Постанова

від 04.11.2021 по справі 420/3389/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 листопада 2021 р.м. ОдесаСправа № 420/3389/21

Головуючий в І інстанції: Свида Л.І.

Дата та місце ухвалення рішення: 07.06.2021 р. м. Одеса

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шеметенко Л.П.

судді - Стас Л.В.

судді - Турецької І.О.

за участю секретаря - Чорби Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Кастонс Пром до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

У березні 2021 року до суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Кастонс Пром з позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.12.2020 року №№ 00112520704, 00112570704.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 04.12.2020 року № 00112520704. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 04.12.2020 року № 00112570704.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Кастонс Пром зареєстровано як суб`єкт господарювання у грудні 2017 року, основним видом діяльності позивача є виробництво добрив і азотних сполук, позивач є платником податку на додану вартість, виробничі потужності підприємства знаходяться за адресою: Одеська область, Іванівський район, с. Іванівка, вул. Центральна, 94, за цією адресою позивач орендує майновий комплекс на підставі договору оренди № 1 від 02.04.2019 року.

ГУ ДПС у м. Києві в період з 28.10.2020 року по 10.11.2020 року проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ Кастонс Пром з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за серпень 2020 року, за результатами якої складений акт перевірки № 2193/26-15-07-04-01/43068454 від 16.11.2020 року.

Зазначеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст. 200, п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачем суми від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за серпень 2020 року на 5570025 грн. і відповідно завищення суми бюджетного відшкодування за серпень 2020 року на цю суму, а також завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2020 року у розмірі 62400 грн.

На підставі акту перевірки № 2193/26-15-07-04-01/43068454 від 16.11.2020 року, ГУ ДПС у м. Києві 4 грудня 2020 року винесено податкове повідомлення-рішення № 00112520704, яким позивачу зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2020 року в розмірі 5570025 грн. та застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2785012,50 грн., податкове повідомлення-рішення № 00112570704, яким позивачу відмовлено у бюджетному відшкодуванні за серпень 2020 року з податку на додану вартість на суму 62400 грн.

Позивач не погодився з правомірністю податкових повідомлень-рішень та оскаржив їх в судовому порядку.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що висновки податкового органу, викладені в акті перевірки позивача, необґрунтовані, ґрунтуються на припущеннях та є такими, що спростовуються наданими доказами в справі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на викладене.

Згідно п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до п.п. 198.1-198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв`язку з відсутністю фактів списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати такого списання, надання інших видів компенсацій.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

Згідно п.п. 200.1-200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням від 04.12.2020 року № 00112520704, на підставі наведених вимог п. 185.1 ст. 185, п.п. 198.1, 198.3, 198.5, ст. 198, п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 ПКУ, зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації від 18.09.2020 року № 9237093073 за серпень 2020 року у розмірі 5570025 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 2785012,50 грн.

При цьому, вирішуючи справу, колегія суддів наголошує, що вказане ППР винесене саме на підставі акту від 16.11.2020 року № 2193/26-15-07-04-01/43068454 документальної позапланової невиїзної перевірки.

Так, в акті перевірки, на підставі якого винесено оскаржуване ППР, в розділі ІІІ Описова частина наведені дані податкової декларації позивача та вказано про те, що основними чинниками виникнення від`ємного значення з ПДВ є здійснення експортних операцій (товар зазначено у митних деклараціях Добрива тваринного або рослинного походження, у суміші або ні, піддані хімічній обробці або ні; добрива, одержані у результаті змішування або хімічної обробки речовин тваринного або рослинного походження, добриво органо-мінеральне у мішках ) та залишки готової продукції (добрива) та сировини на складі.

Також, у наведеному розділі акту перевірки вказано, що в охопленому перевіркою звітному періоді платник податків оформляв взаємовідносини з ризиковим контрагентом, відображення якого у бухгалтерському обліку і податковому обліку вплинуло на визначення у декларації від`ємного значення з ПДВ, в тому числі, заявленого до бюджетного відшкодування, а саме з ТОВ Екзотік Фрутс згідно договору купівлі-продажу фруктів від 21.06.2019 року № 2106-2019.

Крім того, відповідач в акті перевірки в розділі ІІІ Описова частина вказує на направлення запиту від 29.09.2020 року про проведення зустрічної звірки та отримання відповіді листа від ГУДПС в Одеській області від 04.11.2020 року щодо аналізу діяльності цього підприємства.

Інші встановлені відповідачем обставини щодо господарської діяльності позивача за перевіряємий період наведена частина акту перевірки не містить.

В свою чергу, у п. 3.1 визначення податкових зобов`язань акту перевірки відповідачем вказано, що перевіркою своєчасності, достовірності і повноти визначення суми податкових зобов`язань за серпень 2020 року та врахування при розрахунку показника рядка 19 декларації не встановлено порушення податкового законодавства.

Разом з цим, відповідач вказав на те, що перевіркою, результати якої оформлено актом від 16.10.2020 року № 242/26-15-05-04-01/41792305, встановлено заниження суми податкових зобов`язань за лютий, березень, травень та червень 2020 року.

У п. 3.2 акту перевірки визначення податкового кредиту вказано, що перевіркою достовірності і правильності визначення та врахування при розрахунку показника 19 декларації суми податкового кредиту встановлено порушення законодавства.

Відповідач зазначає, що перевіркою встановлено, що позивач у перевіряємому періоді здійснював придбання фруктів, як на митній території України, так і за ї межами з метою подальшої переробки в органічні та органічно - мінеральні добрива.

Надалі, відповідачем процитовано пояснення директора позивача щодо господарської діяльності підприємства.

Також, в подальшому відповідачем частково процитовано висновки попередньої перевірки, результати якої оформлені актом від 16.07.2020 року № 661/26-15-05-04-01/41792305, а саме в частині проведення інвентаризації, щодо виїзду на місце проведення господарської діяльності позивача та аналізу використання води та електроенергії, а також щодо постачальників позивача за лютий 2020 року ТОВ Екзотік Фрутс та ТОВ Геліон-М .

Після цитування акту попередньої перевірки та встановлених ним порушень щодо формування бюджетного відшкодування за липень 2020 року, відповідачем вказано, що в результаті порушень, викладених у п. 3.1 даного акту та вищенаведеного позивачем завищено від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного періоду за серпень 2020 року на 5570025 грн. та відповідно завищено суму бюджетного відшкодування за серпень 2020 року у розмірі 5570025 грн.

Інші встановлені відповідачем обставини щодо господарської діяльності позивача за перевіряємий період та обґрунтування висновків щодо завищення від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного періоду за серпень 2020 року на 5570025 грн. акт перевірки взагалі не містить.

Колегія суддів зазначає, що наступний п. 3.3 акту перевірки стосується взаємовідносин з ДП ДГ ім. М.І. Кутузова Одеської ДС ДС НААН та ці висновки не були підставою для виставлення ППР від 04.12.2020 року № 00112520704.

Таким чином, вбачається, що при проведенні перевірки, на підставі якої винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 04.12.2020 року № 00112520704, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації від 18.09.2020 року № 9237093073 за серпень 2020 року у розмірі 5570025 грн. відповідачем взагалі не досліджувалась господарська діяльність позивача, господарські операції позивача, які стали підставою для формування показників перевіряємої декларації.

Акт перевірки містить лише загальне формулювання про те, що основними чинниками виникнення від`ємного значення з ПДВ є здійснення експортних операцій добрив та залишки готової продукції (добрива), та сировини на складі.

Проте, відповідачем не визначено: про які саме операції ідеться, на підставі яких МД вони здійснені, які саме періоди виникнення від`ємного значення.

Фактично відповідач при проведенні перевірки, на підставі якої винесено оскаржуване ППР, взагалі не дослідив господарську діяльність позивача за перевіряємий період та первино-бухгалтерську документацію позивача за цей період, та навіть не процитував встановлені обставини щодо господарської діяльності позивача попередніми перевірками.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що в даному випадку проводилась невиїзна перевірки та в її рамках інвентаризація не проводилась, виїзд на місце не здійснювався.

Колегія суддів наголошує, що відповідач в акті спірної перевірки лише констатує кінцеві висновки актів попередніх перевірок від 16.07.2020 року № 661/26-15-05-04-01/41792305 та від 16.10.2020 року № 242/26-15-05-04-01/41792305, та в частині проведення інвентаризації, щодо виїзду на місце проведення господарської діяльності позивача та аналізу використання води та електроенергії, а також щодо постачальників позивача за лютий 2020 року ТОВ Екзотік Фрутс та ТОВ Геліон-М , однак, не вказує, яким чином ці висновки призвели до завищення суми від`ємного значення з ПДВ за перевіряємий період, по яким саме операціям тощо.

В свою чергу, усі доводи відзиву на позовну заяву та поданої апеляційної скарги не відповідають висновкам акту перевірки, на підставі якої винесене оскаржуване у даній справі ППР, та відповідач посилається на встановлені обставини попередніх перевірок згідно актів від 16.07.2020 року № 661/26-15-05-04-01/41792305 та від 16.10.2020 року № 242/26-15-05-04-01/41792305.

Колегія суддів повторно наголошує, що висновки актів від 16.07.2020 року № 661/26-15-05-04-01/41792305 та від 16.10.2020 року № 242/26-15-05-04-01/41792305, у тій частині, що наведені у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі, навіть не процитовані в акті спірної перевірки та при перевірці, що є предметом судового розгляду даної справи, відповідачем взагалі не досліджувалась первинно-бухгалтерська документація позивача.

Таким чином, у даній справі встановлено, що відповідачем спірну документальну перевірку проведено формально без дослідження господарської діяльності позивача за перевіряємий період, без дослідження первинно-бухгалтерської документації позивача, а лише констатуючи висновки актів попередніх перевірок від 16.07.2020 року № 661/26-15-05-04-01/41792305 та від 16.10.2020 року № 242/26-15-05-04-01/41792305, що не відповідає вимогам пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, згідно якої документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Також, колегія суддів наголошує, що під час апеляційного розгляду справи колегією суддів встановлено, що рішенням суду у справі № 420/14125/20, що набрало законної сили, визнані безпідставними висновки акту перевірки від 16.10.2020 року № 242/26-15-05-04-01/41792305, у зв`язку із чим, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення від 05.11.2020 року № 00004170704, 00004200704, винесені за результатами цієї перевірки.

Згідно ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, усі доводи відзиву та апеляційної скарги відповідача, які засновані на висновках акту перевірки від 16.10.2020 року № 242/26-15-05-04-01/41792305, спростовані судовим рішенням, що набрало законної сили, та в силу положень ч. 4 ст. 78 КАС України обставини встановлені цим рішенням суду не підлягають доказуванню у даній справі.

Також, колегія суддів зазначає, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22 липня 2021 року у справі № 200/8276/20 визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС в м. Києві від 05.08.2020 року №№ 0166400504, 0166410504, 0166420504, які винесені на підставі акту перевірки № 661/26-15-05-04-01/41792305 від 16.07.2020 року.

Станом на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції доказів щодо оскарження цього судового рішення відповідачем не надано.

Колегія суддів під час апеляційного розгляду справи приймає до уваги наведені судові рішення, оскільки вони прийняті після ухвалення судом першої інстанції рішення та рішення у справі № 420/14125/20 набрало законної сили лише 29.09.2021 року, тобто, також після ухвалення рішення суду першої інстанції у даній справі.

Водночас, колегія суддів наголошує, що вказані судові рішення не є визначальними при вирішенні даної справи, оскільки перевірка проводилась за інший період, та колегія суддів ці рішення враховує в контексті доводів відзиву на позовну заяву та поданої апеляційної скарги, оскільки такі доводи не відповідають висновкам акту перевірки, на підставі якої винесене оскаржуване у даній справі ППР, та відповідач посилається на встановлені обставини попередніх перевірок згідно актів від 16.07.2020 року № 661/26-15-05-04-01/41792305 та від 16.10.2020 року № 242/26-15-05-04-01/41792305, у тій частині, що навіть не процитовані в акті спірної перевірки.

Так, колегія суддів зазначає, що у відзиві на позовну заяву та поданій апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що при проведенні перевірки досліджувались операції позивача за контракт від 23.09.2019 року з Escorabadjo KFT щодо поставки фруктів та при дослідженні товаросупровідної документації встановлено безліч недоліків.

Однак, як вже неодноразово наголошувалось, під час проведення спірної перевірки не досліджувалась господарська діяльність позивача та акт перевірки взагалі не містить будь-яких посилань на контракт позивача з Escorabadjo KFT, ці операції перевірялись під час інших перевірок, які оскаржені позивачем в судовому порядку.

В свою чергу, в акті оскаржуваної перевірки відповідачем лише вказано на те, що основним чинником виникнення від`ємного значення з ПДВ, заявленого до відшкодування стало здійснення експортних операцій добрив за експортними митними деклараціями.

Однак, відповідач не заперечує факт такого експорту за контрактом від 23.09.2019 року № SE09/09 з Escorabadjo KFT на адресу WILHELMEN SHIPS SERVICE GERGIA LLC.

Про такі самі обставини позивач зазначає в своєму позові та останнім надані докази надходження на рахунки позивача валютних коштів за експортним контрактом (а.с.82-105, 110-147 т.5).

Також, відповідач у відзиві на позовну заяву та апеляційній скарзі вказує на проведення аналізу можливостей позивача щодо виготовлення добрив в контексті матеріальної бази, трудових ресурсів, витраченої електроенергії, води.

Проте, як вже також неодноразово наголошувалось, в спірному випадку проводилась документальна невиїзна перевірка та під час цієї перевірки не досліджувалась господарська діяльність позивача, виїзд на місце здійснено не було, а відповідач вказує на дані інших перевірок, які взагалі не наведені в акті спірної перевірки та оскаржені позивачем в судовому порядку в інших справах.

Також, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно враховані надані позивачем докази, які підтверджують наявність у позивача для здійснення господарської діяльності робочої сили, зокрема, штатні розписи, звіти (а.с.191-199 т.3), надані докази оренди цілісного майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , який включає як нежитлові приміщення, амфори, так і обладнання (а.с.212-223 т.3), сплату коштів за оренду майнового комплексу (а.с.47-53 т.2), складення актів про надані послуги з оренди майнового комплексу (а.с.61-67 т.2).

В матеріалах справи наявні акти прийняття-передачі товарної продукції, підписані як постачальником електричної енергії, так і власником майнового комплексу - МПП Одеса-Бласко , відповідно до яких споживачем використано в січні 2020 року 2691 кВт/год електроенергії, в лютому 2020 року - 2519 кВт/год електроенергії, в березні 2020 року - 2812 кВт/год електроенергії, в квітні 2020 року - 2088 кВт/год електроенергії, в травні 2020 року - 1204 кВт/год електроенергії, в червні 2020 року - 399 кВт/год електроенергії, в липні 2020 року - 133 кВт/год електроенергії, а відповідно до актів про надання послуг з оренди майна позивачем відшкодовуються витрати на електроенергію власнику комплексу (а.с.54-67 т.2).

При цьому, в матеріалах справи наявний лист МПП Одеса-Бласко , в якому цим підприємством надано інформацію в розрізі переданого позивачу майнового комплексу, наступного змісту з наданням відповідних схем (а.с.111-114 т.3).

Бункер 7 тон (2 штуки - 14 тон) споживають 15 кВт/год та призначені для завантаження первинної сировини, подрібнювач потужністю 20 тон на годину - 2 штуки, загальна потужність 40 тон за годину споживає 15 кВт/год, насос ПМН-28 потужністю 28 тон на годину - 2 штуки, загальна потужність 15 кВт/год, тобто, загальне споживання для первинної обробки сировини складає 45 кВт/год на 40 тон сировини.

Позивачем надані до суду паспорти, керівництва з експлуатації електричного подрібнювача, системи зворотного осмосу, яка використовується для демінералізації води та за твердженнями позивача з цих підстав виробництво використовує малу кількість води, тощо (а.с.34-81 т.4), сертифікати якості добрив, паспорти безпеки з виробництва добрив, програми технічного нагляду за цим виробництвом, акти відбору зразків добрив, їх випробувань, акт обстеження виробництва, яке розташоване за адресою: Одеська область, Іванівський район, с. Іванівка, вул. Центральна, 94, технологічна карта з виробництва добрив, технічні умови щодо добрив органічних та органічно-мінеральних, протоколи випробувань зразків добрив (а.с.148-250 т.4, а.с.229-250 т.7, а.с.1-4 т.8).

Також позивачем надані до суду накладні-вимоги на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, зокрема, сировини - фруктів (а.с.106-109 т.4), накладні на передачу готової продукції - добрив на склад (а.с.115-124 т.3), акт приймання-передачі Біо бактерій для виготовлення добрив у кількості 300 л на безоплатній основі від ТОВ МІНДОБРИВА УКРАЇНИ (а.с.12 т.8), дані бухгалтерського обліку, зокрема, оборотні сальдові відомості, картки рахунків (а.с.1-32 т.5).

В свою чергу, в позові позивачем описаний процес виготовлення добрив в цистернах для анаеробного оброблення - процес розкладання органічної речовини - плодів плодівництва (банани, апельсини, яблука, тощо) і виноградарства, овочівництва. Виробництво біоорганічного добрива засноване на процесі перетворення рослинних продуктів харчування в поживну субстанцію за допомогою мікроорганізмів.

Позивачем також в позові здійснений розрахунок витрат електричної енергії, води, виходячи з фактично переробленої сировини за перевірений період.

В свою чергу, в апеляційній скарзі відповідач жодним чином не спростовує встановлені судом обставини та лише повторно посилається на висновки актів попередніх перевірок, які взагалі не наведені в акті спірної перевірки та оскаржені позивачем в судовому порядку в інших справах.

Що стосується посилань на операції позивача з ТОВ Екзотік Фрутс та ТОВ Геліон-М , колегія суддів зазначає наступне.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, 06.05.2019 року ТОВ Кастонс Пром (Комітент) та ТОВ Екзотік Фрутс (Комісіонер) укладено договір комісії № 06/05 (а.с.56-59 т.3), згідно якого Комітент доручає, а Комісіонер приймає на себе зобов`язання з пошуку контрагента на поставку свіжих овочів та фруктів та за винагороду укласти від свого імені відповідні договори: договори доручення з підприємствами - декларантами, договори зберігання комісійного товару з власниками ліцензійних митних складів, договори перевезення, інші договори з третіми особами, необхідні для виконання Комісіонером своїх зобов`язань та за рахунок і в інтересах Комітента проводити такі операції: зовнішньоекономічні операції купівлі-проваджу товарів, здійснювати всі дії необхідні для проведення нетарифних видів контролю, проводити операції, необхідні для виконання Комісіонером своїх зобов`язань.

Також, 21.06.2019 року ТОВ Кастонс Пром (Покупець) та ТОВ Екзотік Фрутс (Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 2106-2019 товару, найменування якого визначено у специфікації до цього договору, а саме: ананаси, апельсини, банани, гранат, ківі, лайм, лимони, мандарини, помело, хурма (а.с.106-108 т.3).

Крім того, 01.11.2018 року ТОВ Кастонс Пром (Покупець) та ТОВ Геліон-М (Продавець) укладено договір купівлі-продажу № 01/11-2018 товару, найменування якого визначено у додатковій угоді до цього договору, а саме: апельсини, мандарини, ківі (а.с.151-153, 164 т.3).

