Ухвала

від 10.11.2021 по справі 462/7976/20

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/7976/20

провадження 1-кс/462/1932/21

У Х В А Л А

10 листопада 2021 року Слідчий суддя Залізничного районного суду міста Львова ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю представника власника майна адвоката ОСОБА_3 , розглянувши в приміщенні суду клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліан» про скасування арешту майна,

В С Т А Н О В И В:

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «Меліан» звернувся з клопотання про скасування арешту майна, в якому просить скасувати накладений ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 29 грудня 2020 року арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках відкритих у наступних банківських установах шляхом зупинення видаткових операцій з коштами, які надійшли на зазначені вище рахунки, вже знаходяться на них та які надходитимуть в подальшому, окрім здійснення обов`язкових платежів до бюджету, а саме: ТзОВ «Меліан» (код ЄДРПОУ 43769126), рахунок НОМЕР_1 (з кодом валют українська гривня, ЄВРО, Польський Злотий та Долар США), відкритий у АТ АБ "РАДАБАНК" (МФО 306500) та рахунок НОМЕР_2 (з кодом валют українська гривня), відкритий у Казначействі України (МФО 899998). Свої вимоги мотивує тим, що на даний час в застосуванні арешту відпала потреба, оскільки грошові кошти на рахунках товариства відсутні, і тому мета арешту не може бути досягнута, а самі кошти не можуть мати значення речових доказів; у продовж тривалого часу жодній службовій особі товариства не повідомлено про підозру; товариство не є юридичною особою стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, ніякої податкової перевірки у товаристві не було проведено та не планується проводити; товариство мало в штаті працівників, яким виплачувало заробітну плату та орендувало складські та офісні приміщення. В зв`язку з наведеним, просить клопотання задовольнити.

У судовому засіданні представник власника майна адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримав, дав пояснення аналогічні вищенаведеному, просить клопотання задовольнити.

Прокурор у кримінальному проваджені, будучи належним чином повідомлений про час і місце судового засідання на розгляд клопотання не з`явився, надіслав письмові пояснення, в яких зазначив, що 04.10.2021 року підслідність у кримінальному проваджені № 42020141090000068 на підставі ч. 3 ст. 36 КПК України визначена за СУ ГУНП у Львівській області, в зв`язку із чим питання судового контролю перебувають наразі в юрисдикції Галицького районного суду м. Львова, при цьому, послався на правову позицію висловлену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 24.04.2018 року у справі № 202/5044/17.

Заслухавши доводи адвоката, дослідивши матеріали клопотання, оглянувши матеріали судових справ № 462/7976/20, слідчий суддя дійшов до наступних висновків.

Слідчим суддею встановлено, що у провадженні СВ відділу поліції № 1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області (попередня назва СВ Залізничного ВП ГУНП у Львівській області) перебували матеріали кримінального провадження № 42020141090000068 від 30.11.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 191 КК України.

Зокрема, досудове розслідування здійснювалося за фактом того, що на території Львівщини здійснює свою діяльність так званий «конвертаційний центр», який включає в себе групу спеціально створених комерційних структур з ознаками фіктивності, які надають суб`єктам підприємницької діяльності реального сектору економіки (у тому числі тим, які постачають товари, виконують роботи за бюджетні кошти) послуги з мінімізації податкового навантаження, завищення валових витрат, конвертації грошових коштів у готівку, документального прикриття безтоварних операцій, незаконного формування податкового кредиту та відшкодування податку на додану вартість, а також послуги з відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом.

Ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 29 грудня 2020 року у справі № 462/7976/20, провадження № 1-кс/2106/20 було задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні начальника відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Львівської обласної прокуратури ОСОБА_4 ; накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках відкритих у наступних банківських установах шляхом зупинення видаткових операцій з коштами, які надійшли на зазначені вище рахунки, вже знаходяться на них та які надходитимуть в подальшому, окрім здійснення обов`язкових платежів до бюджету, зокрема, ТзОВ «Меліан» (код ЄДРПОУ 43769126), рахунок НОМЕР_1 (з кодом валют українська гривня, ЄВРО, Польський Злотий та Долар США), відкритий у АТ АБ "РАДАБАНК" (МФО 306500) та рахунок НОМЕР_2 (з кодом валют українська гривня), відкритий у Казначействі України (МФО 899998).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року апеляційні скарги адвоката ОСОБА_3 в інтересах ТОВ «БізнесІнжиніринг»,ТОВ «Меліан», ТОВ «Ірис Систем», ТОВ «Тургон», ТОВ «Лемберг Транс» були залишені без задоволення, а ухвалу слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 29 грудня 2020 року про накладення арештузалишено без змін.

29 березня 2021 року постановою першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_5 здійснення досудового розслідування у кримінальному проваджені № 42020141090000068 від 30 листопада 2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 212 КК України доручено слідчому управлінню фінансових розслідувань ГУДФС у Львівській області та матеріали кримінального провадження скеровані до вказаного органу досудового розслідування.

04 жовтня 2021 року постановою першого заступника керівника Львівської обласної прокуратури ОСОБА_5 здійснення досудового розслідування у кримінальному проваджені № 42020141090000068 доручено Слідчому управлінню ГУНП у Львівській області та матеріали кримінального провадження скеровані до вказаного органу досудового розслідування.

Щодо питання територіальної підсудності розгляду клопотання про скасування арешту майна.

Адвокат ОСОБА_3 у клопотанні про скасування арешту майна зазначає, що розгляд даного клопотання відноситься до територіальної підсудності Залізничного районного суду м. Львова, мотивуючи це тим, що арешт майна був накладений ухвалою слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова.

В ухвалах слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_1 від 10 червня 2021 року у справі № 462/7976/20, провадження № 1-кс/944/21 та від 29 вересня 2021 року у № 462/7976/20, провадження № 1-кс/1705/21 вже була надана правова оцінка щодо питання підсудності розгляду клопотань про скасування арешту майна у межах кримінального провадження № 42020141090000068 від 30 листопада 2020 року.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 30 червня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою старшого групипрокурорів у кримінальномупровадженні № 42020141090000068прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби Львівської обласноїпрокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Залізничногорайонного суду м. Львова від 10 червня 2021 року щодо скасуванняарешту на майно було відмовлено.

За таких обставин, ухвала слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова ОСОБА_1 від 10 червня 2021 року у справі № 462/7976/20, провадження № 1-кс/944/21 набрала законної сили та є обов`язковою і підлягає до безумовному виконання на всій території України.

Таким чином, слідчий суддя суду першої інстанції та суд апеляційної інстанції у вищевказаних судових рішеннях висловили правову позицію щодо розгляду клопотання про скасування майна у кримінальномупровадженні № 42020141090000068, а відтак у слідчого судді відсутні підстави для того, щоб відійти від вказаної позиції, оскільки в іншому випадку це призведе до порушення принципу правової визначеності для учасників кримінального провадження.

Разом з тим, слідчий суддя вважає за необхідним в черговий раз зазначити, що Велика ПалатаВерховного Суду у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 569/4374/16-ц прийшла до наступного висновку: «Порядок скасування арешту майна, що накладений в межах кримінального провадження, встановлюєтьсястаттею 174 КПК України2012року,і відповіднопідлягає розглядуза правиламикримінального судочинства…За наявностікримінального провадженнявласник чиінший володілецьмайна можезвернутися досуду зазахистом свогопорушеного,невизнаного чиоспорюваного прававласності узагальному порядку.Після підтвердженняцього правазазначена особа,як ітитульний власникмайна,у томучислі йособа,яка неє учасникомкримінального провадження,має правона зверненняз клопотаннямпро скасуванняарешту тавирішення іншихпитань,які безпосередньостосуються їїправ,обов`язківчи законнихінтересів,у порядку, передбаченому статтями 174, 539 чинногоКПК України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок».

