Постанова

від 27.10.2021 по справі 302/1234/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 302/1234/20

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 жовтня 2021 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

судді-доповідачки Готри Т. Ю.,

суддів Джуги С. Д., Собослоя Г. Г.,

за участю секретарки судового засідання Терпай С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Рішко Сергій Іванович, до Концерну Військторгсервіс про стягнення заборгованості по заробітній платі, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Рішко Сергій Іванович, на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 3 лютого 2021 року, ухвалене суддею Кривкою В. П., повне судове рішення складено 09.02.2021,

в с т а н о в и в:

У грудні 2020 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Рішко С.І., звернувся до суду з позовом до концерну Військторгсервіс про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Позов обґрунтований тим, що наказом начальника відділу туризму й екскурсій Міністерства оборони України від 19.02.2005 № 2 його було призначено тимчасово виконуючим обов`язки керівника державного підприємства Міністерства оборони України Військова туристична база Міжгір`я (далі - ДП МОУ ВТБ Міжгір`я ). Відповідно до наказу Міністерства оборони України за № 458 від 25.07.2006 припинено діяльність ДП МОУ ВТБ Міжгір`я шляхом його реорганізації і приєднання до державного підприємства Міністерства оборони України Управління торгівлі Західного оперативного командування (надалі - ДП МОУ УТЗОК ), яке визначено правонаступником усіх майнових прав і обов`язків ДП МОУ ВТБ Міжгіря . До того ж основні фонди, оборотні кошти та інші цінності цього реорганізованого підприємства було закріплено на праві господарського віддання за ДП МОУ УТЗОК , на підставі затверджених передавальних актів як внесків до статутного фонду.

Зазначав, що для проведення реорганізації ДП МОУ ВТБ Міжгір`я була створена відповідна комісія, до складу якої його було включено як керівника цього підприємства. Водночас зазначеним наказом № 458 від 25.07.2006 на голову цієї комісії покладався обов`язок забезпечити додержання трудових прав та інтересів працівників під час реорганізації (приєднання до ДП МОУ УТЗОК ).

У подальшому, на підставі наказу Міністерства оборони України за № 135 від 05.04.2007, ДП МОУ УТЗОК в порядку реорганізації було приєднано до концерну Військторгсервіс , хоча відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, таку державну реєстрацію про припинення діяльності проведено лише 05.02.2019.

Зауважував і те, що перед ліквідацією відділу туризму й екскурсій Міністерства оборони України в 2009 році він неодноразово звертався до посадових осіб цього відділу з приводу виплати йому заборгованості по заробітній платі, однак належної відповіді так і не отримав.

Стверджував, що з часу прийняття його на посаду тимчасово виконуючого обов`язки керівника ДП МОУ ВТБ Міжгір`я з 19.02.2005 і по теперішній час йому так жодного разу і не виплатили заробітну плату. При цьому на його неодноразові звернення до ДП МОУ УТЗОК , концерну Військторгсервіс , Міністерства оборони України з приводу надання інформації про посадовий оклад, нараховану і не виплачену заробітну плату, отримував різного роду формальні відписки.

Із посиланням на вимоги законів України Про оплату праці , Про статус гірських населених пунктів в Україні , постанов КМУ від 11.08.1995 №№ 647,648, від 19.05.1999 № 859 з додатком (у редакції від 28.04.2004), від 11.11.2015 № 1034 уважав, що його заборгованість по заробітній платі має бути нарахована виходячи з посадового окладу керівника ДП МОУ ВТБ Міжгір`я у розмірі 4 мінімальних тарифних ставок робітника 1 розряду основного виробництва у період з 19.02.2005 по 15.12.2015, а у період з 15.12.2015 по 30.11.2020 такий оклад не може перевищувати 10 мінімальних посадових окладів (ставок) працівника основної професії, що за його розрахунком загалом складає за період із 19.02.2005 по 30.11.2020 - 1 545 498 гривень.

З урахуванням наведеного просив стягнути з відповідача концерну Військторгсервіс на свою користь заборгованість по заробітній платі за період з 19.02.205 по 30.11.2020 у розмірі 1 545 498 гривень.

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03.02.2021 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із цим рішенням суду ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Рішко С.І., подав на нього апеляційну скаргу внаслідок його незаконності та необґрунтованості, оскільки судом грубо порушено норми як процесуального, так і матеріального права.

Доводи апеляційної скарги мотивовані та загалом зводяться до того, що місцевим судом:

-помилково констатовано про тимчасове виконання ним обов`язків керівника ДП ВТБ Міжгір`я лише до 11.09.2006 унаслідок прийняття його цього ж числа на посаду сторожа даного підприємства, що не узгоджується з положеннями ст. 36 КЗпПУ, а відтак у повній мірі не з`ясовано період його перебування на посаді т. в. о. керівника, яку він обіймав принаймні до моменту припинення діяльності цього підприємства 22.09.2011, що узгоджується із наявними у матеріалах справи відповідними відомостями з єдиного державного реєстру юридичних осіб про припинення діяльності ДП ВТБ Міжгір`я , яким суд не надав належної оцінки;

-безпідставно відхилено його твердження про суміщення ним із 11.09.2006 по 23.05.2011 одночасно посад т. в. о. керівника ДП МОУ ВТБ Міжгір`я і сторожа концерну Військторгсервіс , оскільки таке підтверджується як нотаріальним посвідченням 03.11.2010 справжності підписів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 і свідчить про його участь як керівника підприємства у процесі його реорганізації, яка була завершена тільки 22.09.2011, так і залученням його як керівника у листопаді 2006 року Міжгірською селищною радою Закарпатської області до участі в роботі комісії з обстеження території цього підприємства та складання за результатами роботи комісії відповідного акту від 08.11.2006;

-усупереч вимогам цивільного процесуального закону залишено поза увагою його клопотання про витребування із Міністерства оборони України інформації про розмір посадового окладу керівника ДП МОУ ВТБ Міжгір`я за період з 19.02.2005 по 30.11.2020, а за її відсутності про посадовий оклад за такий же період керівника на аналогічному підприємстві Міноборони;

-за відсутності у матеріалах справи відповідних доказів про розмір посадового окладу керівника ДП МОУ ВТБ Міжгір`я та їх не витребування, необґрунтовано відхилено його розрахунок щодо належної та невиплаченої йому заробітної плати, яка розрахована ним відповідно до законодавства, наведеного у позовній заяві;

-не враховано положення вимог ст. 235 КЗпП України та не звернуто уваги на відсутність у матеріалах справи відповідних доказів про застосування до відповідача у 2017 році процедури банкрутства, а відтак начебто погашення (втрату) його позовних вимог.

З огляду на викладене апелянт просив оскаржене рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У відзиві на апеляційну скаргу концерн Військторгсервіс посилався на її безпідставність і надуманість.

Звертав увагу на те, що ОСОБА_1 на посаду призначало Міністерство оборони України в особі відділу туризму й екскурсій, а тому вимога позивача про невиплату йому заробітної плати мала бути скерована саме до Міноборони, а не до концерну.

Зауважував концерн і те, що позивач будучи на посаді керівника, зокрема сам собі, усупереч вимогам законодавства не виплачував заробітної плати і з приводу такої не виплати до керівництва Міністерства оборони України тривалий час не звертався, що свідчить про його наміри згодом скористатися нормами трудового законодавства про звернення до суду про стягнення зарплати без обмежень будь-яким строком, що і було ним зроблено аж через 15 років.

Наголошував, що про не виплату, насамперед, самому собі заробітної плати позивач знав ще з 2005 року, та у концерну є відсутні будь-які дані за відомостями бухгалтерського обліку з приводу не виплати ОСОБА_1 заробітної плати.

Також концерн Військторгсервіс твердив про можливість позивача заявити до нього вимоги принаймні ще у 2017 році через процедуру банкрутства концерну, де ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.03.2017 було порушено провадження у справі про банкрутство концерну і, як наслідок, ухвалою цього ж суду від 17.04.2018, залишену без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2018 і постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 09.04.2019, затверджено мирову угоду від 06.03.2018 між кредиторами і боржником та це провадження у справі є закритим (справа № 910/23971/16).

Просив концерн Військторгсервіс апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

У судовому засіданні в режимі відеоконференції ОСОБА_1 та його представник - адвокат Рішко С.І. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити з підстав наведених у ній.

Представник відповідача концерну Війсьторгсервіс у судове засідання не з`явився повторно, хоча про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Водночас на електронну пошту Закарпатського апеляційного суду від т . в . о. генеральної директорки концерну Військторгсервіс Чистякової Тетяни 26.10.2021 надійшло клопотання про розгляд цієї справи за відсутності представника відповідача, в якому концерн також просив апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду - без змін. З огляду на це неявка представника відповідача, на думку колегії суддів і відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідачку, пояснення позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Рішка С.І., перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Судом установлено, що наказом начальника відділу туризму і екскурсій Міністерства оборони України 19.02.2005 № 4 /а.с.13/ звільнено з роботи керівника державного підприємства Міністерства оборони України Військова туристична база Міжгір`я Репку М.П. й одночасно призначено тимчасово виконуючим обов`язки керівника цього підприємства Гавея І.Й.

Цей наказ та матеріали справи не містить будь-яких відомостей про встановлення ОСОБА_1 посадового окладу (заробітної плати) або ж посилання на відповідний документ, який би врегульовував його заробітну плату, а також не містить даних, що він є працівником цього чи іншого підприємства тощо у структурі Міністерства оборони України або ж узагалі десь працював на час видачі наказу від 19.0.2005 № 4.

Із наявної у матеріалах справи копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 19.02.2005 на ОСОБА_1 вбачається, що цього числа він прийнятий на посаду виконуючого обов`язки керівника державного підприємства МО України Військова туристична база Міжгір`я , на підставі наказу начальника відділу туризму і екскурсій від 19.02.2005 № 2. Однак цей запис у трудовій книжці ОСОБА_1 не узгоджується із номером наказу (№ 2, замість № 4), назвою посади (виконуючий обов`язки керівника, замість тимчасово виконуючий обов`язки керівника), та він не засвідчений уповноваженою на те посадовою особою і не скріплений печаткою юридичної особи /а.с.9, запис № 1 трудової книжки/ .

Також трудова книжка позивача містить наступні відомості про його роботу, починаючи із запису № 3, оскільки запис № 2 є відсутнім, а саме: філія Мукачівський Військторг № 47 11.09.2006 прийнятий на посаду сторожа військової турбази Міжгір`я (наказ № 65/к від 08.09.2006); 01.07.2007 філія Мукачівський військовий торг № 47 ДП МО України Управління торгівлі ЗахОК ліквідована (наказ № 19 від 17.04.2007); 02.07.2007 створена Дирекція Мукачівський військовий торг № 47 філії Управління торгівлі ЗахОК концерну Військторгсервіс (наказ № 5 від 25.06.2007); 02.07.2007 продовжує працювати у Дирекції Мукачівський військовий торг № 47 філії Управління торгівлі ЗахОК концерну Військторгсервіс на посаді сторожа військової турбази Міжгір`я (наказ № 1-к від 02.07.2007); 31.03.2008 звільнений у зв`язку з переведенням до торгівельної дільниці Мукачівської філії Концерну Військторгсервіс (наказ № 26/к від 31.03.2008); 01.04.2008 прийнятий на посаду сторожа військової турбази Міжгір`я торгівельної дільниці Мукачівської філії Концерну Військторгсервіс в порядку переведення з Дирекції Мукачівський військ торг № 47 (наказ № 29/к від 01.04.2008); 23.05.2011 звільнений у зв`язку зі скороченням штату працівників п.1 ст. 40 КзпП України (наказ № 37/к від 20.05.2011). Інших записів про трудову діяльність позивача з 23.05.2011, наявна у матеріалах справи копія трудової книжки ОСОБА_1 , не містить /а.с.10-12/ .

Згідно з наказом Міністра оборони України Гриценка А.С. від 25.07.2006 № 458 /а.с.19-21/ припинено діяльність державного підприємства Міністерства оборони України Військова туристська база Міжгір`я , ідентифікаційний код 08465483, реорганізувавши його шляхом приєднання до державного підприємства Міністерства оборони України Управління торгівлі Західного оперативного командування , яке є правонаступником усіх майнових прав та обов`язків припиненого державного підприємства ВТБ Міжгір`я . Цим же наказом основні фонди та оборотні кошти, інші цінності підприємства, що реорганізується, закріплено за ДП МОУ Управління торгівлі Західного оперативного командування , а також створено комісію для проведення реорганізації ДП ВТБ Міжгір`я , зокрема й за участю директора Гавея І.Й., де відповідно до акту комісії за його участю, який затверджений 11.09.2006 заступником Міністра оборони України Бойком В.О., основні фонди ДП ВТБ Міжгір`я у зв`язку з його реорганізацією передані до правонаступника ДП МО України Управління торгівлі ЗахОК /а.с.22-24/ .

Отже, фактичне припинення (де-факто) шляхом реорганізації ДП МОУ ВТБ Міжгір`я відбулося ще восени 2006 року, що і не заперечував сам позивач про свою участь у відповідній комісії по передачі основних фондів, оборотних коштів, інших цінностей цього підприємства до ДП МОУ УТЗОК . При цьому матеріали справи не містять даних, що цей наказ Міністра оборони України від 25.07.2006 № 458 скасований, змінений чи визнаний у встановленому законодавством порядку незаконним.

Юридичне припинення як це регламентовано ст. 104 ЦК України (де-юре), відповідно до загальнодоступних відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичної особи - Державне підприємство Міністерства оборони України Військова туристична база Міжгір`я , ідентифікаційний код 084465483, відбулося на підставі рішення про реорганізацію лише 22.09.2011 за номером запису 1314120002000537, де її постійним керівником був ОСОБА_6 , що апріорі виключає твердження позивача про його тимчасове виконання обов`язків керівника цього підприємства аж до часу юридичного припинення 22.09.2011.

Як убачається з листа Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України від 02.07.2019 № 503/12/5748, то на підставі наказу Міністерства оборони України за № 135 від 05.04.2007 ДП МОУ УТЗОК в порядку реорганізації було приєднано до концерну Військторгсервіс /а.с.30/. За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, таку державну реєстрацію про припинення діяльності ДП МОУ УТЗОК , ідентифікаційний код 07797378, проведено лише 29.01.2019 за номером запису14151120016002387.

З листа Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України від 10.10.2017 № 5031317613 видно, за інформацією наданого концерном Військторгсервіс у бухгалтерії концерну є відсутня інформація про наявність перед ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі /а.с.28/ .

З урахуванням наведеного колегія суддів уважає безпідставними вимоги позивача ОСОБА_1 про не виплату йому заробітної плати як т. в. о. керівника ДП МОУ ВТБ Міжгір`я за період із 19.02.2005 аж по 30.11.2020, оскільки:

1) матеріали справи, в тому числі зазначений вище наказ від 19.02.2005 № 4, не містять жодних відомостей про встановлення йому заробітної плати на спірній посаді, та починаючи з 11.09.2006 по 23.05.2011 він мав інше основне (постійне) місце роботи;

2) будучи т. в. о. керівника юридичної особи повинен був контролювати нарахування та виплату своєї щомісячної заробітної плати, за умови встановлення йому такої за тимчасове виконання обов`язків, та вживати у розумні строки заходів по її виплаті, в тому числі й у судовому порядку;

3) наявні відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичної особи - Державне підприємство Міністерства оборони України Військова туристична база Міжгір`я , ідентифікаційний код 084465483, свідчать про те, що на час припинення цієї юридичної особи 22.09.2011 її керівником був ОСОБА_6 , що виключає твердження позивача про тимчасове виконання ним обов`язків керівника цієї юридичної особи до часу внесення відповідного запису про її припинення;

4) після юридичного припинення 22.09.2011 діяльності ДП МОУ ВТБ Міжгір`я шляхом реорганізації і приєднання до ДП МОУ УТЗОК , а згодом припинення діяльності останнього і його реорганізації шляхом приєднання до концерну Військторгсервіс , принаймні апріорі виключає з цього часу (22.09.2011) і до 30.11.2020 вимогу позивача про належну йому заробітну плату як т. в. о. керівника вже неіснуючого, припиненого ДП МОУ ВТБ Міжгір`я .

Відповідно до частини 3 ст. 12, частин 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, окрім випадків установлених Законом, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що позивач не довів належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами свої вимоги, які не знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Недоліки вирішення місцевим судом даного спору носять характер формальних міркувань та не впливають на правильність і справедливість ухваленого судом першої інстанції рішення.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає безпідставними, оскільки вони не ґрунтується на положеннях закону і фактичних обставинах справи та не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржене рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування, апеляційний суд не вбачає.

На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на апелянта ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Рішко Сергій Іванович, залишити без задоволення.

Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 3 лютого 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду на протязі тридцяти днів із дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 8 листопада 2021 року.

Суддя-доповідачка

Судді