Ухвала

від 12.11.2021 по справі 733/644/17

ІЧНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Ічнянський районний суд Чернігівської області

Провадження № 6/733/26/21

Єдиний унікальний №733/644/17

У Х В А Л А

Іменем України

12 листопада 2021 року м. Ічня

Ічнянський районний суд Чернігівської області

у складі головуючого-судді Овчарика В.М.

за участю секретаря Ткаченко В.М.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника заявника ОСОБА_2 та

ст. держвиконавця Ічнянського

ВДВС Рибалка А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ічня заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Ічнянський відділ Державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) та Чернігівська митниця державної фіскальної служби, про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за кордон,

установив:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду за кордон, посилаючись на те, що ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 25 квітня 2017 року йому було встановлено тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України в зв`язку із заборгованістю згідно постанови Чернігівської митниці ДФС в справі про порушення митних правил № 0297/10200/16 від 20 липня 2016 року про стягнення з нього штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 460 288,98 грн. У зв`язку із тим, що на теперішній час він офіційно працевлаштувався, у добровільному порядку здійснює погашення штрафу, не переховується, не ухиляється та не ухилявся від сплати боргу, і не вчиняє жодних дій, які б свідчили з його боку про ухилення або небажання погашати борг, а навпаки зобов`язується щомісячно сплачувати кошти в рахунок погашення існуючого боргу, який є занадто великий та обтяжливий для нього, щоб погасити його одразу, тому просить задовольнити його заяву, так як вважає, що на даний час відпали підстави, які стали умовою для звернення державного виконавця із клопотанням про обмеження його у праві виїзду за межі України.

Заявник та його представник у судовому засіданні заяву підтримали та просили її задовольнити із зазначених у ній підстав.

Старший державний виконавець Ічнянського відділу Державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Рибалко А.А. у судовому засіданні не заперечував проти задоволення заяви ОСОБА_1 з посиланням на те, що з останнього у рахунок погашення боргу стягується 20 % його заробітної плати, до того ж він у добровільному порядку частково погашає свій борг.

Представник Чернігівської митниці державної фіскальної служби у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що в Ічнянському відділі Державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) на виконанні знаходиться виконавче провадження з виконання постанови Чернігівської митниці ДФС в справі про порушення митних правил № 0297/10200/16 від 20 липня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 460 288,98 грн.

Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 25 квітня 2017 року тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань (а.с. 26-28).

Представником заявника ОСОБА_3 19 серпня 2021 року на адресу Ічнянського відділу Державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) в інтересах ОСОБА_1 надсилалася заява про скасування тимчасового обмеження особи у праві виїзду за кордон (а.с. 171), у задоволенні якої було відмовлено (а.с. 172).

Як вбачається доданих до заяви копій платіжних доручень та копій квитанцій на виконання рішення суду ОСОБА_1 було сплачено 14.05.2021 - 1 210 грн та 200 грн, 10.06.2021 - 200 грн, 15.06.2021 - 1 210 грн, 05.07.2021 - 200 грн, 07.07.2021 - 1 210 грн, 04.08.2021 - 200 грн, 05.08.2021 - 1 220 грн, 07.09.2021 - 200 грн, 13.09.2021 - 1 220 грн, 05.10.2021 - 200 грн, 12.10.2021 - 1 220 грн (а.с. 174-181).

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом (стаття 313 ЦК України).

Статтею 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання.

Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.

На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Права, викладені у пункті 1 Протоколу Конвенції, також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.

Передбачені у законі обмеження є заходами, які покладаються на боржника з метою заклику до його правосвідомості, якщо останній ухиляється від виконання свого обов`язку, або ж переслідують пасивне та незаборонене примушування боржника до вчинення ним активних дій щоб якнайскоріше задовольнити інтереси кредитора та позбутися обмежувальних заходів.

Отже, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.

У відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв`язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою Напияло проти Хорватії (Napijalo v. Croatia), скарга N 66485/01, §§ 78-82).

Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою Луордо проти Італії (Luordo v. Italy), скарга N 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою Рінер проти Болгарії , § 121).

Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. вказане вище рішення Європейського Суду за справою Рінер проти Болгарії , §124 і вказане вище рішення Європейського Суду Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии , §35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймі, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. за справою Сіссаніс проти Румунії ), скарга № 23468/02, § 70).

Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60)... .

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов`язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.

Так, згідно з п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України та в`їзду в Україну громадян України право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

За змістом ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України є заходом забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.

З очевидністю скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може мати місце у тому разі, коли відпала потреба у забезпеченні виконання судового рішення, рішення суду виконане у добровільному чи примусовому порядку чи з інших підстав.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Судове рішення, що набрало законної сили, є підставою для його виконання. Виконання судового рішення сприяє втіленню законів у життя та зміцненню їх авторитету. Рішення суду охороняє права, свободи та законні інтереси громадян, а також є завершальною стадією судового провадження.

За статтею 18 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Право на справедливий суд, гарантоване особі у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. Право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина процесу в розумінні статті 6 Конвенції ( Іммобільяре Саффі проти Італії , заява 22774/93, 28.07.1999, § 63; Горнсбі проти Греції від 19.03.1997, § 40).

Із матеріалів справи вбачається, що з часу перебування у відділі ДВС на виконанні постанови Чернігівської митниці ДФС в справі про порушення митних правил № 0297/10200/16 від 20 липня 2016 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 460 288,98 грн, боржником сплачено тільки 8 490 грн, тобто сплачена сума складає всього 1,8 % від суми заборгованості, яку останній почав погашати тільки з травня 2021 року.

Зазначена вище постанова Чернігівської митниці ДФС не виконана, виконавче провадження по якій не закінчене.

Часткова сплата ОСОБА_4 коштів на погашення боргу, на думку суду, з урахуванням усіх обставин справи, на даний час не дає підстав для скасування тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон.

При цьому суд враховує, що стягувачем є держава, якій завдано значних збитків, а тому подальше обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон буде сприяти погашенню заборгованості перед державою, яке є пропорційним меті його застосування (буде дотримано справедливий баланс між правами людини і публічним інтересом).

Інших достатніх та достовірних даних про настання обставин, які б вказували на необхідність скасування застосованого до боржника обмеження у праві виїзду за кордон, суду не надано.

За таких обставин суд вважає, що заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 259, 260, 441 ЦПК України, Законом України "Про виконавче провадження", Законом України Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України , суд

постановив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Ічнянський відділ Державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) та Чернігівська митниця державної фіскальної служби, про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за кордон відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Повний текс ухвали складено 12 листопада 2021 року.

Головуючий суддя В.М.Овчарик