернення йому виконавчого документа; 5) у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника); 6) у боржника відсутнє визначене виконавчим документом майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу в натурі; 7) боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку; 8) відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення, не закінчилася; 9) законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення; 10) відсутня його згода

на заміщення приватного виконавця у випадках, передбачених Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів .

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (частина п`ята статті 37 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини першої статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред`явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу

у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частини четверта та п`ята статті 12 Закону 1404-VIII).

Аналогічні положення були передбачені у частині третій статті 23 Закону

№ 606-XIV .

Із системного аналізу указаних норм чинного Закону України Про виконавче провадження можна зробити висновок, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново

з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув

до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Схожі за змістом правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року в справі № 910/18165/13, постанові Верховного Суду від 11 червня 2019 року в справі № 804/2721/15,

у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2020 року в справі

№ 2018/6-343/11, в ухвалі Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року в справі № 336/1023/20.

Ураховуючи, що виконавчий лист № 2-5827/10 було повернуто стягувачеві

26 вересня 2019 року, правильним є висновок суду апеляційної інстанції, що повторно пред`явивши виконавчий лист у березні 2020 року стягувач

не пропустив строк пред`явлення його до виконання.

Встановивши, що виконавчий лист було повторно пред`явлено до виконання протягом трьох років після його повернення стягувачу, що відповідає вимогам Закону № 1404-VIII , та що приватний виконавець при прийнятті його до виконання діяв у межах повноважень і у спосіб, що передбачений законом, законним є висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги, що повернення виконавчого листа № 2-5827/10 відбулось не у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення, а у зв`язку з поданням стягувачем заяви про повернення виконавчого документа, а тому трирічний строк пред`явлення виконавчого листа до виконання необхідно обраховувати не з моменту його повернення, а з моменту його пред`явлення до виконання (25 березня 2015 року),

є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону № 1404-VIII повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону.

У частині п`ятій статті 12 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю

в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно

чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Наведені положення закону визначають момент, з якого встановлюється строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, у двох визначених законом випадках.

Разом з тим зазначеною нормою не виключається та не обмежується переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання

у разі повернення його стягувачу з інших підстав.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 727/1256/16-ц, ухвалах Верховного Суду від 19 листопада 2020 року у справі № 913/518/13-г та від

02 грудня 2020 року у справі № 913/869/14, а також постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 541/1213/14-ц.

Зазначене свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах та безпідставність доводів касаційної скарги щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме визначення дати з якої поновлюється строк пред`явлення виконавчого листа до виконання

у зв`язку з поверненням його стягувачеві на підставі його заяви.

Посилання ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Усенко Є. І., на те, що обчислення строку для повторного подання на виконання виконавчого документа на підставі частини п`ятої статті 12 Закону № 1404-VIII, тобто протягом трьох років після його повернення у разі повернення виконавчого листа у зв`язку неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення або наявної заборони на його виконання, не можна застосовувати до випадків повернення виконавчого документа на підставі заяви стягувача, є безпідставними, зводяться до особистого тлумачення заявником законодавства України та незгоди з обставинами, встановленими апеляційним судом в оскаржуваному судовому рішенні.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року у справі № 488/3753/17-ц (провадження № 61-17011сво19) зроблено висновок про те, що розгляд процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень

у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) є виконанням судових рішень, як заключного етапу у процесі реалізації захисту цивільних прав. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Правовідносини з виконання судових рішень є триваючими до тих пір, поки судове рішення не буде виконане у порядку, передбаченому законом.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційний суд належним чином оцінив докази у їх сукупності, врахував усі обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про те, що приватний виконавець при прийнятті виконавчого листа № 2-5827/10 до виконання

та відкритті ВП № 61610614 діяв у спосіб та в порядку, які передбачені чинним законодавством. При цьому, Верховний Суд ураховує, що заявлені вимоги про визнання неправомірними та скасування постанов приватного виконавця про арешт майна боржника та про арешт коштів боржника

від 19 квітня 2020 року, винесених у межах ВП № 61610614, є похідними

від вимог про визнання неправомірною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 19 березня 2020 року, а тому також

не підлягають задоволенню.

Оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Усенко Євгеній Іванович, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк