Рішення

від 21.04.2021 по справі 926/161/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 року м. ЧернівціСправа № 926/161/21

За позовом Дочірнього підприємства «Молодий буковинець - Преса» , м. Чернівці

до Чернівецької міської ради

про визнання незаконним та скасування рішення

Суддя О.В. Гончарук

Секретар судового засідання - І.Б. Вівчарюк

Представники сторін:

від позивача - Пастух В.В., ордер серії СЕ № 1017243;

від відповідача - Баланецький О.Д., - (самопредставицтво).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Дочірнє підприємство Молодий буковинець - Преса звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Чернівецької міської ради, в якому просить визнати незаконним та скасувати пункт 13.13. рішення 66 сесії VII скликання Чернівецької міської ради від 22.12.2018 №1588, яким визначено - заперечити ДП Молодий буковинець - Преса у продовженні терміну оренди земельної ділянки за адресою: вул. Небесної Сотні, 8, площею 0,006 га (кадастровий номер 7310136300:25:002:0011) для встановлення кіоску з продажу друкованої продукції, у зв`язку з тим, що даний кіоск підлягає демонтажу згідно комплексної схеми тимчасових споруд, затвердженої рішенням виконавчого комітету міської ради від 23.02.2016 №116/4.

Позов обґрунтовується обставинами, пов`язаними з укладенням 14.09.2007 між Чернівецькою міською радою та Дочірнім підприємством Молодий буковинець - Преса договору оренди землі №4044, за умовами якого позивач отримав в оренду земельну ділянку за адресою: вул. Стасюка Івана (Небесної Сотні), 8, площею 0,006 га для встановлення кіоску з продажу друкованої продукції.

06 листопада 2007 року технічною комісією складено акт №63 про прийняття стаціонарної малої архітектурної форми в експлуатацію - кіоску з продажу друкованої продукції за адресою: м. Чернівці, вул. Івана Стасюка, 8.

Рішенням Чернівецької міської ради 47 сесія VI скликання від 06.03.2014 №1143 затверджено перелік тимчасових споруд з продажу друкованої продукції, яким погоджується місце розташування та продовжуються договори оренди землі, а 26.03.2014 між Чернівецькою міською радою, а ДП Молодий буковинець - Преса було укладено додатковий договір №4/4044, відповідно до якого договір оренди землі за адресою: м. Чернівці, вул. Небесної Сотні, 8, площею 0,006 га (кадастровий номер 7310136300:25:002:0011) поновлено до 31.12.2015.

В подальшому, рішенням Чернівецької міської від 17.12.2015 №25 поновлено юридичним особам і підприємцям договори оренди землі згідно з додатком 1 та 29.01.2016 між Чернівецькою міською радою та ДП «Молодий буковинець - Преса» було укладено додатковий договір №5/4044, відповідно до якого договір оренди землі за адресою вул. Небесної Сотні, 8, площею 0,006 га (кадастровий номер 7310136300:25:002:0011) поновлено до 31.12.2018.

25 жовтня 2018 року позивач звертався до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради із заявою про продовження дії договору від 14.09.2007 №4044 терміном на 5 років.

Позивач зазначає, що протягом тривалого часу, жодної відповіді або ж повідомлення на вказану заяву до ДП Молодий буковинець - Преса не надходило - навіть після прийняття оскаржуваного рішення 66 сесії VII скликання Чернівецької міської ради від 18.12.2018 №1588, позивач не отримував листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору про оренду землі, як це передбачено ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі .

На думку позивача, існуючий факт порушення відповідачем як орендодавцем встановленого Законом місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, дає позивачу як орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу цього Закону, а саме відповідно ч. 6 ст. 33 Закону України Про оренду землі . Відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі позивач кваліфікує як мовчазну згоду орендодавця на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, позивач зазначає, що оскільки строк дії договору оренди землі №4044 від 14.09.2007 в редакції додаткового договору №5/4044 сплив 31.12.2018, а він звернувся із заявою про продовження дії договору оренди земельної ділянки, то відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону №161 Чернівецька міська рада у місячний термін мала б розглянути надіслану заяву з проектом додаткової угоди та прийняти відповідне рішення у вказаний строк.

Оскільки оскаржуване рішення Чернівецькою міською радою прийнято лише 22.12.2018, то нею порушено місячний термін встановлений ч. 5 ст. 33 Закону №161.

В цілому, на думку позивача, будь-яких законних підстав для прийняття оскаржуваного рішення не було, і воно підлягає скасуванню у судовому порядку.

Ухвалою від 20.01.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням її до розгляду на 09.02.2021.

02 лютого 2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову, у зв`язку з його безпідставністю.

Так, відповідач зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення, він виходив із норм Цивільного кодексу України, які регулюють питання власності у тій частині, де власник має право на власний розсуд володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, а також з урахуванням Закону України «Про оренду землі» .

За закінченням строку договору оренди землі, орендар який належно виконував свої обов`язки має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк, у зв`язку з чим він зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору, додавши проект додаткової угоди.

У разі недосягнення домовленості щодо істотних умов договору, що мало місце між сторонами, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

На думку відповідача, оскаржуване рішення також відповідає й постанові Верховної Ради України Про запровадження мораторію на виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств з розповсюдження книг та преси від 16 січня 2009 року №901-V (на що також посилається позивач у позовній заяві), оскільки відповідач не розривав і не ініціював розірвання договору оренди землі, а договір, власне, припинився у зв`язку зі спливом строку на який його було укладено, та, крім цього, міська рада не передавала земельну ділянку у користування іншим особам.

Ухвалою суду від 09.02.2021 відкладено підготовче засідання на 01.03.2021.

Ухвалою від 01.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 25.03.2021.

У судовому засіданні 25.03.2021 представник позивача наполягав на задоволенні позову з підстав, зазначених у позовній заяві, а представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на відзив на позовну заяву.

У судовому засіданні 25.03.2021 оголошено перерву до 15.04.2021, а за клопотанням представника відповідача перерву у судовому засіданні продовжено до 21.04.2021.

На день продовження розгляду справи, 21.04.2021, представники сторін у судових дебатах підтримують свої позиції щодо позову.

Заслухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини у справі, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

На виконання рішення Чернівецької міської ради від 28.02.2007 за №241, 14.09.2007 між Чернівецькою міською радою, як орендодавцем, та Дочірнім підприємством Молодий буковинець - Преса укладено договір оренди землі (Договір), згідно з умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Чернівці, вул. Стасюка, 8 (тепреішня вул. Небесної Сотні), площею 0,0006 га для встановлення кіоску з продажу друкованої продукції терміном до 01.02.2012.

Договір зареєстровано Чернівецькою регіональною філією ДП Центр ДЗК 30.01.2008.

Рішенням Чернівецької міської ради від 06.03.2014 №1143 затверджено перелік тимчасових споруд з продажу друкованої продукції.

Судом встановлено, що Договір неодноразово поновлювався про що відповідачем приймались відповідні рішення та між сторонами укладались додаткові договори оренди, у тому числі востаннє - на строк до 31.12.2018.

Між сторонами у межах цієї справи відсутні будь-які спірні відносини з приводу вищезазначених обставин, пов`язаних з укладенням та продовженням дії Договору до 31.12.2018.

Слід зазначити, що між сторонами водночас існували та існують орендні правовідносини також й щодо інших земельних ділянок для встановлення кіосків з продажу друкованої продукції.

Так, листом від 25.10.2018 позивач звернувся до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради з заявою про продовження дії чотирнадцяти договорів оренди земельних ділянок терміном на 5 років, у тому числі і договору оренди земельної ділянки за №4044 від 14.09.2007.

Рішенням Чернівецької міської ради від 22.12.2018 за №1588 (підпункт 13.13.) заперечено Дочірньому підприємству Молодий буковинець-Преса у продовженні терміну оренди земельної ділянки за адресою: вул. Небесної Сотні, 8, площею 0,0006 га (кадастровий номер 7310136300:25:002:0011), для встановлення кіоску з продажу друкованої продукції, у зв`язку з тим, що даний кіоск підлягає демонтажу згідно з комплексної схеми тимчасових споруд, затвердженої рішенням виконавчого комітету міської ради від 23.02.2016 за №116/4.

Крім цього, підпунктами 13.13.1., 13.13.2., 13.13.3., 13.13.4. та 13.13.5. цього рішення визнано такими, що втратили чинність, пункт 64.2 рішення міської ради від 28.02.2007 №241 Про надання в оренду та користування земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками, відміну та внесення змін в раніше прийняті рішення , пункт 21 (переліку) рішення міської ради від 06.03.2014 №1143 Про затвердження Переліку тимчасових споруд з продажу друкованої продукції та внесення змін до рішення міської ради VI скликання від 27.12.2012 №725 щодо затвердження переліків тимчасових споруд (кіосків, зупинок громадського транспорту в комплексі з торговими павільйонами) , пункт 3 додатка 1 до рішення міської ради VII скликання від 17.12.2015 №25 Про розгляд звернень юридичних осіб і підприємців щодо надання земельних ділянок в оренду, поновлення договорів оренди землі, визнання такими, що втратили чинність, та внесення змін до окремих пунктів рішень з цих питань , в частині надання дочірньому підприємству Молодий буковинець - Преса земельної ділянки за адресою вул. Стасюка Івана, 8 (теперішня вул. Небесної Сотні), площею 0,0006 га (кадастровий номер 7310136300:25:002:0011), в оренду до 01.02.2012 (поновлено до 31.12.2018) для встановлення кіоску з продажу друкованої продукції та припинення договору оренди землі від 14.09.2007 №4044, укладеного між міською радою і ДП Молодий Буковинець - Преса . Земельну ділянку за адресою вул. Небесної Сотні, 8, площею 0,0006 га (кадастровий номер 731013630025:002:0011) зараховано до земель запасу міста.

Вирішено, що ДП Молодий Буковинець - Преса земельну ділянку за адресою вул. Небесної Сотні, 8, площею 0,0006 га впродовж 30 календарних днів з дня прийняття рішення, слід передати міській раді згідно з актом приймання -передавання. Управлінню містобудування та архітектури департаментмістобудівного комплексу та земельних відносин міської ради надати пропозиції щодо подальшого використання земельної ділянки за адресою вул. Небесної Сотні, 8, площею 0,0006га (кадастровий номер 7310136300:25:002:0011). Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради в 30-денний термін з дня прийняття цього рішення направити ДП Молодий Буковинець - Преса копію витягу з рішення.

Спірні правовідносини між сторонами виникли щодо законності рішення відповідача в частині заперечення у продовженні терміну оренди земельної ділянки.

Статтею 13 Конституції України передбачено, що землі є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України Про місцеве самоврядування в Україні визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

У відповідності до частини 3 статті 24 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пункту 10 статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За змістом частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, серед яких є, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10).

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Отже, підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

За змістом частини першої статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до частини третьої статті 33 цього Закону України Про оренду землі (у редакції на час прийняття оскаржуваного рішення) орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди

Згідно з частиною п`ятою статті 33 Закону України Про оренду землі орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення

Частиною 6 статті 33 Закону України Про оренду землі встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина восьма статті 33 цього Закону). Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина дев`ята статті 33 вказаного Закону).

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди.

Одночасно, слід зазначити, що згідно з пунктом 1 постанови Верховної Ради України Про запровадження мораторію на виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств з розповсюдження книг та преси від 16 січня 2009 року за №901-VI, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування тимчасово, до схвалення відповідного закону: припинити прийняття рішень та призупинити виконання раніше прийнятих рішень про виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств з розповсюдження книг та преси із займаних ними на законних підставах приміщень державної та комунальної власності, а також про знесення існуючих кіосків з продажу друкованих засобів масової інформації; не допускати практики безпідставного розірвання чи припинення договорів оренди з редакціями друкованих засобів масової інформації, закладами культури, у тому числі бібліотеками, видавництвами, книгарнями, підприємствами з розповсюдження книг та преси, а також закріпити за ними переважне право на укладення договору оренди на новий строк.

Отже, за підприємствами з розповсюдження книг та преси зазначеним актом закріплено переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк.

Таке право узгоджується з встановленим частиною 1 статті 33 Закону України Про оренду землі переважним правом будь-якого орендаря землі, який належно виконував обов`язки за умовами договору землі, на укладення договору оренди землі на новий строк.

Тобто, існуючий у орендаря статус підприємства з розповсюдження преси не наділяє його певними перевагами, порівняно з іншими орендарями землі, які знаходяться в аналогічних умовах, на укладення договору оренди землі на новий строк.

У будь-якому випадку існує необхідність дотримання порядку реалізації переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк, передбаченого статтею 33 Закону України Про оренду землі (у редакції цього Закону, діючій на час виникнення спірних правовідносин).

З урахуванням предмету спору у цій справі, судом досліджено питання невідповідності оскаржуваного рішення вимогам чинних на час його прийняття актів цивільного законодавства, а також, одночасно, можливого порушення прав або інтересів позивача.

Правовідносини сторін, що мали місце, після прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, як такі що не входять до предмета спору про визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування, судом не досліджуються. Такими зокрема є обставини на які посилається позивач, пов`язані з продовження користування позивачем спірною земельною ділянкою після 31.12.2018, наявністю мовчазної згоди відповідача щодо такого користування та інші обставини.

Як встановлено судом, оскаржуваним у цій справі підпунктом 13.13. рішення Чернівецької міської ради від 22.12.2018 за №1588, саме до спливу строку договору оренди землі від 14.09.2007, заперечено відповідачу у продовженні терміну оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7310136300:25:002:0011, що узгоджується з вимогами частини 5 статті 33 Закону Про оренди землі , якою чітко встановлено, що рішення про поновлення дії договору оренди землі приймається за умови відсутності заперечень орендодавця.

Тобто, рішення органу місцевого самоврядування у частині, включеній позивачем до предмета позову (про заперечення позивачу у продовжені терміну оренди земельної ділянки), чинному на час його прийняття законодавству про оренду землі, на яке посилається позивач у своєму позові, не суперечить.

Відповідно, оскаржуване рішення також не є таким, що суперечить нормам постанови Верховної Ради України Про запровадження мораторію на виселення редакцій друкованих засобів масової інформації, закладів культури, у тому числі бібліотек, видавництв, книгарень, підприємств з розповсюдження книг та преси , оскільки, як зазначалось вище, позивач не звільнений від обов`язку дотримання порядку реалізації переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк у відповідності до діючої на той час статті 33 Закону України Про оренду землі , а відповідач не позбавлений права у відповідності до вимог цих норм та з урахуванням його повноважень як розпорядника землями територіальної громади, заперечити у продовженні орендних правовідносин з орендарем.

З цих же підстав оскаржуване рішення не може порушувати розпорядження Кабінету міністрів України від 23.09.2009 №1140-р Про нормативи мінімального забезпечення сіл, селищ та міст кіосками з продажу друкованих засобів масової інформації (преси) .

Не заслуговують на увагу й інші аргументи позивача, оскільки в оскаржуваному рішенні заначено про необхідність в подальшому здійснення демонтажу кіоску, у зв`язку з неузгодженістю його розташування у відповідності до комплексної схеми тимчасових споруд, що затверджена чинним на той час рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 23.02.2016 за №116/4. Тобто, оскаржуване рішення як рішення про заперечення власника (розпорядника) земельної ділянки щодо можливого укладення договору оренди на новий строк є мотивованим. Позивач на засадах змагальності не намагався довести необґрунтованість такої мотивації відповідача.

Суд критично відноситься до аргументів позивача про неотримання ним листа-повідомлення за наслідками розгляду його заяви, як до занадто формалізованих у межах даного спору. Як вбачається з пункту 37 рішення Чернівецької міської ради від 22.12.2018 це рішення підлягає оприлюдненню на офіційному веб-порталі Чернівецької міської ради; у підпункті 13.13.5. рішення визначено Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради у 30-денний термін з дня прийняття цього рішення направити ДП Молодий Буковинець - Преса копію витягу з рішення.

З урахуванням цього, а також, беручи до уваги, що в цілому рішенням від 22.152.2018 міською радою вирішувалась заява позивача щодо продовження дії чотирнадцяти договорів оренди землі, позивач, будучи повідомлений про позитивні для нього рішення про продовження дії договорів за іншими адресами, не міг не знати про заперечення винятково щодо земельної ділянки за адресою на вул. Небесної Сотні, 8.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За наслідками розгляду справи судом не встановлено підстав для визнання незаконним пункту 13.13. рішення Чернівецької міської ради від 22.12.2018 за №1588 в частині заперечення ДП Молодий буковинець - Преса у продовжені терміну оренди земельної ділянки за адресою: вул. Небесної Сотні, 8, площею 0,006 га (кадастровий номер 7310136300:25:002:0011) для встановлення кіоску з продажу друкованої продукції.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Наведених судом підстав достатньо для відмови у задоволенні позову, а доводи позивача такий висновок суду жодним чином не спростовують.

Щодо судових витрат, то відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 20, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://cv.arbitr.gov.ua/sud5027/.

Повне судове рішення складено 29.04.2021.

Суддя О.В. Гончарук