Постанова

від 11.11.2019 по справі 733/644/17

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

11 листопада 2019 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 733/644/17

Головуючий у першій інстанції - Овчарик В. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1319/19

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого - судді Скрипки А.А.

суддів: Онищенко О.І., Харечко Л.К.

секретар: Поклад Д.В.

учасники справи:

ОСОБА_1

головний державний виконавець Ічнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Настич Руслан Михайлович, Чернігівська митниця Державної фіскальної служби

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ічнянського районного суду Чернігівської області у складі судді Овчарика В.М. від 03 вересня 2019 року, місце постановлення ухвали м.Ічня, дата складання повного тексту ухвали 06 вересня 2019 року у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи: головний державний виконавець Ічнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Настич Руслан Михайлович, Чернігівська митниця Державної фіскальної служби,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження щодо нього у праві виїзду за межі України, встановленого ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 25.04.2017 року у справі №733/644/17 за поданням головного державного виконавця Ічнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Настича Р.М. про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань. ОСОБА_1 вказував, що ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 25.04.2017 року його було тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, до виконання зобов`язань, покладених на нього постановою Чернігівської митниці ДФС у справі про порушення митних правил №0297/10200/16 від 20.07.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 460 288 грн. 98 коп. ОСОБА_1 зазначав, що на теперішній час в провадженні Ічнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області не перебуває виконавче провадження з примусового виконання вищевказаної постанови, оскільки воно було завершено на підставі п.2 ч.1 статті 37 Закону України ''Про виконавче провадження'' відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 20.06.2017 року, передано до архіву Ічнянського РВ ДВС та знищено, як таке, строк зберігання якого закінчився. ОСОБА_1 вважає, що за даних обставин відпала потреба у його обмеженні у праві виїзду за межі України. При цьому ОСОБА_1 вказує, що він не мав можливості виконати зобов`язання, оскільки він не працює, у період з 01.09.2015 року по 13.02.2019 року навчався на денній формі навчання в ПАТ ''ВНЗ ''Міжрегіональна академія управління персоналом'', при цьому матеріально йому допомагають батьки.

Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 03.09.2019 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, заінтересовані особи: головний державний виконавець Ічнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Настич Р.М., Чернігівська митниця Державної фіскальної служби.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції від 03.09.2019 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити вимоги його заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. Доводи апеляційної скарги вказують, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі послався на статтю 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", проте, судом першої інстанції застосовано вказану статтю у редакції, яка втратила чинність станом на час подання та розгляду заяви ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги стверджують, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки п.5 ч.1 статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" та не звернув увагу, що вищенаведеним положенням законодавства передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявності факту невиконання зобов`язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Доводи апеляційної скарги вказують, що матеріали справи не містять в собі відповідного підтвердження ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх обов`язків, покладених на нього законодавством, як на боржника у виконавчому провадженні. Доводи апеляційної скарги зазначають, що штраф з ОСОБА_1 не стягнуто у зв`язку з тим, що у нього відсутні майно та кошти, за рахунок яких можливо виконати вказаний обов`язок. Доводи апеляційної скарги стверджують, що грошові кошти ОСОБА_1 для оплати ним навчання надавались його батьками в межах виконання ними свого обов`язку, передбаченого статтею 199 Сімейного кодексу України, при цьому жодною нормою права не передбачено обов`язок повнолітньої особи сплачувати штраф на користь держави за рахунок своїх батьків. Доводи апеляційної скарги вказують, що у оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції не зазначив, яким чином об`єктивно можливо підтвердити неможливість одержання доходу на території України, і якою нормою це передбачено. Доводи апеляційної скарги зазначають, що на момент розгляду заяви ОСОБА_1 судом першої інстанції в матеріалах справи були відсутні відповідні докази того, що в Ічнянському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області було відкрито виконавче провадження з виконання постанови про стягнення з ОСОБА_1 штрафу. При цьому доводи апеляційної скарги стверджують, що у разі повторного відкриття державним виконавцем виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаної постанови про стягнення з ОСОБА_1 штрафу, державний виконавець не позбавлений можливості звернення до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України у встановленому порядку та за наявності відповідних підстав. Доводи апеляційної скарги вказують, що чинною редакцією ЦПК України суд наділений правом скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України. При цьому, зміни до Інструкції з організації примусового виконання рішень не вносились, що вказує на те, що суд наділений таким правом в інших випадках, ніж ті, які передбачені даною Інструкцією (коли зобов`язання боржника припинилось). За даних обставин, ОСОБА_1 вважає, що вирішаючи таке питання, суд не зв`язаний фактом наявності чи відсутності зобов`язання боржника, а має враховувати його поведінку, пов`язану з виконанням своїх обов`язків та інші суттєві обставини, з врахуванням положень Конституції України, Закону України ''Про виконавче провадження'', інших законодавчих актів та чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. З посиланням на приписи статей 8,9,33 Конституції України, статтю 13 Загальної декларації прав людини від 10.12.1948 року, статтю 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97, статтю 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права ОСОБА_1 вказує на обґрунтованість його заяви про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 - адвокат Луєнко Ю.В. підтримав доводи та вимоги поданої апеляційної скарги.

В судовому засіданні апеляційного суду головний державний виконавець Ічнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Настич Р.М. факт ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань заперечував, проте, при прийнятті судом рішення у справі за заявою ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, поклався на розсуд суду. На запитання суду щодо підстав його звернення у квітні 2017 року до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 без вилучення паспортного документа до виконання ним своїх зобов`язань, пояснив, що він, як державний виконавець, вживав всі передбачені законом заходи для виконання постанови Чернігівської митниці ДФС від 20.07.2016 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 460 288 грн. 98 коп.

В судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 , представник Чернігівської митниці Державної фіскальної служби, належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду даної справи (а.с.139,148,150), не з`явились. Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що постановою у справі про порушення митних правил №0297/10200/16 від 20.07.2016 року Чернігівської митниці ДФС (а.с.4-6), ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого статтею 485 МК України. При цьому на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, тобто 460 288 грн. 98 коп.

18.10.2016 року головним державним виконавцем Ічнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Настичем Р.М. було відкрито виконавче провадження ВП №52678346 з виконання постанови №0297/10200/16, виданої Чернігівською митницею ДФС про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, тобто 460 288 грн. 98 коп. Стягувач: Держава (а.с.7).

Ухвалою Ічнянського районного суду Чернігівської області від 25.04.2017 року (а.с.26-28) було задоволено подання головного державного виконавця Ічнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Настича Р.М. про встановлення тимчасового обмеження боржнику ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань. Судом тимчасово обмежено громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа, до виконання зобов`язань, покладених на нього постановою Чернігівської митниці ДФС у справі про порушення митних правил №0297/10200/16 від 20.07.2016 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 460 288 грн. 98 коп.

Відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №52678346 від 20.06.2017 року (а.с.62), головним державним виконавцем Ічнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Настичем Р.М. було повернуто стягувачу постанову №0297/10200/16, видану Чернігівською митницею ДФС про стягнення штрафу з ОСОБА_1 у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, тобто 460 288 грн. 98 коп., на підставі п.2 ч.1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Постановою про відкриття виконавчого провадженя головного державного виконавця Ічнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Настича Р.М. ВП №54688802 від 12.09.2017 року було відкрито виконавче провадження з виконання постанови №0297/10200/16 від 20.07.2017 року, виданої Чернігівською митницею ДФС про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, тобто 460 288 грн. 98 коп. (а.с.67-68).

Постановою про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №54688802 від 14.12.2017 року (а.с.73-74), головним державним виконавцем Ічнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Настичем Р.М. було повернуто стягувачу постанову №0297/10200/16, видану 20.07.2017 року Чернігівською митницею ДФС про стягнення штрафу з ОСОБА_1 у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, тобто 460 288 грн. 98 коп., на підставі п.2 ч.1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно постанови про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №55721119 від 24.09.2018 року (а.с.70-71), головним державним виконавцем Ічнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Настичем Р.М. повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження'' постанову №0297/10200/16 від 20.07.2016 року, видану Чернігівською митницею ДФС про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в сумі 460 288 грн. 98 коп.

Постановою про повернення виконавчого документа стягувачу ВП №58893905 від 21.06.2019 року (а.с.80-81), головним державним виконавцем Ічнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Настичем Р.М. повернуто стягувачу на підставі п.2 ч.1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження'' постанову №0297/10200/16 від 20.07.2016 року, видану Чернігівською митницею ДФС про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, тобто 460 288 грн. 98 коп.

