Постанова

від 11.11.2021 по справі 136/16/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 136/16/20

Провадження № 22-ц/801/19/2021

Категорія: 62

Головуючий у суді 1-ї інстанції Кривенко Д. Т.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2021 рокуСправа № 136/16/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя - доповідач),

суддів Берегового О. Ю., Шемети Т. М.,

з участю секретаря судового засідання Француза М. Г.,

розглядаючи у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Турбівської селищної ради Вінницького району Вінницької області, як процесуального правонаступника Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , як правонаступників ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 , про визнання права власності на спадкове майно за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області у складі судді Кривенка Д. Т. від 10 вересня 2020 року, -

встановив:

В грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 , за яким просив визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом на:

- Ѕ частину земельної ділянки площею 2,5202 га, кадастровий номер 0522280600:04:000:0666, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької, право власності на яку посвідчене державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 362727 від 22 лютого 2007 року;

- Ѕ частину земельної ділянки площею 2,8240 га, кадастровий номер 0522280600:04:000:0665, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької, право власності на яку посвідчене державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 362728 від 22 лютого 2007 року.

На обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_6 , якому за життя належала земельна ділянка, право власності на яку посвідчене державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 362727 від 22 лютого 2007 року.

Спадщину після його смерті прийняла мати ОСОБА_1 , як така що постійно проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Їй також належала власна земельна ділянка відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 362728 від 22 лютого 2007 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 померла, відтак до складу її спадкового майна увійшли обидві земельні ділянки.

Він та його брат ОСОБА_4 подали впродовж шести місяців після смерті матері заяви про прийняття спадщини. Інший спадкоємець першої черги за законом ОСОБА_5 спадщину не приймав.

Оскільки правовстановлюючі документи, зокрема державні акти направо власності на земельні ділянки, на спадкове майно знаходяться у ОСОБА_4 , який добровільно їх йому не передає, між ними існує спір щодо поділу спадкового майна, нотаріус відмовляє у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 10 вересня 2020 року у позові відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами фактично відсутній спір про право , позивач визнав наявність у нього оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, а їх відсутність не позбавляє можливості нотаріуса витребувати такі документи, звертаючись до суду з даним позовом про визнання права власності, позивач по суті просить суд перебрати на себе повноваження нотаріуса щодо оформлення спадщини, що не передбачено законом і не віднесено до обов`язків суду. У справі відсутні докази прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , що унеможливлює визначення чи пред`явлено позов до усіх осіб, які мають за ним відповідати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просив рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 10 вересня 2020 року скасувати та ухвалити нове - про задоволення позову .

На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на ті ж обставини, що і в позовній заяві. Зазначав, що суд першої інстанції не взяв до уваги відповідь нотаріуса про відмову йому у видачі свідоцтва про право на спадщину, незважаючи на наявність у нього права на обов`язкову частку у спадщині, видав свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_4 .

Відзив на апеляційну скаргу не надходив .

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 17 грудня 2020 року апеляційне провадження у справі зупинялось до залучення до участі у справі правонаступника ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

27 вересня 2021 року провадження у справ поновлене, залучено до участі у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як правонаступників ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 21 жовтня 2021 року Турбівську селищну раду Вінницького району Вінницької області залучено до участі у справі як процесуального правонаступника Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Частинами першою - третьою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_6 (свідоцтво про смерть на а. с. 7), якому за життя належала земельна ділянка площею 2,5202 га, кадастровий номер 0522280600:04:000:0666, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької, право власності на яку посвідчене державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 362727 від 22 лютого 2007 року (а. с. 10).

ОСОБА_7 належала земельна ділянка площею 2,8240 га, кадастровий номер 0522280600:04:000:0665, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької, відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 362728 від 22 лютого 2007 року (а. с. 11).

