Ухвала

від 20.06.2023 по справі 916/2847/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про зупинення провадження у справі

"20" червня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/2847/21Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.

розглянувши справу № 916/2847/21

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ГЕЛІОС"

до відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

За участю третьої особи на стороні відповідача 1 Товариство з обмеженою відповідальністю Трейдоптімум

За участю третьої особи на стороні відповідача 2 Товариство з обмеженою відповідальністю Групбудсервіс

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

За участю представників сторін:

від позивача: Колосюк В.А.

від відповідача ОСОБА_1 - Апальков В.В. ордер №594869 від 19.10.2021 року;

від відповідача ОСОБА_2 - Апальков В.В. ордер №594870 від 19.10.2021 року;

від відповідача ОСОБА_3 - Апальков В.В. ордер №594868 від 19.10.2021 року; ОСОБА_3 паспорт серії НОМЕР_1 виданий 20.06.1997 р.

від третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю Трейдоптімум- не з`явився.

від третьої особи Товариство з обмеженою відповідальністю Групбудсервіс - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

20.09.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ГЕЛІОС" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи на стороні відповідача 1 Товариство з обмеженою відповідальністю Трейдоптімум, за участю третьої особи на стороні відповідача 2 Товариство з обмеженою відповідальністю Групбудсервіс, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.09.2021 р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ГЕЛІОС" до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/2847/21, ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.10.2021 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.10.2021 р. відкладено підготовче засідання на 09.11.2021 р.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.11.2021 р. задоволено клопотання відповідачів про зупинення провадження по справі № 916/2847/21 до набрання законної сили судовим рішенням цивільної справи № 522/11201/20; зобов`язано сторін за результатами розгляду справи № 522/11201/20 повідомити Господарський суд Одеської області; провадження у справі № 916/2847/21 зупинено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 р. ухвалу Господарського суду Одеської області від 09.11.2021 р. про зупинення провадження у справі №916/2847/21 залишено без змін.

20.04.2023 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ГЕЛІОС" звернулось до господарського суду із клопотанням про поновлення провадження у справі № 916/2847/21, оскільки постановою Одеського апеляційного суду від 11.04.2023 р. провадження у справі № 522/11201/20 закрито та роз`яснено позивачам, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

24.04.2023 р. від відповідачів надійшло заперечення проти клопотання про поновлення провадження у справі № 916/2847/21, оскільки приймаючи постанову Одеським апеляційним судом зазначено, що провадження у справі № 522/11201/20 закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України (справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства), у той же час Верховним Судом у постанові від 18.04.2022 р. по справі № 705/4132/19 сформовано висновок, що у випадку закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України та подання позивачами заяви про направлення справи за встановленою юрисдикцією, справа є такою, що не вирішена по суті, розгляд справи не завершений, судове рішення по суті не ухвалено. Крім того, відповідачі зазначають, що 24.04.2023 р. звернулись до Одеського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Ухвалою суду від 02.05.2023 року суд поновив провадження у справі та призначив розгляд справи на 16.05.2023 року о 10:45 год.

15.05.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ГЕЛІОС" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №916/2847/21.

Ухвалою суду від 16.05.2023 року клопотання було задоволено.

16.05.2023 року суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання на 06.06.2023 року.

Ухвалою суду від 06.06.2023 року суд відклав підготовче засідання на 20.06.2023 року.

06.06.2023 року представник відповідачів звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі. Як зазначає заявник, ухвалою Господарського суду Одеської області «про зупинення провадження у справі», постановленою « 09» листопада 2021 р., було задоволене клопотання відповідачів про зупинення провадження по справі №916/2847/21 до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справи №522/11201/20 за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос» про визнання відсутнім права іпотеки, скасування державної реєстрації іпотеки; провадження у справі №916/2847/21 було зупинене.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів Головея В.М., Діброви Г.І., ухваленою « 21» січня 2022 року, дану ухвалу Господарського суду Одеської області залишено без змін.

Таким чином, апеляційною інстанцією було також підтверджене існування об`єктивної неможливості розгляду иісї справи до вирішення іншої зазначеної вище цивільної справи №522/11201/20.

« 11» квітня 2023 року, постановою Одеського апеляційного суду у цивільній справі №522/11201/20 провадження у справі було закрите на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку із тим, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду.

При цьому, у цій постанові суд прямо зазначив, що справу по суті не вирішено.

« 24» квітня 2023 року громадяни ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 із підстав та в порядку, передбачених ч. 1 ст. 256, ч. 4 ст. 377 ЦПК України, звернулися до Одеського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, у який просили цивільну справу №522/11201/20 передати до Господарського суду Одеської області як до суду першої інстанцції, до юрисдикції' якого віднесено розгляд цієї справи.

Проте, « 02» травня 2023 року, ухвалою Господарського суду Одеської області було поновлене провадження у иій справі №916/2847/21, підготовче засідання призначене на "16" травня 2022 року о 10:45.

Разом із цим, в даній ухвалі судом визначено, що господарський суд повідомляє відповідачів про наявність в них права на звернення до господарського суду із клопотанням про зупинення провадження у справі № 916/2847/21 після направлення Одеським апеляційним судом матеріалів справи N° 522/11201/20 до господарського суду та прийняття господарським судом вказаної справи до свого провадження.

« 09» травня 2023 року, ухвалою Одеського апеляційного суду у складі колегією суддів судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В. (суддя - доповідач), Кострицького В.В., Лозко Ю.П., постановленою у цивільній справі №522/11201/20, зазначену вище заяву ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 про направлення справи за встановленою юрисдикцією було задоволено, справу №522/11201 /20 передано до Господарського суду Одеської області. Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення.

« 05» червня 2023 року, ухвалою Господарського суду Одеської області у складі судді Волкова Р.В., справу №522/11201 /20 було прийнято до свого провадження. постановлено відкрити провадження у цій справі та розглядати її за правилами загального позовного провадження.

Таким чином, усі умови для звернення відповідачів із новим клопотанням про зупинення провадження у справі №916/2847/21, які були визначені судом у вищезазначеній ухвалі від « 02» травня 2023 року, наявні.

Питання про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи №522/11201/20 судом вже вирішувалося. Неможливість розгляду цієї справи до вирішення по суті іншої справи №522/11201/20 встановлена постановленими у цій справі ухвалою Господарського суду Одеської області від « 09» листопада 2021 року «про зупинення провадження у справі» та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від « 21» січня 2022 року.

Відтак, заявник просить провадження у справі №916/2847/21, яке відкрите Господарським судом Одеської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "ГЕЛІОС" до відповідачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , за участю третьої особи на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдоптімум", третьої особи на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Групбудсервіс", про звернення стягнення на предмет іпотеки, - зупинити на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України до набрання законної сили судовим рішенням в іншій судовій справі №522/11201/20 за позовом громадян ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос» про визнання відсутнім права іпотеки, скасування державної реєстрації іпотеки.

20.06.2023 року від представника позивача надійшли заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі. Як зазначає заявник, що посилання Відповідачів на неможливість розгляду справи у зв`язку із тим, що в Господарському суді Одеської області розглядається справа №522/11201/20 не заслуговує на увагу.

Зокрема, звертаємо увагу суду, що в своєму відзиві на позов представник Відповідача виклав свої аргументи та доводи і міркування, які є тотожними до заявлених у справі №522/11201/20. Відповідно позиція Відповідачів в обох справах, грунтується на одних і тих же аргументах і доводах.

Отже, приходимо до висновку, що суд у даній справі №916/2847/21 може самостійно встановити обставини, які встановлюються у справі №522/11201/20, яка розглядається також в цьому ж суді та з`ясувати їх.

А якщо ж суд з`ясує, що вони є обгрунтованими та законними то з цих підстав може відмовити Позивачу у задоволенні позову.

Відповідно до Постанови Верховного суду від 12.05.2021 по справі №922/2838/20 вказано, що: «Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження в якій зупинено. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи».

Отже, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як саме справа, яка розглядається господарським судом, пов`язана зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлена неможливість розгляду справи.

Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у постановах від 10.09.2019 у справі № 922/1962/17 і від 17.12.2019у справі № 917/131/19, від 27.10.2021 у справі №922/3114/20.

Крім цього, варто зауважити, що зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі потрібно зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього.

Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд, зокрема, у постановах від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18, від 17.12.2019 у справі № 917/131/19, від 27.10.2021 у справі №922/3114/20.

Як вже було встановлено ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.11.2021 року у даній справі, що справи ( №916/2847/21 та №522/11201/20) є взаємопов`язаними.

Але сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення в іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи №522/11201/20 господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті справи №916/2847/21.

Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у постановах від 20.06.2019 у справі № 910/12694/18 і від 17.12.2019 у справі № 917/131/19.

Ще раз наголошуємо, що Відповідачами, при поданні відзиву на позовну заяву ТОВ «ФК «Геліос», було вказані всі підстави, доводи, вимоги та надані всі докази, які досліджуються в межах справи №522/11201/20.

На підставі викладено вище, ТОВ «ФК «Геліос» вважає що надані докази у справі дають можливість суду першої інстанції самостійно встановити, що на даний момент зобов`язання за Кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 23/14 укладений 26.05.2014 року між ПАТ «Імексбанк» та ТОВ «Групбудсервіс» не виконані, Іпотечний договір, посвідчений 30.05.2014 приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., за реєстровим номером 3122 не є припиненим, обтяження в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно присутнє, розгляд справи №522/11201/20 у Господарському суді Одеської області не впливає на можливість захисту майнових прав ТОВ «ФК «ГЕЛІОС» як іпотекодержателя Нерухомого майна у визначений законодавством спосіб.

Зокрема у справі № 522/11201/20 розглядаються позовні вимоги Відповідачів до Позивача про визнання відсутнім права іпотеки, скасування державної реєстрації іпотеки.

Відповідно, прошу суд звернути увагу на Позовні вимоги у справі №522/11201/20 та їхню правову суть, а саме, що Відповідачі звернулись до суду з позовними вимогами:

-Про визнання відсутнім права іпотеки за Позивачем, ТОВ «ФК «Г еліос»;

-Про скасування державної реєстрації іпотеки.

Отже, всі вимоги Відповідачів в справі №522/11201/20 стосуються саме предмету іпотеки.

Так, як Позивачем в свої позовній заяві було зазначено, що між Відповідачами та ТОВ «Трейдопімум» фактично відбувся перехід (передача) права власності шляхом укладання договору-купівлі продажу.

Крім цього, необхідно зауважити, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Схожі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/5425/18 та від 20.06.2019 у справі № 910/12694/18.

У судовому засіданні 20.06.2023 року представник відповідачів підтримав заявлене клопотання про зупинення провадження у справі.

Дослідивши матеріали справи, зміст клопотання про зупинення провадження у справі, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом Верховенства права та права на судовий захист, уникаючи принципу надмірного формалізму, та усуваючи підстави для використання правового пуризму суд вирішив, що подане Відповідачами клопотання про зупинення провадження у справі підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції України, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Суд безпосередньо застосовує Конституцію України, якщо зі змісту норм Конституції не випливає необхідності додаткової регламентації її положень законом або якщо закон, який був чинним до введення в дію Конституції чи прийнятий після цього, суперечить їй.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі Надточій проти України (далі - ЄСПЛ) та пункті 23 рішення ЄСПЛ Гурепка проти України № 2 наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Під час підготовчого засідання, учасники справи можуть подавати клопотання та заяви, відповідно до статті 177 ГПК України. Адже відповідно до частини 1 статті 177 ГПК України, серед інших завдань підготовчого провадження, важливим є визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, а також вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Згідно п. 10 ч. 2 ст. 182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи. У разі виникнення обставин, визначених п. 5 ч. 2 статті 227 ГПК України подати клопотання про зупинення провадження у справі можливо лише на етапі підготовчого провадження.

Наразі, розгляд поточної справи знаходиться у межах підготовчого провадження та у межах строків передбачених ГПК України.

У постанові ВСУ по справі №6-1957цс16 зазначено, що визначаючи наявність підстав за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26 грудня 2011 року № 18 (на момент розгляду клопотання не скасована та є чинною) та Постанови ВСУ від 01.02.2017 у справі №6-1957цс16: (а) Під неможливістю розгляду цієї справи розуміють неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин; (б) Під пов`язаною з даною справою іншою справою розуміють таку іншу справу, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення; (в) Іншим судом є будь-який орган, що входить до складу судової системи України, іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.

При розгляді поданого Відповідачем клопотання, суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 де зазначено, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, в яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

Так, порядок та умови зупинення провадження у справі врегульованого нормами статті 227 ГПК України в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі.

За змістом п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У разі застосування наведеної правової норми за вимогами ст. 234 ГПК України у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.

Під неможливістю розгляду справи необхідно розуміти відсутність у господарського суду можливості самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені у цьому процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з`ясовувати чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Крім цього, слід зауважити, що зупинення провадження у справі, на відміну від відкладення розгляду справи, здійснюється без зазначення строку, до усунення обставин (до вирішення іншої справи; до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі), які зумовили зупинення провадження, тому провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього.

Подібний правовий висновок викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі №904/3935/18 та від 29.04.2020 у справі №903/611/19, від 18.05.2020 року по справі № 905/1728/14-908/4808/14.

Неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які встановлюються іншим судом, у принципі не можуть бути встановлені господарським судом у даній справі з незалежних від нього (суду) законодавчо зумовлених причин.

При цьому наведена процесуальна норма (ст. 227 ГПК України) прямо встановлює, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 910/6674/19 та від 20 липня 2020 року по справі № 9190/11236/19,від 15.05.2019 у справі №904/3935/18, від 29.04.2020 у справі №903/611/19, від 18.05.2020 у справі № 905/1728/14-908/4808/14.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному конкретному випадку зобов`язаний з`ясовувати: 1) як саме справа, яка розглядається господарським судом, пов`язана зі справою, що розглядається іншим судом; 2) чим обумовлена неможливість розгляду справи.

Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у постановах від 10.09.2019 у справі № 922/1962/17 і від 17.12.2019 у справі № 917/131/19, від 15.05.2019 у справі № 904/3935/18 і від 17.12.2019 у справі № 917/131/19, від 23.01.2020 № 917/130/19.

Обґрунтовуючи позицію про зупинення провадження у справі, Відповідачі у клопотанні та у судовому засіданні, посилаєються, на те що не має об`єктивної можливості розглядати дану господарську справу до набрання законної сили судовим рішенням в іншій судовій справі №522/11201/20 за позовом громадян Сурженко В.В., Сурженко Л.І., ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Геліос» про визнання відсутнім права іпотеки, скасування державної реєстрації іпотеки.

Отже, до набрання законної сили судовим рішенням в іншій судовій справі №522/11201/20 про визнання відсутнім права іпотеки, скасування державної реєстрації іпотеки в судовому порядку є неможливим.

Суд не може приймати рішення, які неможливо виконати, а відповідно, не має об`єктивної можливості розглядати дану господарську справу до набрання законної сили судовим рішенням в іншій судовій справі №522/11201/20.

Зупинення провадження у господарській справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з`ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної господарської справи залежить прийняття рішення у цій господарській справі.

Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у постановах від 23 січня 2020 року у справі № 917/130/19, від 10 вересня 2019 у справі № 922/1962/17 та від 17 грудня 2019 у справі № 917/131/19.

Зупинення провадження у справі це тимчасове і повне припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому процесу і щодо яких невідомо, коли їх може бути усунено (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів КГС у справі № 910/15715/19).

Об`єктивна неможливість розгляду господарським судом цієї справи полягає у забороні діючим процесуальним законодавством повторно і одночасно розглядати різними судами один і той самий спір між тими з сторонами, з тим самим предметом та з тих самих підстав стосовно наявності (відсутності) права іпотеки.

Отже, рішення у справі №522/11201/20 із приводу наявності (відсутності) у позивача права іпотеки буде обов`язковим як для сторін, так і для господарського суду при вирішені справи про звернення стягнення на предмет іпотеки та на підставі ч. ч. 4 5 ст. 75 ГПК України буде мати обов`язкове преюдеційне значення для розгляду цієї справи як при вирішені питання щодо наявності (відсутності) у позивача самого права іпотеки, з метою реалізації якого він звернувся Із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, так і з приводу обставин, із якими закон пов`язує виникнення права іпотеки, порядок, строки і розмір його реалізації.

За таких обставин, правильне вирішення справи у даному господарському провадженні залежить від судового рішення у справі №522/11201/20 про наявність (відсутність) права іпотеки, а тому об`єктивно не може бути розглянуте до набрання законної сили судовим рішенням у справі №522/11201/20.

Суд враховує позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 21.03.2018 у справі № 760/14438/15-ц провадження № 14-38цс18, в якій зазначено, що у статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину і ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Подання Відповідачем по справі клопотання про зупинення провадження у справі суд не розцінює як зловживанням процесуальними правами і не розглядає їх у призмі недобросовісного використання, яке не можна кваліфікувати через критерій відсутності серйозного законного інтересу, тобто легітимного прагнення до отримання певних переваг, передбачених процесуальним законом (ст. 45, 91, 169, 170, 227 ГПК України).

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див. рішення Суду у справі Шульга проти України від 02 грудня 2010 року № 16652/04) і запобігання неналежній та такій, що затягує справу, поведінці сторін у цивільному процесі є завданням саме державних органів (див. рішення Суду у справі Мусієнко проти України від 10 січня 2011 року № 26976/06).

Неприпустимість зловживання процесуальними правами належить до основних засад (принципів) господарського судочинства (п. 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

За змістом ч. 5 п`ятої ст. 13 ГПК саме на суд покладається обов`язок щодо керування ходом судового процесу, сприяння учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, запобігання зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вжиття заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню господарського судочинства, зокрема подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Водночас, системно-логічне тлумачення цієї норми дозволяє дійти висновку про те, що зазначений перелік не є вичерпним, а прийняття рішення щодо наявності у діях учасників процесу ознак зловживання правами належить до повноважень суду та здійснюється ним з урахуванням конкретних обставин справи, оцінки дій учасників процесу та інших осіб тощо.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами.

Суд здійснює посилання на рішення Європейського суду з прав людини у справі Фрідлендер проти Франції та постанову Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 1 лютого 2017 року у справі № 6-2776цс16 де ним зазначено, що межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та такі критерії, як складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі.

На єдність права і справедливості неодноразово вказував і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 зазначено: із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права (Рішення КСУ від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004).

Окрім того, принцип справедливості поглинається напевно найбільшим за своєю питомою вагою принципом верховенства права, який також чітко зафіксований у новітніх кодексах. Лише додержання вимог справедливості під час здійснення судочинства дозволяє характеризувати його як правосуддя. Цю думку можна, зокрема, простежити і в рішенні Конституційного Суду України від 30 січня 2003 р. № 3-рп/2003: правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Суд наполягає на застосуванні принципу справедливості (ст. 2 ГПК України) замість закону (praeter legem) і всупереч закону (adversus legem). Адже трапляються випадки, коли несправедливі нормативно-правові акти з`являються внаслідок помилок законодавця. Інша ситуація може мати місце тоді, коли застосування нормативно-правового акту в конкретній ситуації у сукупності з іншими істотними обставинами справи стає настільки несумісним зі справедливістю, що унеможливлює його застосування в розумінні здорового глузду.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на Постанову Касаційного цивільного суду від 16 січня 2019 року по справі №521/17654/15-ц. Верховний Суд яскраво демонструє, що принцип справедливості кореспондує з принципом добросовісності.

Також, суд звертає увагу на Постанову Великої Палати Верховного Суду по справі №607/4316/17-ц від 25.03.2019. У вказаній Постанові суд застосував недискримінаційний підхід та принцип неупередженості (Рішення Конституційного Суду України в рішенні від 2 листопада 2004 р. № 15-рп/2004у), який також підлягає застосуванню судом у справі, що розглядається.

Обов`язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з`ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склалися.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини та частини четвертої статті 11 ГПК України чинної редакції суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі Хаджинастасіу проти Греції національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого, дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кузнецов та інші проти Російської Федерації зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України, Проніна проти України), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Так, зокрема, відповідно до п. 58 Рішення ЄСПЛ по справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) від 10 лютого 2010 року визначено, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року), більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (параграф 32 рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії).

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Роуз Торія проти Іспанії, параграфи 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії, параграф 32). Зазначені тези знаходять своє підтвердження і у Постанові Верховного суду від 28 березня 2017 року по справі №800/527/16.

У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов`язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд вважає, що обсяг вмотивування ухвали є достатнім для її прийняття.

Відповідно до ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом господарських спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Тобто, виходячи з цієї норми, в першу чергу, суд має справедливо, тобто з дотриманням принципу верховенства права, вирішити господарський спір.

Дійсно, одним із завдань судочинства є і своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Однак, Конвенція в першу також гарантує процесуальну справедливість розгляду справи, а вже потім дотримання розумного строку, що на практиці розуміється як змагальні провадження, у процесі яких у суді на рівних засадах заслуховуються аргументи сторін (Star Cate Epilekta Gevmata and Others v. Greece (Star Cate Epilekta Gevmata та ініш проти Греції) (dйc.)). Справедливість проваджень завжди оцінюється їх розглядом узагалом для того, щоб окрема помилка не порушувала справедливість усього провадження (Miroпubovs and Others v. Latvia (Миролюбов та інші проти Латвії), § 103).

Так, ідея справедливого судового розгляду включає основоположне право на змагальні провадження. Бажання зекономити час і прискорити провадження не обґрунтовує невиконання такого фундаментального принципу, як право на змагальні провадження (Niderцst-Huber v. Switzerland (Нідерьост-Хубер проти Швейцарії), § 30).

Складність справи стосується як фактичної, так і правової сторони (Katte Katte Klitsche de la Grange v. Italy (Катте Клітше де ла Грандж проти Італії), § 55; Papachelas v. Greece [GC] (Папахелас проти Греції) [ВП] § 39). Вона може стосуватись, наприклад, втручання декількох сторін у справу (H. v. the United Kingdom (Х. проти Сполученого Королівства), § 72), або різноманітних доказів, що мають бути досліджені (Humen v. Poland [GC] (Гумен проти Польщі) [ВП], § 63). Складність національних проваджень маже виправдати їх тривалість (Tierce v. San Marino (Тьєрс проти Сан-Марино), § 31).

Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов`язків упродовж відповідного терміну (Scordino v. Italy (Скордіно проти Італії) (no. 1) [ВП], § 183, і Sьrmeli v. Germany (Сюрмелі проти Німеччини) [ВП], § 129).

Відповідно до п. 5 ч. 1, ч. 2 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадках об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 5 частини першої статті 227 цього Кодексу - до набрання законної сили судовим рішенням, від якого залежить вирішення справи.

Суд задовільняє клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зупинення провадження у справі.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зупинити провадження по справі №916/2847/21 до набрання законної сили судовим рішенням справи №522/11201/20.

При цьому, суд зазчає, що зупинення провадження у даній справі є виправданим, так як зможе забезпечити ухвалення законного та справедливого рішення у справі, а також забезпечити захист прав як позивача, так і відповідачів, буде дотримано принцип правової визначеності та справедливості. Жодне своєчасне вирішення спору не може бути виправдане, якщо рішення у справі буде несправедливим, а отже, - буде ухвалене з порушенням принципу верховенства права.

Керуючись п.п. 7 ч.1 ст.228, ст.113, 114, 207, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

1.Клопотання відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про зупинення провадження по справі №916/2847/21 до набрання законної сили -судовим рішенням справи №522/11201/20.- задовольнити.

2.Зобов`язати сторін за результатами розгляду справи №522/11201/20 повідомити Господарський суд Одеської області.

3. Провадження у справі №916/2847/21 - зупинити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Південно західного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).

Повний текст ухвали буде складено 26 червня 2023 р.

Суддя С.Ф. Гут