Рішення

від 08.11.2021 по справі 925/873/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 року м. Черкаси справа № 925/873/21

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Г.М.Скиби, із секретарем судового засідання А.М.Буднік, розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси у приміщенні суду справу

за позовом Агрофірми "Хлібороб" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, Кіровоградська область, Голованівський р-н, с. Наливайка,

до фізичної особи-підприємця Кармаліти Валентини Анатоліївни, Черкаська область, Шполянський район, с. Антонівка

про стягнення 157136,63 грн заборгованості за договором,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: О.В.Трач - адвокат - за довіреністю;

від відповідача: участі не брав,

ВСТАНОВИВ:

Агрофірма "Хлібороб" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю звернулась в Господарський суд Черкаської області з позовом до фізичної особи-підприємця Кармаліти Валентини Анатоліївни про стягнення 157136,63 грн заборгованості за договором позики №б/н від 04.05.2020 та відшкодування судових витрат.

Короткий опис руху справи:

Ухвалами суду: від 07.07.2021 - відмовлено позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову; від 08.07.2021 - відкрито провадження у справі; підготовче засідання призначено на 03.08.2021;

від 03.08.2021 - відкладено підготовче засідання на 17.08.2021.

30.07.2021 за вх.суду №12238/21 позивачем на виконання ухвали суду від 08.07.2021 подано для приєднання до матеріалів справи Статут Агрофірми "Хлібороб" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, а також повідомлено про неможливість подання заперечення на відзив з огляду на його неотримання від відповідача (а.с.53-65).

Ухвалою суду від 17.08.2021 закрито підготовче засідання, судове засідання розгляду справи по суті призначено на 10.09.2021.

Для забезпечення прав відповідача бути поінформованим про час і місце проведення судового засідання, судом розміщено інформацію про його виклик на офіційній сторінці Господарського суду Черкаської області веб-порталу судової влади.

30.08.2021 за вх.№13912/21 до суду надійшла заява відповідача про надання можливості ознайомитись з матеріалами справи, а 01.09.2021 - представник відповідача за ордером адвокат Бабіч Т.Г. був ознайомлений з матеріалами справи. Вказані дії зафіксовано в заяві (а.с. 79).

10.09.2021 за вх.№14534/21 відповідачем подано до суду відзив на позов (а.с. 85) та клопотання від 08.09.2021 про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - фізичної особи-підприємця Мороза Володимира Олександровича (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Ухвалою суду від 10.09.2021 судове засідання без переходу до розгляду справи по суті відкладено на 08.11.2021 з огляду на неотримання позивачем відзиву на позов та необхідність підготовки і подання до суду мотивованого заперечення на нього.

30.09.2021 за вх.№15661/21 до суду надійшла відповідь позивача на відзив від 29.09.2021 №808.

У судовому засіданні:

представник позивача позовні вимоги підтримав і пояснив, що 04.05.2020 між Агрофірмою "Хлібороб" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, як позикодавцем, та фізичною особою-підприємцем Кармаліта Валентиною Анатоліївною, як позичальником, укладено договір позики, за умовами якого: позикодавець надає позичальнику безвідсоткову позику в сумі 5400,00 (п`ять тисяч чотириста доларів США 00 центів) доларів США, що в перерахунку курсу НБУ станом на 04.05.2020 складає 145580,00 (сто сорок п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят грн 00 коп) гривень для подальшого оформлення договорів оренди, емфітевзису землі (п.1.1.); позикодавець зобов`язується надати позичальнику безвідсоткову позику в сумі 5400,00 (п`ять тисяч чотириста доларів США 00 центів) доларів США, що в перерахунку курсу НБУ станом на 04.05.2020 складає 145580,00 (сто сорок п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят грн 00 коп) гривень не пізніше 30 травня 2020 року (п.2.1.); позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей до 30 грудня 2020 року (п.2.2.); погашає позику позичальник по закінченню договору шляхом внесення грошей у касу позикодавця однією сумою (п.2.3.); дія цього договору припиняється після повного погашення позики позичальником (п.3.2.); у випадках, не передбачених цим договором, сторони керуються Цивільним кодексом України та іншими чинними законодавчими і нормативними актами України (п.3.6);

що позивачем зобов`язання за договором позики виконано в повному обсязі, що підтверджується видатковими касовими ордерами від 08.05.2020 на суму 10000 грн, від 12.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 13.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 14.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 15.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 18.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 19.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 20.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 21.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 22.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 25.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 26.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 27.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 28.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 29.05.2020 на суму 5580,00 грн, разом з тим, відповідачем взятих на себе зобов`язань з погашення позики не виконано, заборгованості станом на день звернення позивача до суду із позовною заявою становить 145580,00 грн;

що за прострочення грошових зобов`язань позивачем відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу 155063,55 грн інфляційних втрат та 2073,08 грн 3% річних.

Проти залучення третьої особи заперечив, оскільки спірний договір є двостороннім і ФОП Мороз В.О. до даного договору не має стосунку.

Відповідач у відзиві на позов від 08.09.2021 та його представник у судових засіданнях проти задоволення вимог заперечив і пояснив, що:

правовідносини, що склались між сторонами, насправді не мали характеру позики, натомість вони мали характер правовідносин з надання послуг;

що договір позики від 04.05.2020 є удаваним правочином, вчиненим з метою оформлення авансу в розмірі 145800,00 грн за послуги оформлення договорів оренди землі, а насправді між Агрофірмою "Хлібороб" у формі ТОВ, фізичними особами-підприємцями Кармалітою А.А. та Мороз В.О. вчинено інший правочин - договір від 22.05.2020 №1 про надання послуг та виконання робіт, який станом на цей час є повністю виконаним, що підтверджується актом надання послуг від 17.07.2020 на суму 786676,64 грн; рахунком на оплату від 17.07.2020 №1 на суму 786676,64 грн; інформаціями Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 08.09.2021 щодо земельних ділянок кадастрові номери: 7125780400:04:001:0011, 7125780400:04:001:0037, 7125780400:04:001:0063, 7125780400:04:001:0065, 7125780400:04:001:0066, 7125780400:04:001:0067, 7125780400:04:001:0068, 7125780400:04:001:0083;

що відповідно до ч.1, 2 ст.235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили; якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. За вказаних обставин до спірних відносин мають бути застосовані правила щодо договорів про надання послуг, врегульовані ст.901 Цивільного кодексу України, а не ст.1046 цього кодексу, як стверджує позивач;

що з огляду на фактичне виконання умов договору про надання послуг та виконання робіт від 22.05.2020 №1, відсутність у фізичної особи-підприємця Кармаліти В.А. зобов`язань перед ТОВ Агрофірмою "Хлібороб", у задоволенні позову про стягнення заборгованості за договором позики від 04.05.2020 має бути відмовлено повністю.

В судове засідання 08.11.2021 відповідач не з`явився.

Інших доказів не подано.

Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

04.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Хлібороб", як позикодавцем, та фізичною особою-підприємцем Кармаліта Валентиною Анатоліївною, як позичальником, укладено договір позики (а.с. 4), за умовами якого: позикодавець надає позичальнику безвідсоткову позику в сумі 5400,00 (п`ять тисяч чотириста доларів США 00 центів) доларів США, що в перерахунку курсу НБУ станом на 04.05.2020 складає 145580,00 (сто сорок п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят грн 00 коп) гривень для подальшого оформлення договорів оренди, емфітевзису (п.1.1.); позикодавець зобов`язується надати позичальнику безвідсоткову позику в сумі 5400,00 (п`ять тисяч чотириста доларів США 00 центів) доларів США, що в перерахунку курсу НБУ станом на 04.05.2020 складає 145580,00 (сто сорок п`ять тисяч п`ятсот вісімдесят грн 00 коп) гривень не пізніше 30 травня 2020 року (п.2.1.); позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей до 30 грудня 2020 року (п.2.2.); погашає позику позичальник по закінченню договору шляхом внесення грошей у касу позикодавця однією сумою (п.2.3.); дія цього договору припиняється після повного погашення позики позичальником (п.3.2.); у випадках, не передбачених цим договором, сторони керуються Цивільним кодексом України та іншими чинними законодавчими і нормативними актами України (п.3.6).

Позивачем на виконання зобов`язань за договором позики від 04.05.2020 виконано в повному обсязі, що підтверджується видатковими касовими ордерами від 08.05.2020 на суму 10000 грн, від 12.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 13.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 14.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 15.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 18.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 19.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 20.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 21.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 22.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 25.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 26.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 27.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 28.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 29.05.2020 на суму 5580,00 грн в загальному розмірі 145580,00 грн (а.с.15-29).

Відповідач взятих на себе зобов`язань з погашення позики у строки, визначені п.2.2 договору (30 грудня 2020 року), не виконав, заборгованість станом на день звернення позивача до суду із позовною заявою становить 145580,00 грн (еквівалент 5400,00 доларів США станом на день укладення договору позики - 04.05.2020).

Обставини отримання грошових коштів за договором позики від 04.05.2020 відповідачем не заперечуються і підтверджуються наявними у справі матеріалами, зокрема, вищеназваними договором позики від 04.05.2020, видатковими касовими ордерами від 08.05.2020 на суму 10000 грн, від 12.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 13.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 14.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 15.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 18.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 19.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 20.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 21.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 22.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 25.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 26.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 27.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 28.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 29.05.2020 на суму 5580,00 грн.

Неповернення коштів позичальником стало причиною звернення кредитора (позивача) в суд за захистом порушеного права та примусового стягнення заборгованості.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 №14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 №6 Про судове рішення при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має ґрунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим - приписи частини 1 ст. 236 ГПК України.

Сторони за договором є суб`єктами господарювання на ринку України та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За приписами ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Статтею 14 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Суд погоджується з доводами учасників, що їх дії були направлені на настання певних юридичних наслідків, що охоплюється положеннями та приписами ст.ст. 4, 11 Цивільного кодексу України.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За своїм змістом представлений договір від 04.05.2020 є договором позики і відповідає вимогам ч.1 ст.1046 ЦК України, якою встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.1 ст. 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктами господарювання, в силу якого один суб`єкт зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, - є господарським зобов`язанням.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір позики від 04.05.2020 (а.с. 14) не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 ЦК України).

Строк повернення коштів позикодавцю є таким, що настав.

Так, невиконання відповідачем взятого на себе зобов`язання у строки, встановлені п.2.2. договору, є правовою підставою для стягнення заявленої суми основного боргу (145580,00 грн) у примусовому порядку.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" - індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Верховний Суд у своїй постанові від 14.02.2018 у справі №564/2199/15 висловив правову позицію, яку розділяє суд першої інстанції, що індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

З огляду на зазначене, оскільки предметом укладеного між сторонами договору позики від 04.05.2020 була іноземна валюта - 5400,00 доларів США, суд доходить висновку що з відповідача на користь позивача на підставі ст.625 ЦК України необхідно стягнути лише 3% річних, нарахованих на суму заборгованості (145580,00 грн), а у задоволенні вимог про стягнення інфляційних витрат відмовити за їх безпідставністю та необґрунтованістю.

Розрахунок 3% річних позивачем за вказаний ним період (з 31.12.2020 до 21.06.2021) на суму 2073,08 грн. здійснено вірно і відповідачем не оспорюється. Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу Еліт: Ліга Закон .

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що договір позики від 04.05.2020 є удаваним правочином, вчиненим сторонами для приховання іншого правочину - договору про надання послуг та виконання робіт від 22.05.2020 №1, який насправді укладено між позивачем та фізичною особою-підприємцем Морозом В.О., а тому спірні правовідносини відповідно до ч.2 ст.235 Цивільного кодексу України мають регулюватися правилами щодо правочину, який насправді вчинено, - договору про надання послуг, з огляду на таке.

Відповідно до Цивільного кодексу України:

п.1 ч.2 ст.11. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини;

ч.2 ст.13. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині;

ч.1, 2 ст.14. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї;

ч.1 ст.509. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку;

ч.1 ст.626. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків;

ч.1, 2 ст.235. Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили;

ч.1 ст.1046. За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

ч.1, 2 ст.1047. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей;

ч.1 ст.1049. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 25 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що за удаваним правочином (стаття 235 Цивільного кодексу України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним.

Специфіка удаваного правочину полягає в тому, що він, існуючи "в парі" з іншим правочином, який ним прикривається, є завжди таким, що не відповідає положенням ЦК України, тобто є удаваним. Другий же правочин (прихований) може бути як дійсним, так і не дійсним, залежно від того, наскільки він відповідає вимогам правочинів, що містяться в ст.203 Цивільного кодексу України.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.01.2020 року у справі № 925/1199/18.

Тобто, удаваний правочин вчинюється для прикриття іншого правочину, внаслідок чого в наявності два правочини - прихований і удаваний - такий, що прикриває перший правочин.

Удаваний правочин, на відміну від прихованого, сторонами не виконується. Відповідні права і обов`язки сторонами не реалізуються. Сторони правочину виконують тільки ті обов`язки та реалізують ті права, що випливають із прихованого правочину.

З учиненням удаваного правочину сторони навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце.

Удавані правочини - це правочини з дефектами волі такого правочину та мети.

Таким чином, для висновків суду про удаваність правочину, відповідачем має бути доведено, що укладений сторонами договір позики від 04.05.2021 дійсно направлений на приховування іншого правочину, який сторони фактично вчинили із третьою особою - фізичною особою-підприємцем Мороз В.О. - договору про надання послуг та виконання робіт від 22.05.2020 №1 Відповідач має зазначити який саме правочин сторонами вчинено, а також зазначити відповідне обґрунтування невідповідності вимогам законодавства фактично вчиненого сторонами правочину.

Отже, кінцевою метою відповідача у даному випадку є не тільки чи не стільки зазначення про удаваність укладеного правочину, скільки доведення перед судом справжнього волевиявлення сторін, мети вчинення фактичного правочину та невідповідності такого правочину вимогам законодавства.

Прихований правочин завжди підлягає оцінці з точки зору відповідності його загальним умовам чинності правочину і сам факт прикриття його іншим правочином не може бути підставою його недійсності. Закон не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі.

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), суд на підставі ст.235 Цивільного кодексу України має визнати, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 року у справі № 522/14890/16-ц, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 року у справі № 916/933/17.

Дослідивши та проаналізувавши умови договору позики від 04.05.2020, суд дійшов висновку, що відповідачем належним чином мету приховання удаваного правочину не доведено, а тому воля сторін із самого початку була спрямована на укладання між сторонами договору позики. У судовому засіданні встановлено, що у обох зі сторін був сформований мотив, а отже внутрішня воля, яка була спрямована на реалізацію певної мети укладання договору. Тобто, у сторін була потреба в укладенні певного правочину, за домовленістю сторін був обраний спосіб задоволення своїх потреб, а саме укладання між стонами договору позики. При цьому, при виникненні потреби в укладанні договору та в момент її реалізації, особи усвідомлювали відповідальність за вчинені дії, та настання певних правових наслідків.

Щодо заявленого відповідачем клопотання від 08.09.2021 про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача фізичної особи-підприємця Мороза Володимира Олександровича (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) - суд відмовляє у його задоволенні, оскільки фізична особа-підприємець Мороз В.О. не є учасником спірних правовідносин (не є стороною договору позики від 04.05.2020 чи зацікавленою особою), а ухвалене за результатами розгляду позовної заяви рішення не вплине на його права або обов`язки щодо однієї із сторін.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

З огляду на встановлені судом обставини та враховуючи, що позивачем доведено і належними доказами підтверджено факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання за договором позики від 04.05.2020 та підстави для стягнення трьох процентів річних від простроченої суми, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, у зв`язку з чим позов підлягає до часткового задоволення.

З відповідача на користь позивача підлягає стягненню:

145800,00 грн - основного боргу за договором позики від 04.05.2020;

2073,08 грн - 3% річних.

В решті вимог слід відмовити.

Суд при прийнятті рішення враховує правові позиції та практику Європейського суду з прав людини як джерело права, згоду на застосування якого надано Верховною Радою України (п. 4 ст. 11 ГПК України):

- принцип правової певності та юридичної визначеності, в тому числі недопустимість ревізування рішень судів, які набрали законної сили - з підстав бажання зацікавленої особи в переоцінці доказів (рішення Агрокомплекс проти України №23465/03 від 08.03.2012);

- принцип загальної оцінки судом відносин сторін та відсутності обов`язку суду давати оцінку кожній вимозі сторін (рішення Серявін проти України №4909/04 від 10.02.2010, рішення Трофімчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010);

- принцип повноти та межі обґрунтування рішення судом в залежності від характеру рішення (рішення Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія А, №303-А, п. 29);

- принцип поваги до права на володіння своїм майном (рішення Желтяков проти України №4994/04 від 09.09.2011).

Згідно із п. ч.4 ст.129 Господарського кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 2218,11 грн.

Відповідач заявив про понесені витрати на правничу допомогу. Розрахунок та докази оплати останній має надати додатково, тому суд не розглядає питання про їх розподіл.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1.У задоволенні клопотання відповідача від 08.09.2021 про залучення до участі у справі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізичної особи-підприємця Мороза Володимира Олександровича (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) - відмовити.

2. Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Кармаліти Валентини Анатоліївни (20653, Черкаська область, Шполянський район, с.Антонівка, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 )

на користь Агрофірми "Хлібороб" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (26512, Кіровоградська область, Голованівський район, с.Наливайка, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 30702633)

145800,00 грн основного боргу, 2073,08 грн - 3% річних, 2218,11 грн судового збору, а всього 150091,19 грн (сто п`ятдесят тисяч дев`яносто одна гривня 19 коп).

3. В решті вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення.

Повне рішення складено 11.11.2021

Суддя Г.М.Скиба