Постанова

від 21.01.2022 по справі 916/2847/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2022 року м. ОдесаСправа № 916/2847/21 м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів Головея В.М.,

Діброви Г.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ГЕЛІОС"

на ухвалу Господарського суду Одеської області про зупинення провадження у справі

від 09 листопада 2021 року (повний текст складено 15.11.2021)

по справі №916/2847/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ГЕЛІОС"

до відповідачів:

1. ОСОБА_1

2. ОСОБА_2

3. ОСОБА_3

за участю третьої особи на стороні відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдоптімум"

за участю третьої особи на стороні відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Групбудсервіс"

про: звернення стягнення на предмет іпотеки,-

суддя суду першої інстанції: Гут С.Ф.

час та місце винесення ухвали: 09.11.2021, м. Одеса, проспект Шевченка, 29 Господарський суд Одеської області

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Фінансова Компанія "ГЕЛІОС" (позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просило суд:

- в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором №23/14 від 26.05.2014 у сумі 311 256 494,42 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором, посвідченим 30.05.2014 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрованим в реєстрі за №3122, а саме на: квартиру, загальною площею 338,1 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 141607251101, що належить на праві власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь ТОВ "Фінансова Компанія "ГЕЛІОС", шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, встановленою на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей від майна.

21.10.2021 року представник відповідачів звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням у цивільній справі №522/11201/20, за позовом громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТОВ "Фінансова Компанія "ГЕЛІОС" про визнання відсутнім права іпотеки, скасування державної реєстрації іпотеки на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 338,1 кв.м., житловою площею 256,3 кв.м; реєстраційний номер квартири як об`єкту нерухомого майна: 141607251101 (яка також визначена об`єктом спору у цій справі).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.11.2021 у справі №916/2847/21 (суддя Гут С.Ф.) клопотання відповідачів про зупинення провадження по справі №916/2847/21 до набрання законної сили судового рішення по цивільній справі №522/11201/20 задоволено.

Ухвала мотивована тим, що предмети спорів у справах №916/2847/21 та №522/11201/20 є взаємопов`язаними, оскільки стосуються прав та обов`язків сторін за іпотечним договором, зареєстрованим в реєстрі 30.05.2014 за №3122, право іпотеки за яким оспорюється у справі №522/11201/20.

Суд першої інстанції зазначив, що рішення у справі №522/11201/20 буде обов`язковим як для сторін, так і для господарського суду при вирішені справи про звернення стягнення на предмет іпотеки та вплине на оцінку доказів у справі №916/2847/21, оскільки буде мати преюдеційне значення для розгляду цієї справи.

Таким чином, для з`ясування всіх суттєвих обставин по справі та для забезпечення правильного вирішення спору суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі №916/2847/21 до набрання законної сили рішенням у справі №522/11201/20.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ГЕЛІОС" звернулось, до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.11.2021 у справі №916/2847/21 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання відповідачів про зупинення провадження у справі №916/2847/21.

ТОВ «ФК «ГЕЛІОС» зазначає, ухвала суду першої інстанції є необґрунтованою та такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права.

Зокрема, посилаючись на численні постанови Верховного Суду, позивач звертає увагу на те, що господарським судом першої інстанції взагалі не обґрунтовано відсутність реальної можливості розглянути господарський спір по суті заявлених вимог на підставі наданих учасниками справи доказів.

Скаржник вважає, що само по собі зазначення відповідачем у клопотанні про зупинення провадження у справі про пов`язаність іншої справи, що розглядається іншим судом, з цією справою не може бути підставою для застосування п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України.

За твердженням ТОВ ФК ГЕЛІОС , відповідачами, при поданні відзиву на позовну заяву ТОВ ФК ГЕЛІОС , було вказані всі підстави, доводи, вимоги та надані всі докази, які досліджуються в межах справи №522/11201/20, а тому, господарський суд першої інстанції має можливості самостійно встановити відповідні обставини, а розгляд справи №522/11201/20 у Приморському районному суді м. Одеси не впливає на можливість захисту майнових прав ТОВ ФК ГЕЛІОС як іпотекодержателя нерухомого майна у визначений законодавством спосіб.

Також, позивач зазначає, що забезпечення позову у вигляді заборони суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти реєстраційні дії щодо спірного об`єкту нерухомості, встановленої в межах справи№522/11201/20 не є причиною для зупинення провадження у справі №916/2847/21.

Крім того, ТОВ ФК ГЕЛІОС вказує, що зупинивши провадження в даній справі, суд не врахував вимоги національного та європейського законодавства щодо розгляду справи протягом розумного строку, а зупинив провадження у справі усупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 23.12.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ГЕЛІОС" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.11.2021 у справі №916/2847/21; вирішено у відповідності до приписів ч. 2 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України, за якими апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі розглядається без повідомлення учасників справи, розглянути справу №916/2847/21 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

20.01.2022 до суду апеляційної інстанції від відповідачів надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким останні не погоджуються з її доводами та просять суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Згідно із вимогами ст. 269 Господарського процесуального кодексу України справа переглядається за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість оскарженої ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, якщо під час розгляду не буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, дослідивши докази, що є у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, зупиняючи провадження в даній справі місцевий господарський суд виходив з того, що предметом позову у господарському провадженні є вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку. Позов про звернення стягнення на предмет іпотеки є позовом, який подається із метою реалізації права іпотеки. Отже, для вирішення судом спору про звернення стягнення на предмет іпотеки попередньо потрібно встановити наявність (відсутність) у позивача самого права іпотеки.

Однак, наявність (відсутність) у позивача самого права іпотеки є предметом окремого спору між сторонами, який вже вирішується Приморським районним судом м. Одеси по суті в іншій справі, а саме: №522/11201/20.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, відповідно до діючого процесуального законодавства, об`єктивна неможливість розгляду господарським судом цієї справи полягає у забороні діючим процесуальним законодавством повторно і одночасно розглядати різними судами один і той самий спір між тими з сторонами, з тим самим предметом та з тих самих підстав стосовно наявності (відсутності) права іпотеки.

Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що він не може приймати рішення, які неможливо виконати.

Так, звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється із обов`язковим внесенням відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Проте, ухвалою Приморському районному суді м. Одеси від 27.07.2020 року у справі №522/11201/20 (залишеною в силі постановою Одеського апеляційного суду від 21.01.2021 та ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.03.2021), до вирішення судом спору у справі №522/11201/20 суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, заборонено вчиняти реєстраційні дії щодо предмету іпотеки.

Відповідно, Господарський суд Одеської області не має об`єктивної можливості розглядати справу №916/2847/21 до набрання законної сили судовим рішенням в іншій цивільній справі №522/11201/20 та скасування застосованих під час її розгляду забезпечувальних заходів.

Таким чином, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій цивільній справі №522/11201/20 звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку є неможливим.

Беручи до уваги викладене, суд першої інстанції дійшов до висновку з яким погоджується суд апеляційної інстанції про зупинення провадження у справі, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є неможливість її розгляду до вирішення пов`язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.

Господарський суд повинен зупинити провадження у справі за наявності інформації про розгляд іншої справи, незалежно від заяв учасників судового процесу. Така інформація підтверджується тільки судовими документами: ухвалами, рішеннями, постановами судів, позовними заявами, скаргами.

При цьому, зупинення провадження у господарській справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з`ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної господарської справи залежить прийняття рішення у цій господарській справі.

Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у постановах від 23 січня 2020 року у справі № 917/130/19, від 10 вересня 2019 у справі № 922/1962/17 та від 17 грудня 2019 у справі № 917/131/19.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку з`ясовує, як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом, а також те, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Пов`язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти що мають преюдиціальне значення.

При цьому, суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу, але й сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку встановлення певних преюдиційних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, проведення відповідних експертиз, а суду - на їх дослідження і оцінку.

Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.11.2019 по справі №922/643/19.

Верховний Суд у своїх постановах від 10.10.2019 у справі №910/2164/18, від 08.07.2019 у справі №908/156/18 зазначив, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдинг проти України , а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі, тобто господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: а) непідвідомчості; б) обмеженості предметом позову; в) неможливості розгляду тотожної справи; г) певної черговості розгляду вимог.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є встановлення обставин (фактів), які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено, і які неможливо встановити в цьому судовому процесі виходячи з доказів, які наявні у матеріалах справи.

Судова колегія звертає увагу на відсутність у матеріалах цієї судової справи реєстраційної справи на квартиру, що визначена позивачем як предмет іпотеки. Водночас, відповідно до положень Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , така реєстраційна справа містить відомості про обставини, що є правовими підставами виникнення, переходу і припинення прав власності і їх обтяжень, дати і часу настання таких обставин.

В той же час, за твердженням відповідачів, така реєстраційна справа була витребувана Приморським районним судом м. Одеси, є предметом його дослідження при вирішення спору щодо наявності (відсутності) права іпотеки у справі за №522/11201/20. Наведене жодним чином не спростовано позивачем у даній справі - ТОВ "ФК "ГЕЛІОС".

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, підставою для зупинення провадження у даній справі є неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, у зв`язку з одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами; заборона діючим процесуальним законодавством повторно і одночасно розглядати різними судами один і той самий спір між тими з сторонами, з тим самим предметом та з тих самих підстав стосовно наявності (відсутності) права іпотеки; неправомірність прийняття рішення, яке передбачено неможливо виконати.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 229 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Водночас, судова колегія звертає увагу на те, що статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково

Згідно з ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права.

Разом з цим, апеляційна інстанція зауважує, що наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого вищевказаними нормами права.

Так, вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зупинення провадження у справі обумовлене наявністю обставин, які є підставою для такого зупинення в силу вимог процесуального закону, та які мають істотне значення для правильного вирішення спору, тому зупинення провадження у цій справі до набрання законної сили рішенням у справі №522/11201/20 є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам закону, у зв`язку з чим не може вважатись затягуванням розгляду справи та не свідчить про порушення судом частини 1 статті 6 Конвенції.

Доводи апеляційної скарги не спростовують вищенаведених висновків суду першої інстанції, а тому відхиляються судовою колегією за їх необґрунтованістю, оскільки наявність підстав для задоволення позову поставлено в залежність від з`ясування питання щодо порушення прав позивача та законного інтересу, за захистом якого його було пред`явлено.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але, це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ГЕЛІОС" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.11.2021 у справі №916/2847/21 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає, а підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні, у зв`язку з чим остання залишається без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за її подання та розгляд не відшкодовуються.

Керуючись ст.ст. 255, 269, 271, 275, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ГЕЛІОС" залишити без задоволення, ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.11.2021 про зупинення провадження у справі №916/2847/21 залишити без змін.

Справу №916/2847/21 повернути до Господарського суду Одеської області.

Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Головей В.М.

Суддя Діброва Г.І.