06 грудня 2011 року ОСОБА_1 за заповітом, посвідченим секретарем Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області Шевчук В. С., земельну ділянку площею 2,8240 га, кадастровий номер 0522280600:04:000:0665, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької, що належала їй відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 362728 від 22 лютого 2007 року заповіла ОСОБА_4 (а. с. 129).

ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (свідоцтво про смерть на а. с. 8).

10 жовтня 2016 року ОСОБА_4 подав до Липовецької державної нотаріальної контори Вінницької області заяву про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 (а. с. 97).

Таку ж заяву через приватного нотаріуса Іллінецького нотаріального округу Вінницької області Таранюк Т. Є. 26 жовтня 2011 року подав ОСОБА_1 (а. с. 105).

05 квітня 2017 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_8 звернувся до державного нотаріуса Липовецького нотаріального округу Вінницької області щодо надання інформації про хід спадкової справи та можливість звернутись із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину (а. с. 110).

Листом від 08 квітня 2017 року державний нотаріус Липовецького нотаріального округу Вінницької області Кицюк О. П. повідомив ОСОБА_9 про те, що для оформлення спадкових прав необхідно особисто з`явитись до Липовецької державної нотаріальної контори Вінницької області та зазначив перелік необхідних документів, зокрема, правовстановлюючі документи на спадкове майно (а. с. 112).

07 лютого 2018 року нотаріус повідомив ОСОБА_1 про неможливість оформлення спадщини на все спадкове майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 , тому що документів на право власності на спадкове майно він не надав, оскільки вони перебувають у ОСОБА_4 , який добровільно їх не надав. Крім того, ОСОБА_1 залишила заповіт, посвідчений секретарем Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області 06 грудня 2011 року, яким земельну ділянку, розташовану на території Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області, заповіла ОСОБА_4 (а. с. 115).

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошена померлою (частини перша, друга статті 1220 ЦК України).

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Статтею 1223 ЦК України установлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення (частина перша статті 1225 ЦК України).

Згідно з частиною другою статті 1236 ЦК України заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка) (частина перша статті 1241 ЦК України).

У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що при визначенні розміру обов`язкової частки в спадщині враховуються всі спадкоємці за законом першої черги.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними (частина перша статті 1267 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1266 ЦК України внуки правнуки спадкодавця спадкують ту частину спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

За змістом частин першої, третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Як роз`яснено у пункті 23 зазначеної вище Постанови Пленуму Верховного Суду України якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

За змістом цих норм матеріального права у справах про спадкування, зокрема про визнання права власності на спадкове майно, відповідачами мають бути спадкоємці за заповітом чи за законом, а у разі їх відсутності чи неприйняття ними спадщини, усунення їх від права на спадкування - відповідна територіальна громада за місцем відкриття спадщини.

Жодних доказів прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема щодо їхнього спільного проживання на час відкриття спадщини позивач не надав. Натомість з довідки Вахнівської сільської ради Липовецького району Вінницької області від 19 вересня 2016 року видно, що ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , мали крім синів ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , ще сина ОСОБА_10 та дочку ОСОБА_11 , які, як пояснив в суді апеляційної інстанції позивач, померли до часу відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_2 . Кожен із них мав власних дітей, які отримали право на спадкування після смерті ОСОБА_1 за правом представлення.

Оскільки доказів прийняття спадщини ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_6 у справі не має, як і доказів неприйняття цієї спадщини іншими спадкоємцями, ураховуючи установлені статтями 12, 13 ЦПК України принципи змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, які забороняють суду самостійно визначати підставу позову (обставини, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги), збирати докази на їх (цих обставин) підтвердження, а також визначати осіб, які мають відповідати за позовом, суд першої інстанції прийшов до правильного по суті висновку про відмову у позові через неможливість установлення як кола спадкоємців, так і об`єму спадкового майна, яке залишилось після смерті кожного із батьків позивача.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 10 вересня 2020 року без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

(Повний текст судового рішення виготовлено 12 листопада 2021 року).

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: О. Ю. Береговий

Т. М. Шемета