Рішення

від 12.11.2021 по справі 372/2584/21

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/2584/21

Провадження № 2-1474/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

заочне

12 листопада 2021 року Обухівський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Висоцької Г.В.

при секретарі Куник О.В.,

розглянувши у приміщенні Обухівського районного суду Київської області у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, до Обухівської міської ради Київської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державна підприємство Київське лісове господарство , про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом визнання недійсним рішення, державної реєстрації права власності та повернення земельних ділянок,-

В С Т А Н О В И В:

Керівник Обухівської окружної прокуратури звернувся до суду із позовом про усунення перешкод у користуванні майном, шляхом визнання недійсним рішення, державної реєстрації права власності та повернення земельних ділянок до ОСОБА_1 . В обґрунтування своїх вимог вказав, що під час опрацювання інформації органів державної влади, були виявлені порушення вимог земельного та лісового законодавства під час виділення земельних ділянок на території Обухівської міської ради Київської області. Так, рішенням 46 сесії 6 скликання Обухівської міської ради Київської області № 635 від 26.12.2013 Про розгляд питань по регулюванню земельних відносин надано дозвіл громадянам, у тому числі ОСОБА_1 на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність громадян за рахунок земель комунальної власності Обухівської міської ради. У подальшому затверджено проект землеустрою, розроблений товариством з обмеженою відповідальністю Земельний проект , щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,15 га з них 0,1 га з кадастровим номером 3223110100:01:103:0127 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,05 га з кадастровим номером 3223110100:01:103:0128 для ведення особистого селянського господарства. Установлено, що вищевказане рішення Обухівської міської ради Київської області прийнято поза межами компетенції, у зв`язку з чим набуття права власності на вищевказані земельні ділянки відбулось із порушенням вимог земельного та лісового законодавства.

Ухвалою судді Обухівського районного суду Київської області від 28.07.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 30.09.2021 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

Прокурор Обухівської окружної прокуратури Київської області Курінний С.О. подав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суд не повідомила, повідомлялась шляхом оголошення про виклик особи на сайті суду.

Також в матеріал справи міститься заява про ознайомлення з матеріалами справи представника відповідачки ОСОБА_1 , - ОСОБА_2 , що дає підстави вважати, що відповідачці відомо про позов та дату розгляду справи.

Представниця Київської обласної державної адміністрації подала до суду пояснення, в яких зазначила, що у повному обсязі підтримує позовні вимоги та вважає їх аргументованими і такими, щ підлягають задоволенню.

Представник Обухівської міської ради Київської області в судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив, відзиву не направив.

Представник третьої особи ДП Київське лісове господарство в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, клопотань, заяв, пояснень до суду не направив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Положеннями ст. 280 ЦПК України передбачається, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Суд визнав можливим провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, враховуючи те, що відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд, дослідивши надані сторонами докази у їх сукупності, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Так, рішенням 46 сесії 6 скликання Обухівської міської ради Київської області № 635 від 26.12.2013 Про розгляд питань по регулюванню земельних відносин надано дозвіл громадянам, у тому числі ОСОБА_3 на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність громадян за рахунок земель комунальної власності Обухівської міської ради.

В подальшому, рішенням 57 сесії 6 скликання Обухівської міської ради Київської області № 765 від 30.10.2014 Про розгляд питань по регулюванню земельних відносин затверджено проект землеустрою, розроблений товариством з обмеженою відповідальністю Земельний проект , щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 0,15 га з них 0,1 га з кадастровим номером 3223110100:01:103:0127 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,05 га з кадастровим номером 3223110100:01:103:0128 для ведення особистого селянського господарства.

Установлено, що вищевказане рішення Обухівської міської ради Київської області прийнято поза межами компетенції, у зв`язку з чим набуття права власності на вищевказані земельні ділянки відбулось із порушенням вимог земельного та лісового законодавства.

В силу положень ст. ст. 19, 55, 57, 84 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України спірні земельні ділянки відносилися до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувалися для ведення лісового господарства в порядку, визначеному Лісовим кодексом України.

Так, статтею 55 ЗК України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Відповідно до ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації відповідно до закону.

До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст. 56 ЗК України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для заліснення.

Інших випадків, які б передбачали надання у приватну власність земель лісогосподарського призначення, законодавство не містить.

Згідно ст. 57 ЗК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Статтею 7 Лісового кодексу України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

За статтями 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

У матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11.12.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII Прикінцеві положення Лісового кодексу України.

Верховним Судом у постановах № 707/2192/15-ц від 30.01.2018,

№ 488/5476/14-ц від 21.02.2018 та Верховним Судом України у постановах від 24.12.2014 у справі № 6-212цс14, від 30.09.2015 у справі № 6-196цс15, від 21.01.2015 у справі № 6-224цс14 неодноразово вказувалося, що згідно п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України копія планшета лісовпорядкування є документом, який підтверджує право постійного користування державного лісогосподарського підприємства спірною земельною ділянкою та те, що остання належить до земель лісогосподарського призначення.

Так, за інформацією ДП Київське лісове господарство від 21.01.2019 № 02-02/47 земельні ділянки з кадастровими номерами 3223110100:01:103:0127 та 3223110100:01:103:0128 розташовані в кварталі 21 Обухівського лісництва ДП Київське лісове господарство .

Доказами розташування земельних ділянок на землях лісового фонду є копія планшету лісовпорядкування 2003 року кварталу 21 Обухівського лісництва; копія планів лісонасаджень з схемною розташування лісових масивів лісовпорядкування 2003 року; копія таксаційного опису кварталу 21 з проекту організації та розвитку лісового господарства Обухівського лісництва лісовпорядкування 2003 року; копія протоколу другої лісовпорядної наради від 14.04.2005 та копія геодезичних даних, що надані ДП Київське лісове господарство .

Крім того, розташування земельних ділянок на землях лісового фонду також підтверджується листом ВО Укрдержліспроект № 60 від 14.02.2019 та наданим ними фрагментом з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами кварталу 21 і меж його таксаційних виділів Обухівського лісництва, відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2003 року та межами земельних ділянок.

Отже, право користування ДП Київське лісове господарство землями лісогосподарського призначення площею 0,15 га відповідно до

п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 2003 року.

Таким чином, рішення Обухівської міської ради Київської області від 30.10.2014 за №765 про передачу у власність земельних ділянок лісогосподарського призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд та ведення особистого селянського господарства прийняте всупереч вимогам п. ґ) ч. 4 ст. 84, ч. 2 ст. 56 Земельного кодексу України.

Також, ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Так, згідно листа ДП Київське лісове господарство від 21.01.2019 № 02-02/47 погодження на вилучення земельних ділянок з кадастровими номерами 3223110100:01:103:0127 та 3223110100:01:103:0128 не надавалось.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЗК України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом

Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (ч. 2 ст. 149 ЗК України).

Згідно зі ст. ст. 18, 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, які мають особливий правовий режим.

Однак, оскаржуваними рішеннями міської ради порушено порядок зміни цільового призначення земель, оскільки така зміна проведена не уповноваженим відповідно до вимог Земельного кодексу України органом та за відсутності згоди органу лісового господарства.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт б частини першої статті 164 ЗК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Стаття 57 Лісового кодексу України визначає вимоги щодо порядку та умов зміни цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства.

Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями. У разі прийняття рішення щодо зміни цільового призначення земельних лісових ділянок обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами.

При цьому, згідно листа Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства № 04-48/113 від 18.01.2019 управління не надавало погодження на зміну цільового призначення земельних ділянок з кадастровими номерами 3223110100:01:103:0127, 3223110100:01:103:0128.

Таким чином, рішення Обухівської міської ради Київської області від 30.10.2014 за №765 прийняте всупереч вимогам ч. 7 ст. 20, ч. 5 ст. 116,

ч. 2 ст. 149 Земельного кодексу України, ч. 3 ст. 57 Лісового кодексу України, за відсутності підтвердження вилучення земельних ділянок із постійного користування державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства, погодження зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення з органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель відповідно до ст. 21 ЗК України є підставою для визнання недійсними рішень органів влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам, визнання недійсними угод щодо земельних ділянок, відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Аналогічна правова позиція щодо протиправності рішень органів місцевого самоврядування про відведення у приватну власність земельних ділянок без попереднього прийняття рішення щодо зміни їх цільового призначення та затвердження проекту викладена в постанові Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №761/1554/13-ц.

Ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути в тому числі визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльність органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси

Ст. 393 ЦК України визначено, що правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Згідно зі ст. 155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 ЗУ Про місцеве самоврядування в Україні акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними у судовому порядку.

Таким чином, рішення Обухівської міської ради Київської області від 30.10.2014 за №765, що прийняте всупереч ст. ст. 20, 56, 84, 116, 122, 142, 149 Земельного кодексу України, на підставі ст. ст. 21, 152, 155 Земельного кодексу України, ст. ст. 16, 21, 393 Цивільного кодексу України, ст. 59 Закону України Про місцеве самоврядування в України підлягає визнанню недійсним.

Оскільки зазначене рішення суперечить вимогам закону, тому отримані у приватну власність земельні ділянки підлягають поверненню належному власнику.

Положення ст. 152 ЗК України визначають, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до вимог ст. 373 ЦК України, право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону.

Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (ст. 396 Цивільного кодексу України).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України).

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц висловила правовий висновок про те, що заволодіння громадянами та юридичними особами землями з обмеженим оборотом всупереч вимогам Земельного кодексу України (перехід до них права володіння цими землями) є неможливим. Розташування земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця, крім випадків, передбачених у статті 59 цього Кодексу.

Аналогічні висновки висвітлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 22.05.2018 року у справі № 469/1203/15-ц, у пункті 70 постанови від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, у пункті 49 постанови від 07.04.2020 у справі №372/1684/14-ц.

Вказані твердження можливо використовувати також до земель лісового фонду, оскільки останні аналогічно перебувають під особливою охороною держави, мають обмежений режим господарювання та не можуть передаватись у приватну власність, в силу положень ст. 84 Земельного кодексу України.

Таким чином, зайняття земельної ділянки лісового фонду з порушенням Земельного кодексу України та Лісового кодексу України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

Згідно п. 33 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 №5 Про судову практику в справах про захист власності та інших речових прав застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов`язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Законний володілець земельної ділянки лісового фонду може вимагати усунення порушення його права користування на цю ділянку, зокрема, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини, та вимагаючи повернути таку ділянку.

Цивільний оборот лісових земельних ділянок, є і був обмежений законодавчо з огляду зокрема на приписи статті 56, підпункту ґ частини четвертої статті 84 ЗК України. Вказане стосується і земельних ділянок, які знаходяться у користуванні спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств.

У даному випадку, вірним способом захисту порушеного права є пред`явлення до суду негаторного позову в порядку, визначеному ст. 391 Цивільного кодексу України до фізичних осіб з метою усунення перешкод, які ці фізичні особи створюють у користуванні та розпорядженні землями лісового фонду.

Окрім цього, метою негаторного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, яким він позбавлений можливості користуватись і розпоряджатись внаслідок державної реєстрації права власності за фізичними особами на спірні земельні ділянки.

Так, у випадку позбавлення права користування та розпоряджання своїм майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.

Принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю викладений у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, а також у постановах від 14.11.2018 у справі №183/1617/16 та від 28.11.2018 у справі №504/2864/13-ц.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Щодо участі прокурора у справі слід зазначити, що захист порушених інтересів держави покладено на органи прокуратури ст. 131-1 Конституції України, Законом України Про прокуратуру , ст. 56 Цивільного процесуального кодексу України, у зв`язку з чим перший заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області звертається до суду із даним позовом в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації.

Статтею 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 3223110100:01:103:0127, 3223110100:01:103:0128 розташовані в межах

м. Обухів Київської області.

Згідно постанови Верховної Ради України від 10.07.2010 № 2488-VI

м. Обухів віднесено до категорії міст обласного значення.

Отже, розпорядження земельними ділянками державної власності лісового фонду для лісогосподарських потреб в межах міста обласного значення покладено на Київську обласну державну адміністрацію, у відповідності до вимог ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України.

В даному випадку прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави через порушення інтересів держави, що виражається в порушенні норм законодавства (діючого на час виникнення спірних правовідносин) під час відведення земель лісогосподарського призначення, а також через нездійснення повноважень контролю з боку Київської обласної державної адміністрації, як компетентного органу державної влади.

З наведеного також вбачається, що вилучення з порушенням земельного законодавства земель лісового фонду, зміна їх цільового призначення та передача у власність, порушує права та інтереси держави в особі Київської обласної державної адміністрації.

Проте, позивач як уповноважені суб`єкти владних повноважень, за наявності факту порушення інтересів держави, тривалий час не звертались до суду за їх захистом.

Так, листом № 255 від 09.03.2021 Київська обласна державна адміністрація повідомила прокуратуру про те, що ними не вживаються заходи цивільно-правового характеру, у зв`язку з відсутністю повноважень щодо самостійного виявлення порушень та вжиття заходів представницького характеру.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Зважаючи на те, що позивач має володіти інформацією про стан збереження земель лісового фонду в межах компетенції, та бути обізнаним, що земельні ділянки 21 кварталу Обухівського лісництва відведені у приватну власність, водночас до суду за захистом своїх прав позивач не звернувся, зазначене надає прокурору відповідно до ст. 23 Закону України Про прокуратуру підстави для представництва в суді інтересів держави.

Аналогічної позиції дотримано Верховним Судом у постановах від 30.05.2018 у справі № 368/1158/16-ц, від 16.05.2018 у справі № 157/938/14-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15ц, від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14ц.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Витребування спірних земельних ділянок із володіння відповідачів відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми ст. 388 Цивільного кодексу України в зв`язку з порушенням органом державної влади вимог Лісового кодексу України та Земельного кодексу України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

За правилами статей 83, 84 Земельного кодексу України до земель державної та комунальної власності, які не можуть передаватися в приватну власність, віднесено землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом. Відповідно до частини другої статті 56 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств. Таке саме правило встановлене статтею 12 Лісового кодексу України.

Таким чином, законно набути права приватної власності на спірні земельні ділянки, які накладаються на землі лісогосподарського призначення із земель державної чи комунальної власності не могла жодна юридична чи фізична особа, в тому числі й відповідачі по справі. Натомість останні набули таке право власності у спосіб, який за формальними ознаками має вигляд законного: юридичне оформлення права власності відповідача на землю стало можливим у результаті прийняття органом виконавчої влади розпорядження.

З огляду на викладене, звернення прокурора до суду в даних спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значущого питання про повернення державі незаконно наданих у власність земельних ділянок лісового фонду, які на даний час вільні від забудови об`єктами нерухомості, і таким чином, не порушується баланс державних (суспільних) і приватних інтересів та відсутній факт надмірного втручання держави у спірні правовідносини.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір в розмірі 6810 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача рівними частинами.

Керуючись ст.ст.3, 12, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Керівника Обухівської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації - задовольнити.

Усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками загальною площею 0,15 га, шляхом визнання недійсним рішення 57 сесії 6 скликання Обухівської міської ради Київської області від 30.10.2014 № 765 Про розгляд питань по регулюванню земельних відносин .

Усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення загальною площею 0,15 га, що розташовані в м. Обухів Київської області, шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: № 17574596 від 28.11.2014 2021 з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 3223110100:01:103:0127; № 17567922від 28.11.2014 2021 з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,05 га з кадастровим номером 3223110100:01:103:0128.

Усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права власності на земельними ділянками лісового фонду з кадастровими номерами 3223110100:01:103:0127 площею 0,1 га та 3223110100:01:103:0128 площею 0,05 га, шляхом їх повернення на користь Київської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 00022533) з незаконного володіння ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Стягнути із ОСОБА_1 та Обухівської міської ради Київської області на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2) судовий збір у розмірі 3405 грн. з кожного за наступними реквізитами: отримувач - Київська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ - 02909996; банк отримувача - Держказначейська служба України м. Київ; МФО - 820172; рахунок отримувача - UA028201720343190001000015641.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Г.В.Висоцька