Постанова

від 02.11.2021 по справі 761/40281/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

2 листопада 2021 року місто Київ

справа № 761/40281/20

апеляційне провадження № 22-ц/824/12308/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Головачова Я.В.,

суддів: Вербової І.М., Поліщук Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Мазур О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київського державного фахового хореографічного коледжу на рішення Шевченківського районного суду міста Києва у складі судді Саадулаєва А.І. від 15 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Київського державного фахового хореографічного коледжу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Київського державного хореографічного училища, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 ,про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Позов обґрунтований тим, що з 4 жовтня 2008 року ОСОБА_1 працювала на посаді помічника вихователя в Київському державному хореографічному училищі.

Наказом виконуючої обов`язки директора Київського державного хореографічного училища, який в подальшому перейменовано на Київський державний фаховий хореографічний коледж, ОСОБА_2 № 85-к від 11 листопада 2020 року позивача було звільнено з займаної посади на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, а саме за прогул без поважних причин у період з 4 листопада по 7 листопада 2020 року.

Позивач вважала наказ про звільнення незаконним, оскільки 4 та 6 листопада 2020 року вона хворіла, що підтверджується відповідною довідкою і відповідачу було про це відомо, а 5 та 7 листопада 2020 року у неї були вихідні дні.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати наказ про звільнення недійсним, незаконним та поновити її на посаді помічника вихователя у Київському державному фаховому хореографічному училищі; стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 11 листопада 2020 року до дня поновлення на роботі.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним наказ № 86-к про звільнення ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді помічника вихователя Київського державного хореографічного училища з 15 червня 2021 року. Стягнуто з Київського державного хореографічного училища на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 листопада 2020 року по 15 червня 2021 року у розмірі 32 666 грн. 34 коп. В частині визнання наказу про звільнення недійсним відмовлено. Стягнуто з Київського державного хореографічного училища на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.

Рішення суду мотивовано тим, що звільнення позивача на підставі пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України відбулося з порушенням трудового законодавства, оскільки ОСОБА_1 не допускала прогулу без поважних причин, а відсутність на роботі 4 та 6 листопада 2020 року була викликана поважними причинами, що підтверджується випискою з медичної картки амбулаторного хворого, при цьому хвороба працівника може підтверджуватися не тільки листком непрацездатності. 5 та 7 листопада 2020 року у позивача були вихідні дні, що узгоджується з тимчасовим графіком роботи помічників вихователів, а тому прогул в ці дні позивач також не вчиняла. Оскільки відповідачем було незаконно звільнено ОСОБА_1 , то на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу. При цьому суд не наділений повноваженням визнати недійсним наказ про звільнення, а тому така вимога задоволенню не підлягає.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 15 червня 2021 року у тексті рішення виправлено описку в номері наказу про звільнення ОСОБА_1 - зазначено наказ № 85-К; та виправлено описку в даті поновлення ОСОБА_1 на роботі - з 12 листопада 2020 року.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи

У поданій апеляційній скарзі Київський державний фаховий хореографічний коледж, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволення позову.

Скаржник зазначає, що суд не прийняв до уваги відсутність в матеріалах справи доказів повідомлення відповідача про наявність будь-яких поважних причин відсутності ОСОБА_1 на роботі, а виписка із медичної картки амбулаторного хворого № 47 від 6 листопада 2020 року не може бути належним доказом поважності причин відсутності на роботі та тимчасової непрацездатності. Згідно правил внутрішнього трудового розпорядку та графіку роботи у КДХУ усім працівникам встановлено єдиний режим роботи: з понеділка по п`ятницю по 7 годин і у суботу - 5 годин, а тому відсутність позивача на роботі 5 та 7 листопада 2020 року є прогулом. Посилання суду на тимчасовий графік роботи позивача, яким встановлено робочі дні: понеділок, середа, п`ятниця, є помилковим, оскільки цей документ не містить ознак розпорядчого акту. У доповненнях до позову від 13 січня 2021 року ОСОБА_1 змінила предмет та підстави позову, що є недопустимим. Крім того, судом порушено процесуальний строк складання повного тексту судового рішення; у резолютивній частині не вказано дату складання повного тексту судового рішення; помилково поновлено позивача на роботі з 15 червня 2021 року, в той час як в мотивувальній частині рішення зазначено про 12 листопада 2020 року; невірно зазначено номер наказу про звільнення та не враховано, що відповідач змінив назву на Київський державний фаховий хореографічний коледж.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Позиція учасників справи, які з`явилися в судове засідання

Представник Київського державного фахового хореографічного коледжу - Коцюба О.В. в суді апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просив її задовольнити.

ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що наказом директора Київського державного хореографічного училища ОСОБА_3 від 4 жовтня 2008 року № 86-к ОСОБА_1 прийнято на посаду помічника вихователя(а.с.3).

9 листопада 2020 року працівниками Київського державного хореографічного училища складено акт про те, що ОСОБА_1 вийшла на роботу 9 листопада 2020 року, яка без попередження і пояснення була відсутня на роботі з 4 листопада 2020 року по 7 листопада 2020 року, свою відсутність пояснила хворобою, листок непрацездатності не надала, від надання письмових пояснень відмовилася (а.с. 9).

Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 від 9 листопада 2020 року вона була відсутня на роботі 4 та 6 листопада 2020 року у зв`язку із хворобою та проходженням лікування, про що повідомила 4 листопада 2020 року працівника КДХУ, підтверджуючий документ зобов`язалася надати 11 листопада 2020 року. Інформацію про закриття лікарняного 7 листопада 2020 року нікому не повідомляла (а.с.10).

Відповідно до копії виписки № 47 із медичної картки амбулаторного хворого, 4 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулася до сімейного лікаря ОСОБА_4 зі скаргою на біль у м`язах, першіння в горлі. Лікарем надано рекомендації та призначено повторний огляд 6 листопада 2020 року (а.с.5).

11 листопада 2020 року заступник директора з навчально-виховної роботи КДХУ Бондаренко О.С. склала доповідну записку про те, що ОСОБА_1 не надала лікарняного листка, який виправдовував би її відсутність на роботі з 4 по 7 листопада 2020 року. ОСОБА_1 надано лише довідку в якій було вказано про огляд лікарем від 4 листопада 2020 року, при цьому лікар у телефонній розмові повідомив, що остання не мала потреби у лікарняному.

Наказом виконуючої обов`язки директора Київського державного хореографічного училища Кухар К.І. № 85-к від 11 листопада 2020 року ОСОБА_1 звільнено з посади помічника вихователя на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, через відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин.

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції України гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

У частині 1 статті 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" судам роз`яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 4 статті 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Законодавством не визначено переліку обставин, за наявності яких прогул вважається вчиненим із поважних причин, тому суд вирішує питання про поважність причин відсутності працівника на роботі, виходячи з конкретних обставин і враховуючи будь-які докази з числа передбачених статтею 76 ЦПК України. При цьому відсутність працівника на роботі за станом здоров`я може підтверджуватися не лише листком непрацездатності, а й довідкою медичної установи, випискою з медичної карти амбулаторного хворого, а також показаннями свідків чи іншими доказами.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 4 жовтня 2021 року у справі № 336/1368/20 (касаційне провадження № 61-10147св21).

Як убачається з матеріалів справи, 4 листопада 2020 року ОСОБА_1 зверталася до сімейного лікаря зі скаргами на стан здоров`я, в результаті чого їй надано рекомендації щодо лікування та призначено повторний огляд на 6 листопада 2020 року (а.с.7).

6 листопада 2020 року ОСОБА_1 пройшла потворний огляд у лікаря, що підтверджується копією листа ФОП ОСОБА_4 (а.с.62).

Згідно копії довідки Медичного центру "Рось" від 10 листопада 2020 року ОСОБА_5 проходила амбулаторне лікування у період з 4 листопада 2020 року по 8 листопада 2020 року (а.с.124).

Розділом V Правил внутрішнього розпорядку Київського державного хореографічного училища для працівників встановлено шестиденний робочий тиждень (40 годин) з одним вихідним днем: час початку роботи о 9:00 годині; час закінчення роботи о 17:00 годин; тривалість перерви в роботі з 13:00 до 14:00 години. Тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів скорочується і становить 5 годин.

Згідно Тимчасового графіку роботи помічників вихователів ОСОБА_1 встановлено наступний графік роботи: понеділок, середа, п`ятниця з 07:45 до 19:00; перерва з 13:00 до 13:30 (на території учбового закладу). ОСОБА_6 встановлено робочі дні: вівторок, четвер, субота з 07:45 до 19:00 (а.с.122).

Установивши, що відсутність ОСОБА_1 на роботі 4 та 6 листопада 2020 року була викликана хворобою і це можна вважати поважною причиною, а 5 та 7 листопада 2020 року у ОСОБА_1 були неробочі дні, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не допускала прогулу без поважних причин у спірний період, а тому її звільнення на підставі пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України відбулося з порушенням трудового законодавства.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не повідомила про наявність будь-яких поважних причин відсутності на роботі, а виписка із медичної картки амбулаторного хворого № 47 від 6 листопада 2020 року не може бути належним доказом поважності причин відсутності на роботі та тимчасової непрацездатності є необґрунтованими та відхиляються колегією суддів.

З наявних у матеріалах справи доказів убачається, що позивач повідомляла відповідача про причини своєї відсутності на роботі 4 та 6 листопада, на підтвердження чого надала копію відповідної довідки з медичної установи. При цьому відповідач помилково вважав, що єдиним належним доказом, який може підтверджувати обґрунтованість причини відсутності на роботі за станом здоров`я, є листок непрацездатності, оскільки така обставина може бути підтверджена і довідкою медичної установи, випискою з медичної карти амбулаторного хворого, тощо.

Також колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що згідно Правил внутрішнього трудового розпорядку та графіку роботи у КДХУ 5 та 7 листопада 2020 року у позивача були робочими днями.

З поданих відповідачем Правил внутрішнього трудового розпорядку та графіку роботи у КДХУ дійсно убачається, що усім працівникам встановлено єдиний режим роботи з понеділка по п`ятницю по 7 годин і у суботу - 5 годин. Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, що позивач була ознайомлена з цими правилами. Натомість наявним в матеріалах справи тимчасовим графіком роботи помічників вихователів встановлено інший графік роботи (понеділок, середа, п`ятниця), який підписаний як ОСОБА_1 так і виконуючою обов`язки директора Кухар К.І.

З урахуванням викладеного, 5 листопада 2020 року (четвер) та 7 листопада 2020 року (субота) були неробочими днями позивача.

Твердження скаржника про те, що у доповненнях до позову від 13 січня 2021 року ОСОБА_1 змінила предмет та підстави позову не заслуговують на увагу, оскільки вони не були прийняті судом першої інстанції, що підтверджується протокольною ухвалою (а.с.91).

Посилання у апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які полягають у порушенні строку складання повного тексту судового рішення та не зазначенні дати його виготовлення відхиляються колегією суддів, оскільки не є підставами, з якими процесуальний закон пов`язує можливість скасування правильного по своїй суті судового рішення.

Доводи апеляційної скарги про наявність у судовому рішенні помилок у даті поновлення позивача на роботі та номеру наказу про звільнення є необґрунтованими, оскільки ці питання вже вирішені судом, шляхом постановлення ухвали при виправлення описок від 15 червня 2021 року.

Посилання скаржника на те, що судом невірно зазначено найменування відповідача також не є підставою для скасування судового рішення, оскільки така неточність може бути усунута за заявою учасників справи шляхом постановлення ухвали про виправлення описки.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Київського державного фахового хореографічного коледжу залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 червня 2021 року залишити без змін.

Поновити виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 червня 2021 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 11 листопада 2021 року.

Головуючий Судді: