Постанова

від 10.02.2023 по справі 302/1234/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

10 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 302/1234/20

провадження № 61-20479св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - концерн «Військторгсервіс»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області, у складі судді

Кривка В. П., від 03 лютого 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Готри Т. Ю., Джуги С. Д.,

Собослоя Г. Г., від 27 жовтня 2021 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до концерну «Військторгсервіс» про стягнення заробітної плати.

Позовна заява мотивована тим, що наказом начальника відділу туризму й екскурсій Міністерства оборони України від 19 лютого 2005 року його було призначено тимчасово виконуючим обов`язки керівника державного підприємства Міністерства оборони України «Військова туристична база «Міжгір`я» (далі - ДП МОУ «ВТБ «Міжгір`я»).

Відповідно до наказу Міністерства оборони України № 458 від 25 липня

2006 року припинено діяльність ДП МОУ «ВТБ «Міжгір`я» шляхом його реорганізації і приєднання до державного підприємства Міністерства оборони України «Управління торгівлі Західного оперативного командування» (далі - ДП МОУ «УТЗОК»), яке визначено правонаступником усіх майнових прав і обов`язків ДП МОУ «ВТБ «Міжгіря».

Зазначав, що для проведення реорганізації ДП МОУ «ВТБ «Міжгір`я» була створена відповідна комісія, до складу якої його було включено як керівника підприємства.

У подальшому наказом Міністерства оборони України № 135 від 05 квітня 2007 року ДП МОУ «УТЗОК» в порядку реорганізації було приєднано до концерну «Військторгсервіс», проте державну реєстрацію припинення діяльності проведено лише 05 лютого 2019 року.

Перед ліквідацією відділу туризму й екскурсій Міністерства оборони України в 2009 році він неодноразово звертався до посадових осіб цього відділу з приводу виплати йому заборгованості по заробітній платі, однак належної відповіді не отримав.

З часу прийняття його на посаду тимчасово виконуючого обов`язки керівника ДП МОУ «ВТБ «Міжгір`я», тобто з 19 лютого 2005 року, і по теперішній час йому жодного разу не виплатили заробітну плату.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з концерну «Військторгсервіс» заборгованість по заробітній платі за період з 19 лютого 2005 року по 30 листопада 2020 року у розмірі 1 545 498 грн.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили із недоведеності та необґрунтованості позовних вимог.

При цьому судами враховано, що матеріали справи, в тому числі наказ про призначення позивача тимчасово виконуючим обов`язки керівника ДП МОУ «ВТБ «Міжгір`я», не містять відомостей про встановлення йому заробітної плати на спірній посаді та починаючи з 11 вересня 2006 року по 23 травня

2011 року він мав інше основне (постійне) місце роботи.

Крім того, будучи тимчасово виконуючим обов`язки керівника юридичної особи, саме позивач повинен був контролювати нарахування та виплату заробітної плати та вживати у розумні строки заходи по її виплаті.

Наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості щодо юридичної особи - ДП МОУ «ВТБ «Міжгір`я», ідентифікаційний код 084465483, свідчать про те, що на час припинення 22 вересня 2011 року її керівником був

ОСОБА_2 , що спростовує твердження позивача про тимчасове виконання ним обов`язків керівника вказаного підприємства до часу внесення відповідного запису про її припинення.

Припинення 22 вересня 2011 року діяльності ДП МОУ «ВТБ «Міжгір`я» шляхом реорганізації і приєднання до ДП МОУ «УТЗОК», а згодом припинення діяльності останнього і його реорганізації шляхом приєднання до концерну «Військторгсервіс», свідчить про необґрунтованість вимог позивача про стягнення його заробітної плати як тимчасово виконуючому обов`язки керівника ДП МОУ «ВТБ «Міжгір`я».

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

13 грудня 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03 лютого 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року.

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

У січні 2022 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Протоколом повторного розподілу справи між суддями Верховного Суду

від 19 січня 2023 року суддею-доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування норм матеріального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1723цс17 та у постановах Верховного Суду від 27 вересня 2019 року у справі № 916/2055/18,

від 11 грудня 2018 року у справі № 923/243/18, від 22 вересня 2021 року у справі № 759/13117/13-ц, від 10 червня 2020 року у справі № 759/11928/17, від 30 січня 2019 року у справі № 755/19954/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Зокрема, суди не встановили дату та підставу його звільнення з посади тимчасово виконуючого обов`язки керівника ДП МОУ «ВТБ «Міжгір`я»,

не встановили період його перебування на зазначеній посаді.

При цьому суд першої інстанції помилково вказав на кінцеву дату його перебування на посаді тимчасово виконуючого обов`язки керівника

ДП МОУ «ВТБ «Міжгір`я» - 11 вересня 2006 року, пов`язавши її з датою працевлаштування на посаді сторожа цього ж підприємства.

