Постанова

від 01.11.2021 по справі 906/569/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 906/569/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання: Гогусь В. О.,

за участю представників сторін:

позивача-1 Горбулінського Т. Б. (самопредставництво), Панасюка В. М. (самопредставництво, в режимі відеоконференції), Примака А. А. (самопредставництво),

позивача-2 Бобера А. В. (самопредставництво),

відповідача Мозгового В. В. (адвоката),

третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Денисенко І. В.,

третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Кантура М. С. (самопредставництво),

третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Осадчук К. О. (самопредставництво),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача не з`явилися,

прокуратури Ющенко М. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону та Міністерства оборони України

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 (колегія суддів: Маціщук А. В., Олексюк Г. Є., Крейбух О. Г.) та ухвалу Господарського суду Житомирської області від 17.05.2021 (суддя Тимошенко О. М.) у справі

за позовом першого заступника військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі: 1) Міністерства оборони України, 2) Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира

до Державного підприємства "Зарічанське лісове господарство",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) 643 Управління начальника робіт Міністерства оборони України, 2) Військової частини НОМЕР_1 , 3) Житомирської обласної державної адміністрації,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державного агентства лісових ресурсів України,

про заборону ведення лісового господарства, використання лісового фонду на землях Міністерства оборони України,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Перший заступник військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі прокурор) та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира (далі КЕВ м. Житомира) звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою до Державного підприємства "Зарічанське лісове господарство" (далі ДП "Зарічанське лісове господарство") про заборону ведення лісового господарства та використання лісового фонду на земельних ділянках загальною площею 14852,9 га (далі земельні ділянки).

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїми діями, а саме вирубкою лісів на земельних ділянках, які належать до земель оборони та безпосередньо використовуються для розміщення та діяльності Військової частини НОМЕР_1 , порушує оборонні інтереси держави. При цьому у відповідача відсутні правові підстави для ведення лісового господарства та використання лісового фонду на цих земельних ділянках з огляду на наявність у КЕВ м. Житомира чинного державного акта на право постійного користування земельними ділянками.

2. Судові рішення, винесені у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 16.10.2019, яке залишене без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2020, позов прокурора задоволено, заборонено ДП "Зарічанське лісове господарство" ведення лісового господарства та використання лісового фонду на земельних ділянках Міністерства оборони України, що належать на праві постійного користування КЕВ м. Житомира.

2.2. Постановою Верховного Суду від 03.03.2021 скасовано постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2020 та рішення Господарського суду Житомирської області від 16.10.2019 у справі № 906/569/19, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

3. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

3.1. Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 17.05.2021, яка залишена без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2021, позов прокурора залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

3.2. Суди виходили із того, що період між повідомленнями позивачів і зверненням прокурора до суду з позовом становить 3 дні, докази направлення або вручення повідомлень Міністерству оборони України та КЕВ м. Житомира у розумні строки відсутні, тому, враховуючи обсяг позовної заяви з додатками, кількість учасників та складність справи, суди дійшли висновку, що прокурор не надав Міністерству оборони України та КЕВ м. Житомира можливості відреагувати у розумний строк на стверджуване ним порушення інтересів держави шляхом самостійного звернення із позовом до суду.

4. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

4.1. Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Житомирської області від 17.05.2021 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2021, прокурор звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити до Господарського суду Житомирської області для продовження розгляду по суті.

4.2. Прокурор, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, зазначає, що суди порушили норми матеріального та процесуального права, зокрема, статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 53, 86, 226, 237, 269, 280 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник стверджує, що суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 20.01.2021 у справі № 927/468/20, від 25.08.2020 у справі № 913/153/19, від 31.08.2020 у справі № 909/708/19, від 15.09.2020 у справі № 909/708/19 (щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

4.3. ДП "Зарічанське лісове господарство" у відзиві на касаційну скаргу прокурора зазначає про безпідставність доводів прокурора щодо порушення судами норм матеріального та процесуального права. Відповідач просить залишити без змін ухвалу Господарського суду Житомирської області від 17.05.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2021, а касаційну скаргу прокурора без задоволення.

4.4. КЕВ м. Житомира надало письмові пояснення, в яких зазначає, що вважає ухвалу Господарського суду Житомирської області від 17.05.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 незаконними, винесеними з порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права. На думку позивача, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов необґрунтованого висновку, що прокурором не дотримано порядку, передбаченого частиною 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", щодо дотримання розумних строків, в межах яких компетентні органи державної влади мали звернутися з позовом до суду.

4.4. Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Житомирської області від 17.05.2021 та постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2021, Міністерство оборони України звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, справу направити до Господарського суду Житомирської області для вирішення спору по суті.

4.5. Міністерство оборони України зазначає, що судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права. За твердженням Міністерства оборони України, прокурор підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави у цій справі, оскільки з травня 2017 року КЕВ у м. Житомира і Міністерство оборони України були обізнані про використання земель оборони сторонніми особами, проте заходи самостійного звернення до суду для захисту порушених прав не здійснили. Скаржник стверджує, що суди не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 20.01.2021 у справі № 927/468/20, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 25.02.2021 у справі № 910/261/203 (щодо застосування статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

4.6. ДП "Зарічанське лісове господарство" у відзиві на касаційну скаргу Міністерства оборони України зазначає про безпідставність доводів скаржника щодо порушення судами норм матеріального та процесуального права. Відповідач просить залишити без змін ухвалу Господарського суду Житомирської області від 17.05.2021 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2021, а касаційну скаргу Міністерства оборони України без задоволення.

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

5.2. Предметом позову у цій справі є вимоги прокурора, заявлені в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Житомира, про заборону ведення лісового господарства та використання лісового фонду на земельних ділянках.

Прокурор звертався до суду за процедурою, передбаченою абзацами 3, 4 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру". У позові прокурор зазначив, що звернення із цим позовом спрямоване на захист інтересів держави, оскільки безпідставним використанням лісового фонду земельної ділянки, яка належить до земель оборони, постійним користувачем якої є КЕВ м. Житомира, та на якій розміщується військовий полігон Військової частини НОМЕР_1 , заподіюється шкода у вигляді позбавлення можливості виконувати свої завдання за призначенням, у зв`язку з чим порушуються оборонні інтереси держави. Прокурор стверджував, що компетентні органи обізнані з порушеннями інтересів держави, що підтверджується аудиторським звітом за результатами фінансового аудиту та аудиту відповідності КЕВ м. Житомира за період з 01.06.2013 по 28.02.2017, листом КЕВ м. Житомира від 03.01.2017 № 8 до Державного підприємства "Житомирський військовий лісгосп", проте з вимогою заборонити ведення лісового господарства позивачі не звертаються.

5.3. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення пункту 3 частини 1 статті 1311 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

5.4. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті (абзаци 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

5.5. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

5.6. З урахуванням змісту абзацу 1 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

5.7. У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вказаний висновок та зазначила, що відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. При цьому поняття "компетентний орган" у цій постанові вживається в значенні орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (пункт 27 зазначеної постанови).

5.8. За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 69 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, тому суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

5.9. Відповідно до абзаців 1 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

5.10. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

5.11. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

5.12. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

5.13. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

5.14. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Якщо після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

Такі правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

5.15. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що на виконання положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор надав листи від 03.06.2019, в яких повідомляв Міністерство оборони України та КЕВ м. Житомира про намір звернутися до суду із позовом. 07.06.2019 в Господарському суді Житомирської області був зареєстрований позов у цій справі.

Зважаючи на викладене, а також на обсяг позовної заяви, кількість учасників справи, складність справи, суд дійшов висновку, що три дні не є розумним строком, у який позивачі могли самостійно звернутися до суду, тому прокурор не підтвердив підстави для представництва прокурором інтересів держави у цій справі.

5.16. Суд апеляційної інстанції встановив, що на підтвердження підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі прокурор надав:

- лист від 15.01.2018 № 303/6/27/87, яким начальник Головного Квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України повідомляє військового прокурора, що згода, дозвіл на припинення постійного користування земельною ділянкою Міністерства оборони України не надавалися;

- лист-відповідь від 25.07.2018 № 02.1-26/1270 на запит військового прокурора, за змістом якого начальник Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства повідомляє, що ДП "Зарічанський лісгосп" законно веде діяльність на землях оборони;

- лист від 23.05.2019 № 09-18/150, яким Центр надання адміністративних послуг Житомирської міської ради підтверджує видачу лісорубних квитків ДП "Зарічанський лісгосп", до листа додаються копії лісорубних квитків;

- лист від 21.05.2019 № 64, яким начальник 643 Управління начальника робіт Міністерства оборони України повідомляє військового прокурора про використання земель оборони сторонніми особами;

- лист від 24.05.2019 № 649, яким командир Військової частини НОМЕР_1 повідомляє військового прокурора про виявлення факту вирубки лісу та складування його невідомими особами;

- лист від 27.05.2019 за № 2326, у якому начальник КЕВ м. Житомира повідомляє військового прокурора про здійснення вирубки лісу на землях оборони і просить сприяти забороні проведення незаконних рубок;

- лист від 03.06.2019 № 33-3705 вих.-19, в якому прокурор відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомляє начальника КЕВ м. Житомира про намір звернутися до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Житомира до ДП "Зарічанське лісове господарство" про заборону ведення лісового господарства та використання лісового фонду на земельних ділянках Міністерства оборони України загальною площею 15724,8 га; лист містить штемпель КЕВ м. Житомира щодо реєстрації вхідної кореспонденції без дати з підписом, проте без зазначення посади, прізвища та ініціалів посадової особи, що одержала лист; суд зазначив, що в своїх поясненнях апеляційному суду позивач КЕВ м. Житомира підтвердив одержання такого листа до звернення прокурора з позовом до суду;

- лист від 03.06.2019 № 33-3704 вих.-19, в якому прокурор відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомив Міністерство оборони України про намір звернутися до суду; суд зазначив, що докази про відправлення та одержання Міністерством оборони України такого листа відсутні.

5.17. Таким чином, прокурор на підтвердження своїх повноважень для представництва інтересів держави надав листи-відповіді начальника Головного Квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України, начальника Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства, Центру надання адміністративних послуг Житомирської міської ради, начальника 643 Управління начальника робіт Міністерства оборони України, командира Військової частини НОМЕР_1 , начальника КЕВ м. Житомира, а також листи від 03.06.2019, які були направлені позивачам на виконання вимог статті 23 Закон України "Про прокуратуру".

На підставі встановленого суди дійшли висновку про недотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" та непідтвердження підстав для представництва, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що компетентні органи протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернулися до суду з позовом в інтересах держави.

5.18. Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що в апеляційних скаргах прокурор та Міністерство оборони України зазначають, що зверненню з позовом передувала тривала переписка, і, крім того, спір у цій справі виник щодо земель оборони, тому, враховуючи необхідність їх особливої охорони, у разі виявлення порушень прокурор зобов`язаний був діяти невідкладно.

Однак суд апеляційної інстанції встановив, що зміст тривалої переписки, яка передувала зверненню до суду і про яку стверджують Міністерство оборони України та прокурор, не підтверджує виконання прокурором обов`язку повідомлення уповноважених органів про стверджуване порушення інтересів держави і намір звернутися до суду, а свідчить про отримання прокурором інформації, витребування та отримання ним матеріалів. Доводи Міністерства оборони України про те, що прокурор зобов`язаний був діяти невідкладно, оскільки незаконна вирубка лісів призводила до втрати оборонним відомством лісових активів, суд визнав суперечливими, тому що факт вирубки лісів було виявлено 25.05.2017 за результатами внутрішнього аудиту, далі тривала переписка щодо діяльності ДП "Зарічанський лісгосп", а із позовом прокурор звернувся лише 07.06.2019. Суд зазначив про відсутність звернень прокурора до Міністерства оборони України з метою встановлення наявності підстав для представництва.

Враховуючи незначний період між повідомленням позивачів і зверненням прокурора до суду з цим позовом, який становить три дні, а також відсутність доказів про направлення або вручення повідомлень позивачам, обсяг позовної заяви та кількість учасників справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про ненадання прокурором розумного строку позивачам для можливості відреагувати на порушення інтересів держави та самостійно звернутися із позовом до суду.

5.19. Отже, суди дійшли обґрунтованих висновків про відсутність у цьому випадку законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, що свідчить про те, що позовну заяву підписано особою, яка не мала права її підписувати, та є підставою для залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України.

5.20. Доводи прокурора про неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру", викладених у постановах касаційного суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, від 20.01.2021 у справі № 927/468/20, від 25.08.2020 у справі № 913/153/19, від 31.08.2020 у справі № 909/708/19, від 15.09.2020 у справі № 909/708/19, від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 25.02.2021 у справі № 910/261/203 є безпідставними, оскільки і суд першої інстанції, і суд апеляційної інстанції під час вирішення спору послалися на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, яка є актуальною, та правильно застосували положення статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

5.21. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Відповідно до частин 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

6.3. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України).

6.4. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що апеляційний господарський суд правомірно залишив без змін ухвалу місцевого суду про залишення без розгляду позовної заяви прокурора, постанова Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 та ухвала Господарського суду Житомирської області від 17.05.2021 постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування немає.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги першого заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону та Міністерства оборони України залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 і ухвалу Господарського суду Житомирської області від 17.05.2021 у справі № 906/569/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак