Рішення

від 03.02.2021 по справі 302/1234/20

МІЖГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 302/1234/20

2/302/44/21

Номер рядка звіту 75

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в повному обсязі)

03.02.2021 смт.Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Кривка В. П

без участі сторін,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін позовну заяву ОСОБА_1 до концерну Військторгсервіс про стягнення заборгованості із заробітної плати в сумі 1545498 грн,-

В С Т А Н О В И В:

04.12.2020 в суд подано зазначений позов з таким обґрунтуванням вимог.

Позивач, 1952.р.н., 19.02.2005 був призначений наказом начальника відділу туризму і екскурсій Міністерства оборони України від 19.02.2005 № 2 тимчасово виконуючим обов`язки керівника державного підприємства Міністерства оборони Військова туристична база Міжгір`я . Відповідно до наказу МО України № 458 від 25.07.2006 припинено діяльність ДП МО України ВТБ Міжгір`я шляхом його реорганізації і приєднання до ДП МО України Управління торгівлі Західного оперативного командування та визначено правонаступником всіх майнових прав і обов`язків ДП ВТО Міжгіря . Позивача також було включено в комісію як керівника для проведення вищезазначеної реорганізації. В подальшому майно підприємства, відповідно до наказу Міністерства оборони України № 135 від 05.04.2007 в порядку реорганізації було передано до концерну Військторгсервіс (код ЄДРПОУ 33689922).

Позивач перед ліквідацією відділу туризму і екскурсій МО України у 2009 році неодноразово звертався до посадових осіб з приводу виплати заборгованості із заробітної плати. Позивач зазначив, що з часу прийняття його на посаду тимчасово виконуючого обов`язки керівника ВТБ Міжгір`я з 19.02.2005 по теперішній час йому жодного разу не виплачували заробітну плату, не надали інформацію про його посадовий оклад та про нараховану заробітну плату.

Позивач посилається на норми закону Про оплату праці , постанову Кабінету міністрів України від 19.05.1999 в редакції від 28.04.2004 Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств , заснованих на державній, комунальній власності, та обєднань державних підприємств , постанову КМУ від 11.11.2015 № 1034. закон про статус гірських населених пунктів в Україні . Вважає , що його заборгованість по заробітній платі має бути нарахована,виходячи з посадового окладу керівника в розмірі 4 мінімальних тарифних ставок робітника 1 розряду основного виробництва у період з 19.02.2005 по 15.12.2015, а у період з 15.12.2015 по теперішній час цей оклад не може перевищувати 10 мінімальних посадових окладів (ставок) працівника основної професії.

Позивач надав власний орієнтований розрахунок заборгованої йому заробітної плати, виходячи з розміру чотирьох мінімальних заробітних плат,встановлених в Україні в період з 19.02.2005 по 30.11.2020, підвищений на 25% за роботу в гірській місцевості і вважає заборгованістю по заробітній платі суму 1545498 грн.

Відповідач позовні вимоги та їх обґрунтування заперечив повністю з огляду на таке:

- позивач був призначений тимчасово виконуючим обов`язки керівника підприємства без визначення посадового окладу з порушенням терміну;керівники, які тимчасово виконують обов`язки , отримують заробітну плату за основним місцем праці і їм посадові оклади не встановлюються;

- посадові оклади керівників державних підприємств установлюються Міністерством оборони України і визначаються виключно у контрактах, які укладаються з керівниками; з позивачем такий контракт не укладався;

- відповідач не призначав позивача на зазначену посаду , а позивач є як керівник особисто є відповідальним за не виплату заробітної плати працівникам і собі особисто із урахуванням терміну (спливу 15 років);

- позивач не надав довідок з податкового і пенсійного органу щодо виплати чи невиплати заробітної плати за зазначеною посадою;

- записи в трудовій книжці позивача є суперечливими і не скріпленими печатками;

- починаючи з 11.09.2006 ,згідно із записами в трудовій книжці позивача,він вже працював на іншій посаді (сторожем), де отримував заробітну плату, тому вимоги позивача про нарахування заробітної плати керівника є надуманими;

- позивач не заявляв вимог про стягнення з відповідача заробітної плати в 2017 році у зв`язку з порушенням провадження про банкрутство відповідно до вимог закону Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом і згідно з ухвалами Господарського суду м. Києва від 21.03.2017, від 29.06.2017, від 17.04.2018.

Згідно з ухвалою судді від 08.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі у порядку спрощеного позовного провадження.

Сторони свої позиції обґрунтували у відзиві на позов, відповіді на відзив на позов і запереченні на відповідь на відзив на позов.

Суд ухвалив відповідно до статті 275 ЦПК України розглянути справу з ухваленням судового рішення протягом 60 днів з дня відкриття провадження в справі.

Встановлені обставини.

Згідно із записами в трудовій книжці серія НОМЕР_1 , заповненій 19.02.2005 на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 начальником відділу туризму і екскурсій Міністерства оборони України ОСОБА_2 , позивач прийнятий на роботу з19.02.2005 на посаду виконуючого обов`язки керівника державного підприємства МО України Військова туристська база Міжгір`я на підставі наказу № 2 від 19.02.2005. Цей запис не скріплений підписом керівника та відповідною печаткою. Натомість згідно із наказом № 4 від 19.02.2005 начальника відділу туризму і екскурсій Міністерства оборони України ОСОБА_1 , 1953 р.н. призначений тимчасово виконуючим обов`язки керівника ДП МО України Військова туристська база Міжгір`я з 19.02.2005.

Отже, відомості в наказі не співпадають із відомостями , які записані в трудовій книжці.

Трудова книжка позивача містить також такі відомості про роботу позивача.

Філія Мукачівський Військторг № 47 :

- 11.09.2006 прийнятий на посаду сторожа військової турбази Міжгір`я (наказ № 65/к від 08.09.2006;

- 01.07.2007 Філій Мукачівський військовий торг № 47 ДП МОУ Країни Управління торгівлі Зах ОК ліквідована. (наказ № 19 від 17.04.2007;

- 02.07.2007 створена Дирекція Мукачівський військовий торг № 47 філії Управління торгівлі Зах ОК концерну Військторгсервіс (наказ № 5 від 25.06.2007);

- 02.07.2007 продовжує працювати у Дирекції Мукачівський військовий торг № 47 філії Управління торгівлі Зах ОК концерну Військторгсервіс на посаді сторожа військової турбази Міжгір`я (наказ № 1-к від 02.07.2007);

- 31.03.2008 звільнений у зв`язку з переведенням до торгівельної дільниці Мукачівської філії Концерну Військторгсервіс (наказ № 26/к від 31.03.2008);

- 01.04.2008 прийнятий на посаду сторожа військової турбази Міжгір`я торгівельної дільниці Мукачівської філії Концерну Військторгсервіс в порядку переведення з Дирекції Мукачівський військ торг № 47 (наказ № 29/к від 01.04.2008;

- 23.05.2011 звільнений у зв`язку зі скороченням штату працівників п.1 ст. 40 КзпП України (наказ №с 37 /к від 20.05.2011.

Згідно із наказом Міністра оборони України ОСОБА_3 № 358 від 25.06.2005 створено державне господарське об`єднання Концерн Військторгсервіс у складі госпрозрахункової установи головне управління торгівлі тилу Міністерства оборони України та державних підприємств Міністерства оборони , в тому числі й Військова туристська база Міжгір`я .

Згідно із наказом Міністра оборони України ОСОБА_3 № 458 від 25.07.2006 припинено діяльність державного підприємства міністерства оборони України Військова туристська база Міжгір`я ідентифікаційний код 08465483, реорганізувавши його шляхом приєднання до державного підприємства міністерства оборони України Управління торгівлі Західного оперативного командування і це підприємство визнано правонаступником усіх майнових прав та обов`язків припиненого державного підприємства ВТБ Міжгір`я . Цим же наказом створено комісію для проведення реорганізації ДП ВТБ Міжгір`я , зокрема й за участю директора ОСОБА_4 (прізвище записано за змістом наказу). Згідно з актом комісії , за участю директора ОСОБА_1 (прізвище записано за актом) , який затверджений заступником Міністра оборони України Бойко В.О. основні фонди ДП ВТБ Міжгір`я у зв`язку з його реорганізацією передані до правонаступника ДП МО України Управління торгівлі ЗахОК .

Згідно з ухвалою Господарського суду м. Києва від 21.03.2017 порушено справу № 910/23971/16 про банкрутство Концерну Військторгсрвіс і встановлено строк в межах 30 днів для подачі кредиторами своїх вимог про стягнення заборгованості. Ухвалою цього ж суду від 29.06.2017 затверджено реєстр вимог кредиторів. В тому числі й відомості щодо депонованої заборгованості по заробітній платі працівникам на суму 95836, 07 грн до першої черги задоволення. Ухвалою цього ж суду від 17.04.2018 задоволено заяву боржника, подану 27.03.2018 про затвердження мирової угоди в справі, яка укладена 06.03.2018 між кредиторами та боржником і провадження в справі закрито. Зазначена ухвала Господарського суду м. Києва залишена без змін постановами Київського апеляційного господарського суду від 05.09.2018, Касаційного господарського суду Верховного Суду від 09.04.2019.

