Постанова

від 16.11.2023 по справі 420/3389/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 420/3389/21

адміністративне провадження № К/990/1525/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу №420/3389/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кастонс Пром» до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України? на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 (суддя Свида Л.І.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2021 (головуючий суддя Шеметенко Л.П., судді: Стас Л.В., Турецька І.О.),

В С Т А Н О В И В :

У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Кастонс Пром» (далі також - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України, (далі також - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.12.2020 №00112520704, №00112570704.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем під час перевірки безпідставно зроблено висновки про завищення Товариством суми від`ємного значення з податку на додану вартість за серпень 2020 року та завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, оскільки позивачем наданні всі первинні документи, які свідчать про товарність операцій з придбання сировини; надані документи на підтвердження наявності умов для здійснення господарської діяльності: наявність майнового комплексу, обладнання, сертифікатів відповідності на продукцію, тощо. Здійснення операцій з ТОВ «Екзотік Фрутс», ТОВ «Геліон-М» підтверджується первинними документами та такі операції пов`язані з придбанням сировини (фруктів) для виробництва добрив, а у позивача наявні трудові ресурси та необхідне обладнання для такого виробництва. Відсутність залишків готової продукції обґрунтовано тим, що всю вироблену продукції завантажено для транспортування до порту за експортними контрактами та фактично експортовано, про що свідчать митні декларації. Щодо правовідносин з ДП «ДГ ім. М.І. Кутузова Одеської ДС ДС НААН», то позивач зазначив про придбання у цього підприємства пшениці, яка зберігається на складах підприємства, а відсутність товарно-транспортних накладних та складських квитанцій не є підставою для визнання операцій такими, що здійснені без фактичної передачі товару. Оплата ж товару (пшениці) здійснена шляхом зарахування зустрічних вимог за іншим договором з цим підприємством на поставку добрив. З огляду на викладене, позивач вказує на протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та наявність підстав для їх скасування.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2021, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2021, позов задоволено.

Додатковою постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2021 стягнуто з Головного управління ДПС у м. Києві за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кастонс Пром» судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, у сумі 2500 грн.

В ході розгляду справи судами встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Кастонс Пром» зареєстровано як суб`єкт господарювання у грудні 2017 року, основним видом діяльності якого є виробництво добрив і азотних сполук. Виробничі потужності Товариства знаходяться за адресою: Одеська область, Іванівський район, с. Іванівка, вул. Центральна, 94 (договір оренди №1 від 02.04.2019).

Товариство є платником податку на додану вартість.

Контролюючим органом в період з 28.10.2020 по 10.11.2020 проведено документальну позапланову невиїзну перевірка Товариства з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за серпень 2020 року, за результатами якої складений акт перевірки №2193/26-15-07-04-01/43068454 від 16.11.2020.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.4 ст. 200, п. 201.1, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), що призвело до завищення позивачем суми від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за серпень 2020 року на 5570025 грн і відповідно завищення суми бюджетного відшкодування за серпень 2020 року на цю суму, а також завищення заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за серпень 2020 року у розмірі 62400 грн.

На підставі акту перевірки 04.12.2020 відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення №00112520704, яким позивачеві зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2020 року в розмірі 5570025 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 2785012,50 грн, №00112570704, яким Товариству відмовлено у бюджетному відшкодуванні за серпень 2020 року з податку на додану вартість на суму 62400 грн.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДПС України, однак скарга була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними, Товариство звернулося до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, позицію якого підтримав й апеляційний суд, дійшов висновку, що контролюючий орган, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення діяв всупереч та не у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки господарські операції між позивачем та його контрагентами мали реальний характер, що підтверджується належними доказами та не спростовано контролюючим органом. Суд апеляційної інстанції додатково вказав на недоліки акту перевірки, які, на думку суду, свідчать про формальний підхід посадових осіб контролюючого органу до її проведення.

Відповідач, не погодившись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що висновки, викладені в них, не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать нормам матеріального та процесуального права, подав касаційну скаргу, в якій просить такі рішення скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, контролюючий орган наголошує, що з наданих до перевірки первинних документів не можливо встановити реальність господарських операцій Товариства з відповідними контрагентами, а згідно наявної у відповідача податкової інформації у таких була відсутня матеріально-технічна можливість здійснювати такі господарські операції. Вказує відповідач й на неможливість підтвердження реальності транспортування імпортованого товару в напрямку орендованих виробничих потужностей ТОВ «Кастонс Пром», неналежне оформлення (містять неточності, невірну інформацію та/або взагалі не містять відповідної інформації) документів із транспортування фруктів, імпортованих за митними деклараціями та неможливість підтвердження реальності господарських операцій із придбання позивачем сировини (у зв`язку з відсутністю умов для здійснення господарської діяльності), що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

Крім того, контролюючий орган посилається на неврахування судами того, що відповідно до поданих Товариством документів постачання свіжих фруктів на його адресу здійснювалося у великих обсягах протягом січня-серпня 2020 року, а експорт мінеральних добрив (перероблених свіжих фруктів) було здійснено лише в січні-лютому 2020 року. При цьому, позивач не декларував продаж продукції третім особам на території України, в березні-серпні 2020 року експорт мінеральних добрив не здійснювався, товар на складі не зберігався.

Щодо взаємовідносин позивача з ДП «ДГ ім. М.І. Кутузова Одеської ДС ДС НААН», то відповідач вказує на неподання первинних документів, які б підтверджували фактичне передання товару (озимої пшениці) у власність Товариства.

Підставою касаційного оскарження судового рішення судів першої та апеляційної інстанцій скаржником зазначено пункти, 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).

Ухвалою Верховного Суду від 27.01.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України, на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2021 у цій справі.

Позивач правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.

Перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюється Податковим кодексом України (далі також - ПК України).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно пунктів 44.1, 44.2 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У відповідності до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата складення платником податкової накладної за такими операціями, за умови реєстрації такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Датою збільшення податкового кредиту орендаря (лізингоотримувача) для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об`єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.

Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням строку реєстрації, включаються до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше ніж через 1095 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

Платники податку, які застосовують касовий метод податкового обліку, суми податку, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не включені до податкового кредиту протягом періоду 1095 календарних днів з дати складення таких податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних у зв`язку з відсутністю фактів списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, мають право на включення таких сум до податкового кредиту у звітному податковому періоді, в якому відбулося списання коштів з банківського рахунку (видачі з каси) платника податку або надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів/послуг, але не пізніше ніж через 60 календарних днів з дати такого списання, надання інших видів компенсацій.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) відповідно до підпункту 191.1.2 пункту 191.1 статті 191 цього Кодексу оператором поштового зв`язку, експрес-перевізником.

Згідно пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Статтею 1 Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV) визначено, що господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, гуртуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга статті 3 Закону № 996-XIV).

Відповідно до статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, передбачено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно пункту 12.2. зазначеного Положення первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Також платник податків при виборі контрагента та укладенні з ним договорів має керуватись і належною обачністю, оскільки від цього залежить подальше фактичне виконання таких договорів, отримання прибутку та права на отримання певних преференцій.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, зокрема, наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Як уже було зазначено в цій постанові, суди першої апеляційної інстанцій задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Кастонс Пром», виходили з того, що відповідачем не було доведено та надано належних доказів на підтвердження недотримання позивачем вимог податкового законодавства. Зокрема, судами зазначено, що реальність господарських операцій позивача з контрагентами підтверджується первинними документами, які оформлені належним чином та містять всі обов`язкові реквізити та підписи сторін (учасників господарських операцій).

Проте, колегія суддів такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій в частині взаємовідносин позивача з ТОВ «Екзотік Фрутс» та ТОВ «Геліон-М» вважає передчасними.

Так, контролюючий орган під час розгляду справи наголошував на тому, що при дослідженні товаросупровідної документації по поставці/транспортуванні товару (фруктів) на склад Товариства (за адресою Одеська обл., Іванківський район, смт. Іванівка, вул. Центральна, буд. 94) встановлено недоліки у таких документах, які не дають можливості підтвердити, що товар отримано позивачем та використано в господарській діяльності. Майже в усіх наданих позивачем ТТН в графі «Пункт навантаження» зазначено адресу, яка не відповідає контракту, а в ТТН № 001142 від 22/01/2020 в графі «пункт навантаження» зазначено - м. Київ, вул. Каховська, 64, тобто зазначено адресу, яка взагалі не була передбачена жодним договором чи контрактом. Суди першої та апеляційної інстанцій щодо зазначення адреси пункту навантаження м.Київ, вул. Каховська, 64 послалися на пояснення позивача та вказали, що останній використовує склади, які розташовані за вказаною адресою, а договори щодо використання цих складів надавалися позивачем під час перевірки. Проте, контролюючий орган надання позивачем таких документів заперечує. Посилання на наявність відповідних документів про використання Товариством складів у м.Києві в матеріалах справи рішення судів попередніх інстанцій не містять.

Крім того, відповідно наданих позивачем митних декларацій, контролюючим органом встановлено, що перевізниками імпортованого товару були інші автомобілі, які зазначені у рядку 18 «Ідентифікатор і країна реєстрації транспортного засобу при відправленні/прибутті» митної декларації. Контролюючим органом також було встановлено, що в жодному міжнародному документі (декларації, СМR, інвойсі) не зазначено, що товар поставляється саме до визначеного місця поставки (м. Одесса, вул. Агрономічна, 210), а в усіх товаро-транспортних накладних по поставці товару на склад позивача не зазначено вказану адресу.

Судами не було надано належної оцінки тому факту, що відповідно до ВМД та податкових накладних постачання свіжих фруктів на адресу позивача здійснювалось протягом січня-липня 2020 року, а експорт мінеральних добрив (перероблених свіжих фруктів) здійснювався лише в січні та лютому 2020 року. Тобто, судами не встановлювалось та не аналізувалось як саме свіжі фрукти могли бути використані в господарській діяльності позивача, з урахуванням того, що ТОВ «Кастонс Пром» не декларувало продаж третім особам на території України (роздрібний продаж), в березні-липні не здійснювався експорт мінеральних добрив (перероблених свіжих фруктів), згідно опису товарно-матеріальних цінностей товар не зберігався на складі товариства, а згідно штатної чисельності (квітень 2020 року - 1 особа, травень 2020 року - відсутні, червень 2020 року - 3 особи, липень 2020 року - 1 особа) у позивача були відсутні трудові ресурси для здійснення господарської діяльності з переробки фруктів в кількості, яка задекларована товариством (від Escorabadjo KFT - 1 440 151 кг, від ТОВ «Екзотік Фрутс» - 346 368 кг, від ТОВ «Геліон - М» 143 497,1 кг). В цій частині доводів контролюючого органу суди обмежилися посиланням на пояснення позивача щодо відвантаженням всієї продукції за експортним контрактом, переробкою сировини та наявністю інших складів за адресми: м. Одеса, вул. Агрономічна, 205, а також м. Київ, вул. Каховська, 64, однак без зазначення конкретних доказів в підтвердження вказаного.

Крім того, контролюючий орган посилався на результати проведеної інвентаризації основних фондів та товарно-матеріальних цінностей Товариства, в ході якої було встановлено, що основні засоби не використовувались протягом тривалого часу та не відповідають потужностям для переробки зазначеної кількості сировини (1 930 016 кг фруктів), придбаної за період лютий-липень 2020 року, що також залишилось без належної оцінки судів попередніх інстанцій.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, тобто відповідність доказу об`єктивній дійсності є його безсумнівність, яка обумовлена зібраними матеріалами справи; достатніми, що відображається в наявності такої системи належних, допустимих, достовірних доказів, які отримані в результаті всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин, пов`язаних з предметом справи та всієї сукупності зібраних у ній доказів і яка достовірно встановлює всі обставини справи; належними, тобто властивість доказу, яка характеризує зв`язок відомостей і які становлять його зміст з обставинами, які підлягають доказуванню; допустимими, тобто відповідними процесуальній формі їх одержання, єдиною загальною вимогою недопустимості доказів є виявлення порушень закону при їх збиранні.

При цьому обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

На думку суду, оцінка правовідносин позивача та його контрагентів, у даному випадку, вимагає ретельної перевірки обставин їх виконання. Установлення наведених обставин є необхідним для перевірки того, чи відображають надані платником первинні документи реальні факти господарської діяльності за спірними правочинами та чи є обґрунтованими доводи податкового органу, висловлені в цій справі.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій фактично не надали належної оцінки спірним правовідносинам в зазначеному вище контексті та прийшли до передчасного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення від 04.12.2020 року № 00112520704.

Згідно статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення від 04.12.2020 року № 00112520704 вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

За правилами статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або; 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Частиною четвертою зазначеної статті встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи те, що порушення норм процесуального права допустили обидві судові інстанції, судові рішення у цій справі підлягають скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення від 04.12.2020 року № 00112520704 , а справа - направленню на новий розгляд в цій частині до суду першої інстанції.

Щодо посилань суду апеляційної інстанції на недоліки акта перевірки, то колегія суддів зазначає, що саме по собі порушення порядку оформлення акта перевірки не може бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного на підставі такого акта, але в сукупності з іншими порушеннями може слугувати обставиною для висновку щодо протиправності рішень контролюючого органу. Це стосується випадків, коли обставини, викладені в акті, не знайдуть підтвердження в суді.

Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою Судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.06.2020 у справі № 140/388/19.

Також колегія суддів звертає увагу, що суд апеляційної інстанції у своєму рішенні посилається на рішення суду у справі № 420/14125/20, яким визнані безпідставними висновки акту перевірки від 16.10.2020 року № 242/26-15-05-04-01/41792305 з питань достовірності нарахування ТОВ «Кастонс Пром» сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за липень 2020 року (на який є посилання у акті перевірки №2193/26-15-07-04-01/43068454 від 16.11.2020, висновки якого слугували підставою прийняття оскаржених у цій справі податкових повідомлень-рішень) у зв`язку із чим визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення, винесені за результатами цієї перевірки.

Так, апеляційний суд , що усі доводи відповідача, які засновані на висновках акта перевірки від 16.10.2020 року № 242/26-15-05-04-01/41792305, спростовані судовим рішенням, що набрало законної сили та в силу положень ч. 4 ст. 78 КАС України не підлягають доказуванню у даній справі.

Водночас, колегія суддів зазначає, що постановою Верховного Суду від 28.01.2022 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.01.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2021 у справі № 420/14125/20 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Такі висновки суду касаційної інстанції обґрунтовано ненаданням судами попередніх інстанцій належної оцінки правовідносинам ТОВ «Кастонс Пром» з його контрагентами «Екзотік Фрутс», ТОВ «Геліон-М», які, серед іншого, є предметом дослідження й у цій справі, оскільки сума від`ємного значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за серпень 2020 року (спірна у цій справі), включає в себе, у тому числі, суму від`ємного значення попереднього звітного періоду, яка є предметом дослідження у справі № 420/14125/20.

Що ж стосується податкового повідомлення - рішення від 04.12.2020 № 00112570704, то колегія суддів зазначає наступне.

Так, оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням від 04.12.2020 року № 00112570704 відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування за період серпень 2020 року по декларації від 18.09.2020 № 9237093073 на суму 62400 грн.

В акті перевірки вказано, що ТОВ «Кастонс Пром» включено до розрахунку відшкодування операції на суму 62400 грн за серпень 2020 року по взаємовідносинах з ДП «ДГ ім. М.І. Кутузова Одеської ДС ДС НААН» за договором від 31.08.2020 № 31-08-20/15 щодо поставки позивачу озимої пшениці, однак, відповідач зазначає, що у зв`язку з ненаданням до перевірки товарно-транспортних накладних та складських квитанцій по вказаному постачальнику, неможливо підтвердити фактичну передачу товару, що, як наслідок, свідчить про безпідставність з`явлення вказаної суми до відшкодування.

Такі висновки податкового органу судами визнані безпідставними, з чим також погоджується колегія суддів, оскільки факт отримання позивачем озимої пшениці у спірній частині підтверджено підписаною сторонами видатковою накладною № 78с від 31.08.2020, яка містить відомості щодо найменування товару, його кількості та ціни; накладна підписана з боку постачальника та отримувача товару і скріплена печатками підприємств. На підтвердження транспортування позивачем товару останнім були надані товарно-транспортні накладні, зауважень до яких контролюючим органом не заявлялися. Що стосується оплати за поставлений товар, то судами встановлено, що сторонами здійснено залік зустрічних однорідних вимог за договорами від 18.03.2020 року та від 31.08.2020 року.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення від 04.12.2020 року № 00112570704, а відтак наявні підстави для його скасування.

Враховуючи висновок суду касаційної інстанції у цій справі, додаткова постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.11.2021, яка є невід`ємною частиною основного рішення суду апеляційної інстанції, також підлягає скасуванню, оскільки відповідно до частини шостої статті 139 КАС України суд касаційної інстанції, направляючи справу на новий розгляд, не змінює розподіл судових витрат між сторонами. Питання розподілу судових витрат залежить від кінцевого рішення, яким буде остаточно вирішено позовні вимоги, а отже, має бути здійснений за наслідками нового розгляду у судовому рішенні по суті спору або, у випадках передбачених статтями 143 і 252 КАС України, шляхом ухвалення додаткового судового рішення.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м.Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, задовольнити частково.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2021 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового-повідомлення рішення від 04.12.2020 року № 00112520704, а також в частині здійсненого розподілу судових витрат - скасувати.

Справу №420/3389/21 в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2021 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко Л.І. Бившева І.А. Васильєва