Ухвала

від 09.11.2021 по справі 916/2847/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

"09" листопада 2021 р.м. Одеса Справа № 916/2847/21 Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.

розглянувши справу № 916/2847/21

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ГЕЛІОС"

до відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

За участю третьої особи на стороні відповідача 1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдоптімум"

За участю третьої особи на стороні відповідача 2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Групбудсервіс"

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

За участю представників сторін:

від позивача: Ткаченко О.М. - на підставі довіреності б/н від 05.01.2021р.;

від відповідача ОСОБА_1 - Апальков В.В. ордер №594869 від 19.10.2021 року;

від відповідача ОСОБА_2 - Апальков В.В. ордер №594870 від 19.10.2021 року;

від відповідача ОСОБА_3 - Апальков В.В. ордер №594868 від 19.10.2021 року; ОСОБА_3 паспорт серії НОМЕР_1 виданий 20.06.1997 р.

від третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдоптімум" - не з`явився.

від третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю "Групбудсервіс" - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

20.09.2021 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ГЕЛІОС" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою (вх. ГСОО № 2943/21) до відповідачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи на стороні відповідача 1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Трейдоптімум" за участю третьої особи на стороні відповідача 2 Товариство з обмеженою відповідальністю "Групбудсервіс" про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.09.2021 року розгляд справи було прийнято розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.10.2021 року о 10:45 год.

11.10.2021 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ГЕЛІОС" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №916/2847/21.

Ухвалою суду від 12.10.2021 року клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ГЕЛІОС" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №916/2847/21 було задоволено.

21.10.2021 року ухвалою суду підготовче засідання було відкладено на 09.11.2021 року.

21.10.2021 року представник відповідачів звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі. Як зазначає заявник, станом на час відкриття судом провадження у цій справі, а також станом на час подання цього клопотання у Приморському районному суді м. Одеса, суддею Домусіч Л.В., здійснюється розгляд по суті іншої цивільної справи за №522/11201/20, провадження за якою було відкрите ухвалою суду від 21 липня 2020 року за позовом громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (відповідачі у цій справі) до Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Геліос (позивач у цій справі) про визнання відсутнім права іпотеки, скасування державної реєстрації іпотеки на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 338,1 кв.м., житловою площею 256,3 кв.м; реєстраційний номер квартири як об`єкту нерухомого майна: 141607251101 (яка також визначена об`єктом спору у цій справі) . Підготовче провадження по цивільній справі №522/11201/20 закрите та призначений судовий розгляд по суті ще ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 квітня 2021 року.

У якості забезпечення позову у справі №522/11201/20 ухвалою Приморському районному суді м. Одеси від 27 липня 2020 року, суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, щодо цього об`єкту нерухомості (квартири) заборонено вчиняти реєстраційні дії до вирішення спору судом. Дана ухвала і вжиті нею заходи забезпечення позову залишені в силі постановою Одеського апеляційного суду від 21 січня 2021 року та ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 березня 2021 року.

Цією ж ухвалою Приморським районним судом м. Одеси від 27 липня 2020 року для вирішення питання про наявність (відсутність) права іпотеки із Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради витребувано і долучено до матеріалів судової справи належним чином завірені копії матеріалів реєстраційної справи №141607251101, сформованої на цей об`єкт нерухомого майна (квартиру).

Вказані ухвали Приморському районному суді м. Одеси від 21 і 27 липня 2020 року, постановлені у справі за №522/11201/20, були додані позивачем до позовної заяви і є в матеріалах цієї справи, на розгляд справи №522/11201 /20 і на вжиті за нею судом заходи забезпечення позову посилається як позивач (абз. 9- 10 стор. 15, абз. 19 смор. 16 позовної заяви), так і відповідачі (абз. 1 - 7 стор. 6, абз. 12 стор. 14, абз. 9 тор. 16 відзиву), а тому факт здійснення розгляду Приморським районним судом м. Одеса справи №522/11201/20 за зазначеними позовними вимогами, визначені в даних ухвалах обставини не є предметом спору.

Об`єктивна неможливість розгляду цієї справи ло вирішення іншої, зазначеної вишецивільної справи №522/11201/20. обумовлюється наступним: Предметом позову у даному господарському провадженні є вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку. Позов про звернення стягнення на предмет іпотеки є позовом, який подається із метою реалізації права іпотеки.

Отже, для вирішення судом спору про звернення стягнення на предмет іпотеки попередньо потрібно встановити наявність (відсутність) у позивача самого права Іпотеки.

В той же час, наявність (відсутність) у позивача самого права іпотеки с предметом окремого спору між сторонами І цей спір вже вирішується Приморським районним судом м. Одеси по суті в іншій, зазначеній вище цивільній справі №522/11201/20.

Позовні вимоги громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у цивільній справі №522/11201/20 обґрунтовані тими ж самими обставинами (підставами позову), на яких ґрунтуються їх заперечення проти позову вже у цій справі, з приводу яких до Господарського суду Одеської області ними був поданий відзив, а саме - відсутність у позивача права іпотеки внаслідок: по-перше, відсутності переходу обов`язків іпотекодавця з ТОВ Трейдошимум на відповідачів внаслідок набуття ними права власності на квартиру на підставі за ст. 330 ЦК України як добросовісними набувачами; по-друге, відсутності (не доведення наявності) основних зобов`язань із кредитного договору. У підтвердження цих підстав позову до клопотання додається засвідчена копія Заяви представника позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 від 09.03.21 про зміну підстав позовних вимог , подана до Приморського районного суду міста Одеси по справі №522/11201/20.

Станом на час подання цього клопотання, цивільна справа №522/11201/20 розглядається по суті. Дана інформація підтверджується даними офіційного веб-сайту Судова влада , а також даними Єдиного державного реєстру судових рішень, які є у відкритому доступі.

Таким чином, відповідно до діючого процесуального законодавства, станом на даний час господарський суд у цьому господарському провадженні не має правової можливості самостійно вирішити спір і встановити обставини щодо дії, переходу, наявності (відсутності) права Іпотеки, які вже встановлюються і вирішуються іншим судом в іншій справі, а саме - Приморським районним судом м. Одеси в цивільній справі №522/11201/20.

Об`єктивна неможливість розгляду господарським судом цієї справи полягає у забороні діючим процесуальним законодавством повторно і одночасно розглядати різними судами один і той самий спір між тими з сторонами, з тим самим предметом та з тих самих підстав стосовно наявності (відсутності) права іпотеки.

Відповідно до ч. ч. 1 - 2 ст. 18 ЦПК України, судові рішення, шо набрали законної сили, обоє 'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств.установ, організаиій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання удового рішення є підставою для відповідальності встановленої законом.

Отже, рішення Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/11201/20 із приводу наявності (відсутності) у позивача права іпотеки буде обов`язковим як для сторін, так і для господарського суду при вирішені справи про звернення стягнення на предмет іпотеки та на підставі ч. ч. 4 - 5 ст. 75 ГПК України буде мати обов`язкове преюдеційне значення для розгляду цієї справи як при вирішені питання щодо наявності (відсутності) у позивача самого права іпотеки, з метою реалізації якого він звернувся Із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, так і з приводу обставин, із якими закон пов`язує виникнення права іпотеки, порядок, строки і розмір його реалізації.

За таких обставин, правильне вирішення справи у даному господарському провадженні залежить від судового рішення Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/11201/20 про наявність (відсутність) права іпотеки, а тому об`єктивно не може бути розглянуте до набрання законної сили судовим рішенням у справі №522/11201/20.

Виникнення і перехід права іпотеки підлягають обов`язковій державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Право іпотеки є дійсним тільки за умови його державній реєстрації. Скасування державної реєстрації права іпотеки виключає правову можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку.

З метою вирішення питання про правомірність державної реєстрації іпотеки на квартиру за позивачем, і відповідно, про наявність або відсутність законних підстав для звернення ним стягнення на квартиру, необхідно дослідити у судовому засіданні документи, якими керувався державний реєстратор при прийнятії рішень про державну реєстрацію іпотеки і відступлення прав за нею та вчиненні відповідних записів у Державний реєстр.

Як було зазначено вище, встановлення обставин, пов`язаних із вирішенням спору щодо наявності (відсутності) права іпотеки, здійснюється в іншій цивільній справі №522/11201/20 із дослідженням матеріалів реєстраційної справи №141607251101, витребуваної із Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27 липня 2020 року і долученої судом до матеріалів судової справи.

Згідно із позовом, що розглядається у даній господарській справі, позивач просить суд звернути стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється із обов`язковим внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Натомість, як було зазначене вище, ухвалою Приморському районному суді м. Одеси від 27 липня 2020 року, постановленою в іншій цивільній справі №522/11201/20 і залишеною в силі постановою Одеського апеляційного суду від 21 січня 2021 року та ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 березня 2021 року, до вирішення судом спору по справі №522/11201/20 суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, заборонено вчиняти реєстраційні дії щодо предмету іпотеки.

Отже, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій цивільній справі №522/11201/20 звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку є неможливим.

Суд не може приймати рішення, які неможливо виконати, а відповідно, не має об`єктивної можливості розглядати дану господарську справу до набрання законної сили судовим рішенням в іншій цивільній справі №522/11201/20 та скасування застосованих під час її розгляду забезпечувальних заходів.

Таким чином, вирішення цієї господарської справи №916/2847/21 залежить від набрання законної сили судовим рішенням в іншій, зазначеній вище, цивільній справі №522/11201/20.

Відтак заявник просить суд зупинити провадження у справі №916/2847/21 до набрання законної сили -судовим рішенням цивільної справи №522/11201/20.

09.11.2021 року від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі. Як зазначає заявник, із вказаним Клопотанням не погоджується та вважає його необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню.

У зв`язку із цим наголошує на тому, що посилання Відповідачів на неможливість розгляду справи у зв`язку із тим, що в Приморським районним судом м. Одеси по справі №522/11201/20 було витребувано з Управлінні державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради оригінал Реєстраційну справі №141607251101, сформованої на об`єкт нерухомого майна (надалі - Реєстраційна справа) є необгрунтованим, оскільки:

По-перше. Ухвалою Приморського районного суду від 27.07.2020 р. по справі №522/11201/20 було витребувано тільки належним чином завірені копії Реєстраційної справи.

По-друге, вказана Реєстраційна справа не стосується розгляд даної справи, так як надані до позову Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно повністю встановлюють хронологію вчинених дій щодо квартири, загального площею 338,1кв.м., житловою площею 256,3кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - Нерухоме майно)

Також, ще однією об`єктивною причиною для зупинення провадження по справі, на яку посилались Відповідачі, є наявність Ухвали Приморського районного суду від 27.04.2021 по справі №522/11201/20 про забезпечення позову та заборонено суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, вчиняти реєстраційні дії щодо об`єкту нерухомості квартири, об`єкту житлової нерухомості, загальною площею 338,1кв.м., житловою площею 256,3кв.м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (чотири - Б), реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно: 141607251101, до вирішення спору судом. ТОВ ФК Геліос , вважає, що дана підстава жодним чином не перешкоджає Господарським судом Одеської області самостійно встановити всі обставини справи та не заслуговує на увагу.

Відповідно до Постанови Верховного суду від 12.05.2021 по справі №922/2838/20 вказано, що: Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини . які встановлюються іншим судом в іншій справі. - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин , підстав , фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у ньому проте які мають значення для справи провадження в якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи .

У судовому засіданні 09.11.2021 року представник відповідачів підтримав заявлене клопотання про зупинення провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, зміст клопотання про зупинення провадження у справі, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права та права на судовий захист, уникаючи принципу надмірного формалізму, та усуваючи підстави для використання правового пуризму суд вирішив, що подане Відповідачами клопотання про зупинення провадження у справі підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України (далі - ЄСПЛ) та пункті 23 рішення ЄСПЛ Гурепка проти України № 2 наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Під час підготовчого засідання, учасники справи можуть подавати клопотання та заяви, відповідно до статті 177 ГПК України. Адже відповідно до частини 1 статті 177 ГПК України, серед інших завдань підготовчого провадження, важливим є визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, а також вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Згідно п. 10 ч. 2 ст. 182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи. У разі виникнення обставин, визначених п. 5 ч. 2 статті 227 ГПК України подати клопотання про зупинення провадження у справі можливо лише на етапі підготовчого провадження.

Наразі, розгляд поточної справи знаходиться у межах підготовчого провадження та у межах строків передбачених ГПК України.

У постанові ВСУ по справі №6-1957цс16 зазначено, що визначаючи наявність підстав за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26 грудня 2011 року № 18 (на момент розгляду клопотання не скасована та є чинною) та Постанови ВСУ від 01.02.2017 у справі №6-1957цс16: (а) Під неможливістю розгляду цієї справи розуміють неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин; (б) Під пов`язаною з даною справою іншою справою розуміють таку іншу справу, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення; (в) Іншим судом є будь-який орган, що входить до складу судової системи України, іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

При розгляді поданого Відповідачем клопотання, суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 де зазначено, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, в яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Так, порядок та умови зупинення провадження у справі врегульованого нормами статті 227 ГПК України в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У разі застосування наведеної правової норми за вимогами ст. 234 ГПК України у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.

Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Крім цього, слід зауважити, що зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього.

Подібний правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №904/3935/18 та від 29.04.2020 у справі №903/611/19, від 18.05.2020 року по справі № 905/1728/14-908/4808/14.

Неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які встановлюються іншим судом, у принципі не можуть бути встановлені господарським судом у даній справі з незалежних від нього (суду) законодавчо зумовлених причин.

При цьому наведена процесуальна норма (ст. 227 ГПК України) прямо встановлює, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 910/6674/19 та від 20 липня 2020 року по справі № 9190/11236/19,від 15.05.2019 у справі №904/3935/18, від 29.04.2020 у справі №903/611/19, від 18.05.2020 у справі № 905/1728/14-908/4808/14.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як саме справа, яка розглядається господарським судом, пов`язана зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлена неможливість розгляду справи.

Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у постановах від 10.09.2019 у справі № 922/1962/17 і від 17.12.2019 у справі № 917/131/19, від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18 і від 17.12.2019 у справі № 917/131/19, від 23.01.2020 № 917/130/19.

Обґрунтовуючи позицію про зупинення провадження у справі, Відповідачі у клопотанні та у судовому засіданні, посилаєються, на те що не має об`єктивної можливості розглядати дану господарську справу до набрання законної сили судовим рішенням в іншій цивільній справі №522/11201/20 та скасування застосованих під час її розгляду забезпечувальних заходів.

Отже, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій цивільній справі №522/11201/20 звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку є неможливим.

Суд не може приймати рішення, які неможливо виконати, а відповідно, не має об`єктивної можливості розглядати дану господарську справу до набрання законної сили судовим рішенням в іншій цивільній справі №522/11201/20 та скасування застосованих під час її розгляду забезпечувальних заходів.

Зупинення провадження у господарській справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з`ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної господарської справи залежить прийняття рішення у цій господарській справі.

Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у постановах від 23 січня 2020 року у справі № 917/130/19, від 10 вересня 2019 у справі № 922/1962/17 та від 17 грудня 2019 у справі № 917/131/19.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове і повне припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому процесу і щодо яких невідомо, коли їх може бути усунено (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів КГС у справі № 910/15715/19).

Об`єктивна неможливість розгляду господарським судом цієї справи полягає у забороні діючим процесуальним законодавством повторно і одночасно розглядати різними судами один і той самий спір між тими з сторонами, з тим самим предметом та з тих самих підстав стосовно наявності (відсутності) права іпотеки.

Отже, рішення Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/11201/20 із приводу наявності (відсутності) у позивача права іпотеки буде обов`язковим як для сторін, так і для господарського суду при вирішені справи про звернення стягнення на предмет іпотеки та на підставі ч. ч. 4 - 5 ст. 75 ГПК України буде мати обов`язкове преюдеційне значення для розгляду цієї справи як при вирішені питання щодо наявності (відсутності) у позивача самого права іпотеки, з метою реалізації якого він звернувся Із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, так і з приводу обставин, із якими закон пов`язує виникнення права іпотеки, порядок, строки і розмір його реалізації.

За таких обставин, правильне вирішення справи у даному господарському провадженні залежить від судового рішення Приморського районного суду м. Одеси у справі №522/11201/20 про наявність (відсутність) права іпотеки, а тому об`єктивно не може бути розглянуте до набрання законної сили судовим рішенням у справі №522/11201/20.

Суд враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 21.03.2018 у справі № 760/14438/15-ц провадження № 14-38цс18, в якій зазначено, що у статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину і ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Подання Відповідачем по справі клопотання про зупинення провадження у справі суд не розцінює як зловживанням процесуальними правами і не розглядає їх у призмі недобросовісного використання, яке не можна кваліфікувати через критерій відсутності серйозного законного інтересу, тобто легітимного прагнення до отримання певних переваг, передбачених процесуальним законом (ст. 45, 91, 169, 170, 227 ГПК України).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України від 02 грудня 2010 року № 16652/04) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі Мусієнко проти України від 10 січня 2011 року № 26976/06).

Неприпустимість зловживання процесуальними правами належить до основних засад (принципів) господарського судочинства (п. 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

За змістом ч. 5 п`ятої ст. 13 ГПК саме на суд покладається обов`язок щодо керування ходом судового процесу, сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігання зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вжиття заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Водночас, системно-логічне тлумачення цієї норми дозволяє дійти висновку про те, що зазначений перелік не є вичерпним, а прийняття рішення щодо наявності у діях учасників процесу ознак зловживання правами належить до повноважень суду та здійснюється ним з урахуванням конкретних обставин справи, оцінки дій учасників процесу та інших осіб тощо.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

Суд здійснює посилання на рішення Європейського суду з прав людини у справі Фрідлендер проти Франції та постанову Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 1 лютого 2017 року у справі № 6-2776цс16 де ним зазначено, що межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та такі критерії, як складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі.

На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 зазначено: із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі . Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю питомою вагою принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах .

Суд наполягає на застосуванні принципу справедливості (ст. 2 ГПК України) замість закону (praeter legem) і всупереч закону (adversus legem). Адже трапляються випадки, коли несправедливі нормативно-правові акти з`являються внаслідок помилок законодавця. Інша ситуація може мати місце тоді, коли застосування нормативно-правового акту в конкретній ситуації у сукупності з іншими істотними обставинами справи стає настільки несумісним зі справедливістю, що унеможливлює його застосування в розумінні здорового глузду.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на Постанову Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року по справі №521/17654/15-ц. Верховний Суд яскраво демонструє, що принцип справедливості кореспондує з принципом добросовісності.

Також, суд звертає увагу на Постанову Великої Палати Верховного Суду по справі №607/4316/17-ц від 25.03.2019. У вказаній Постанові суд застосував недискримінаційний підхід та принцип неупередженості (Рішення Конституційного Суду України в рішенні від 2 листопада 2004 р. № 15-рп/2004у), який також підлягає застосуванню судом у справі, що розглядається.

Обов`язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з`ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склалися.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини та частини четвертої статті 11 ГПК України чинної редакції суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі Хаджинастасіу проти Греції національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кузнецов та інші проти Російської Федерації зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України , Проніна проти України ), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, зокрема, відповідно до п. 58 Рішення ЄСПЛ по справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) від 10 лютого 2010 року визначено, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року), більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (параграф 32 рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії ).

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Роуз Торія проти Іспанії , параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії , параграф 32). Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі №800/527/16.

У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов`язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд вважає, що обсяг вмотивування ухвали є достатнім для її прийняття.

Відповідно до ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом господарських спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Тобто, виходячи з цієї норми, в першу чергу, суд має справедливо, тобто з дотриманням принципу верховенства права, вирішити господарський спір.

Дійсно, одним із завдань судочинства є і своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Однак, Конвенція в першу також гарантує "процесуальну" справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та ініш проти Греції) (dйc.)). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Miroпubovs and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), § 103).

Так, ідея справедливого судового розгляду включає основоположне право на змагальні провадження. Бажання зекономити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (Niderцst-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), § 30).

Складність справи стосується як фактичної, так і правової сторони (Katte Katte Klitsche de la Grange v. Italy (Катте Клітше де ла Грандж проти Італії), § 55; Papachelas v. Greece [GC] (Папахелас проти Греції) [ВП] § 39). Вона може стосуватись, наприклад, втручання декількох сторін у справу (H. v. the United Kingdom (Х. проти Сполученого Королівства), § 72), або різноманітних доказів, що мають бути досліджені (Humen v. Poland [GC] (Гумен проти Польщі) [ВП], § 63). Складність національних проваджень маже виправдати їх тривалість (Tierce v. San Marino (Тьєрс проти Сан-Марино), § 31).

Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 183, і Sьrmeli v. Germany (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 129).

Відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Суд задовільняє клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зупинення провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зупинити провадження по справі №916/2847/21 до набрання законної сили судовим рішенням цивільної справи №522/11201/20.

При цьому, суд зазчає, що зупинення провадження у даній справі є виправданим, так як зможе забезпечити ухвалення законного та справедливого рішення у справі, а також забезпечити захист прав як позивача, так і відповідачів, буде дотримано принцип правової визначеності та справедливості. Жодне своєчасне вирішення спору не може бути виправдане, якщо рішення у справі буде несправедливим, а отже, - буде ухвалене з порушенням принципу верховенства права.

Керуючись п.п. 7 ч.1 ст.228, ст.113, 114, 207, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1.Клопотання відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про зупинення провадження по справі №916/2847/21 до набрання законної сили -судовим рішенням цивільної справи №522/11201/20.- задовольнити.

2.Зобов`язати сторін за результатами розгляду справи №522/11201/20 повідомити Господарський суд Одеської області.

3. Провадження у справі №916/2847/21 - зупинити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Південно - західного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).

Повний текст ухвали буде складено 15 листопада 2021 р.

Суддя С.Ф. Гут