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 07 березня 2018 року в справі № 362/392/16-ц, в якій зазначається, що за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями174,539 Кримінального процесуального кодексу України, до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок. (пункт перший Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна»).

Оцінюючи доводи прокурора, слідчий суддя зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 202/5044/17 прийшла до наступного висновку: «Клопотання про скасування арешту майна розглядає слідчий суддя, суд не пізніше трьох днів після його надходження до суду. Про час та місце розгляду повідомляється особа, яка заявила клопотання, та особа, за клопотанням якої було арештовано майно (частина 2статті 174 КПК України)… Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частинна 4статті 174 КПК України). Тобто, порядок скасування арешту майна, що накладений в межах кримінального провадження, встановлюєтьсястаттею 174 КПК України, і відповідно підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства. Правильними є висновки судів про те, що вКПК України, який набрав чинності у листопаді 2012 року, законодавцем чітко врегульовано порядок вирішення питання про зняття арешту з майна. Отже, постановляючи оскаржувані ухвали, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що спірне майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, дійшов правильноговисновку проте,що клопотаннявласника майнаповинно розглядатисьслідчим суддеюза місцемдосудового розслідуванняу кримінальномупровадженні абосудом підчас судовогорозгляду, а тому обґрунтовано відмовив у відкритті провадження у справі, на підставі пункту 1 частини другоїстатті 122 ЦПК України(у редакції, чинній на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій).

Відповідно до частини 6статті 403 ЦПК Українисправа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

Компетенціясудових органів із розглядуцивільних,кримінальнихта інших справ; коло справ, які данийсудмаєправорозглядати й вирішувати, називається «юрисдикція» або «підвідомчість».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 квітня 2018 року у справі № 202/5044/17 та у постанові від 23 травня 2018 року у справі № 569/4374/16-ц чітко розмежувала компетенції між судами кримінальної та цивільної юрисдикції в питанні скасування арешту майна, що накладений в межах кримінального провадження.

Разом з тим, слідчий суддя знову вимушений констатувати, що у кримінально-процесуальному законодавстві існує невизначеність, як для особи, яка має намір звернутися з клопотанням про скасування арешту майна, так і для слідчих суддів, які мають розглядати вказані клопотання в частині питання територіальної підсудності з розгляду таких клопотань.

Як вказує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), у пункті 1 статті 6 Конвенції закріплене «право на суд» разом із правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з скаргами, що складають єдине ціле (рішення ЄСПЛ у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1975 року, заява № 4451/70, § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (рішення ЄСПЛ у справі «Станєв проти Болгарії» від 17 січня 2012 року, заява № 36760/06, § 230).

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (рішення від 9 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» (заяви № 7714/06 та № 23654/08), в якому ЄСПЛ встановив порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності у заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду розглянути касаційні скарги заявників всупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й знівелювала авторитет судової влади; крім того, ЄСПЛ вказав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (§ 27-28, 38-40).

Слідчий суддя вважає, що неврегульованість питання територіальної підсудності з розгляду клопотань про скасування арешту майна та непослідовність національних судів не може слугувати власнику або володільцю майна перешкодою у реалізації права на судовий захист.

При цьому, слідчий суддя також керується принципом in dubio pro tributario (пріоритет із найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права), який прямо застосовується у кримінальному судочинстві та який загальноприйнято розуміти так: у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів, або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків особи у її взаєминах із державою (в особі відповідних суб`єктів владних повноважень), тлумачення такого закону здійснюється на користь особи (суб`єкта приватного права).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

Тому з огляду на наведену вище аргументацію, слідчий суддя доходить висновку, що розгляд цього клопотання адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна слід завершувати у Залізничному районному суді м. Львова.

Порядок скасування арешту майна визначенийст. 174 КПК України, якою передбачено, що підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Між тим, при розгляді клопотання, поданого в порядкуст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали про арешт майна та її законності, що є виключно прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює обґрунтованість підстав для скасування арешту.

Згідно з ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

З мотивувальної частини ухвали слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 29 грудня 2020 року (справа № 462/7976/20, провадження № 1-кс/2106/20) вбачається, що арешт на майно був накладений з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення інтересам держави (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Зі змісту мотивувальної частини ухвали Львівського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року вбачається, що залишаючи в силі вищевказану ухвалу слідчого судді Залізничного районного суду м. Львова від 29 грудня 2020 року, суд апеляційної інстанції виходив з наступного: «При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно із ст. ст.94,132,173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Як убачається з матеріалів справи, звертаючись до суду з вказаним клопотанням, прокурор у кримінальному провадженні просив накласти арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках юридичних осіб, які залучені до роботи так званого «конвертаційного центру», оскільки не накладення такого сприятиме настанню наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

До клопотання слідчим додано витяг з ЄРДР з якого убачається, що 30 листопада 2020 року зареєстровано кримінальне провадження з попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ознаками, передбаченими ч. 2ст. 364 КК України, а 22 грудня 2020 року кримінальне провадження з попередньою правовою кваліфікацією кримінального правопорушення за ознаками, передбаченими ч. 3ст. 191 КК України.

Колегія суддів погоджується, що зазначене в клопотанні майно підпадає під ознаки майна, передбаченогост. 98 КПК України, відповідно до тієї фабули, яка зазначена у витягу з ЄРДР у вказаному кримінальному проваджені і ці обставини доведено прокурором доданими до клопотання доказами, а відтак існували реальні підстави для накладення арешту на це майно, з метою збереження такого і використання його як доказ у кримінальному провадженні, враховуючи, що воно може бути визнано речовим доказом у справі, оскільки підпадає під відповідні ознаки, визначені законодавством. Наведене спростовує доводи скарги, що накладений арешт не відповідає меті накладення такого, визначеній вст. 170 КПК України. При цьому, вирішальним при накладенні арешту на майно, яке визнано (може бути визнано) речовим доказом, є з`ясування достатніх підстав, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України».

Таким чином, слідчий суддя Залізничного районного суду м. Львова та колегія суддів Львівського апеляційного суду виходили з того, що на час розгляду клопотання про арешт майна потреби органу досудового розслідування виправдовували таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а сукупність отриманих судом даних, відповідно дост. 170 КПК України, була достатньою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту на майно.

Адвокатом ОСОБА_3 в обґрунтування клопотання по скасування арешту майна долучено наступні документи:

повідомлення про прийняття працівників на роботу від 30 листопада 2020 року, з якого вбачається, що в ТОВ «Меліан» на роботу було прийнято 3 працівників;

повідомлення про об`єкти оподаткування від 10 листопада 2020 року, з якого вбачається, що ТОВ «Меліан» мало у користуванні офіс по вул. Городоцька у м. Львові та склад у с. Передільниця Старосамбірського району Львівської області;

податкову декларацію з ПДВ за листопад 2020 року, з якої вбачається, що обсяги постачання (без ПДВ) складали 3219305 грн.;

таблицю нарахування єдиного внеску за 2020 року, з якої вбачається, що загальна сума нарахованої заробітної плати становила 13150,00 грн.;

довідки відділення АБ "Радабанк" № 3635-1/34-4-2/2021 від 22 вересня 2021 року та № 3577-1/34-4-2/2021 від 20 вересня 2021 року, з яких убачається, що у вказаному банку ТОВ «Меліан» має відкритий гривневий рахунок, а саме: НОМЕР_1 . Станом на 17 вересня 2021 року залишок грошових коштів становив 9,38 грн.;

рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/1217/21 від 25 травня 2021 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Меліан" до Головного управління ДПС у Львівській областіпро визнання протиправними дій та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, яким ухвалено: позов - задовольнити; визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Львівській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №555787 від 29 грудня 2020 року про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку; зобов`язати Головне управління ДПС у Львівській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю "Меліан" з переліку платників податку, які відповідають критеріям ризиковості платника податку на додану вартість;

постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року, яким рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/1217/21 від 25 травня 2021 року залишено без змін.

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національномузаконі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України» (заява № 803/02 § 38,40) зазначав, що на думку Суду, коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань. Відповідно, за таких обставин Суд вважає, що втручання у право власності заявника було непропорційним. Фактично постійні затримки відшкодування і компенсації у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, так само як і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника, порушує "справедливий баланс" між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном. На думку Суду, заявник перебував і продовжує перебувати під надмірним для нього тягарем (див. рішення у справі "Buffalo S. r. L. en liquidation v. Italy", зазначене вище, п.38). Відповідно у справі було і продовжується порушення статті 1 Першого протоколу.

Існуюча практика Європейського суду з прав людини, при вирішенні питання щодо подальшого застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі щодо позбавлення та обмеження права власності упродовж досудового розслідування ґрунтується на презумпції, що ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження із спливом певного часу зменшуються, тому орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявності ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави подальшого втручання у права та свободи.

Разом з тим, на день розгляду клопотання прокурор у кримінальному провадженні та слідчий у судове засідання не з`явилися, жодних доказів, які б спростовували доводи клопотання та підтверджували обставини, які є підставою для продовження такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, до суду не надали, у зв`язку із чим слідчий суддя, виходячи з принципу змагальності сторін у кримінальному провадженні, приходить до висновку, що доводи, зазначені в клопотанні є обґрунтованими, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди

Відповідно до ч. 3ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98 цього Кодексу.

Як зазначалося вище слідчий суддя Залізничного районного суду м. Львова при накладенні арешту на грошові кошти виходив з того, що необхідно було забезпечити відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення інтересам держави (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Письмової підозри у вчиненні кримінального правопорушення власнику або службовим особам ТОВ «Меліан» у межах кримінального провадження № 42020141090000068 від 30.11.2020 на даний час не пред`явлено. Тобто, вказані особи не мають статусу підозрюваних у вказаному провадженні.

Цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення інтересам держави до ТОВ «Меліан» у межах кримінального провадження № 42020141090000068 від 30.11.2020 року не заявлено.

Кримінальне провадження відносно ТОВ «Меліан», як юридичної особи не ведеться.

Львівській апеляційний суд також виходив і з того, що зазначене в клопотанні майно підпадає під ознаки майна, передбаченогост. 98 КПК України, відповідно до тієї фабули, яка зазначена у витягу з ЄРДР у вказаному кримінальному проваджені і ці обставини доведено прокурором доданими до клопотання доказами.

Як убачається з вищевказаних банківських довідок АБ "Радабанк", на рахунку ТОВ «Меліан» залишок грошових коштів у гривнях є незначний, а саме: 9,38 грн.

Таким чином, протягом дев`яти місяців, які пройшли з дня накладення арешту на майно фактично відсутній об`єкт на який такий арешт накладався.

Крім цього, слідчий суддя зазначає, що відповідно до ч. 3ст. 170 КПК Україниз метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1ст. 98 цього Кодексуречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Виходячи з положень наведених норм права, майно, яке, на переконання органу досудового розслідування, має одну або декілька ознак наведених вст. 98 КПК Україниможе набути статусу речового доказу лише за рішенням слідчого або прокурора.

Відповідно до положень ч. 3ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.

Аналізуючи наведені вимоги закону, слідчий суддя переконаний, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності майна тим чи іншим ознакамст. 98 КПК Україниможе бути зроблений лише в тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.

Разом з тим, ні прокурор у кримінальному провадженні, ні слідчий так і не винесли протягом дев`яти місяців проведення досудового розслідування постанови відповідно до вимог ст. 110 КПК України, якою б грошові кошти ТОВ «Меліан», що містяться на банківському рахунку були б визнані речовим доказом у кримінальному проваджені № 42020141090000068 від 30.11.2020 року.

Слідчий суддя вимушений констатувати, що не прийняття вищевказаного процесуального рішення прокурора або слідчого було обумовлено і об`єктивними обставини, зокрема, фактичною відсутністю грошових коштів на рахунках.

Беручи до уваги, що грошові кошти фактично відсутні на банківських рахунках ТОВ «Меліан», а також те, що протягом тривалого часу так і не була винесена постанова прокурора або слідчого про визнання їх речовими доказами, враховуючи, що власники або службові особи не мають статусу підозрюваних у кримінальному провадженні № 42020141090000068, а цивільний позов до ТОВ «Меліан» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення інтересам держави так і не був заявлений, слідчий суддя вважає, що на даний час відпади обставини вважати, що вказані грошові кошти відповідають критеріям, зазначеним вст.98 КПК України, і тому відсутні правові підстави, передбачені п. 1 ч. 2ст. 170 КПК України, для продовження існування такого заходу кримінального провадження як арешт, а втручання у право власності в даному випадку не здатне забезпечити легітимну мету та бути виправданим і достатнім заходом забезпечення кримінального провадження.

Крім цього,з мотивувальноїчастини рішенняЛьвівського окружногоадміністративного суду,яке залишенов силіпостановою Восьмогоапеляційного адміністративногосуду від25серпня 2021року усправі №380/1217/21за позовомТовариства зобмеженою відповідальністю«Меліан» доГоловного управлінняДПС уЛьвівській областіпровизнання протиправнимидій таскасування рішення,зобов`язаннявчинити діївбачається,що відповідач,як суб`єктвладних повноваженьне надавсуду жоднихдоказів,які слугувалипідставою дляприйняття оскаржуваногорішення № 555787від 29.12.2020року провідповідність/невідповідністьплатника податкуна доданувартість критеріямризиковості,як іне надавдоказів,які бвказували нанаявність ознакризиковості,що зумовилоб включенняTOB«Меліан» допереліку платників,які відповідаютькритеріям ризиковостіплатника податку,зокрема п.8Критеріїв.Крім того,оскаржуване рішенняв суперечположенням Порядку№1165не міститьконкретних підставйого прийняття,що свідчитьпро йогоневмотивованість,а томусуд приходитьдо висновку,що рішенняКомісії зпитань зупиненняреєстрації податковоїнакладної/розрахункукоригування вЄдиному реєстріподаткових накладних№ 555787 від 29.12.2020 року про відповідність /невідповідністьплатника податку на додану вартість критеріям ризиковості є протиправним.

За таких обставин, слідчий суддя вимушений констатувати, що є підставними твердження адвоката ОСОБА_3 про відсутність доказів, які б свідчили про порушення податкового законодавства в діяльності ТОВ «Меліан».

Також, слідчий суддя зазначає, що ч. 4ст. 173 КПК України передбачено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов`язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.

Беручи до уваги, що у листопаді 2020 року в ТОВ «Меліан» працювало 3 осіб, слідчий суддя приходить до висновку, що арешт грошових коштів на банківському рахунку ТОВ «Меліан» унеможливив виплату заробітної плати протягом тривалого часу, що негативно могло сказатися на трудових правах найманих працівників.

За таких обставин, подальше застосування арешту майна у цій конкретній справі може стати надмірним тягарем, як для працівників ТОВ «Меліан», так і самого суб`єкта господарювання.

Враховуючи наведене, слідчий суддя вважає, що клопотання про скасування арешту майна підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 174 КПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Меліан» про скасування арешту майна задовольнити.

Скасувати арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках відкритих у наступних банківських установах шляхом зупинення видаткових операцій з коштами, які надійшли на зазначені вище рахунки, вже знаходяться на них та які надходитимуть в подальшому, окрім здійснення обов`язкових платежів до бюджету, а саме: ТзОВ «Меліан» (код ЄДРПОУ 43769126), рахунок НОМЕР_1 (з кодом валют українська гривня, ЄВРО, Польський Злотий та Долар США), відкритий у АТ АБ "РАДАБАНК" (МФО 306500) та рахунок НОМЕР_2 (з кодом валют українська гривня), відкритий у Казначействі України (МФО 899998).

Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Слідчий суддя:

Оригінал ухвали.