Ухвала

від 22.12.2021 по справі 420/3389/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 грудня 2021 року

Київ

справа № 420/3389/21

адміністративне провадження № К/9901/46688/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2021, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2021 та додаткову постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2021 у справі №420/3389/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КАСТОНС ПРОМ до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

20.12.2021 до суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - скаржник, ГУ ДПС), направлена до суду поштою 17.12.2021.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

При цьому, обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься цитування усієї частини четвертої статті 328 КАС України з окремим виділенням, що у випадку подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Однак, в подальшому ГУ ДПС зазначає про неправильне застосування судами вимог підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України із посиланням на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. При цьому, в обґрунтування своїх доводів звертає увагу на постанову Верховного Суду від 19.06.2020 у справі № 140/388/19 (адміністративне провадження №К/9901/21117/19), у якій зазначено, що сам собою акт податкової перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов`язків, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання зауважень до акта. Акт перевірки - це документ, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили. Оцінка акта перевірки, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження, прийнятого на підставі такого акта Ухвалюючи рішення та визнаючи протиправними і скасовуючи податкові повідомлення - рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, посилаючись на невідповідність оформлення акта перевірки нормам законодавства, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що цей факт не може бути підставою для визнання недійсними оскаржуваних рішень.

Зазначені обставини свідчать про невизначеність скаржника із підставою для касаційного оскарження судових рішень. При цьому, постанова Верховного Суду не містить висновків про можливість встановлення контролюючим органом порушень вимог податкового законодавства без аналізу первинних документів платників податків, а висновок, приведений скаржником, сформований у спорі щодо відсутності в Акті перевірки підпису усіх перевіряючих осіб. Тобто, правовідносини у справі № 140/388/19 не є подібними до правовідносин у справі, у якій подано касаційну скаргу.

Також у касаційній скарзі міститься посилання про неправильне застосування судами вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України із посиланням на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник наводить практику Верховного Суду щодо розгляду справ, спори у яких виникли внаслідок невизнання податковим органом господарських операцій реальними.

Однак, обґрунтування цієї підстави зводиться до викладення обставин справи, цитування висновків Акта перевірки з формальним посиланням, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

Також, є підстави вважати, що ГУ ДПС, фактично, не погоджується із наданою судом правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв`язку із наявними в матеріалах справи доказами, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду.

З огляду на зміст судових рішень у цій справі, а також висновки Верховного Суду, викладені у наведених скаржником постановах, не вбачається різного правозастосування норм Податкового кодексу України, оскільки саме досліджуючи реальність господарських операцій шляхом надання правової оцінки наявним в матеріалах справи доказам у сукупності, суди встановили фактичні обставини та дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову. Сам факт наявності судових рішень якими у задоволенні позовів платників податків було відмовлено не свідчить про застосування судами у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду.

Доводи скаржника в частині незгоди із додатковою постановою апеляційного суду наведені не у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України, і стосуються здебільшого не питання застосування норм права, а незгоди із визначеним судом апеляційної інстанції розміром судових витрат на професійну правничу допомогу.

Зазначене у сукупності свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Однак, доводи касаційної скарги здебільшого зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2021, постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2021 та додаткової постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2021 у справі №420/3389/21.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2021, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2021 та додаткову постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2021 у справі №420/3389/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю КАСТОНС ПРОМ до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон