Постанова

від 09.11.2021 по справі 289/17/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №289/17/21 Головуючий у 1-й інст. Сіренко Н. С.

Категорія 21 Доповідач Григорусь Н. Й.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2021 року м. Житомир

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Григорусь Н.Й.,

суддів: Борисюка Р.М., Микитюк О.Ю.,

секретаря судового засідання Бірюченка Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 289/17/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи - Радомишльська міська рада Житомирської області, ОСОБА_3 , про усунення перешкод у користування проїздом загального користування та відновлення стану земельної ділянки

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 13 серпня 2021 року, ухвалене суддею Сіренко Н.С. у м. Радомишлі (повний текст виготовлено 18 серпня 2021),

в с т а н о в и в:

У січні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила зобов`язати відповідача звільнити проїзд загального користування до її земельної ділянки, кадастровий номер 1825084902:07:001:0098 площею 0,2394 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1 , шляхом демонтажу господарських споруд та огорожі між земельними ділянками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 та зобов`язати відповідача ОСОБА_2 не чинити перешкод в користуванні позивачу проїздом загального користування до належної останній зазначеної земельної ділянки.

В обґрунтування своїх вимог зазначила, що відповідач ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 є власниками земельних ділянок, які межують з вищевказаною земельною ділянкою позивача.

Відповідач ОСОБА_2 самовільно без дозволу сільської ради захопила проїзд загального користування, який знаходиться уздовж земельної ділянки позивача ОСОБА_4 та є єдиним можливим доступом позивача до своєї ділянки, збудувавши на ньому господарську будівлю та встановивши огорожу, чим змінила межі своєї земельної ділянки.

Вказані дії відповідача, на думку позивача, порушують її право на вільний доступ до своєї власності, у зв`язку з цим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 13 серпня 2021 року у задоволенні позову відмовлено, вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду першої інстанції скасувати, позов задовольнити у повному обсязі. Вказала, що висновок районного суду, який посилаючись на зведений план землекористувань, земельно-кадастрової інвентаризації земель с. Білка Кримоцького старостинського округу, акт встановлення в натурі зовнішніх меж земельної ділянки відповідача, дійшов висновку про відсутність проїзду між земельними ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_5 і належність спірної земельної ділянки до їх власності, є надуманим та не підтверджується належними та допустимими доказами.

Скаржник зазначила, що районним судом неправомірно взято до уваги схему, яка не є належним доказом, оскільки не містить дату створення та виконавця, також у ній відсутні прізвище позивача та третьої особи ОСОБА_3 , а надану позивачем схему із позначеною вільною земельною ділянкою між ділянками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд проігнорував. Технічна документація із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості не розроблялась та судом не досліджувалась. Висновок суду, що спірна земельна ділянка перебуває у власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є надуманим та не підтвердженим жодними доказами.

Суд проігнорував та не надав жодної оцінки наданому витягу з Державного земельного кадастру на земельну ділянку ОСОБА_2 , кадастровий номер 1825084902:07:001:0029, з якого вбачається, що дана земельна ділянка не межує з земельною ділянкою ОСОБА_3 та підтверджує наявність землі загального користування. У витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку ОСОБА_3 також відсутнє межування з земельною ділянкою ОСОБА_2 , що неможливо у випадку суміжного межування земельних ділянок. А висновок про те, що є помилковим зазначення землевпорядною організацією в Державному акті Серії ЯМ №550581, виданому ОСОБА_2 , в плані меж земельної ділянки, що від В до Г є землями загального користування не ґрунтується на досліджених доказах, а підтверджується наведеним вище витягом.

Крім того, скаржник не погоджується із розподілом судом першої інстанції судових витрат шляхом стягнення з неї на користь відповідача 10 000 грн, вважає його безпідставним.

Суддя Радомишльського районного суду Житомирської області Сіренко Н.С., на думку позивача, не мала права розглядати дану цивільну справу та зобов`язана була заявити собі самовідвід, оскільки представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 був представником судді Сіренко Н.С. на засіданні Вищої ради правосуддя, що підтверджується рішенням ВРП №442/0/15-20 від 13 лютого 2020 року, та доводить її упередженість і необ`єктивність.

Позивач ОСОБА_1 також вказує на незаконність ухвал районного суду у даній справі від 30 березня 2021 року та 24 серпня 2021 року, оскільки останні постановлені за її відсутності без врахування її думки щодо заявлених представником відповідача клопотань, натомість жодного заявленого позивачем клопотання судом задоволено не було.

У поданому відзиві представник відповідача вважав апеляційну скаргу не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з раніше заявлених підстав.

Інші особи правом відзиву не скористались.

В судовому засіданні позивач та її представник апеляційну скаргу підтримали та просили задовольнити.

Відповідач та її представник, 3-я особа вважали апеляційну скаргу непоґрунтованою і в її задоволенні просили відмовити.

Від третьої особи Радомишльської міської ради надійшло клопотання про слухання справи у відсутності їх представника на підставі наявних доказів.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження доводів позовної заяви щодо порушення її прав безперешкодного користування власною земельною ділянкою.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд доходить наступного висновку.

Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що підставі рішення Радомишльської міської ради Житомирської області № 1147 від 29.10.2020 Затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2500 га кадастровий номер 1855084902:07:001:0099 цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 14), на підставі вказаного рішення за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельні ділянки площею 0,2394 га кадастровий номер 1825084902:07:001:00998 та площею 0,2500 га кадастровий номер 1855084902:07:001:0099, а також за вказаною адресою на підставі рішення Радомишльського районного суду від 08.05.2012 належить на праві власності будинок за вказаною адресою, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно (т. 1 а.с. 84-86).

ОСОБА_2 згідно державного акту Серії ЯМ № 550581 від 17 липня 2012 року, витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку належить на праві приватної власності земельна ділянка площею 0,1500 га кадастровий номер 1825084902:07:001:0029 цільове призначення: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 6-9,76). Відповідач також є власником житлового будинку за вказаною адресою на підставі договору дарування жилого будинку від 23 грудня 2006 року (т. 1 а.с. 70, 71, 72, 73-75).

Третя особа ОСОБА_3 є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, які знаходяться на земельній ділянці з кадастровим номером 1825084902:07:001:0047 площею 0,2500 га за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки 1825084902:07:001:0048 площею 0,053 га по АДРЕСА_1 , що підтверджується договором дарування житлового будинку від 10 вересня 2014 року, договором дарування земельної ділянки від 10 вересня 2014 року, договором дарування земельної ділянки від 10 вересня 2014 року, які посвідчені державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори Ковалевською Н.В., зареєстровані в реєстрі за № 8-978, за № 8-979, за № 8-980 відповідно, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 26615236 від 10 вересня 2014 року та технічним паспортом на вказаний будинок, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 26616549 від 10 вересня 2014 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 26617675 від 10 вересня 2014 року, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1815388362021 від 19 квітня 2021 року (т. 1 а.с. 144 -153).

Згідно ст.ст. 51, 175 ЦПК України на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Суд не вправі з власної ініціативи і без згоди позивача замінювати первісного відповідача належним відповідачем або ж залучати до участі у справі співвідповідачів та зобов`язаний вирішити справу за пред`явленим позовом щодо тих відповідачів, які в ньому зазначені. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача, суд відмовляє у задоволенні позову.

Відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Судом встановлено, що позов про усунення перешкод у користуванні проїздом подано до ОСОБА_2 .

Власника сусідньої з відповідачем земельної ділянки ОСОБА_3 ухвалою районного суду від 30 березня притягнуто до участі у справі як третю особу. Згідно правоустановлюючих документів та технічної документації на земельну ділянку, остання межує із земельною ділянкою відповідача і не містить відомостей щодо земель загального користування.

Відповідно до статті 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

Радомишльська міська рада Житомирської області визначена позивачем третьої особою без самостійних вимог.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилається на самовільне захоплення відповідачем ОСОБА_2 єдиного можливого проїзду до належної їй земельної ділянки між ділянками відповідача та третьої особи ОСОБА_3 шляхом встановлення господарської будівлі та огорожі, проте вказує, що даний проїзд належить до земель загального користування.

За таких обставин, на думку колегії суддів права Радомишльської міської ради Житомирської області як власника земель загального користуванні у даному спорі та ОСОБА_3 як власника сусідньої земельної ділянки зачіпаються у першу чергу, тому останні мали бути залучені до участі у справі у якості відповідачів, а не третіх осіб.

Отже позивачем пред`явлено позов та зазначено неналежний суб`єктний склад, що є безумовною підставою для відмови в його задоволенні.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Нормами цивільно-процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доводів сторін у справі та доказів, з яких суд виходив при вирішенні спору. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо. За загальним процесуальним правилом суд має сприяти залученню до розгляду справи всіх осіб, прав та інтересів яких стосується виниклий спір. Захист своїх прав та інтересів ці особи реалізують за допомогою широких процесуальних прав і гарантій. Натомість, не залучення кого-небудь з них до розгляду справи як і залучення в неналежному статусі позбавляє їх цієї можливості.

З урахуванням того, що справу судом першої інстанції розглянуто у неналежному суб`єктному складі, а саме Радомишльську міську ради Житомирської області та ОСОБА_3 не притягнуто до участі у справі в якості відповідачів, а суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальних можливостей усунути вказане порушення, тому виходячи з повноважень апеляційного суду, визначених ст. 374 ЦПК України, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у даній справі нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 з вищенаведених підстав.

Питання судових витрат регулюється главою 8 ЦПК України.

Так, згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження витрат на правову допомогу матеріали справи містять витяг з договору від 28 березня 2021 року № 10 про надання відповідачу ОСОБА_2 правничої допомоги адвокатом Єлісєєвим Валерієм Анатолійовичем, підписаний сторонами та скріплений печаткою, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Єлісєєва В.А. Серії ЖТ № 000324 та рахунок № 1 від 28 березня 2021 року, згідно якого ОСОБА_2 сплачено адвокату Єлісєєву В.А. гонорар згідно умов договору від 28 березня 2021 року в розмірі 10 000 грн (т. 1 а.с. 62-65).

На підставі викладеного, розподіл судом першої інстанції витрат на правову допомогу шляхом стягнення з позивача на користь відповідача 10 000 грн відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджуються матеріалами справи.

Посилання скаржника щодо неможливості суддею Сіренко Н.С. здійснювати розгляд даної цивільної справи колегія до уваги не бере, оскільки зазначені скаржником у апеляційній скарзі підстави для самовідводу судді у положеннях статей 36, 37, 39 ЦПК України відсутні. Також не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги на незаконність ухвал районного суду у даній справі від 30 березня 2021 року та 24 серпня 2021 року, як постановлені за відсутності позивача, без врахування її думки щодо заявлених представником відповідача клопотань, зважаючи на наявність заяви ОСОБА_1 від 28.04.2021 про розгляд справи у її відсутності (т. 1 а.с. 176).

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 13 серпня 2021 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користування проїздом загального користування та відновлення стану земельної ділянки відмовити з інших підстав.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати в розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді

Повний текст постанови складено 11.11.2021.