Оцінивши, зміст позовних вимог, встановлені обставини,подані в справу докази, доводи й обґрунтування сторін в процесуальних заявах,суд дійшов висновку , що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Позивач, по суті, обіймав посаду тимчасово виконуючого обов`язки керівника ДП Військова турбаза Міжгір я з 19.02.2005 по 11.09.2006. Це відповідає записам у трудовій книжці, а також змісту наказу про призначення позивача на зазначену посаду, змісту наказу міністра оборони від 25.07.2006 № 458 , акту комісії за участі позивача від 09.11.2006 щодо реорганізації та припинення ДП Військова турбаза Міжгір`я .

З цих обставин видно ,що позивачу було достовірно відомо про припинення зазначеного підприємства як юридичної особи. Позивач з 11.09.2006 по 23.05.2011 працював у відповідача Концерн Військторгсервіс сторожем. Це також достовірно було відомо позивачу, бо записи про цю роботу здійснені в трудовій книжці позивача відповідними посадовими особами відповідача з посиланням на накази. Зміст цих наказів позивач не оспорює.

Суд відхиляє доводи позивача , що він суміщав у зазначений період роботу сторожа і керівника підприємства, бо таке не підтверджено жодним документом.

Позивач також не надав суду жодного доказу, який би стверджував його діяльність як керівника у період з 11.09.2006 по 23.05.2011 (дата звільнення позивача з роботи сторожа згідно із записами в трудовій книжці). З 23.05.2011 позивач припинив трудові відносини з відповідачем, а саме був звільнений з роботи сторожем у зв`язку зі скороченням штату працівників. Інших записів про трудову діяльність позивача у відповідача в трудовій книжці не має.

Позивач також не надав суду належного і допустимого та достовірного доказу про його посадовий оклад (заробітну плату) у період тимчасового виконання ним обов`язків керівника підприємства. Натомість посилання позивача на те, що його посадовий оклад ймовірно мав відповідати вимогам постанови КМУ від 19.05.1999 № 859 є припущенням. Адже позивачу такий посадовий оклад не встановлювався роботодавцем трудовим договором , контрактом,відповідним наказом тощо. Суд вважає , що розрахунки позивача про заборгованість заробітної плати за період з 19 лютого 2005 по листопад 2020 є надуманими.

Суд також критично оцінює подані позивачем відомості з виписки з реєстру застрахованих осіб Пенсійного фонду України (сформовані датою 06.01.2021), бо такі відомості подані тільки за період з 2007 по 2009 роки. Натомість з цих відомостей видно , що позивач одержував у відповідача (страхувальника) заробітну плату, з якої відраховувались страхові внески. Натомість позивач не надав у справу такі ж відомості за інші періоди, зокрема за 2005-2006 роки ( періоди , що відповідають записам у трудовій книжці позивача щодо виконання обов`язків керівника підприємства).

Отже, позивач не довів суду наявність трудового договору чи контракту, який укладався між ним і відповідачем про оплату праці керівника ДП ВТБ Міжгір я відповідно до вимог і положень статті 21 КзпП в редакції, яка була чинною станом на лютий 2005 року.

Відповідач довів, що до нього в 2017-2019 роках були застосовані судові процедури відповідно до вимог закону Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом , що стверджено змістом вищезазначених судових рішень судів господарської юрисдикції. Отже, позивач втратив право вимоги до відповідача за змістом позовних вимог.

Згідно з статтею 81 частини 1,6 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків, встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач, відповідно до положень ч.5 статті 82 ЦПК України, не спростував у своїх процесуальних заявах обставини, викладені відповідачем щодо відновлення платоспроможності відповідача за процедурою уникнення банкрутства, які встановлені судовим рішенням у господарській справі, яке набрало законної сили стосовно відповідача.

Суд вважає ,що позивач не довів позов належними,допустимими і достовірними доказами, а відповідач своїми запереченнями та обґрунтуванням позиції і поданими доказами спростував повністю вимоги позивача.

Судових витрат до стягнення чи повернення в справі не має. Позивач відповідно до вимог закону Про судовий збір звільнений від сплати судового збору, а тому ці судові витрати у разі відмови в задоволенні позову до такого позивача відносяться на рахунок держави.

Керуючись статтями 263-265, 279 ЦПК України , суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позові відмовити повністю.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в Закарпатський апеляційний суд через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня отримання копії рішення.

Рішення складено 09.02.2020.

Копії рішення надіслати сторонам у встановленому порядку.

Суддя: В. П. Кривка