Суди необґрунтовано відхилили його доводи про суміщення у період

з 11 вересня 2006 року по 23 травня 2011 року роботи на посаді тимчасово виконуючого обов`язки керівника ДП МОУ «ВТБ «Міжгір`я» та сторожа в цьому ж підприємстві, оскільки це підтверджено як нотаріальним посвідченням 03 листопада 2010 року справжності підписів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 і свідчить про його участь як керівника підприємства у процесі реорганізації, яка була завершена тільки 22 вересня 2011 року, так і залученням його як керівника у листопаді 2006 року Міжгірською селищною радою Закарпатської області до участі в роботі комісії з обстеження території підприємства та складання за результатами роботи комісії відповідного акту від 08 листопада

2006 року.

Звертає увагу на відсутність доказів призначення ОСОБА_2 на посаду керівника ДП МОУ «ВТБ «Міжгір`я».

Суд першої інстанції проігнорував клопотання про витребування інформації щодо розміру посадового окладу керівника ДП МОУ «ВТБ «Міжгір`я» за період з 19 лютого 2005 року по 30 листопада 2020 року (за її відсутності про посадовий оклад за такий же період керівника на аналогічному підприємстві Міноборони), а апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні цього клопотання.

За відсутності у матеріалах справи відповідних доказів про розмір посадового окладу керівника ДП МОУ «ВТБ «Міжгір`я» та їх не витребування, необґрунтовано відхилено його розрахунок щодо належної та невиплаченої йому заробітної плати, яка розрахована ним відповідно до законодавства.

Також не враховано положення вимог статті 235 КЗпП України та не звернуто уваги на відсутність у матеріалах справи відповідних доказів про застосування до відповідача у 2017 році процедури банкрутства.

Наголошує, що відповідно до роз`яснень Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС № 30/39 від 29 грудня 1965 року «Про порядок оплати тимчасового заступництва» у разі призначення працівника виконуючим обов`язків за вакантною посадою оплата проводиться за цією посадою.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У січні 2022 року концерн «Військторгсервіс» подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Зазначає, що тимчасове виконання обов`язків керівника юридичної особи відбувається за рішенням власника юридичної особи, має тимчасовий характер (не більше двох місяців), оплата такого працівника визначається у відповідному рішенні (наказі, рішенні загальних зборів) або відповідно до посадового окладу, який передбачений локальними актами.

У наказі про призначення позивача на посаду тимчасово виконуючого обов`язки керівника ДП МОУ «ВТБ «Міжгір`я» відсутня вказівка на встановлення йому посадового окладу.

Працівник який займає посаду тимчасово виконуючого обов`язки керівника отримує заробітну плату за основним місцем роботи та за основною посадою.

Крім того, оскільки прийняття позивача на посаду здійснювалось начальником відділу туризму й екскурсій Міністерства оборони України, питання щодо невиплати позивачу заробітної плати має бути порушене перед Міністерством оборони України, а не концерном «Військторгсервіс».

Вимоги позивача про стягнення заробітної плати з концерну «Військторгсервіс» повинні бути заявлені у 2017 році у справі про банкрутство концерну «Військторгсервіс» (справа № 910/23971/16), в якій було затверджено мирову угоду та після чого вимоги кредиторів, які не були заявлені, вважаються погашеними.

Фактичні обставини справи

Наказом начальника відділу туризму і екскурсій Міністерства оборони України № 4 від 19 лютого 2005 року звільнено з роботи керівника ДП МОУ «ВТБ «Міжгір`я» Репку М. П. та призначено тимчасово виконуючим обов`язки керівника цього підприємства ОСОБА_1 .

Цей наказ та матеріали справи не містять будь-яких відомостей про встановлення ОСОБА_1 посадового окладу (заробітної плати) або ж посилання на відповідний документ, який би врегульовував його заробітну плату.

Із наявної у матеріалах справи копії трудової книжки серії НОМЕР_1 , заповненої 19 лютого 2005 року на ім`я ОСОБА_1 , вбачається, що 19 лютого 2005 року він прийнятий на посаду виконуючого обов`язки керівника

ДП МОУ «ВТБ «Міжгір`я», на підставі наказу начальника відділу туризму і екскурсій № 2 від 19 лютого 2005 року.

Цей запис у трудовій книжці ОСОБА_1 не узгоджується із номером наказу (№ 2, замість № 4), назвою посади (виконуючий обов`язки керівника, замість тимчасово виконуючий обов`язки керівника), та не засвідчений уповноваженою на це посадовою особою і не скріплений печаткою юридичної особи (запис № 1 трудової книжки).

Запис № 2 у трудовій книжці відсутній.

У наступних записах, починаючи із запису № 3, наявні відомості про роботу ОСОБА_1 (філія «Мукачівський Військторг № 47»):

- 11 вересня 2006 року прийнятий на посаду сторожа військової турбази «Міжгір`я» (наказ № 65/к від 08 вересня 2006 року);

- 01 липня 2007 року філія «Мукачівський військовий торг № 47» ДП МО України «Управління торгівлі ЗахОК» ліквідована (наказ № 19

від 17 квітня 2007 року);

- 02 липня 2007 року створена Дирекція «Мукачівський військовий торг

№ 47 філії «Управління торгівлі ЗахОК концерну «Військторгсервіс» (наказ

№ 5 від 25 червня 2007 року);

- 02 липня 2007 року продовжує працювати у Дирекції «Мукачівський військовий торг № 47 філії «Управління торгівлі ЗахОК» концерну «Військторгсервіс» на посаді сторожа військової турбази «Міжгір`я (наказ

№ 1-к від 02 липня 2007 року);

- 31 березня 2008 року звільнений у зв`язку з переведенням до торгівельної дільниці Мукачівської філії Концерну «Військторгсервіс» (наказ № 26/к

від 31 березня 2008 року);

- 01 квітня 2008 року прийнятий на посаду сторожа військової турбази «Міжгір`я» торгівельної дільниці Мукачівської філії Концерну «Військторгсервіс» в порядку переведення з Дирекції «Мукачівський військ торг № 47» (наказ № 29/к від 01 квітня 2008року);

- 23 травня 2011 року звільнений у зв`язку зі скороченням штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України (наказ № 37/к від 20 травня 2011 року).

Інших записів про трудову діяльність позивача з 23 травня 2011 року, наявна у матеріалах справи копія трудової книжки ОСОБА_1 , не містить.

Згідно з наказом Міністра оборони України Гриценка А. С. № 458

від 25 липня 2006 року припинено діяльність ДП МОУ «ВТБ «Міжгір`я», ідентифікаційний код 08465483, реорганізувавши його шляхом приєднання до ДП МОУ «УТЗОК», яке є правонаступником усіх майнових прав та обов`язків припиненого ДП «ВТБ «Міжгір`я».

Цим же наказом основні фонди та оборотні кошти, інші цінності підприємства, що реорганізується, закріплено за ДП МОУ «УТЗОК», а також створено комісію для проведення реорганізації ДП «ВТБ «Міжгір`я», зокрема й за участю ОСОБА_1 . Відповідно до акту комісії за участі позивача, який затверджений 11 вересня 2006 року заступником Міністра оборони України Бойком В. О., основні фонди ДП «ВТБ «Міжгір`я» у зв`язку з його реорганізацією передані до правонаступника ДП МОУ «УТЗОК».

Відомості про припинення юридичної особи ДП «ВТБ «Міжгір`я», ідентифікаційний код 084465483, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань

22 вересня 2011 року на підставі рішення про реорганізацію, керівником юридичної особи зазначений ОСОБА_2 .

Відповідно до листа Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України № 503/12/5748 від 02 липня 2019 року, на підставі наказу Міністерства оборони України за № 135 від 05 квітня 2007 року ДП МОУ «УТЗОК» в порядку реорганізації було приєднано до концерну «Військторгсервіс».

За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державну реєстрацію припинення діяльності ДП МОУ «УТЗОК», ідентифікаційний код 07797378, проведено 29 січня 2019 року, номер запису 14151120016002387.

З листа Головного управління майна та ресурсів Міністерства оборони України № 5031317613 від 10 жовтня 2017 року вбачається, що за інформацією наданої концерном «Військторгсервіс» у бухгалтерії концерну відсутні відомості про наявність перед ОСОБА_1 заборгованості по заробітній платі.

Позиція Верховного Суду

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України «Про оплату праці» та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із частиною першою статті 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про оплату праці» при укладанні працівником трудового договору (контракту) роботодавець доводить до його відома умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, підстави, згідно з якими можуть провадитися відрахування у випадках, передбачених законодавством.

Згідно з частиною другою статті 233 КЗпП України, у редакції чинній на момент вирішення справи судами попередніх інстанцій, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно до наказу Державного комітету статистики України від 05 грудня 2008 року № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» первинним обліковим документом є, зокрема, табелі обліку використаного робочого часу, розрахунково-платіжні відомості працівника.

У розглядуваній справі судами встановлено, що ОСОБА_1 наказом начальника відділу туризму і екскурсій Міністерства оборони України № 4 від 19 лютого 2005 року був призначений тимчасово виконуючим обов`язки керівника ДП «ВТБ «Міжгір`я».

Цей наказ та матеріали справи не містить будь-яких відомостей про встановлення ОСОБА_1 посадового окладу (заробітної плати) або ж посилання на відповідний документ, який би врегульовував його заробітну плату.

З 11 вересня 2006 року по 23 травня 2011 року позивач працював сторожем у концерні «Військторгсервіс», а 23 травня 2011 року припинив трудові відносини з концерном «Військторгсервіс», оскільки був звільнений з роботи у зв`язку зі скороченням штату працівників.

22 вересня 2011 року ДП МОУ «ВТБ «Міжгір`я» припинено.

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 просив суд стягнути з концерну «Військторгсервіс» на свою користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 1 545 498 грн, вважаючи, що з ним не було проведено належного розрахунку по заробітній платі за період з 19 лютого 2005 року по

30 листопада 2020 року, як з тимчасово виконуючим обов`язки керівника ДП МОУ «ВТБ «Міжгір`я».

При цьому оскільки у наказі про призначення ОСОБА_1 тимчасово виконуючим обов`язки керівника ДП «ВТБ «Міжгір`я» відсутні відомості про умови оплати праці, розміри, порядок і строки виплати заробітної плати, позивач розрахував суму заборгованості по заробітній платі, виходячи з того, що посадовий оклад керівника підприємства має становити до 4 мінімальних тарифних ставок 1 розряду робітника основного виробництва.

Проте, за відсутності первинних облікових документів щодо обліку робочого часу та розрахунково-платіжних відомостей, саме по собі посилання позивача на те, що посадовий оклад керівника підприємства має становити до 4 мінімальних тарифних ставок 1 розряду робітника основного виробництва не свідчать про обґрунтованість позовних вимог у цій справі.

Оскільки заробітна плата виплачується за виконану роботу, без встановлення обставин щодо обліку робочого часу та розрахунково-платіжних відомостей неможливо встановити наявність або відсутність заборгованості по сплаті заробітної плати ОСОБА_1 у заявлений ним період часу.

Матеріали справи таких відомостей не містять і позивач не звертався до суду з клопотанням щодо їх витребування.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведеність позовних вимог.

При цьому Верховний Суд також враховує, що позивачу, як він зазначав, заробітна плата не виплачувалась починаючи з 2005 року, тоді як з наданих ним листів вбачається, що ОСОБА_1 порушив питання щодо необхідності виплати йому заробітної плати лише в 2017 році, тобто більш ніж через шість років після звільнення з посади сторожа та припинення ДП МОУ «ВТБ «Міжгір`я».

Доводи позивача про те, що він у 2009 році неодноразово порушував питання виплати йому заробітної плати не підтверджені матеріалами справи.

Сплив значного часу беззаперечно ускладнює можливість спростування заявлених позивачем вимог та поза розумними сумнівами свідчать про суперечливу поведінку ОСОБА_1 , який зазначав, що з 2005 року по 2020 рік, тобто впродовж 15 років, виконував обов`язки тимчасово відсутнього керівника ДП МОУ «ВТБ «Міжгір`я» без виплати заробітної плати.

Крім того, суди попередніх інстанцій обґрунтовано звернули увагу на те, що 22 вересня 2011 року було припинено ДП МОУ «ВТБ «Міжгір`я», що взагалі виключає можливість виконання позивачем у період із 22 вересня

2011 року до 30 листопада 2020 року обов`язків керівника припиненого підприємства.

При цьому слушними є посилання апеляційного суду на те, що саме позивач, виконуючи обов`язки керівника ДП МОУ «ВТБ «Міжгір`я», мав контролювати виплату заробітної плати працівникам цього підприємства.

Враховуючи обставини встановлені у розглядуваній справі, висновки судів попередніх інстанцій, не суперечить висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-1723цс17 та у постановах Верховного Суду від 27 вересня 2019 року у справі

№ 916/2055/18, від 11 грудня 2018 року у справі № 923/243/18,

від 22 вересня 2021 року у справі № 759/13117/13-ц, від 10 червня 2020 року у справі № 759/11928/17, від 30 січня 2019 року у справі № 755/19954/15-ц, на які посилається заявник в касаційній скарзі.

Доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права щодо не дослідження доказів, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції та апеляційним судом надано оцінку доказів відповідно до положень статті 89 ЦПК України.

Клопотання, заявлені позивачем на стадії апеляційного перегляду, обґрунтовано вирішені апеляційним судом.

Незгода заявника із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, переважно спрямовані на переоцінку доказів Верховним Судом, що виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 400 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

Оскаржувані судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.

Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки суди, з огляду на надані учасниками справи докази, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, ухвалили судові рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401

ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанцій та постанови апеляційного суду - без змін.

Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411

ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 03 лютого 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 27 жовтня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта