Постанова

від 10.11.2021 по справі 922/3758/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року м. Харків Справа № 922/3758/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Чернота Л.Ф., суддя Зубченко І.В. , суддя Радіонова О.О.

За участю секретаря судового засідання: За участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи: Телеснюк І.В. Пантелей В. В. (в порядку самопредставництва) згідно з відомостями ЄДР (в режимі відеоконференції): Гей В. Г. (адвокат), довіреність б/н від 29.12.2020 року, свідоцтво серії РН №1316 від 04.11.2017 року про право на заняття адвокатською діяльністю не з`явились розглянувши апеляційну скаргу (вх.№1604Х/3) Акціонерного товариства «Сбербанк» , м. Київ на рішення Господарського суду Харківської області від 19.04.2021 року (повне рішення складено 28.04.2021 року) у справі за позовом до третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: про№922/3758/20 (суддя - А. М. Буракова) Харківської міської ради, м.Харків Акціонерного товариства «Сбербанк» , м. Київ Приватного акціонерного товариства «Термолайф» , м. Харків стягнення 2 326 260,35 грн. В С Т А Н О В И В:

Харківська міська рада звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Акціонерного товариства Сбербанк , м. Київ про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 2 326260,35 грн., внаслідок використання земельної ділянки комунальної власності м. Харкова площею 11,2724 га по Карачінському шосе,44 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137900:10:002:0012) у період з 01.06.2020 по 31.10.2020 без правовстановлювальних документів.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідач у період з 01.06.2020 по 31.10.2020 здійснював використання земельної ділянки комунальної власності м. Харкова площею 11,2724 га по Карачінському шосе, 44 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137900:10:002:0012, на якій розташована належні відповідачу на праві власності нежитлові будівлі літ. «ВО-3» загальною площею 2267,5 кв.м., літ. «ВН-1-6» загальною площею 11221,3 кв.м. по Карачівському шосе, 44 у м. Харкові без укладання договору оренди землі та без сплати орендної плати, у зв`язку з чим зберіг за рахунок позивача грошові кошти у розмірі орендної плати, який складає 2 326260,35 грн. та підлягає поверненню на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.04.2021 року (повне рішення складено 28.04.2021 року) у справі №922/3758/20 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Рішення мотивовано тим, що відповідач, як власник об`єктів нерухомого майна -нежитлових будівель літ. «ВО-3» загальною площею 2267,5 кв.м., літ. «ВН-1-6» загальною площею 11221,3 кв.м. по Карачівському шосе, 44 у м. Харкові користувався земельною ділянкою комунальної власності м. Харкова площею 11,2724 га по Карачінському шосе, 44 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137900:10:002:0012), на якій ці об`єкти розташовані для їх експлуатації та обслуговування, за відсутності оформленого відповідно до вимог чинного законодавства права користування земельною ділянкою, не сплачуючи орендну плату за таке користування, внаслідок чого безпідставно, за рахунок позивача зберіг грошові кошти, які мав сплатити у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою та які підлягають поверненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. При цьому суд зазначив, що розмір безпідставно збережених грошовох коштів визначено позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства на основі нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки згідно з даними витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку цієї земельної ділянки.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Сбербанк» , м.Київ на користь Харківської міської ради, м. Харків безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 2 326 260,35 грн. за використання земельної ділянки комунальної власності м. Харкова площею 11,2724 га по Карачівському шосе, 44 з кадастровим номером 6310137900:10:002:0012 у період з 01.06.2020 по 31.10.2020.

Стягнуто з Акціонерного товариства «Сбербанк» , м. Київ на користь Харківської міської ради, м. Харків витрати зі сплати судового збору у сумі 34 893,91 грн.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, Акціонерне товариство «Сбербанк» , м. Київ звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 18.05.2021 року, в якій просить суд:

- прийняти апеляційну скаргу АТ «Сбербанк» до розгляду та відкрити апеляційне провадження;

- прийняти та врахувати при апеляційному розгляді докази, додані до апеляційної скарги, в прийнятті яких було протиправно та необґрунтовано відмовлено судом першої інстанції;

- рішення Господарського суду Харківської області від 19.04.2021 року у справі №922/3758/20 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Харківської міської ради відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається зокрема, на те, що господарський суд першої інстанції не надав належної правової оцінки тим обставинам, що:

- згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що за адресою місцезнаходження спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:10:002:0012: Харківська область, Капрачівське шосе, 44 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна за № 491665363101, за ПрАТ Термолайф , а також нерухоме майно, належне іншим особам;

- строк дії договору оренди спірної земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:10:002:0012 від 21.10.2013, укладеного між Харківською міською радою та ПрАТ Термолайф було поновлено відповідно до ч. 6 статті 33 Закону України Про оренду землі , оскільки орендарем - ПрАТ Термолайф до дати закінчення строку строку договору вчинено всі необхідні дії для його продовження, орендар після закінчення цього строку за відсутності заперечень орендодавця - Харківської міської ради продовжував користуватися земельною ділянкою та сплачувати орендну плату;

- внаслідок набуття відповідачем - АТ Сбербанк права власності на нежитлові будівлі цілісного майнового комплексу літ. «ВО-3» загальною площею 2267,5 кв.м., літ. «ВН-1-6» загальною площею 11221,3 кв.м. по Карачівському шосе, 44 у м. Харкові, які знаходяться на спірній земельній ділянці, до нього відповідно до положень статті 120 Земельного Кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 7 Закону України Про оренду землі частково перейшли права орендаря за вказаним договором оренди, що виключає можливість застосування до спірних правовідносин положень ст. 1212 Цивільного кодексу України;

- Харківською міською радою неправомірно складено акт приймання спірної земельної ділянки до земель запасу та протиправно і безпідставно 21.05.2020 проведено державну реєстрацію припинення права оренди цієї земельної ділянки за укладеним між Харківською міською радою та ПрАТ Термолайф договором оренди від 21.10.2013;

- будівлі цілісного майнового комплексу літ. «ВО-3» загальною площею 2267,5 кв.м., літ. «ВН-1-6» загальною площею 11221,3 кв.м. по Карачівському шосе, 44 у м. Харкові займають в десятки разів меншу площу ніж спірна земельна ділянка, яка не використовувалась у спірний період відповідачем, в той час як належні та допустимі докази протилежного у матеріалах справи відсутні;

- розрахунок заявленої до стягнення суми не ґрунтується на положеннях чинного законодавства.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2021 року визначено колегію у складі: Чернота Л. Ф. - головуючий суддя (доповідач), судді: Гребенюк Н. В., Медуниця О. Є.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Сбербанк» , м. Київ на рішення Господарського суду Харківської області від 19.04.2021 року (повне рішення складено 28.04.2021 року) у справі №922/3758/20; встановлено учасникам справи строк до 15.06.2021 року включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копій та доданих до нього документів іншим сторонам у справі та запропоновано позивачу та третій особі надати суду в строк до 15.06.2021 року включно свої міркування або заперечення щодо клопотання відповідача про прийняття та врахування при апеляційному розгляді доказів доданих до апеляційної скарги.

16.06.2021 року від Харківської міської ради, м. Харків до канцелярії суду надійшов відзив б/н, б/д на апеляційну скаргу з доказами його направлення іншим учасникам справи, який направлений засобами поштового зв`язку 15.06.2021 року (тобто в межах строку).

За змістом поданого відзиву на апеляційну скаргу позивач просить суд рішення Господарського суду Харківської області від 19.04.2021 року у справі №922/3758/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача у справі №922/3758/20 - залишити без задоволення.

Також, позивачем направлено суду апеляційної інстанції заперечення б/н, б/д на клопотання АТ «Сбербанк» , за змістом яких просить відмовити АТ «Сбербанк» у задоволенні клопотання щодо прийняття та врахування при апеляційному розгляді доказів, в прийнятті яких було відмовлено судом першої інстанції у справі №922/3758/20.

Згідно із ч. 3 ст. 269 ГПКУкраїни докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку ст. 269 ГПК України незалежно від причини неподання позивачем таких доказів. Навпаки, саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення вищенаведених норм процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якого є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №911/3250/16, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15 та від 11.09.2019 у справі № 922/393/18. Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про долучення до матеріалів справи нових доказів, доданих до апеляційної скарги. Оскільки, наведені заявником факти не є тією виключною (непереборною) обставиною, яка може бути підставою для долучення доказів до матеріалів справи в апеляційному порядку.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії Гребенюк Н. В., розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 року, на підставі доповідної записки головуючого судді (судді-доповідача), було призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №922/3758/20, яким визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Чернота Л. Ф., судді: Медуниця О. Є., Пушай В. І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.06.2021 розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Сбербанк» , м.Київ на рішення Господарського суду Харківської області від 19.04.2021 року (повне рішення складено 28.04.2021 року) у справі №922/3758/20 призначено на 28.07.2021 р. о 14:00 год.

Через канцелярію суду надійшла заява вх.№8643 від 28.07.2021 про зупинення провадження у справі №922/3758/20 до вирішення іншої справи №922/894/21.

Заява обґрунтована тим, що згадані справи пов`язані, оскільки стосуються одних і тих же відносин, а саме прав та обов`язків щодо Земельної ділянки, та з метою уникнення прояву надмірного формалізму, переваги форми над змістом, для ухвалення законного рішення просить суд зупинити провадження у справі №922/3758/20 до набрання законної сили рішення у справі №922/894/21.

Розглянувши заяву №8642 від 28.07.2021 про зупинення провадження у справі №922/3758/20 до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи №903/1030/19, судова колегія апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Посилаючись на той факт, що із матеріалів справи №922/3758/20 вбачається, що договір між Харківською міською радою та ПрАТ Термолайф був укладений строком до 01.07.2018 року (п. 8 договору оренди землі). У подальшому, ПрАТ Термолайф здійснював перерахування орендної плати що підтверджує продовження строку договору оренди. А тому, безпідставне є твердження позивача про несплату орендної плати та виконання умов договору оренди ПрАТ Термолайф після 01.07.2018 року.

А тому, у даному випадку на підставі ч. 6 ст. 33 ЗУ Про оренду землі відповідач вважає, що договір оренди землі поновлений.

Крім того, із відповіді Державної податкової служби України ГУ ДПС у Харківській області (том 3, а.с.53-54) вбачається, що загальна сума надходжень орендної плати за землю з юридичних осіб за земельні ділянки ПрАТ Термолайф , що розташовані у Новобаварському районі м. Харкова: - 2018 рік - 2184539,98 грн., 2019 рік - 1222741,38 грн., 2020 рік - сплата відсутня. Тобто, підтверджується перерахування орендної плати третьою особою. Тому, на думку відповідача, відсутні підстави вважати договір оренди припиненим у відповідності до пункту 40 договору оренди землі.

У судовому засіданні 28.07.2021 року було додатково досліджено договір оренди землі від 21.10.2013 року, документи, які підтверджують перерахування орендної плати.

З огляду на викладене, АТ Сбербанк вважає, що позивачем невірно визначено відповідача за даною справою. На переконання останнього, відповідачем щодо стягнення орендної плати у даному випадку має бути ПрАТ Темолайф .

В свою чергу, позивач не надав пояснень щодо отримання коштів після 01.07.2018 року (тобто, після закінчення строку договору).

Враховуючи вищевикладене, при вирішенні справи №922/3758/20 є необхідним з`ясування питання застосування положень частини 6 статті 33 ЗУ Про оренду землі .

Оскільки, за результатом розгляду справи №903/1030/19 Великою Палатою Верховного Суду буде надано висновок щодо застосування положень ст. 33 Закону України Про оренду землі , та які будуть обов`язкові до застосування при розгляді справи №922/3758/20. Це в свою чергу вирішить питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2021 року, задоволено заяву (вх.№8642 від 28.07.2021 р.) Акціонерного товариства Сбербанк , м. Київ про зупинення провадження у справі №922/3758/20 до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи №903/1030/19. Зупинено апеляційне провадження у справі №922/3758/20 до прийняття та оприлюднення Великою Палатою Верховного Суду постанови у справі №903/1030/19. Зобов`язано учасників апеляційного провадження невідкладно повідомити Східний апеляційний господарський суд про результати розгляду в касаційному порядку справи №922/3758/20.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Медуниці О. Є. та звільненням у відставку судді Пушая В. І., розпорядженням керівника апарату Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 року, на підставі доповідної записки головуючого судді (судді-доповідача), було призначено повторний автоматизований розподіл справи №922/3758/20, яким визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) - Чернота Л.Ф., судді: Зубченко І. В., Радіонова О. О.

Після виходу головуючого судді-доповідача з відпустки та визначення нового складу суду відповідно до розпорядження від 11.10.2021 року, колегією суддів встановлено, що на офіційному веб-сайті Єдиного державного реєстру судових рішень 28.09.2021 року було опубліковано повний текст постанови Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 року у справі №903/1030/19.

Згідно з положеннями Закону України «Про доступ до судових рішень» , усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Зокрема, колегія суддів бере до уваги, що відповідно до ч. 3 ст. 6 цього Закону, суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.10.2021 року, поновлено апеляційне провадження у справі №922/3758/20. Розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Сбербанк» , м. Київ на рішення Господарського суду Харківської області від 19.04.2021 року у справі №922/3758/20 призначено на "25" жовтня 2021 р. о 14:30 год. Явку представників учасників справи визнано необов`язковою. Запропоновано учасникам справи завчасно до дати судового засідання надати апеляційному суду письмові пояснення із викладенням своєї правової позиції у справі з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 31.08.2021 року у справі №903/1030/19.

25.10.2021 року на електронну адресу суду від відповідача надійшло клопотання б/н від 25.10.2021 року, за змістом якого останній, посилаючись на необхідність підготовки та направлення суду обґрунтованих пояснень з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду (на виконання вимог ухвали суду від 11.10.2021 року), просить суд відкласти розгляд справи №922/3758/20 на іншу дату та повідомити АТ «Сбербанк» про дату час наступного судового засідання у справі №922/3758/20.

Разом з тим, у зазначеному клопотанні Акціонерне товариство «Сбербанк» , м. Київ просить суд забезпечити проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції в приміщенні суду, визначивши один із судів, відповідальний за її проведення: Господарський суд міста Києва; Господарський суд Київської області; Північний апеляційний господарський суд; Касаційний господарський суд або Касаційний адміністративний суд.

У випадку неможливості проведення судового засідання в режимі відеоконференції в приміщенні одного із вищезазначених судів, відповідач просить забезпечити участь представника Акціонерного товариства «Сбербанк» - (адвокат Гей Василь Георгійович) у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (« EаsyCon» ).

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.10.2021 року, задоволено клопотання Акціонерного товариства «Сбербанк» , м. Київ про відкладення розгляду справи. Відкладено розгляд апеляційної скарги (вх.№1604Х/3) Акціонерного товариства «Сбербанк» , м. Київ на рішення Господарського суду Харківської області від 19.04.2021 року у справі №922/3758/20 на 10 листопада 2021 року о 14:15 год. Задоволено клопотання Акціонерного товариства «Сбербанк» (адвоката Гей Василя Георгійовича) про його участь в режимі відеоконференції у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №922/3758/20, яке відбудеться 10.11.2021 року о 14:15 год. у залі судового засідання №111.

10.11.2021 року від Акціонерного товариства Сбербанк надійшла заява про зупинення провадження у справі №922/3758/20 до вирішення справи №922/894/21 та додаткові пояснення б/н від 10.11.2021, за змістом яких відповідач просить прийняти дані пояснення та врахувати під час розгляду справи №922/3758/20. Рішення господарського суду Харківської області від 19.04.2021 у справі №922/3758/20 - скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову Харківської міської ради відмовити у повному обсязі.

Крім того, відповідач вважає за необхідне зазначити, оскільки, до предмету доказування у справі №922/3758/20 не входять обставини та докази, що будуть з`ясовані та встановлені судом у справі №922/894/21, та які будуть мати преюдиційне значення для справи №922/3758/20. Відзначає, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.03.2021 у справі №922/894/21 з поміж усього судом було задоволено клопотання АТ СБЕРБАНК про витребування доказів, а саме зобов`язано Головне управління державної податкової служби у Харківській області надати документів та інформації розміру нарахованої/сплаченої/несплаченої ПрАТ Термолайф орендної плати за період 2018-2020 роки за використання Земельної ділянки.

Головне управління ДПС у Харківській області виконало вимоги суду та надано запитувану інформацію, яка міться в матеріалах справи №922/894/21.

Так, згідно листа Головного управління ДІІС у Харківській області від 05.04.2021 загальна сума надходжень орендної плати за землю за земельні ділянки ПрАТ Термолайф становить: 2018 рік - 2 184 539,98 грн., 2019 рік - 1 222 741,38 грн.

Також, з метою з`ясування всіх обставини щодо державної реєстрація припинення права оренди за Договором оренди, АТ СБЕРБАНК через свого представника зверталося до Харківської міської ради з відповідним адвокатським запитом, з проханням надати інформацію, в тому числі, копії звернень, листів ПрАТ- Термолайф (код 34015182) за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 щодо користування земельною ділянкою, укладення, розірвання, пролонгації та/або зміни умов договорів оренди землі.

У відповідь Харківською міською радою було надано ряд документів, зокрема: звернення ПрАТ ТЕРМОЛАЙФ за вих. №431 від 10.05.2018 адресоване Харківській міській раді, звернення ПрАТ ТЕРМОЛАЙФ за вих. №534 від 20.06.2018 адресоване Харківській міській раді. Відповідач наголошує, що змісту вказаних звернень вбачається, що ПрАТ Термолайф зверталося до Харківської міської ради про продовження строку дії Договору оренди. Відтак, оскільки початково в Договорі оренди строк дії був зазначений до 01.07.2018, а також з урахуванням положень про можливість його поновлення на той самий строк і на тих самих умовах, а також відсутності проведення реєстраційних дій в 2018 році щодо припинення договору, та з урахуванням того, що ПрАТ Термолайф використовувало Земельну ділянку та виконувало свої зобов`язання зі сплати орендної плати і після 01.07.2018 - свідчить про те, що Договір оренди було поновлено на той самий строк і на тих самих умовах.

Тобто, на думку відповідача, саме в межах справи №922/894/21 будуть дослідженні обставини щодо використання ПрАТ Термолайф земельної ділянки та виконання свої зобов`язання зі сплати орендної плати і після 01.07.2018 в тому числі і на підставі наданих ДПС документів.

Також, відповідач зазначає, що задоволення вимог АТ СБЕРБАНК (визнання недійсним акту №173/20 від 19.05.2020 та скасувати реєстраційної дії щодо припинення договору оренди земельної ділянки) у справі №922/894/21 повністю виключить можливість задоволення позову у справі №922/3758/20, який базується на кондиційних правовідносинах щодо користування Земельною ділянкою.

Судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про зупинення провадження у справі №922/3758/20 до вирішення справи №922/894/21 враховуючи нижчевикладене.

Відповідно до приписів статті 227 Господарського процесуального кодексу України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках, зокрема, об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Пов`язаною із цією справою є така справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиційне значення (частини 4 та 6 статті 75 Господарського процесуального кодексу України).

Під неможливістю розгляду справи потрібно розуміти неможливість для господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як саме справа, яка розглядається господарським судом, пов`язана зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлена неможливість розгляду справи. Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у постановах від 10.09.2019 у справі №922/1962/17 і від 17.12.2019 у справі №917/131/19.

Водночас, зупиняючи провадження у справі, суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють оцінити обставини, які є предметом розгляду, або ж коли установлені судами обставини дозволяють вирішити спір по суті.

В даному випадку, зібрані по справі №922/3758/20 докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а тому відсутні підстави для зупинення провадження у справі.

Крім того, необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування у стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18 та від 20.06.2019 у справі №910/12694/18.

Доводи відповідача про прояв надмірного формалізму, переваги форми над змістом є безпідставними та відхиляються колегією суддів.

У судовому засіданні представник відповідача, який приймав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку « EаsyCon» , повідомив, що 10.11.2021 року до початку судового засідання на електронну адресу суду було направлено додаткові пояснення та заяву про зупинення провадженя у справі №922/3758/20 до вирішення справи №922/894/21. Підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 19.04.2021 року у справі №922/3758/20 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Представник позивача заперечував проти задоволення заяви відповідача про зупинення провадження у справі, надав усні пояснення по суті справи, аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу. Просив рішення господарського суду Харківської області від 19.04.2021 у справі №922/3758/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача у справі №922/3758/20 залишити без задоволення.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про час та місце слухання справи був повідомлений належим.

Згідно з ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів зазначає, що при здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд також враховує принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

В ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строку, встановленого статтею 273 ГПК України.

Керуючись наведеними приписами процесуального законодавства, враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача за наявними матеріалами.

Судове засідання проводилось у режимі відеоконференцзв`язку з використанням власних технічних засобів за допомогою програмного забезпечення, розміщеного за посиланням vkz.court.gov.ua (« EаsyCon» ) у відповідності до вимог статей 197, 222 ГПК України. Складено протокол судового засідання у відповідності до вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п.17.7. його Перехідних положень в порядку розгляду апеляційної скарги, встановленому ст. 270 цього Кодексу.

У відповідності до вимог частини 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

21 жовтня 2013 року між Харківською міською радою та ПрАТ «Термолайф» було укладено договір оренди землі (надалі - договір оренди землі).

Відповідно до п. 1 договору оренди землі, орендодавець (Харківська міська рада) на підставі рішення 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013 № 1202/13 "Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" надає, а орендар (ПрАТ «Термолайф» ) приймає в строкове платне користування земельну ділянку, несільськогосподарського призначення - землі промисловості, яка знаходиться: м. Харків, Карачівське шосе, 44.

Згідно пунктів 2, 3 договору оренди землі, в оренду передавалася земельна ділянка (кадастровий номер 6310137900:10:002:0012) загальною площею 11,2724 га, в тому числі: під забудовою - 1,0962 га, інших угідь - 10,1762 га; на земельній ділянці знаходиться об`єкти нерухомого майна - нежитлові будівлі літ. "ВН-1-6", літ. "ВО-3".

У відповідності до п. 8 договору оренди землі, договір було укладено строком до 01.07.2018. Також, п. 8 договору оренди землі було передбачено, що після закінчення строку Договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію листом-повідомленням.

Згідно п. 21 договору оренди землі, орендар зобов`язувався після припинення дії договору повернути за актом приймання-передачі орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому з тим, у якому він одержав її в оренду.

Пунктом 40 договору оренди землі було передбачено, що перехід права власності на будівлі та споруди, які розташовані на орендованій земельній ділянці до другої особи є підставою для розірвання договору та укладення договору оренди з новим власником будинків та споруд.

На підставі акту приймання-передачі земельної ділянки до земель запасу міста від 19.05.2020 № 173/20 земельна ділянка у м. Харків, Карачівське шосе, 44, з кадастровим номером 6310137900:10:002:0012 була повернута до земель запасу міста. Даний акт за договором оренди землі складено в односторонньому порядку, у зв`язку з тим, що орендар у встановлений строк не повернув земельну ділянку до земель запасу міста.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме від 20.11.2020 № 233377541 на земельну ділянку площею 11,2724 га з кадастровим номером 6310137900:10:002:0012 по Карачівському шосе, 44 у м. Харкові проведена державна реєстрація припинення права оренди за ПрАТ «Термолайф» 21.05.2020 на підставі акту приймання земельної ділянки до земель запасу міста від 19.05.2020 № 173/20.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.11.2020 № 233376923 право власності на нежитлові будівлі літ. «ВО-3» загальною площею 2267,5 кв.м., літ. «ВН-1-6» загальною площею 11221,3 кв.м. по Карачівському шосе, 44 у м. Харкові з 21.10.2019 зареєстроване за АТ «Сбербанк» на підставі договору про внесення змін № 3, № 2 та №1 до іпотечного договору від 13.09.2012, іпотечного договору від 13.09.2012 № 5135, звіту про незалежну оцінку від 30.07.2019.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 09.07.2020 №НВ-0005228442020 земельна ділянка по Карачівському шосе, 44 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137900:10:002:0012 сформована як об`єкт цивільних прав 02.07.2013; площа земельної ділянки 11,2724 га; категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення: цільове призначення - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель і споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості (код ЦВПЗ 11.02); вид використання -для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «ВН-1-6» , літ. «ВО-3» та споруд для виробництва теплоізолюючих виробів на основі мінеральної вати та відкритого майданчика для тимчасового зберігання готової продукції. Відповідно до вказаного витягу з Державного земельного кадастру речові права на зазначену земельну ділянку за АТ «Сбербанк» не зареєстровані.

Головним спеціалістом сектору інспекційної роботи Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Гусаром І.М. було здійснено обстеження земельної ділянки за адресою: м. Харків, Карачівське шосе, 44 (кадастровий номер 6310137900:10:002:0012) за результатами якого було складено акт від 29.10.2020.

В Акті зазначено, що за результатами обстеження на місцевості було встановлено, що на сформований земельній ділянці площею 11,2724 га (кадастровий номер 6310137900:10:002:0012) розташований цілісний майновий комплекс нежитлових будівель літ. «ВН-1-6» , літ. «ВО-3» по Карачівському шосе, 44 у м. Харкові, право власності на які зареєстроване АТ "Сбербанк". Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 09.07.2020 №НВ-0005228442020, площа земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:10:002:0012 складає 11,2724 га. Вказана земельна ділянка використовується АТ "Сбербанк" для експлуатації та обслуговування цілісного майнового комплексу, нежитлових будівель літ. «ВН-1-6» , літ. «ВО-3» по Карачівському шосе, 44 у м. Харкові.

Згідно з витягом Відділу у м. Харкові Головного управління Держгеокадастру у Харківській області з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 02.07.2020 №4633 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 11,2724 га (кадастровий номер 6310137900:10:002:0012) по Карачівському шосе, 44 у м. Харкові склала 139575621,00 грн.

Відповідно до інформації Офісу великих платників податків ДПС України від 30.07.2020 №4504/9/20-10-43-01-08 перевіркою бази даних нерухомого майна не встановлено, що АТ «Сбербанк» станом на 20.07.2020 є власником, користувачем або орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:10:002:0012 в розумінні ст. 125 ЗК України.

З огляду на зазначені обставини позивач стверджує, що АТ «Сбербанк» у період з 01.06.2020 по 31.10.2020 використовував земельну ділянку кадастровий номер 6310137900:10:002:0012 без здійснення плати за її використання та без державної реєстрації речових прав на неї у порядку, встановленому ст. 125 Земельного кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, позивач зазначає, що внаслідок того, що відповідач - АТ «Сбербанк» у період з 01.06.2020 по 31.10.2020 не сплачував за користування земельною ділянкою по Карачівському шосе, 44 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137900:10:002:0012) плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, він зберіг за рахунок позивача - Харківської міської ради як уповноваженого органу власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі 2326260,35 грн.

Вищевказані обставини, стали підставою звернення позивача в рамках даної справи із відповідним позовом до суду.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволенняи позову, з огляду на наступні підстави.

Як зазначено вище, предметом позову в цій справі є стягнення з відповідача - власника об`єктів нерухомого майна (нежитлових приміщень) безпідставно збережених грошових коштів у розмірі орендної плати за безоплатне користування земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені, за відсутності оформленого відповідного речового права.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави (кондикційні зобов`язання) визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

За змістом статті 1212 Цивільного кодексу України, кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

При цьому, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.120 ЗК України до особи, яка набула право власності на будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Аналогічним чином встановлено перехід права користування на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на будівлі або споруди положеннями статті 377 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у справі №903/1030/19 від 31.08.2021 звертала увагу на важливість принципу superficies solo cedit (збудоване на поверхні слідує за нею). Принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, хоча безпосередньо і не закріплений у такому вигляді в законі, знаходить вияв у правилах статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, інших положеннях законодавства (див. постанови від 4 грудня 2018 року у справі №910/18560/16 (пункт 8.5), від 3 квітня 2019 року у справі №921/158/18 (пункт 51), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (пункти 37-38)). Згідно з вказаним принципом особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц (пункт 42)).

Згідно зі ст.7 Закону України "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.

Отже, за змістом наведених норм, правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв`язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень".

При цьому колегія суддів зазначає, що за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є достатньою підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені, та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки, яке перейшло до власника розташованої на цій ділянці нерухомості виникає в результаті його оформлення шляхом укладення відповідного договору, з моменту державної реєстрації цього права. Проте, з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Тобто фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1статті 1212 ЦК України, для застосування якої не має значення наявність правопорушення в діях набувача

Отже, відносини з безоплатного користування власником нерухомого майна земельною ділянкою, на якій це майно розташоване, за відсутності речового права власності чи користування такою ділянкою, є за своїм змістом кондикційними, а не деліктними, оскільки в них відсутній делікт (цивільне правопорушення), але наявні вищенаведені умови, передбачені статтею 1212 Цивільного кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц (провадження №14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі №922/1008/15 (провадження №3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі №922/1009/15 (провадження №3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах №922/207/15 (провадження №3-1345гс16) і №922/5468/14 (провадження №3-1347гс16).

Як зазначено вище, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.11.2020 № 233376923 право власності на нежитлові будівлі літ. «ВО-3» загальною площею 2267,5 кв.м., літ. «ВН-1-6» загальною площею 11221,3 кв.м. по Карачівському шосе, 44 у м. Харкові з 21.10.2019 зареєстроване за відповідачем - АТ «Сбербанк» на підставі договору про внесення змін № 3, № 2 та № 1 до іпотечного договору від 13.09.2012, іпотечного договору від 13.09.2012 № 5135, звіту про незалежну оцінку від 30.07.2019.Зазначені нежитлові будівлі знаходяться на земельній ділянці площею 11,2724 га (кадастровий номер 6310137900:10:002:0012).

В свою чергу, відповідачем не оформлено права користування зазначеною земельною ділянкою у спірний період.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Приписами статті 3 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (далі - ПК України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Плата за землю - це обов`язковий платіж, який справляється у складі податку на майно у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (п.п. 14.1.147 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п. 14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності» .

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. При цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

За приписами ст.287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

За змістом глави 15 Земельного кодексу України, право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт «в» частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

Як зазначено вище, частиною 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за землю визначена як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди.

Визначення земельної ділянки наведено в частині 1 статті 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 79-1 ЗК України та положень Закону України "Про Державний земельний кадастр" при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах №922/3780/17 та №922/536/18, від 11.02.2019 у справі №922/391/18, від 12.04.2019 у справі №922/981/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Земельна ділянка площею 11,2724 г, кадастровий номер 6310137900:10:002:0012, на якій знаходяться належні відповідачеві на праві власності нежитлові будівлі літ. «ВО-3» загальною площею 2267,5 кв.м., літ. «ВН-1-6» загальною площею 11221,3 кв.м. по Карачівському шосе, 44 у м. Харкові в розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України є сформованим об`єктом цивільних прав, оскільки має кадастровий номер-та відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру. При цьому, зазначена земельна ділянка у спірному періоді вже була сформована.

В постанові Верховного Суду від 25.02.2020 у справі №922/748/19 викладено висновок щодо необхідності перевірки судом обґрунтованості розрахунку позовних вимог, заявлених позивачем саме як безпідставно збережені грошові кошти в розмірі орендної плати за користування відповідачем сформованою земельною ділянкою.

Як зазначено вище, спірну суму безпідставно збережених грошових коштів нараховано позивачем у зв`язку з використанням відповідачем протягом періоду з 01.11.2017 по 31.10.2020 земельної ділянки площею 0,2026 га по вул. Гвардійців-Широнінців, 3-А у м. Харкові, що була сформована з 03.06.2016, оскільки була зареєстрована в державному земельному кадастрі з присвоєнням ій кадастрового номеру -6310137500:05:029:0023.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17).

За змістом статей 15, 20, 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки як нормативна грошова оцінка. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим. Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні (крім випадків спадкування спадкоємцями першої та другої черги за законом (як випадків спадкування ними за законом, так і випадків спадкування ними за заповітом) і за правом представлення, а також випадків спадкування власності, вартість якої оподатковується за нульовою ставкою) та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, вартості земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд, а також при розробці показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, державної власності.

Статтею 288 Податкового кодексу України передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу:

не може бути меншою за розмір земельного податку;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки;

для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено, - у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області;

не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Зважаючи на наведені норми, визначення розміру орендної плати за спірні земельні ділянки, у розмірі якої нараховано до стягнення спірну суму безпідставно збережених грошових коштів, здійснюється на основі нормативної грошової оцінки земельних ділянок у встановлених ст. 288 Податкового кодексу України межах.

При цьому, наявність між сторонами позадоговірних кондикційних правовідносин не є підставою для незастосуванння при визначенні розміру несплаченої відповідачем орендної плати за земельну ділянку як безпідставно збережених грошових коштів затвердженої у встановленому законом порядку нормативної грошової оцінки цієї ділянки.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

З огляду на вимоги статей 20, 23 Закону України "Про оцінку земель" і статей 77, 79, 86 ГПК України у спірних правовідносинах підлягають з`ясуванню обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку безпідставно збережених грошових коштів за безоплатне користування без правовстановлювальних документів земельними ділянками комунальної власності на основі саме витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції, розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:10:002:0012 площею 11,2724 га по Карачівському шосе, 44 у м. Харкові від 02.07.2020 № 4633, виданий Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

З виконаного позивачем розрахунку розміру безпідставно збережених грошових коштів внаслідок використання відповідачем спірної земельної ділянки протягом спірного періоду вбачається, що зазначений розмір у відповідності до вимог чинного законодавства визначено на основі нормативної грошової оцінки зазначеної земельної ділянки, яка діяла у відповідний період часу, за даними зазначеного Витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. При цьому, показники, визначені Витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки є такими, що підтверджені належними і допустимими засобами доказування, в тому числі загальновідомими відомостями, які відповідно до законодавства підлягають опублікуванню.

Так, рішенням Харківської міської ради від 27.02.2019 № 1474/19, яким затверджена технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018, яка вводиться в дію з 01.01.2020.Відповідно до рішення Харківської міської ради від 27.02.2019 №1474/19 базова вартість одного квадратного метра земель міста Харкова станом на 01.01.2018 становить 639,78 грн. ї підлягає в подальшому індексації у порядку, встановленому законодавством України.

Зважаючи на зазначену зміну нормативної грошової оцінки землі м. Харкова, позивачем правомірно при обчисленні спірної суми безпідставно збережених грошових коштів застосовано Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:10:002:0012 площею 11,2724 га по Карачівському шосе, 44 у м. Харкові від 02.07.2020 №4633, що складений у відповідний період дії нормативної грошової оцінки землі.

У зазначеному Витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки правомірно застосовано базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова в розмірі 639,78 грн, відповідно до затвердженої нормативної грошової оцінки земель міста Харкова, що діяла з 01.01.2020.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №489 від 25.11.2016 р. затверджено новий Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів (далі - Порядок), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.12.2016 року за № 1647/29777, який застосовується з 01 січня 2017 року.

Відповідно до цього Порядку коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі класифікації видів цільового призначення земель,затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306 (додаток 1 Порядку).

Відповідно до цього Порядку коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 листопада 2010 року за № 1011/18306 (додаток 1 Порядку).

У Витязі правомірно зазначено категорію землі щодо спірної земельної ділянки - землі промисловості, транспорту, зв`язку,енергетики,оборони та іншого призначення, яка відповідає данним витягу з Державного земельного кадастру щодо цієї ділянки , а також вірно зазначено цільове призначення спірної земельної ділянки, визначене за кодом Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Держкомзему від 23.07.2010 № 548-11.02.-для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості та відповідне значення коефіцієнту, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф)-1,20. Крім цього, у Витязі вірно застосовано індексацію нормативної грошової оцінки земелі у спірному періоді 1,0.

Відповідно до п. 4.1. Положення «Про порядок визначення розміру орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові» , затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 №41/08 (із змінами та доповненнями) (далі - Положення), порядок розрахунку орендної плати, встановлений розділом II цього Положення, не розповсюджується на землі, перелік яких наведений в таблиці (вказана таблиця міститься у самому положенні).

Згідно з вищезазначеною таблицею, для земель промисловості (окрім тютюнової та лікеро-горілчаної) встановлено особливий режим розрахунку орендної плати, що полягає у застосуванні ставки річної орендної плати при здійсненні розрахунку у розмірі - 4%.

Крім цього, відповідно до п. 2.6. Положення «Про порядок визначення розміру орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові» , затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 №41/08 (із змінами та доповненнями) (далі - Положення) встановлено, що орендна плата за земельну ділянку розраховується в залежності від терміну оренди із застосуванням відповідних відсотків від розрахункового розміру орендної плати.

Пунктом 2.6. Положення встановлено, що орендна плата за земельну ділянку розраховується в залежності від терміну оренди із застосуванням відповідних відсотків від розрахункового розміру орендної плати.

Так, у разі строку оренди від 1 до 10 років застосовується відсоток від орендної плати, який становить - 100%.

В даному випадку договір оренди землі на земельну ділянку з кадастровим номером 6310137900:10:002:0012 площею 11,2724 га по Карачівському шосе, 44 у м. Харкові у період з 01.06.2020 по 31.10.2020 не укладався (не перевищує 10 років), строки позовної давності також не перевищують 10 років, внаслідок чого застосована вихідна ставка у розмірі 100%.

Зважаючи на наведене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими, у зв`язку з чим підлягають задоволенню.

При цьому, колегія суддів зазначає про безпідставність посилання відповідача на недоведеність використання ним у спірному періоді спірної земельної ділянки та необхідність врахуваня при розрахунку суми безпідставно збережених грошових коштів площі забудови земельної ділянки, зважаючи на наступне.

За змістом частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Як зазначено вище, протягом спірного періоду належне відповідачеві нерухоме майно знаходилось на спірній земельній ділянці, яка у цей період вже була сформована як окремий об`єкт цивільних прав саме з метою використання такого майна. Зважаючи на це, сам факт знаходження на цій земельній ділянці належного відповідачеві нерухомого майна свідчить про її використання як єдиного об`єкта цивільних прав з відповідною метою, пов`язаною з розміщенням нерухомості.

У даному випадку, суд першої інстанції достовірно встановив обставини правомірного володіння і використання відповідачем належних йому на праві власності нежитлових будівель, що само по собі свідчить про фактичне використання відповідачем сформованої як об`єкт цивільних прав, позаяк відповідач не надав жодних доказів у розумінні вимог статей 73-79 ГПК України на підтвердження формування за зазначеною адресою земельної ділянки меншою чи більшою площею для експлуатації та обслуговування вказаної нежитлової будівлі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 02.06.2020 у справі №922/2417/19.

Також колегія суддів відхиляє як безпідставні доводи відповідача щодо того, що з наданої ним до відзиву на позов інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №221533241 (том 1, а.с. 60-79) вбачається знаходження на спірній земельній ділянці об`єктів нерухомого майна, що належать іншим особам.

Дослідженням зазначеної довідки судом встановлено, що вона містить відомості про зареєстровані речові права щодо об`єктів нерухомості, що розташовані саме за адресою: м. Харків, Карачівське шосе,44, а не на певній земельній ділянці.

При цьому, з цієї Довідки вбачається, що за вказаною адресою зареєстровано право власності відповідача на спірні будівлі, право комунальної власності на спірну земельну ділянку, а також речові права на кілька об`єктів нерухомого майна інших ніж відповідач осіб, в тому числі на 2 земельні ділянки з кадастровими номерами 6310137900:10:002:0014 та 6310137900:10:002:0005.

Тобто, за адресою м. Харків, Карачівське шосе, 44, окрім спірної земельної ділянки знаходяться ще 3 інші земельні ділянки, а тому ця довідка не може бути доказом знаходження зареєстрованих за іншими ніж відповідач особами об`єктів нерухомого майна саме на спірній земельній ділянці.

Крім цього, як зазначено вище, відповідно до витягу з Державного земельного кадастру від 09.07.2020 №НВ-0005228442020 земельна ділянка по Карачівському шосе, 44 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137900:10:002:0012 сформована як об`єкт цивільних прав 02.07.2013 з видом використання - для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «ВН-1-6» , літ. «ВО-3» та споруд для виробництва теплоізолюючих виробів на основі мінеральної вати та відкритого майданчика для тимчасового зберігання готової продукції. Тобто, спірна земельна ділянка сформована саме для використання її з метою розміщення та експлуатації зазначених будівель, які належать на праві власноті відповідачу, а не будь-яких інших об`єктів нерухомого майна, що додатково до вищенаведеного спростовує зазначені доводи скаржника.

Інших доказів знаходження на спірній земельній ділянці об`єктів нерухомого майна, що належать іншим ніж відповідач особам матеріали справи не містять.

Також безпідставними є доводи відповідача щодо того, що спірна земельна ділянка ним використовується на підставі договору оренди від 21.10.2013, укладеного між Харківською міською радою та ПрАТ Термолайф , який було поновлено відповідно до ч. 6 статті 33 Закону України Про оренду землі . Серед іншого, Харківською міською радою неправомірно складено акт приймання спірної земельної ділянки до земель запасу та протиправно і безпідставно 21.05.2020 проведено державну реєстрацію припинення права оренди цієї земельної ділянки за укладеним між Харківською міською радою та ПрАТ Термолайф договором оренди від 21.10.2013.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 5 статті 6 Закону України "Про оренду землі" визначено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 2 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", обов`язковій державній реєстрації підлягають, зокрема, право оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 5 статті 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою до моменту державної реєстрації припинення таких прав, обтяжень у порядку, передбаченому цим Законом.

Як зазначено вище, п. 40 договору оренди землі було передбачено, що перехід права власності на будівлі та споруди, які розташовані на орендованій земельній ділянці до другої особи є підставою для розірвання договору та укладення договору оренди з новим власником будинків та споруд.

На підставі акту приймання-передачі земельної ділянки до земель запасу міста від 19.05.2020 №173/20 земельна ділянка у м. Харків, Карачівське шосе, 44, з кадастровим номером 6310137900:10:002:0012 була повернута до земель запасу міста. Даний акт за договором оренди землі складено в односторонньому порядку, у зв`язку з тим, що орендар у встановлений строк не повернув земельну ділянку до земель запасу міста.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме від 20.11.2020 №233377541 на земельну ділянку площею 11,2724 га з кадастровим номером 6310137900:10:002:0012 по Карачівському шосе, 44 у м. Харкові проведена державна реєстрація припинення права оренди за ПрАТ «Термолайф» 21.05.2020 на підставі акту приймання земельної ділянки до земель запасу міста від 19.05.2020 № 173/20.

Реєстраційна дія на даний час не скасована, а її скасування не є предметом позову у даній справі.

Крім цього колегія суддів зазначає, що за змістом статті 33 Закону України "Про оренду землі" нею регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами за умови дотримання порядку, визначеного частинами 2-5 цієї норми, так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Проте, в обох цих випадках умовою поновлення договору є наявність додаткової угоди або укладеною сторонами в добровільному порядку або визнаною укладеною за рішенням суду, оскільки поновлення договору оренди землі в судовому порядку за наведеними двома процедурами можливо, за наявності вищенаведених умов, лише шляхом визнання укладеною додаткової угоди про поновлення дії Договору (відповідно - на узгоджених сторонами істотних умовах в порядку переважного права та на тих самих умовах - в порядку автоматичної пролонгації). Зазначена правова позиція щодо застосування статті 33 Закону України «Про оренду землі» викладена в постанові Верховного суду від 19.03.2019 р. у справі №908/2484/17, від 16.09.2019 у справі №908/2314/18.

Також, пунктом 36 укладеного між Харківською міською радою та ПрАТ «Термолайф» договору оренди спірної земельної ділянки від 21.10.2013 передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові №903/1030/19 від 31.08.2021 (провадження 12-4гс-21) зауважила, що незалежно від того, чи бажають сторони змінити умови оренди на майбутнє, покладення на орендаря обов`язку з надсилання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом відповідної додаткової угоди до спливу строку цього договору є вигідним для обох сторін і не є надмірно обтяжливим для будь-кого із них. Якщо орендар розраховував на відсутність потенційних орендарів (про яких орендодавець не зобов`язаний повідомляти) та завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону №161-XIV).

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (частина шоста статті 33 Закону № 161-XIV).

З матеріалів справи не вбачається наявність Додаткової угоди про поновлення укладеного між Харківською міською радою та ПрАТ «Термолайф» договору оренди спірної земельної ділянки від 21.10.2013 або судового рішення про визнання відповідної додаткової угоди укладеною.

Крім того, за змістом частини 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможлтвим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливо без його знецінення, а відтак викоритсання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливо без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на який цій об`єкт розташований. Таким чином, у зв`язку з користуванням відповідачем нежитловою будівлею літ. "З-3" презюмується його користування спірною земельною ділянкою.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими. Оскільки не відповідають вимогам закону, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення та задоволення апеляційної скарги.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Апеляційна скарга Харківської міської ради на рішення господарського суду Харківської області від 25.02.2021 у справі №922/4266/20 задоволенню не підлягає.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника у відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 86,129, 236, 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу АТ Сбербанк , м. Київ на рішення Господарського суду Харківської області від 19.04.2021 року у справі №922/3758/20 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Харківської області від 19.04.2021 року у справі №922/3758/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок і строки оскарження передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 10.11.2021 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено та підписано 15.11.2021 р.

Головуючий суддя Л.Ф. Чернота

Суддя І.В. Зубченко

Суддя О.О. Радіонова