Постанова

від 26.07.2021 по справі 906/569/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2021 року Справа № 906/569/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Олексюк Г.Є. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Шилан О.С.

за участю представників сторін:

прокурора - не з`явився

позивача Міністерства оборони України - пред-к Панасюк В.М.

пощзивача Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир - пред-ка Кур`янової Н.М.

відповідача - адв. Мозгового В.В.

третьої особи 643 Управління начальника робіт Міністерства оборони України - пред-ка Денисенка І.В.

третьої особи Військової частини НОМЕР_1 - Контура М.С.

третьої особи Житомирської обласної державної адміністрації - пред-ка Осадчук К.О.

розглянувши апеляційні скарги Міністерства оборони України, Керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону

на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 17.05.2021 р.

постановлену у м. Житомирі, повний текст складено 19.05.2021 р.

у справі № 906/569/19 (суддя Тимошенко О.М.)

за позовом першого заступника військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі

1) Міністерства оборони України

2) Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир

до Державного підприємства "Зарічанське лісове господарство"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) 643 Управління начальника робіт Міністерства оборони України,

2) Військової частини НОМЕР_1 ,

3) Житомирської обласної державної адміністрації,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державного агентства лісових ресурсів України

про заборону ведення лісового господарства, використання лісового фонду на землях Міністерства оборони України

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до ухвали Господарського суду Житомирської області від 17.05.2021 р. у справі № 906/569/19 позов першого заступника військового прокурора Житомирського гарнізону залишено без розгляду з мотивів відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, Міністерство оборони України та Житомирська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону подали апеляційні скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просять скасувати ухвалу про залишення позову без розгляду та направити справу до Господарського суду Житомирської області для подальшого розгляду.

Міністерство оборони України вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовані обставини, які мають значення для справи.

З посиланням на п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, ч.3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 р. зі справи № 806/1000/17, доводить, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, і надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

У справі, що розглядається, прокурор обґрунтував наявність "інтересів держави" порушенням, на його думку, законності у сфері використання земель оборони, оскільки земельна ділянка являє собою діючий полігон Десантно-штурмових військ (ДНІВ).

Скаржник звертає увагу, що Верховний Суд у даній справі в постанові від 03.03.2021 р. і, як наслідок, Господарський суд Житомирської області в ухвалі від 17.05.2021 р. застосовує постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18, проте позов прокурором подано у 2019 році, а висновки Великої Палати, на яку посилаються суди виникли лише у 2020 році, тому прокурор у 2019 році не міг врахувати висновки, які виникли тільки у 2020 році.

З посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суд від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 зазначає, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Доводить, що зверненню військового прокурора до суду з позовною заявою передувало ряд дій, зокрема: 25.05.2017 р. Центральним територіальним управлінням внутрішнього аудиту у період з 01.06.2013 р. по 28.02.2017 р. проведено аудит відповідності та виявлено використання земель оборони сторонніми особами; 15.01.2018 р. листом № 303/6/27/87 начальник Головного КЕУ ЗС України повідомив військового прокурора, що згоду, дозвіл на припинення постійного користування земельною ділянкою Міноборони не надавало; 25.07.2018 р. листом № 02.1-26/1270 у відповідь на запит військового прокурора начальник Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства повідомив про законну діяльність ДП «Зарічанський лісгосп» на землях оборони; 23.05.2019 р. листом №09-18/150 Центр надання адміністративних послуг Житомирської міської ради підтвердив видачу лісорубних квитків Зарічанському лісгоспу; 21.05.2019 р. листом № 64 начальник 643 УНР повідомив військовому прокурору про використання земель оборони сторонніми особами; 24.05.2019 р. листом № 649 командир військової частини НОМЕР_1 повідомив військовому прокурору про виявлення факту вирубки лісу та складування його невідомими особами із актами обстеження в додатках; 27.05.2019 р. листом № 2326 начальник КЕВ м. Житомир повідомив військовому прокурору про здійснення вирубки лісу на землях оборони та просив захистити їх право та сприяти забороні проведення незаконних рубок; 03.06.2019 р. листом №33-3705 вих. - 19 прокурор повідомив начальника КЕВ м. Житомир про намір звернутися до суду та листом №33-3704 вих. - 19 прокурор повідомив Міноборони про намір звернутися до суду.

Звертає увагу, що з усіх вищеперелічених дій, що передували позову, судом досліджено лише два останні листи від 03.06.2019 р. №33-3705 вих. - 19 та від 03.06.2019 р. №33-3704 вих. 19, тоді як поза увагою суду залишилася 3 річна переписка, збір доказів, звернення 643 УНР, військової частини, міської ради, Квартирно-експлуатаційного відділу, інші листи, акти огляду, акти обстеження, фотофіксація.

Просить врахувати доводи даної апеляційної скарги та надати їм відповідну правову оцінку, проаналізувати вчинені прокурором дії, які передували подачі позову, не обмежуючись аналізом лише двох останніх листів та скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 17.05.2021 р., а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

У додатково поданих письмових поясненнях позивач Міністерство оборони України зазначає, що суд першої інстанції з вибірковим посиланням на певні висновки Верховного Суду, зокрема Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18, дійшов до необґрунтованого висновку, що прокуратурою не дотримано порядок, передбачений ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» в частині дотримання розумності строків, в межах яких компетентні органи державної влади мали звернутися до суду з позовом безпосередньо.

На підтвердження наявності у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Житомира, зазначає, що перед поданням позову прокурор, звернувся до КЕВ м. Житомира із повідомленням, в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про те, що прокуратурою підготовлено позов на захист інтересів держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Житомира як уповноваженого органу. Доводить, що КЕВ м. Житомир є державною установою, яка створена Міністерством оборони України, і в своїй діяльності керується наказами, директивами Міністра оборони України та іншими нормативно правовими актами, а тому повідомлення прокуратурою КЕВ м. Житомира про намір подати позов було належним повідомленням і Міністерства оборони України.

Пояснює, що на момент подання позову прокурором відповідних заходів до пред`явлення позову Міністерством оборони України вжито не було у зв`язку із відсутністю відповідних можливостей.

Керівник Житомирської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону а апеляційній скарзі також вважає ухвалу Господарського суду Житомирської області від 17.05.2021 р. незаконною, винесеною при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вважає, що залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції з вибірковим посиланням на певні висновки Верховного Суду, зокрема Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18, дійшов необгрунтованого висновку, що прокуратурою не дотриманий порядок, передбачений ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» в частині дотримання розумності строків, в межах яких компетентні органи державної влади мали звернутися до суду з позовом безпосередньо.

Звертає увагу, що за результатами розгляду справи № 912/2385/18 Великою Палатою надано правовий аналіз вищенаведеним законодавчим положенням та урегульовано розбіжності, у викладених раніше постановах Великої Палати Верховного Суду та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, шляхом конкретизації правових висновків, визнання неактуальними правових висновків, уточнення та відступленні від правових висновків, а тому з урахуванням імперативних положень ч.2 ст.315 ГПК України наведені висновки Великої Палати Верховного Суду, мають враховуватись судами при розгляді справ.

У вищевказаній постанові, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Проте, у даній справі при наданні висновків про недотримання прокурором вимоги щодо розумності строків, суд у першу чергу зосередився на часовому проміжку, який минув між повідомленням, яке прокурор надіслав на адресу позивачів та поданням позовної заяви, але не приділив достатньої уваги тому, що такий проміжок не завжди є вирішальним у питанні дотримання прокурором приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Доводить, що у даних конкретних обставинах суду слід було врахувати, що спір у цій справі виник щодо особливих земель, тобто земель оборони, яким державою, через їх характеристики, надається особливий статус. Такі землі задовольняють публічний інтерес та підлягають підвищеній охороні, а тому у разі виявлення правопорушень при розпорядженні такими землями, усі уповноважені органи, зокрема, і прокурор, зобов`язані діяти невідкладно.

Посилається при цьому на правові висновки, викладені у постановах від 23.02.2021 р. у справі № 923/496/20, від 11.03.2021 р. у справі № 920/821/18, від 24.03.2021р. у справі № 910/7250/18, від 07.04.2021 р. у справі № 913/124/20, де зазначено, що підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомлення прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, листами прокурора до різних установ, відповідями на них, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Вважає, що судом не надано належної оцінки документам, які передували зверненню військової прокуратури до суду, а саме: 25.05.2017 р. Центральним територіальним управлінням внутрішнього аудиту у період з 01.06.2013 р. по 28.02.2017 р. проведено аудит відповідності та виявлено використання земель оборони сторонніми особами; 15.01.2018 р. листом № 303/6/27/87 начальник Головного КЕУ ЗС України повідомив військового прокурора, що згоду, дозвіл на припинення постійного користування земельною ділянкою Міноборони не надавало; 25.07.2018 р. листом № 02.1-26/1270 у відповідь на запит військового прокурора начальник Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства повідомив про законну діяльність ДП «Зарічанський лісгосп» на землях оборони; 23.05.2019 р. листом №09-18/150 Центр надання адміністративних послуг Житомирської міської ради підтвердив видачу лісорубних квитків Зарічанському лісгоспу; 21.05.2019 р. листом № 64 начальник 643 УНР повідомив військовому прокурору про використання земель оборони сторонніми особами; 24.05.2019 р. листом № 649 командир військової частини НОМЕР_1 повідомив військовому прокурору про виявлення факту вирубки лісу та складування його невідомими особами із актами обстеження в додатках; 27.05.2019 р. листом № 2326 начальник КЕВ м. Житомир повідомив військовому прокурору про здійснення вирубки лісу на землях оборони та просив захистити права оборонного відомства та сприяти у забороні веденню лісового господарства.

Натомість суд першої інстанції, пославшись, у тому числі на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18, не здійснив їх практичного застосування в контексті встановлення обставин у справі, яка розглядається, щодо наявності (відсутності) бездіяльності компетентних органів у відповідному питанні, не надавши оцінки процесуальним діям компетентних органів (КЕВ м. Житомир та Міністерству оборони України), які як позивачі підтримували позовні вимоги прокурора та приймали участь у судових засіданнях, і без достатніх підстав залишив позов прокурора без розгляду.

Звертає також увагу, матеріали справи не містять доказів самостійного звернення позивачів з аналогічним позовом до суду та про їх намір самостійно звернутися до суду з позовом на захист інтересів держави у спірних правовідносинах.

Просить врахувати викладене і скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області про залишення без розгляду позову першого заступника військового прокурора Житомирського гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави, а справу направити до Господарського суду Житомирської області для розгляду по суті.

Відповідач Державне підприємство «Зарічанське лісове господарство» надав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги і вважає ухвалу Господарського суду Житомирської області від 17.05.2021 р. про залишення без розгляду позову у справі № 906/569/19 обґрунтованою, законною, ухваленою судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, з наданням належної оцінки всім наданим учасниками справи доказам та аргументам.

Посилається на ч.1 ст.316 ГПК України та зазначає, що вказівки, які містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Наголошує, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Пояснює, що перший заступник військового прокурора Житомирського гарнізону, звертаючись до суду з позовом, подав листи № 33-3705 від 03.06.2019 р. і № 33-3704 від 03.06.2019 р., в яких прокурор повідомляв Міністерство оборони України та начальника Квартирно-експлуатаційному відділу м. Житомир про намір звернутися з позовом до суду із позовною заявою в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м.Житомир до Державного підприємства "Зарічанське лісове господарство" про заборону ведення лісового господарства та використання лісового фонду на земельних ділянках Міноборони. Відповідач звертає увагу, що докази направлення або вручення зазначених повідомлень в матеріалах справи відсутні, тоді як 07.06.2019 р. в Господарському суді Житомирської області був зареєстрований даний позов прокурора.

З посиланням висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у постанові від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 доводить, що прокурор звернувся до компетентного органу 03.06.2019 р., а 07.06.2019 р., тобто - на четвертий день, прокурор подав до суду позовну заяву. Виходячи із об`єму позовної заяви з додатками, кількості учасників справи, складності справи, суд першої інстанції правильно визначив, що три дні не є розумним строком, який може надати можливість вказаним органам (позивачам) самостійно звернутись з позовом до суду.

Підсумовує, що суд першої інстанції вірно встановив відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави у даній судовій справі.

Вказує, що прокурор у своїй апеляційній скарзі, обґрунтовуючи недотримання розумного строку для надання уповноваженим органам можливості самостійно звернутися до суду з відповідним позовом, зазначив, що в даній ситуації він був змушений діяти невідкладно, оскільки, на думку прокурора, незаконна вирубка лісів призводила до втрати оборонним відомством лісових активів.

Відповідач, спростовуючи таке твердження, зазначає, що Кабінет Міністрів України не наділяв Міністерство оборони України та КЕВ м. Житомир правом лісокористування та зайняття лісогосподарською діяльністю на спірних земельних ділянках. Лісові активи, які знаходяться на даних земельних ділянках, перебувають у віданні Державного підприємства «Зарічанське лісове господарство», яке займається лісогосподарською діяльністю, керуючись матеріалами лісовпорядкування, що дають право лише ДП «Зарічанський лісгосп» вести лісогосподарську діяльність на вкритих лісом територіях, в тому числі і на спірних земельних ділянках на основі виданих підприємству спеціальних дозволів - лісорубних квитків, які видаються уповноваженим державою територіальним органом Державного агентства лісових ресурсів України.

Додає, що норми чинного законодавства та підзаконних актів не ототожнюють права землекористувача та права лісокористувача.

Спростовуючи твердження прокурора, що зверненню військової прокуратури до суду передувала тривала переписка і вчинялись дії, починаючи з висновку аудиту від 25.05.2017 р. проведеного Центральним територіальним управлінням внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, до листа КЕВ м. Житомир від 27.05.2019 р. № 2326, яким висловлено прохання до військового прокурора сприяти у забороні ведення лісового господарства ДП «Зарічанський лісгосп», відповідач зазначає, що чинним законодавством не передбачено можливості передання органом, уповноваженим представляти інтереси держави, прокурору своїх повноважень здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах.

Вважає також, що сам факт надсилання КЕВ м. Житомира повідомлення прокурору про вчинення протиправних дій, не звільняє останнього від обов`язку дотримуватись визначеного ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" порядку вчинення дій, які мають передувати зверненню до суду з позовом в інтересах держави, тому прокурор не довів своєї правомочності представляти інтереси держави.

З огляду на викладене, необхідності захисту ним інтересів держави, а також не обґрунтував підстав звернення до суду від імені Міністерства оборони України та КЕВ м. Житомир, у зв`язку з чим не довів.

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Житомира надав суду письмові пояснення, вважає ухвалу Господарського суду Житомирської області від 17.05.2021 р. незаконною, винесеною при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а також прийнятою з порушенням норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права. На думку позивача, суд першої інстанції, вибірково пославшись на певні висновки Верховного Суду, зокрема Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18, дійшов необґрунтованого висновку, що прокуратурою не дотримано порядок, передбачений ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» в частині дотримання розумих строків, в межах яких компетентні органи державної влади мали звернутися до суду з позовом безпосередньо.

Не погоджується з мотивами ухвали Господарського суду Житомирської області від 17.05.2021 р., що у прокурора відсутні підстави для представництва інтересів держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Житомира.

Стверджує, що перед отриманням примірника позову прокурора, КЕВ м.Житомира одержало від прокуратури повідомлення в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» про те, що прокуратурою підготовлено зазначений позов на захист інтересів держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Житомира як уповноваженого органу.

Наголошує, що за результатами розгляду даного повідомлення на той час відповідних заходів до пред`явлення позову КЕВ м. Житомира не вжито у зв`язку із відсутністю можливостей. Тому прокуратурою обґрунтовано пред`явлено даний позов в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомира у повній відповідності до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та норм процесуального права.

КЕВ м. Житомира в повному обсязі підтримує апеляційну скаргу прокурора та наполягає в необхідності розгляду позову з метою захисту інтересів держави у сфері земельних відносин з метою постійної діяльності Збройних Сил України відповідно до вимог ст. 77 Земельного кодексу України, ст. 1 Закону України «Про використання земель оборони», ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України».

Звертає увагу, що у відповідності до Положення про організацію квартирно- експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України № 448 від 03.07.2013р. та Інструкції з обліку земельних ділянок в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України № 680 від 19.12.2017 р., земельні ділянки Міністерства оборони України обліковуються в КЕВ м. Житомир. КЕВ м. Житомир не отримувало будь-яких інших розпоряджень на передачу земельних ділянок, а Міністерство оборони України не надавало свого погодження. Пояснює, що спірні землі закріплені за військовими частинами, військовими навчальними полігонами та організаціями Збройних сил України, є державною власністю, належать їм для оперативного управління. Землі оборони можуть перебувати лише у державній власності; порядок використання земель оборони встановлюється законом.

З урахуванням викладеного просить ухвалу Господарського суду Житомирської області від 17.05.2021 р. про залишення без розгляду позову першого заступника військового прокурора Житомирського гарнізону Центрального регіону України в інтересах держави у справі № 906/569/19 скасувати та направити справу до Господарського суду Житомирської області для розгляду по суті.

643 Управління начальника робіт Міністерства оборони України, Військова частина НОМЕР_1 , Житомирська обласна державна адміністрація, Державне агентство лісових ресурсів України відзивів на апеляційну скаргу суду не подали.

Житомирська спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері Центрального регіону, Державне агентство лісових ресурсів України не забезпечили явку представників у судове засідання, тоді як були повідомлені судом про дату, час і місце розгляду справи в установленому порядку, що підтверджено рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення /а.с.196, 230 у т.6/.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивачів, відповідача та третіх осіб 643 Управління начальника робіт Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1 , Житомирської обласної державної адміністрації, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при постановлені оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно - західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Колегією суддів на підставі матеріалів справи встановлено наступне.

Перший заступник військового прокурора Житомирського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Житомир звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовною заявою до відповідача Державного підприємства "Зарічанське лісове господарство", за участю третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача: 643 Управління начальника робіт Міністерства оборони України; Військової частини НОМЕР_1 , Житомирська обласна державна адміністрація, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача Державне агентство лісових ресурсів України з вимогами про заборону ведення лісового господарства та використання лісового фонду на земельних ділянках загальною площею 14 852,9 га /а.с.7-108 у т.1/.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 16.10.2019 р. у справі № 906/569/19 позов задоволено /а.с.155-161 у т.2/. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2020 р. у справі № 906/569/19 рішення суду першої інстанції залишено без змін /а.с. 86-92 у т.4/.

Постановою Верховного суду України від 03.03.2021 р. постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.12.2020 р. та рішення Господарського суду Житомирської області від 16.10.2019 р. у справі №906/569/19 скасовано /а.с.179-182 у т.5/.

Скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд вказав, що ухвалюючи судове рішення у справі по суті спору, суд першої інстанції не встановлював обставин представництва прокурором інтересів держави в особі позивачів. У свою чергу суд апеляційної інстанції, обмежившись загальним посиланням на обґрунтування і наведення прокурором підстав звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі позивачів, не надав оцінки обставинам здійснення прокурором такого представництва, не встановив наявність/відсутність у цьому випадку законних підстав для представництва інтересів держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Житомир, не дослідив чи вжито прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, з урахуванням зокрема того, що прокурор звернувся до позивачів з повідомленням про намір звернутися до суду з цим позовом 03.06.2019 р., а з позовними вимогами у цій справі прокурор звернувся до Господарського суду Житомирської області - 06.06.2019 р.; також не досліджено обставин наявності/відсутності бездіяльності компетентного органу, в особі якого заявлено позов, виходячи із того, що така бездіяльність має місце у разі, якщо компетентний орган упродовж розумного строку після отримання повідомлення не звернувся до суду з позовом в інтересах держави; причин, які перешкоджали захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора з відповідним позовом до суду, суд також не з`ясував.

Згідно ч.1 ст.316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Відповідно до ухвали Господарського суду Житомирської області від 17.05.2021 р. у справі № 906/569/19 позов першого заступника військового прокурора Житомирського гарнізону залишено без розгляду /а.с.81-82 у т.6/, і колегія суддів погоджується з такою ухвалою суду першої інстанції враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Нормами ст.53 ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Згідно з ч.4 ст.53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії (абзаци перший - четвертий частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Отже, вищевикладені вимоги Закону встановлюють як право прокурора отримувати інформацію та витребувати від суб`єкта владних повноважень матеріали з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді, так і зобов`язання прокурора попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги перший заступник військового прокурора Житомирського гарнізону зазначає, що позов заявлений в інтересах держави, оскільки безпідставним використанням лісового фонду земельної ділянки, яка належить до земель оборони, постійним користувачем якої є КЕВ м.Житомир та на якій розміщується військовий полігон військової частини НОМЕР_1 , заподіюється шкода у вигляді позбавлення можливості виконувати свої завдання за призначенням, у зв`язку з чим порушуються оборонні інтереси держави.

Прокурор пояснює, що за результатом аудиту фінансового та відповідності КЕВ м. Житомир, виконаного Центральним територіальним управлінням внутрішнього аудиту за період з 01.06.2013 по 28.02.2017, встановлено, що ДП «Житомирський військовий лісгосп» не маючи права постійного землекористування чи лісокористування здійснює вирубку на землях оборони, що підтверджено отриманою в ході проведення аудиту інформацією, про видачу спеціальних дозволів на заготівлю деревини /а.с.60 -76 у т.1/.

Прокурор доводить, що зверненню з позовом передувала тривала переписка, на підтвердження чого надав суду:

- лист від 15.01.2018 р. № 303/6/27/87, яким начальник Головного КЕУ ЗС України повідомляє військового прокурора, що згоду, дозвіл на припинення постійного користування земельною ділянкою Міноборони не надавалось/а.с.50 у т.1/;

- лист від 25.07.2018 р. № 02.1-26/1270 у відповідь на запит військового прокурора, за змістом якого начальник Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства повідомляє, що ДП «Зарічанський лісгосп» законно веде діяльність на землях оборони;

- лист від 23.05.2019 р. № 09-18/150, яким Центр надання адміністративних послуг Житомирської міської ради підтверджує видачу лісорубних квитків Зарічанському лісгоспу, до листа додаються копії лісорубних квитків /а.с.87-99 у т.1/;

- лист від 21.05.2019 р. № 64, яким начальник 643 УНР повідомляє військового прокурора про використання земель оборони сторонніми особами /а.с.84 у т.1/;

- лист від 24.05.2019 р. № 649, яким командир військової частини НОМЕР_1 повідомляє військового прокурора про виявлення факту вирубки лісу та складування його невідомими особами, до листа додаються фото та акт обстеження земельної ділянки /а.с.100-105 у т.1/;

- лист від 27.05.2019 р. за № 2326, у якому начальник КЕВ м. Житомир повідомляє військового прокурора про здійснення вирубки лісу на землях оборони і просить захистити їх право та сприяти забороні проведення незаконних рубок /а.с. 106 у т.1/.

З посиланням на такі листи прокурор стверджує, що уповноважені органи, будучи обізнаними про порушення інтересів держави шляхом використання лісового фонду на землях оборони та з використання земель не за цільовим призначенням, до суду з вимогою заборонити ведення лісового господарства не звертались. Також стверджує, що таке листування свідчить

Листом від 03.06.2019 р. № 33-3705 вих.-19 прокурор в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомляє начальника КЕВ м. Житомир про намір звернутися до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Житомир до Державного підприємства «Зарічанське лісове господарство» про заборону ведення лісового господарства та використання лісового фонду на земельних ділянках Міністерства оборони України загальною площею 15 724,8 га/а.с.107 у т.1/. Лист містить штемпель КЕВ щодо реєстрації вхідної кореспонденції без дати з підписом, проте без зазначення посади, прізвища та ініціалів посадової особи, що одержала лист. В своїх поясненнях апеляційному суду позивач КЕВ м. Житомир підтвердив одержання такого листа до звернення прокурора з позовом до суду.

Листом від 03.06.2019 р. №33-3704 вих.-19 прокурор, в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», повідомляє Міністерство оборони України про намір звернутися до суду /а.с.108 у т.1/. Докази відправленні і одержання Міністерством оборони України такого листа відсутні.

Прокурор звернувся до суду з даним позовом 07.06.2019 р., що підтверджено штемпелем вхідної кореспонденції суду на першому аркуші позовної заяви від 06.06.2019 р. № 33-3796 вих.-19 /а.с.7 у т.1/.

У апеляційних скаргах прокурор та Міністерство оборони України доводять, що прокурором не порушено вимоги ст.23 Закон України «Про прокуратуру», оскільки зверненню з позовом передувала тривала переписка, і, крім того, спір у даній справі виник щодо земель оборони, і враховуючи необхідність їх особливої охорони у разі виявлення порушень, прокурор зобов`язаний діяти невідкладно.

Такі доводи про дотримання норм ст.23 Закон України «Про прокуратуру» спростовані вищенаведеними доказами у справі.

Як зазначено вище, прокурор повідомив начальника КЕВ м. Житомир про намір звернутися до суду з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Житомир до Державного підприємства «Зарічанське лісове господарство» про заборону ведення лісового господарства та використання лісового фонду на земельних ділянках Міністерства оборони України загальною площею 15 724,8 га /а.с.107 у т.1/ за три дні до звернення до суду з позовом. Доказів направлення і вручення Міністерству оборони України листа від 03.06.2019 р. № 33-3704 вих.-19 про намір прокурора звернутися до суду /а.с.108 у т.1/ - не надано суду в порядку ст..ст.74,76-79 ГПК України.

Таким чином, з огляду на незначний період між повідомленнями адресатів і зверненням прокурора до суду з позовом, який становить 3 дні, а також на відсутність доказів направлення або вручення повідомлень Міністерству оборони України та КЕВ м.Житомир, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що враховуючи об`єм позовної заяви з додатками, кількість учасників та складність справи, прокурором не надано розумного строку Міністерству оборони України та КЕВ м.Житомир для можливості відреагувати на порушення інтересів держави, зокрема, самостійно звертутись із позовом до суду.

Переписка, що передувала таким листам від 03.06.2019 р., і про яку скаржники прокурор і Міністерство оборони України доводять як тривалу, на думку колегіі суддів, не підтверджує за змістом вище перелічених листів виконання прокурором обов`язку повідомлення уповноважених органів про стверджуване порушення інтересів держави і намір звернутись до суду із позовом. За змістом така переписка свідчить про отримання прокурором інформаціі, витребовування та отримання матеріалів/їх копій від КЕВ м.Житомир, військових підрозділів та відповідача, як це передбачено нормами частини четвертої ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

При цьому жодного звернення до Міністерства оборони України з метою встановлення наявності підстав для представництва не відбулось докази такого відсутні.

Пояснення прокурора у своїй апеляційній скарзі, де обґрунтовуючи недотримання розумного строку для надання уповноваженим органам можливості самостійно звернутися до суду з відповідним позовом, зазначив, що в даній ситуації він був змушений діяти невідкладно, оскільки незаконна вирубка лісів призводила до втрати оборонним відомством лісових активів, є суперечливими, оскільки вирубку лісів підприємством «Житомирський військовий лісгосп» виявлено ще 25.05.2017 р. Центральним територіальним управлінням внутрішнього аудиту за результатом аудиту фінансового та відповідності КЕВ м. Житомир/а.с.60 -76 у т.1/.

Далі 15.01.2018 р. листом № 303/6/27/87 начальник Головного КЕУ ЗС України повідомив військового прокурора, що згоду, дозвіл на припинення постійного користування земельною ділянкою Міноборони не надавалось/а.с.50 у т.1/, в подальшому вчинений запит військовим прокурором, у відповідь на який листом від 25.07.2018 р. № 02.1-26/1270 начальник Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства повідомляє, що ДП «Зарічанський лісгосп» законно веде діяльність на землях оборони. Подальша переписка продовжувалась вже у травні 2019 року, і 07.06.2019 р. прокурор звернувся до суду з даним позовом, отже така хронолія не підтверджує те, що прокурор діяв невідкладно.

Крім того, на вказані обставини не посилався прокурор у позовній заяві всупереч нормам ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», натомість зазначив про них лише у апеляційній скарзі під час нового апеляційного розгляду справи.

Отже, як зазначено вище, питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ч.3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові.

Водночас колегія суддів звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Про таке зазначає Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18.

Твердження Міністерства оборони України в письмових поясненнях від 13.07.2021р., що КЕВ м.Житомир неодноразово зверталося до прокурора з повідомленнями про проведення незаконних вирубок лісу відповідачем, зокрема, листом від 27.05.2019 р. № 2326, колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не передбачено можливості передання органом, уповноваженим представляти інтереси держави, прокурору своїх повноважень здійснювати захист інтересів держави у спірних правовідносинах.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

З урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу в питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурором інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України.

Згідно з ч.4 ст.11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005 р., заява 61517/00, п. 27).

Отже, відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Судом встановлено, що у даному випадку прокурор фактично не надав можливість відповідним суб`єктам владних повноважень відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, як це передбачено нормами ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", що не підтверджує достатність підстав для звернення прокурором з цим позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України і Квартирно-експлуатаційного відділу м.Житомир. При цьому прокурор жодним чином не пояснює причини, які перешкоджали захисту інтересів держави належними суб`єктами Міністерством оборони України і Квартирно-експлуатаційним відділом м.Житомирі які мали бути підставами для звернення прокурора з відповідним позовом до суду.

Доводи Міністерства оборони України у письмових поясненнях, що КЕВ м. Житомир є державною установою, яка створена Міністерством оборони України, у своїй діяльності керується наказами, директивами Міністра оборони України та іншими нормативно-правовими актами, а тому повідомлення прокуратурою КЕВ м. Житомира про намір подати позов було належним повідомленням і Міністерства оборони України, - відхиляються судом апеляційної інстанції, оскільки КЕВ м.Житомира є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, а тому повідомлення прокуратурою КЕВ м. Житомира про намір подати позов не може розцінюватися як належне повідомленням в тому числі і Міністерства оборони України.

Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України. Згідно з п.2 ч.1 ст.226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 р. у справі № 912/2385/18 та у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 р. у справі № 906/408/20 і колегія суддів відповідно до ст. ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України враховує вказані висновки при застосуванні норм права.

Суд першої інстанції надав правильну оцінку поданим сторонами доказам в їх сукупності відповідно до вимог ст. 86 ГПК України.

Залишення позову без розгляду не перешкоджає повторному зверненню з таким позовом до суду після усунення зазначених обставин.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Господарського суду Житомирської області від 17.05.2021 р. у справі № 906/569/19 ґрунтується на матеріалах справи, відповідає чинному законодавству, а тому відсутні підстави для її зміни чи скасування за ст.277 ГПК України. Доводи скаржника, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржників згідно з ст.129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 129, 255, 269, 270, 276, 280 - 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О СТ А Н О В И В :

Апеляційні скарги Міністерства оборони України, Керівника Житомирської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону залишити без задоволення. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 17 травня 2021 року у справі №906/569/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Матеріали справи №906/569/19 повернути Господарському суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений 02 серпня 2021 року

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Крейбух О.Г.