Ухвала

від 03.11.2021 по справі 926/161/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 926/161/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,

за участю представників сторін:

позивача - Пастух В.В.,

відповідача - Баланецький О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Молодий буковинець - Преса"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 (у складі колегії суддів: Бонк Т.Б. (головуючий), Бойко С.М., Матущак О.І.)

та рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.04.2021 (суддя Гончарук О.В.)

за позовом Дочірнього підприємства "Молодий буковинець - Преса"

до Чернівецької міської ради

про визнання незаконним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В:

Дочірнє підприємство "Молодий буковинець - Преса" (далі - ДП "Молодий буковинець - Преса", Позивач) звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Чернівецької міської ради (далі - Міськрада, Відповідач) про визнання незаконним та скасування пункту 13.13 рішення 66 сесії VII скликання Міськради від 22.12.2018 №1588, яким заперечено ДП "Молодий буковинець - Преса" у продовженні терміну оренди земельної ділянки за адресою: вул. Небесної Сотні, 8, площею 0,006 га (кадастровий номер 7310136300:25:002:0011), для встановлення кіоску з продажу друкованої продукції, у зв`язку з тим, що даний кіоск підлягає демонтажу згідно з комплексною схемою тимчасових споруд, затвердженої рішенням виконавчого комітету міської ради від 23.02.2016 №116/4.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказане рішення, на думку Позивача є незаконним, оскільки Відповідач порушив встановлений частиною п`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі" місячний строк для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, який дає Позивачу як орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 21.04.2021, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 у справі № 926/161/21, відмовлено у задоволенні позову.

Місцевий господарський суд, з яким погодилась апеляційна інстанція, дійшов висновку, що оспорюване рішення не суперечить чинному на час його прийняття законодавству про оренду землі.

У касаційній скарзі ДП "Молодий буковинець - Преса" просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням господарськими судами попередніх інстанцій висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18 щодо застосування положень частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі".

У відзиві на касаційну скаргу Міськрада просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши доводи наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, а також матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження не підтвердилися, а тому касаційне провадження за вищезазначеною касаційною скаргою підлягає закриттю з огляду на таке.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Питання права касаційного оскарження урегульовано статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, частиною другою якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.

Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права убачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

При цьому, подібність правовідносин означає схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (однотипними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16, від 25.04.2018 у справі № 925/3/17, від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16, від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11, від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц та від 19.05.2020 у справі № 910/719/19.

Доводи скаржника про неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 159/5756/18 щодо застосування частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" є необґрунтованими, оскільки на відміну від справи № 926/161/21, предметом позову в зазначеній справі є визнання договору оренди земельної ділянки поновленим на той самий строк і на тих самих умовах.

Поряд з цим, у справі, яка переглядається, предметом позову є вимога про визнання незаконним та скасування рішення Міськради щодо заперечення у продовженні договору оренди землі, тобто, у цій справі встановленню та доведенню, з урахуванням визначеного Позивачем предмету позову, підлягають як обставини, що оскаржуваний акт суперечить актам цивільного законодавства (не відповідає законові), так і обставини, що цей акт порушує цивільні права або інтереси особи, яка звернулась із відповідними позовними вимогами.

Наведене, окрім різних предмета, підстав позову та фактичних обставин, що формують зміст правовідносин, переконливо свідчить також про неоднакове правове регулювання спірних відносин у справі № 926/161/21, що розглядається, і справі № 159/5756/18, на яку посилається скаржник у поданій касаційній скарзі.

У контексті наведеного відсутні підстави для висновку про подібність правовідносин у справі, що розглядається, та справі, на яку посилається скаржник на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження ухвалених у справі судових рішень.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження після відкриття касаційного провадження не отримала підтвердження, колегія суддів відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ДП "Молодий буковинець - Преса" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.04.2021 у справі № 926/161/21.

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Дочірнього підприємства "Молодий буковинець - Преса" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.08.2021 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 21.04.2021 у справі № 926/161/21 закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв Судді І. С. Берднік І. С. Міщенко