На підтвердження здійснення таких операцій, крім договорів, позивачем надано до суду звіти комісіонера, акти надання агентських послуг, митні декларації, оформлені при імпорті фруктів, видаткові накладні, договір на перевезення вантажу від 21.05.2019 року № 21/05-19, укладений з ТОВ Вінтранс , заявки на транспортування товару, акти надання послуг щодо транспортування, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення щодо оплати товарів та транспортних послуг, податкові накладні (а.с.1-46, 68-86, 91-223 т.2, 27-29, 60-61, 125-146, 150, 154-163, 165-168, 173-190 т.3).

В свою чергу, в акті перевірки відповідач, вказуючи на здійснення наведених операцій між позивачем та ТОВ Екзотік Фрутс , ТОВ Геліон-М , не оспорює того, що первинні документи, в тому числі, податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит, бюджетне відшкодування з податку на додану вартість за перевіряємий період щодо господарських операцій з ТОВ Екзотік Фрутс , ТОВ Геліон-М належним чином оформлені, суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені до податкового кредиту відповідного періоду, а також відповідають даним податкових декларацій.

Як вже неодноразово наголошувалось, під час проведення спірної перевірки не досліджувалась первинно-бухгалтерська документація позивача та акт перевірки містить посилання на висновки актів попередніх перевірок, які оскаржені позивачем в судовому порядку.

Більш того, висновки стосовно того, що операції здійснені з ТОВ Екзотік Фрутс , ТОВ Геліон-М не мали реального характеру ґрунтуються на доводах щодо відсутності у ТОВ Екзотік Фрутс , ТОВ Геліон-М можливостей для виконання операцій (трудових ресурсів, основних засобів).

Однак, вказані висновки не підтверджені жодними доказами.

Так, відповідач вказує, що ним направлявся запит на проведення зустрічної звірки щодо ТОВ Екзотік Фрутс 29.09.2020 року.

Однак, спірна перевірка проводилась з 28.10.2020 року по 10.11.2020 року, тобто, цей запит направлявся не в межах даної перевірки.

Більш того, доказів щодо проведення зустрічної звірки не надано та на запит відповідача ГУДПС в Одеській області направлений лист від 04.11.2020 року щодо аналізу діяльності ТОВ Екзотік Фрутс , в якому чітко вказано, що господарська діяльність ТОВ Екзотік Фрутс та позивача не досліджувалась.

Доказів щодо проведення зустрічної перевірки з ТОВ Геліон-М відповідачем також не надано.

В свою чергу, позивачем надано до суду статут ТОВ Екзотік Фрутс , витяг з реєстру платників податку на додану вартість ТОВ Екзотік Фрутс , виписку є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, рішення зборів засновників підприємства, наказ про призначення керівника ТОВ Екзотік Фрутс , договір оренди складських приміщень, зазначених в договорі купівлі-продажу від 21 червня 2019 року № 2106-2019: 8км + 100м траси Одеса-Київ, Одеська область, Біляївський район, Усатівська сільрада, контракти ТОВ Екзотік Фрутс з імпортерами фруктів, довідку про відкриті рахунки, які були витребувані позивачем у свого контрагента перед укладення договору з ним, тощо (а.с.62-105 т.3).

Також, позивачем надані до суду отримані від ТОВ Екзотік Фрутс документи, які підтверджують оренду адміністративних приміщень цим підприємством (договори), податкову звітність цього контрагента, яка свідчить про наявність трудових ресурсів, бухгалтерську довідку щодо сплачених цим підприємством податків за 2020 рік, податкову звітність з податку на додану вартість за 2020 рік, що свідчить про здійснення господарської діяльності цим підприємством (а.с.89-250 т.6, а.с.1-22 т.7), митні декларації щодо імпорту ТОВ Екзотік Фрутс фруктів, які підтверджують можливість реалізації фруктів на адресу позивача (а.с.23-98 т.7), товарно-транспортні накладні та звіти комісіонера, які підтверджують поставку фруктів позивачу (а.с.99-198 т.7), контракт, укладений ТОВ Екзотік Фрутс з іноземною компанією на поставку фруктів (а.с.13-16 т.7).

Крім того, сплата митних платежів позивачем при імпорті товару підтверджується відповідними платіжними дорученням (а.с.35-55 т.3).

Щодо ТОВ Геліон-М позивачем надано до суду статут ТОВ Геліон-М , витяг з реєстру платників податку на додану вартість ТОВ Геліон-М , виписку є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, рішення зборів засновників підприємства, наказ про призначення керівника ТОВ Геліон-М , тощо (а.с.169-172 т.3, а.с.13-33 т.4).

Позивачем також надані до суду отримані від ТОВ Геліон-М документи, які підтверджують оренду приміщень цим підприємством, та ця адреса співпадає з даними, зазначеними в товарно-транспортних накладних, бухгалтерську довідку щодо сплачених цим підприємством податків за 2020 рік, штатний розпис та податкову звітність цього контрагента, яка свідчить про наявність трудових ресурсів, податкову звітність з податку на додану вартість за 2020 рік, податку на прибуток, що свідчить про здійснення господарської діяльності цим підприємством, митні декларації та зовнішньоекономічні контракти, які свідчать про імпорт цим підприємством фруктів та можливість їх реалізації позивачу (а.с.234-250 т.5, а.с.1-88 т.6, а.с.199-220, 228 т.7).

На підставі наведеного у сукупності, враховуючи, що при проведенні перевірки, на підставі якої винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 04.12.2020 року № 00112520704, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації від 18.09.2020 року № 9237093073 за серпень 2020 року у розмірі 5570025 грн. відповідачем взагалі не досліджувались господарська діяльність позивача, господарські операції позивача, які стали підставою для формування показників перевіряємої декларації, первинно-бухгалтерська документація позивача та усі доводи відзиву на позовну заяву та поданої апеляційної скарги не відповідають висновкам акту перевірки, на підставі якої винесене оскаржуване у даній справі ППР, та відповідач посилається на встановлені обставини попередніх перевірок згідно актів від 16.07.2020 року № 661/26-15-05-04-01/41792305 та від 16.10.2020 року № 242/26-15-05-04-01/41792305, у тій частині, що навіть не процитовані в акті спірної перевірки та які оскаржені позивачем в судовому порядку в інших справах, а також, оскільки відповідачем не спростовані доводи позивача та надані ним докази, та відповідач жодним чином не заперечує фактів імпорту фруктів та експорту добрив, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення від 04.12.2020 року № 00112520704 є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується податкового повідомлення - рішення від 04.12.2020 року № 00112570704, колегія суддів зазначає наступне.

Оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням від 04.12.2020 року № 00112570704 відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування за період серпень 2020 року по декларації від 18.09.2020 року № 9237093073 на суму 62400 грн.

При цьому, в акті перевірки вказано, що ТОВ Кастонс Пром включено до розрахунку відшкодування операції на суму 62400 грн. за серпень 2020 року по операціям з ДП ДГ ім. М.І. Кутузова Одеської ДС ДС НААН за договором від 31.08.2020 року № 31-08-20/15 щодо поставки позивачу озимої пшениці.

Разом з цим, відповідачем зазначено, що до перевірки не надано товарно-транспортних накладних та складських квитанцій, а також станом на серпень 2020 року рахується кредитове сальдо по вказаному постачальнику.

З огляду на викладене, відповідач дійшов висновку, що на порушення п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2020 року по зазначеним операціях на суму 62400 грн.

Проте, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно визнані безпідставними вказані висновки податкового органу, з огляду на викладене.

Так, згідно п.п. 200.1, 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Доходячи висновку про порушення позивачем наведених вимог п. 200.4 ст. 200 ПКУ та завищення суми бюджетного відшкодування по операціям з ДП ДГ ім. М.І. Кутузова Одеської ДС ДС НААН , відповідач в акті перевірки не визначив, в чому саме полягає порушення вказаних вимог ПКУ.

Відповідач в акті перевірки лише наводить положення п. 200.4 ст. 200 ПКУ та вказує про їх порушення позивачем, та завищення суми бюджетного відшкодування у розмірі 62400 грн.

Що стосується посилань відповідача в акті перевірки на ненадання позивачем товарно-транспортних накладних на транспортування озимої пшениці, колегія суддів зазначає наступне.

Так, колегія суддів вважає безпідставним висновок відповідача про те, що не надання позивачем товарно-транспортних накладних щодо транспортування придбаного товару за договорами купівлі-продажу свідчить про не підтвердження позивачем цих операцій, оскільки відсутність транспортних документів на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року (чинних та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), ці Правила визначають права, обов`язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Таким чином, Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку платників податку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов`язані з дотриманням вимог податкового законодавства. Відтак відсутність товарно-транспортних накладних не є самодостатнім аргументом, що свідчить про фіктивність операції чи порушення податкового законодавства.

Крім того, вказаними Правилами допускається можливість мати інший встановлений законодавством документ на вантаж, крім товарно-транспортних накладних.

Згідно п. 1 наведених Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.

Тобто, як вбачається з викладеного, товарно-транспортні накладні не є єдиним та безумовним доказом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Іншим документом, на підставі якого здійснюється перевезення та оприбуткування товару є документ, що свідчить про передавання товару від продавця до покупця.

Колегія суддів наголошує, що у спірному випадку 31.08.2020 року між Державним підприємством Дослідне господарство імені М.І. Кутузова Одеської державної сільськогосподарсько-дослідної станції Національної академії аграрних наук України (Продавець) та ТОВ Кастонс Пром (Покупець) укладено договір купівлі-проваджу № 31-08-20/15р, відповідно до якого Продавець зобов`язаний передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язаний прийняти та сплатити за насіння озимої пшениці сорту Гурт еліт, озимої пшениці сорту Ліра еліта, озимої пшениці сорту Щедрість еліта.

При цьому, згідно п. 3.4 вказаного Договору, товар вважається прийнятим за кількістю в момент отримання його представником Покупця від представника Продавця у відповідності до видаткової накладної.

Факт отримання позивачем озимої пшениці у спірній частині підтверджено з боку останнього підписаною сторонами видатковою накладною № 78с від 31.08.2020 року, як то передбачено умовами укладеного Договору.

При цьому, у вказаній видатковій накладній визначено найменування товару, його кількість ціна та ця накладна підписана з боку постачальника та отримувача товару і скріплена печатками підприємства.

Також, під час судового розгляду справи на підтвердження транспортування позивачем товару останнім надані товарно-транспортні накладні.

В свою чергу, будь-яких зауважень щодо цих ТТН відповідачем під час судового розгляду справи не висловлено.

Що стосується посилань відповідача на не проведення оплати за поставлений товар, позивач у позовній заяві вказав на те, що сторонами здійснено залік зустрічних однорідних вимог за договорами від 18.03.2020 року та від 31.08.2020 року.

В ході розгляду справи відповідачем жодним чином не оспорено та не спростовано цих обставин.

На підставі наведеного у сукупності, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 04.12.2020 року № 00112570704, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Більш того, в апеляційній скарзі відповідач взагалі не посилається на правомірність ППР від 04.12.2020 року № 00112570704 та жодним чином не обґрунтовує висновки акту перевірки щодо операцій позивача з ДП ДГ ім. М.І. Кутузова Одеської ДС ДС НААН , апеляційна скарга не містить посилань на вказаного контрагента.

Тобто, фактично відповідач в апеляційному порядку не оскаржує висновки суду першої інстанції щодо протиправності наведеного ППР.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються наведеними висновками суду апеляційної інстанції та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верховного Суду.

Судове рішення складено у повному обсязі 15.11.2021 р.

Суддя-доповідач: Л.П. Шеметенко

Суддя: Л.В. Стас

Суддя: І.О. Турецька