Постанова

від 01.05.2022 по справі 925/873/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" травня 2022 р. Справа№ 925/873/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Тищенко А.І.

Куксова В.В.

Розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги фізичної особи-підприємця Кармаліти Валентини Анатоліївни

на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2021, повний текст якого складено 11.11.2021

у справі №925/873/21 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом Агрофірми "Хлібороб" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

до фізичної особи-підприємця Кармаліти Валентини Анатоліївни

про стягнення 157 136,63 грн заборгованості за договором.

В С Т А Н О В И В :

У липні 2021 року Агрофірма "Хлібороб" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - АФ "Хлібороб" у формі ТОВ, позивач) звернулась в Господарський суд Черкаської області з позовом до фізичної особи-підприємця Кармаліти Валентини Анатоліївни (далі - ФОП Кармаліта В. А., відповідач) про стягнення 157 136,63 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов, що випливають з договору позики № б/н від 04.05.2020, а саме: невиконанням зобов`язання з боку відповідача щодо повернення коштів за позикою в сумі 145 580,00 грн (еквівалент 5 400,00 доларів США станом на день укладення договору позики - 04.05.2020), а також у зв`язку із простроченням виконання зобов`язання - стягненням сум 3 % річних та інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 08.11.2021 у справі № 925/873/21 позов задоволено частково.

Стягнуто з ФОП Кармаліти В. А. на користь АФ "Хлібороб" у формі ТОВ 145 800,00 грн основного боргу, 2 073,08 грн - 3% річних, 2 218,11 грн судового збору.

В решті вимог відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову, беручи до уваги відсутність доказів, що підтверджують повернення позики, а також правову позицію щодо відмови у задоволенні стягнення інфляційних втрат у разі позики у іноземній валюті.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ФОП Кармаліта В. А. звернулася з апеляційною скаргою, у якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2021 у справі №925/873/21, у позові відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник покликається на те, що рішення суду прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Зокрема скаржник стверджує, що суд першої інстанції не врахував:

- що позика у вигляді грошей може бути повернена виключно на банківський рахунок позичальника;

- невідповідність договору позики від 04.05.2020 вимогам чинного законодавства (ст. 1046, частина третя ст. 1049 ЦК України) унеможливлює задоволення позову із заявлених позивачем підстав та свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2021, справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М. Л. - головуючий суддя; судді: Куксов В. В., Тищенко А. І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2021 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Кармаліти Валентини Анатоліївни на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2021 у справі №925/873/21 залишено без руху; повідомлено фізичну особу-підприємця Кармаліту Валентину Анатоліївну про право на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом подання до суду апеляційної інстанції заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження; витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/873/21.

29.12.2021 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

12.01.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 відмовлено фізичній особі-підприємцю Кармаліті Валентині Анатоліївні у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення у справі №925/873/21; продовжено фізичній особі-підприємцю Кармаліті Валентині Анатоліївні строк на усунення встановлених ухвалою суду від 20.12.2021 при поданні апеляційної скарги недоліків на 10 днів з дня вручення цієї ухвали; повідомлено фізичну особу-підприємця Кармаліту Валентину Анатоліївну про право на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, шляхом подання до суду апеляційної інстанції заяви з наведенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, а також з обґрунтуванням таких підстав та наданням доказів на їх підтвердження.

07.02.2022 від скаржника до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2022 поновлено пропущений процесуальний строк та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Кармаліта В. А. на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.12.2021 у справі № 925/873/21; зупинено дію рішення суду; розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

06.04.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому останній вказав, що кошти за позикою відповідач не повернув, що є належною правовою підставою для стягнення коштів у судовому порядку.

З урахуванням частини першої ст. 270 ГПК України та частини першої ст. 269 ГПК України апеляційний розгляд здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі «Апеляційне провадження». При цьому, до апеляційного розгляду застосовуються положення загального позовного провадження з питань, не врегульованих у Главах «Апеляційне провадження» і «Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження».

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване судове рішення не підлягає скасуванню чи зміні, з таких підстав.

Згідно з матеріалами справи, 04.05.2020 АФ "Хлібороб" у формі ТОВ (позикодавець) та ФОП Кармаліта В. А. (позичальник) уклали договір позики (далі - Договір позики).

Відповідно до п. 1.1. Договору позики позикодавець надає позичальнику безвідсоткову позику в сумі 5 400 (п`ять тисяч чотириста) доларів США 00 центів, що в перерахунку курсу НБУ станом на 04.05.2020 складає 145 580,00 грн для подальшого оформлення договорів оренди, емфітевзису.

Згідно з п. 2. 1. Договору позики позикодавець зобов`язується надати позичальнику безвідсоткову позику в сумі 5 400 доларів США 00 центів, що в перерахунку курсу НБУ станом на 04.05.2020 становить 145 580,00 грн не пізніше 30 травня 2020 року.

Пунктом 2.2. Договору позики визначено, що позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей до 30 грудня 2020 року.

Відповідно до пп. 2.3., 3.2. Договору позики позичальник погашає позику по закінченню договору шляхом внесення грошей у касу позикодавця однією сумою; дія цього договору припиняється після повного погашення позики позичальником.

Згідно з п. 3.6. Договору позики у випадках, не передбачених цим договором, сторони керуються Цивільним кодексом України та іншими чинними законодавчими і нормативними актами України.

Суд установив, що АФ "Хлібороб" у формі ТОВ виконало власні обов`язки щодо надання позики за Договором позики в повному обсязі.

Таке виконання підтверджується доданими до матеріалів справи видатковими касовими ордерами від 08.05.2020 на суму 10000 грн, від 12.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 13.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 14.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 15.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 18.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 19.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 20.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 21.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 22.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 25.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 26.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 27.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 28.05.2020 на суму 10000,00 грн, від 29.05.2020 на суму 5580,00 грн в загальному розмірі 145580,00 грн.

Натомість ФОП Кармаліта В. А. позику у строки, визначені п. 2.2 Договору позики (30 грудня 2020 року), не повернула, що спонукало позивача за захистом власних прав звернутися до суду.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарськізобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов`язань передбачено господарські договори.

Відповідно до частини другої ст. 11 Цивільного кодексуУкраїни підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Суд установив, що спірні правовідносини виникли на підставі договору позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд установив, що сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов Договору позики. Договір позики не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку.

Згідно з положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд установив, що ФОП Кармаліта В. А. зобов`язана була повернути позику у строки, визначені п. 2.2 Договору позики - 30 грудня 2020 року.

Натомість у вказаний термін позичальник позику не повернув, доказів на підтвердження погашення позики суду не надав.

За наведених підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що невиконання ФОП Кармаліта В. А. узятих зобов`язань у строки, встановлених у п.2.2. Договору позики, є правовою підставою для стягнення заявленої суми основного боргу в розмірі 145 580,00 грн.

Окрім того, позивач заявив до стягнення суму 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до частини другої ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Предметом Договору позики є грошові кошти в іноземній валюті - долари США.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" - індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.02.2018 у справі № 564/2199/15, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.

За наведених підстав, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо відмови у позові в частині стягнення інфляційних втрат через прострочення виконання зобов`язання.

Натомість що стосується стягнення 3 % річних, то суд апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок, вважає, що стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних за період з 31.12.2020 до 21.06.2021 в сумі 2 073,08 грн є правомірним.

Стосовно арґументів відповідача щодо удаваності правочину, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеного у постанові від 13.04.2022 у справі № 366/599/19, перекваліфікація відповідного договору може мати місце, зокрема, при: а) недійсності договору (зокрема, удаваності договору); б) тлумаченні змісту договору.

Перекваліфікація договору можлива тільки в тих випадках, коли вона відбувається в межах спору, що стосується такого договору. Саме такий висновок зумовлений тим, що по своїй суті перекваліфікація направлена на з`ясування справжньої волі сторін договору, який перекваліфіковується в інший. А це, відповідно, можливо зробити тільки в рамках спору щодо такого договору.

Колегія суддів, проаналізувавши умови Договору позики погоджується з висновком суду першої інстанції, що ФОП Кармаліта В. А. не доведено мету приховання удаваного правочину, воля сторін є такою, що була спрямована саме на укладання Договору позики.

Що стосується доводів відповідача, що позика у вигляді грошей може бути повернена виключно на банківський рахунок позичальника; невідповідність договору позики від 04.05.2020 вимогам чинного законодавства (ст. 1046, частина третя ст. 1049 ЦК України) унеможливлює задоволення позову із заявлених позивачем підстав та свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до частини третьої ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Натомість згідно з п. 2.3. Договору позики позика повертається шляхом внесення грошей у касу позикодавця.

На переконання відповідача зазначена умова Договору позики суперечить припису закону.

Однак, суд апеляційної інстанції вважає такі доводи помилковими, оскільки готівка, що внесена в касу, згідно з Положенням про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженим постановою Правління НБУ від 29.12.2017 р. № 148, належить до оприбуткування, що передбачає подальше зарахування такої готівки на банківський рахунок.

Порушень судом першої інстанції норм процесуального права в розумінні частини третьої ст. 277 ГПК України, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, а також неправильного застосування норм матеріального права колегією суддів під час перегляду справи не встановлено.

Крім того, аналізуючи повноту дослідження судом першої інстанції обставин справи та обґрунтування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції дотримано обов`язок щодо надання оцінки аргументам учасників справи, що відносяться до предмету спору, та не вбачає порушення останнім норм процесуального права, в частині надання оцінки доводам учасників справи. До того ж, у оскаржуваному судовому рішенні належним чином зазначені підстави, на яких останнє ґрунтується, що відповідає усталеній практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя.

Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 269, 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають приписам законодавства та фактичним обставинам справи, а рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2021 у справі № 925/873/21 без змін.

Судові витрати (судовий збір) на підставі ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

На підставі викладеного та керуючись ст. 8, 129, 252, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, - П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Кармаліти Валентини Анатоліївни на рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2021 у справі № 925/873/21 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Черкаської області від 08.11.2021 у справі № 925/873/21 залишити без змін.

3.Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на скаржника.

4.Матеріали справи №925/873/21 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді А.І. Тищенко

В.В. Куксов