Постанова

від 09.11.2021 по справі 344/13864/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/13864/20

Провадження № 22-ц/4808/1431/21

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.

Суддя-доповідач Василишин Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л.В.

суддів: Горейко М.Д., Максюти І.О.,

секретаря Капущак С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області в складі судді Бородовського С.О., ухвалене 28 липня 2021 року в м. Івано-Франківську, в справі за позовом ОСОБА_2 до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Державного підприємства Національні інформаційні системи , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ТзОВ Фінансова компанія ІНВЕНТ , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк про зняття арешту з майна,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2020 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діяв адвокат Якубовський О.О., звернулась до суду із позовом до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), ДП Інформаційний центр Міністерства юстиції України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ПАТ Банк Фінанси та кредит , ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк , про зняття арешту з майна.

Позовні вимоги обґрунтованотим, що на підставі договорів дарування від 24 липня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , остання є власником домоволодіння та земельної ділянки, площею 0,036 га, кадастровий номер 2610100000:06:004:0375, які знаходяться по АДРЕСА_1 . З інформаційної довідки з Реєстру права власності на нерухоме майно вбачається, що на вказані об`єкти нерухомого майна накладено арешт згідно постанов державного виконавця. Зазначає, що попередній власник ОСОБА_1 ніколи не був боржником, прострочених зобов`язань не мав. Натомість боржником у виконавчих провадженнях був ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був лише зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Вважає, що накладення арештів на об`єкти нерухомості сталось помилково, внаслідок не зазначення ідентифікаційного номера боржника ОСОБА_1 (молодшого). Посилаючись на вказані обставини позивач просила зняти арешт з нерухомого майна.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 10 листопада 2020 року замінено співвідповідача ДП Інформаційний центр Міністерства юстиції України на належного співвідповідача - ДП Національні інформаційні системи . Також змінено третіх осіб - ПАТ Банк Фінанси та кредит та ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк на належних - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ Банк Фінанси та кредит та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк .

Протокольною ухвалою Івано-Франківського міського суду від 11 лютого 2021 року до участі у справі як правонаступника ПАТ Банк Фінанси та кредит залучено ТзОВ Фінансова компанія ІНВЕНТ .

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 28 липня 2021 року позов задоволено. Скасовано арешт домоволодіння з реєстраційним номером майна 7536279 у РПВН, у ДРРПНМ 113927426101 таземельної ділянки 0,036 га з кадастровим номером 2610100000:06:004:0375, які знаходятьсяза адресою АДРЕСА_1 та належать ОСОБА_3 за постановою старшого державного виконавця Сапіжака І.І. від 17 листопада 2011 року у ВП № 2901593, внесеного до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 17 листопада 2011 року державним реєстратором Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Качканом В.М. з індексним номером 4189219 від 22 липня 2013 року, реєстраційний номер обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №11857129 від 17 листопада 2011 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №1753491, а також арешт, накладений постановою державного виконавця Відділу ДВС Івано-Франківського МУЮ Коцаном П.Б. 15 вересня 2011 року у ВП 28900600, внесений 26 вересня 2011 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державним реєстратором Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції Качканом В.М. з індексним номером 4189219 від 22 липня 2013 року реєстраційний номер обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №11649105 від 26 вересня 2011 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 1753456.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючисьна неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права просить рішення місцевого суду скасувати, провадження у справі закрити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що заява ОСОБА_2 про зняття арешту з майна повинна розглядатися в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, оскільки позивачкою оскаржуються дії державного виконавця. А тому суд мав закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

На адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив.

У засідання апеляційного суду учасники справи не з`явились будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи. При цьому представник ОСОБА_2 - адвокат Якубовський О.О. подав заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача. Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України перешкод розглядові справи у відсутності учасників справи не встановлено.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволенняз таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, і це підтверджується матеріалами справи, що 24 липня 2013 року між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , податковий номер НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 укладено договір дарування будинку та договір дарування земельної ділянки. Відповідно до умов цих договорів позивачка отримала у власність як дарунок домоволодіння та земельну ділянку, площею 0,0360 га, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо вказаного домоволодіння та земельної ділянки на підставі постанови державного виконавця ВДВС Івано-Франківського міського управління Коцап П.Б. від 15 вересня 2011 року про арешт майна ОСОБА_1 державним реєстратором Качкан В.М. 26 вересня 2011 року внесено запис про обтяження №1753456. Також 17 листопада 2011 року цим реєстратором внесено запис про обтяження №1753491 згідно постанови старшого державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень ВДВС головного управління юстиції в Івано-Франківській області від 17 листопада 2011 року у ВП 2901593 про арешт майна ОСОБА_1 в межах суми 3 693 761,89 грн.

Відповідно до листа відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) №03.1-27/2290 від 10 серпня 2020 року згідно відомостей АСВП у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження ВП 29901593 з примусового виконання листа Івано-Франківського міського суду №2-403/2010 від 06 жовтня 2011 року про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ПАТ Банк Фінанси та кредит 3 602 031,89 грн. По даному виконавчому провадженню боржником являвся ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ). ОСОБА_2 стороною виконавчого провадження не була.

За змістом листа Івано-Франківського міського ВДВС Південно-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), наданого на адвокатський запит від 19 липня 2020 року, у відділі перебувало виконавче провадження 28900600 з виконання виконавчого листа від 09 березня 2011 року №2-2853 виданого Коломийським міським судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ ВіЕйБІ 29 229,56 грн. 15 вересня 2011 року державним виконавцем Коцаном П.Б. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Постановою державного виконавця від 13 грудня 2011 року виконавчий документ повернуто стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження . Копію постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження не можливо надати через закінчення строку зберігання. Одночасно проінформовано, що згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень боржником у цьому провадженні був ОСОБА_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , інші ідентифікуючі дані відсутні.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що арешт майна позивача здійснено без встановлення належної на те правової підстави, не відповідає вимозі правомірності. Відповідачем та третіми особами не спростовано позов в частині арешту майна позивача на виконання зобов`язань третіх осіб, які не є власниками відповідного майна.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

Відповідно до частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

За положеннями статті 59 Закону України Про виконавче провадження , в редакції станом на день подання позову, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року в справі № 905/386/18 зроблено висновок, що при розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу державної виконавчої служби, пов`язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57,58 Закону України Про виконавче провадження . Вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізуються шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна .

Згідно із статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (касаційне провадження № 14-61цс18) зробила правовий висновок про те, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо неналежного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

У справі, що переглядається, ОСОБА_2 пред`явила позовні вимоги до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Державного підприємства Національні інформаційні системи , які не є ані боржником, ані особою, в інтересах якої накладено арешт на спірне нерухоме майно.

Натомість, боржник ОСОБА_1 та ТзОВ Фінансова компанія ІНВЕНТ , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк залучені до участі в справі третіми особами, що не відповідає їх процесуальному статусу як учасника спірних матеріальних правовідносин, виходячи зі змісту заявлених в суді першої інстанції позовних вимог.

Враховуючи обсяг процесуальних прав та обов`язків, визначених статтями 4, 43 та 49 ЦПК України, сторонами вважаються особи, які є учасниками спірного матеріального правовідношення. Ознаками сторін, які відрізняють їх від інших осіб, які беруть участь у справі (зокрема третіх осіб) є те, що сторони - це особи, між якими виник спір про право, який є предметом розгляду та вирішення судом, та на сторони поширюються усі наслідки судового рішення.

Згідно з частиною шостою статті 53 ЦПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права і обов`язки, встановлені статтею 43 цього Кодексу. Таким чином, на них не поширюються права, передбачені статтею 49 ЦПК.

Проте, вирішуючи даний спір місцевий суд залишив поза увагою вказані обставини та вимоги закону, не визначився в повній мірі з характером спірних правовідносин та складом їх учасників.

Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості на стадії перегляду справи в апеляційному порядку вирішувати питання щодо зміни процесуального статусу осіб, які беруть участь в справі та залучати співвідповідачів, процесуальні права яких значно ширші, ніж права третьої особи.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову в зв`язку з неналежністю складу сторін.

Керуючись статтями 374, 376, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 28 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Івано-Франківського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Державного підприємства Національні інформаційні системи , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , ТзОВ Фінансова компанія ІНВЕНТ , Фонд гарантування вкладів фізичних осіб ПАТ Всеукраїнський акціонерний банк про зняття арешту з майна відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 15 листопада 2021 року.

Суддя-доповідач Л.В. Василишин

Судді: М.Д. Горейко

І.О. Максюта