Згідно інформації Чернігівської митниці ДФС від 29.08.2019 року (а.с.86), штраф у розмірі 460 288 грн. 98 коп. згідно постанови №0297/10200/16 від 20.07.2016 року у добровільному порядку ОСОБА_1 сплачено не було. Протягом 2016-2019 років вказана постанова Чернігівської митниці ДФС неодноразово була повернута митниці відповідно до постанов, винесених головним державним виконавцем Ічнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області Настичем Р.М. про повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю встановити джерело доходів боржника, на яке можливо звернути стягнення в рахунок погашення боргу. Постанова Чернігівської митниці ДФС неодноразово поверталась до Ічнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області для її примусового виконання - стягнення штрафу. Станом на 29.08.2019 року постанова Чернігівської митниці ДФС від 20.07.2016 року направлена до Ічнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області для примусового виконання - стягнення штрафу у сумі 460 288 грн. 98 коп. (вих. №6227/7/25-70-20-02 від 10.07.2019 року) (а.с.105).

Згідно матеріалів справи (а.с.40), ОСОБА_1 навчався в Інституті права ім. князя Володимира Великого Міжрегіональної Академії управління персоналом, термін навчання з 01.09.2015 року по 28.02.2017 року. ОСОБА_1 09.03.2017 року та 13.02.2019 року отримав дипломи магістра ВНЗ ''Міжрегіональна Академія управління персоналом''(а.с.41,42).

Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції у оскаржуваній ухвалі від 03.09.2019 року вказав, що в ході судового розгляду даної справи не встановлено підстав, визначених нормами чинного законодавства для задоволення заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що оскаржувана ухвала від 03.09.2019 року постановлена судом першої інстанції без додержання норм матеріального і процесуального права, не можуть бути підставою для її скасування, оскільки вказані доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.

В доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі послався на статтю 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", проте, судом першої інстанції застосовано вказану статтю у редакції, яка втратила чинність станом на час подання та розгляду заяви ОСОБА_1 . Доводи апеляційної скарги стверджують, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки п.5 ч.1 статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" та не звернув увагу, що вищенаведеним положенням законодавства передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України не за наявності факту невиконання зобов`язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Доводи апеляційної скарги вказують, що матеріали справи не містять в собі відповідного підтвердження ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх обов`язків, покладених на нього законодавством, як на боржника у виконавчому провадженні. Доводи апеляційної скарги зазначають, що штраф з ОСОБА_1 не стягнуто у зв`язку з тим, що у нього відсутні майно та кошти, за рахунок яких можливо виконати вказаний обов`язок. Доводи апеляційної скарги стверджують, що грошові кошти ОСОБА_1 для оплати ним навчання надавались його батьками в межах виконання ними свого обов`язку, передбаченого статтею 199 Сімейного кодексу України, при цьому жодною нормою права не передбачено обов`язок повнолітньої особи сплачувати штраф на користь держави за рахунок своїх батьків. Доводи апеляційної скарги вказують, що у оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції не зазначив, яким чином об`єктивно можливо підтвердити неможливість одержання доходу на території України, і якою нормою це передбачено. Доводи апеляційної скарги зазначають, що на момент розгляду заяви ОСОБА_1 судом першої інстанції в матеріалах справи були відсутні відповідні докази того, що в Ічнянському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області було відкрито виконавче провадження з виконання постанови про стягнення з ОСОБА_1 штрафу. При цьому доводи апеляційної скарги стверджують, що у разі повторного відкриття державним виконавцем виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаної постанови про стягнення з ОСОБА_1 штрафу, державний виконавець не позбавлений можливості звернення до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України у встановленому порядку та за наявності відповідних підстав. Доводи апеляційної скарги вказують, що чинною редакцією ЦПК України суд наділений правом скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України. При цьому, зміни до Інструкції з організації примусового виконання рішень не вносились, що вказує на те, що суд наділений таким правом в інших випадках, ніж ті, які передбачені даною Інструкцією (коли зобов`язання боржника припинилось). За даних обставин, ОСОБА_1 вважає, що вирішаючи таке питання, суд не зв`язаний фактом наявності чи відсутності зобов`язання боржника, а має враховувати його поведінку, пов`язану з виконанням своїх обов`язків та інші суттєві обставини, з врахуванням положень Конституції України, Закону України ''Про виконавче провадження'', інших законодавчих актів та чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Апеляційний суд вважає, що вказані доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 03.09.2019 року, виходячи із наступного.

Відповідно до приписів частин 5, 6, 7 статті 441 ЦПК України, суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника. Суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов`язкової участі державного (приватного) виконавця. За результатами розгляду заяви про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України постановляється ухвала, яка може бути оскаржена.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Під поняттям ''ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням'' необхідно розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна,грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Відповідно до приписів ч.1,ч.6 статті 81 ЦПК України, яка регламентує обов`язок доказування і подання доказів, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції відносно того, що суд критично відноситься до посилань ОСОБА_1 у заяві про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України щодо неможливості сплати штрафу на користь держави у зв`язку із навчанням. При цьому суд першої інстанції виходив із тих обставин, що станом на день відкриття виконавчого провадження з виконання постанови в справі про порушення митних правил №0297/10200/16 від 20.07.2016 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виповнилось майже 22 роки, він є працездатною особою, закінчив навчання у лютому 2019 року. При цьому ОСОБА_1 не надано суду належних та достатніх доказів у розумінні статей 77,80 ЦПК України відносно того, що він намагався працевлаштуватись як в період навчання, так і у період літніх канікул, а також після закінчення навчання. При цьому суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 навчався на платній формі, тобто, у нього була можливість отримувати кошти з певних джерел, і частину вказаних коштів ОСОБА_1 міг використати на погашення боргу щодо сплати штрафу на користь держави. За даних обставин суд першої інстанції прийшов до висновку, що вказані дії ОСОБА_1 необхідно розцінювати, як ухилення від виконання своїх боргових зобов`язань перед державою.

При цьому ОСОБА_1 документально не підтверджено факту неможливості отримання ним доходу на території України для погашення боргових зобов`язань перед державою. Суд першої інстанції зазначив у оскаржуваній ухвалі від 03.09.2019 року, що вказані обставини дають суду підстави вважати, що ОСОБА_1 може ухилитись від сплати штрафу на користь держави, коли перетне кордон України.

Згідно інформації Чернігівської митниці ДФС від 29.08.2019 року (а.с.86), штраф у розмірі 460 288 грн. 98 коп. згідно постанови №0297/10200/16 від 20.07.2016 року у добровільному порядку ОСОБА_1 сплачено не було. Постанова Чернігівської митниці ДФС неодноразово поверталась до Ічнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області для її примусового виконання - стягнення штрафу. Станом на 29.08.2019 року постанова Чернігівської митниці ДФС від 20.07.2016 року направлена до Ічнянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області для примусового виконання - стягнення штрафу у сумі 460 288 грн. 98 коп. (вих. №6227/7/25-70-20-02 від 10.07.2019 року) (а.с.105).

За даних обставин судом першої інстанції не прийнято до уваги посилання ОСОБА_1 на відсутність виконавчого провадження, в межах якого судом першої інстанції була постановлена ухвала від 25.04.2017 року про встановлення тимчасового обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов`язань по сплаті штрафу на користь держави у розмірі 460 288 грн.98 коп.

Судом першої інстанції в ході розгляду даної справи встановлено, що має місце ухилення ОСОБА_1 від виконання зобов`язань перед державою, покладених на нього постановою в справі про порушення митних правил №0297/10200/16 від 20.07.2016 року Чернігівської митниці ДФС про стягнення штрафу, що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, оскільки ОСОБА_1 за хронологічний період з жовтня 2016 року не вчинено жодних дій, спрямованих на виконання зобов`язань перед державою по сплаті штрафу у розмірі 460 288 грн. 98 коп.

Приймаючи до уваги наявність факту ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх боргових зобов`язань перед державою по сплаті штрафу у розмірі 460 288 грн. 98 коп., а також ті обставини, що: постанова Чернігівської митниці ДФС в справі про порушення митних правил №0297/10200/16 від 20.07.2016 року, стягувачем у якій є держава, не виконана; штраф у сумі 460 288 грн. 98 коп. на користь держави не сплачено; хронологічний період невиконання рішення з дати відкриття виконавчого провадження становить майже три роки, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Доводи апеляційної скарги вказують, що наявність тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України порушує його права, гарантовані як Конституцією України, так і міжнародними актами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і які є частиною національного законодавства України.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до положень статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно приписів ч.8 статті 441 ЦПК України, відмова у скасуванні тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України не перешкоджає повторному зверненню з такою самою заявою у разі виникнення нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 03.09.2019 року, висновки якої узгоджуються з нормами права, які регулюють спірні правовідносини та фактичними обставинами справи.

Керуючись статтями: 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Ічнянського районного суду Чернігівської області від 03 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Дата складення повної постанови - 18.11.2019 року.

Головуючий: Судді: