Постанова

від 17.11.2021 по справі 640/23469/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/23469/19 Головуючий у І інстанції - Пащенко К.С.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю І.К. Ініціатива до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю І.К. Ініціатива звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві № 0698781206 від 21.08.2019.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що податкові накладні / розрахунки коригування № 88 від 21.01.2017, № 1259 від 28.12.2017, № 913 від 30.09.2017, № 659 від 31.07.2017, № 660 від 31.07.2017, № 1260 від 31.12.2017, № 167 від 28.02.2017, № 6 від 31.12.2017, № 1051 від 01.11.2017, № 789 від 31.08.2017, № 543 від 30.06.2017, № 562 від 30.06.2017, № 552 від 30.06.2017, № 580 від 14.07.2017, № 1011 від 31.10.2017, № 7 від 31.12.2017 вже були охоплені камеральними перевірками за попередній період, порушення щодо своєчасності реєстрації вказаних ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних у актах попередніх перевірок відображено не було; проведення повторної камеральної перевірки ПК України не передбачено, а тому в податкового органу відсутні правові підстави для притягнення Позивача до відповідальності за несвоєчасну реєстрацію вказаних податкових накладних.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 червня 2021 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0698781206 від 21.08.2019 в частині нарахування ТОВ І.К. Ініціатива штрафних санкцій за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 13 182 (тринадцять тисяч сто вісімдесят дві) 74 грн.

В іншій частині податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві № 0698781206 від 21.08.2019 залишено без змін.

Від представника Позивача до суду першої інстанції надійшло клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15432,00 грн.

Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2021 року клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю І.К. Ініціатива - адвоката Шаповала Д.В. про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю І.К. Ініціатива витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн (дві тисячі гривень).

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні клопотання відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі Головне управління ДПС у м. Києві посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Апеляційна скарга мотивована тим, що задоволенні судом першої інстанції витрати у сумі 2 000,00 грн. не є співмірними складності справи та наданим послугам, а тому не підлягають до задоволення.

Відзиву Позивача на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. З ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з частиною 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 п. 1 частини 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 2 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до пункту 1 частини 3 вказаної статті для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання

послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

До суду, Позивачем, для підтвердження витрат на правничу допомогу, було подано: договір про надання правової допомоги від 24.03.2016 р. № 24/03/16-1 на 3 арк.; додаткову угоду № 1 від 24.03.2016 р. до договору про надання правової допомоги № 24/03/16-1 на 1 арк.; Акт здачі-приймання наданих послуг від 09.08.2021 р. за Договором про надання правової допомоги № 24/03/16-1 від 24 березня 2016 року на 2 арк.; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5549/10 від 24.12.2015 р.

Як вбачається з Акта здачі-приймання наданих послуг від 09.08.2021 р.

Адвокатом надано, а Клієнтом прийнято послуги з правової допомоги під час розгляду справи № 840/23469/19 в суді першої інстанції (Окружний адміністративний суд міста Києва), в період з 22.11.2019 р. по 09.08.2021 р., а саме:

- аналіз наявних у Позивача документів, які є підставою для позову;

- підготовка та подача позовної заяви 26.11.2019 р.;

- підготовка та подання відповіді на відзив.

Загальна вартість послуг наданих Адвокатом в період з 22.11.2019 р. по 09.08.2021 р. згідно вказаного Акта, становить 15432,00 грн.

За правилами ч. 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч. 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Вказане правило при вирішені питання про співмірність заявленої до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17 (73021615) та від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16 (73356068).

Колегія суддів зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, Позивачем у клопотанні про стягнення витрат на професійну правничу допомогу було заявлено вимогу про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача на користь Позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 15432,00 грн.

Головне управління ДПС у м. Києві в апеляційній скарзі зазначило, що заявлені Позивачем до відшкодування витрати у сумі 15432,00 грн. не є обґрунтованими у даній справі.

Відповідач вказував на те, що дана справа не є складною з урахуванням її фактичних обставин, предмету спору, змісту порушення, предмету доказування, аналізу наведених доказів.

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477- IV суди застосовуюсь при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії , заява № 34884/97, п. 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції У справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

А у пункті 154 рішення Європейського суду із прав людини від 07.11.2002 року у справі Лавентс проти Латвії (заява № 58442/00) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правова позиція Верховного Суду щодо необхідності доведення та врахуванням того чи були витрати на правничу допомогу фактичними, а їх розмір обґрунтованим та розумним викладена, зокрема у постанові від 05.05.2018 року у справі № 821/1594/17.

Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 року у справі № 803/1032/18 підкреслюється, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації понесених у зв`язку з розглядом справи втрат на правничу допомогу необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`ємом наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Суд першої інстанції при ухваленні додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу дійшов обґрунтованого висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи та об`ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом. Таким чином, суд першої інстанції вважав за потрібне присудити понесені Позивачем витрати на правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.

Проте, колегія суддів не вбачає доцільності стягнення з Відповідача судових витрат у сумі 2 000,00 грн., понесених Позивачем під час розгляду даної справи у суді першої інстанції, оскільки в матеріалах даної справи наявна лише позовна заява, та відповідь на відзив на адміністративний позов.

Таким чином, дана сума не співмірна зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів дійшла висновку, що заява Позивача підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на корить Товариства з обмеженою відповідальністю І.К. Ініціатива витрат на професійну правничу допомогу у сумі 1 000,00 грн.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при прийнятті додаткового рішення неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи та частково порушено норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення питання в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, у зв`язку з цим, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити частково, додаткове рішення суду першої інстанції скасувати в частині, ухвалити в цій частині нове рішення, яким клопотання Позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити частково .

Додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2021 року - скасувати в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ: 43141267, місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю І.К. Ініціатива (код ЄДРПОУ: 22884353, місцезнаходження: 04212, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, 15/3, оф. 111) витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн (дві тисячі гривень).

Прийняти в цій частині нову постанову, якою клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю І.К. Ініціатива про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 43141267) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю І.К. Ініціатива (04212, м. Київ, вул. Маршала Малиновського, 15/3, оф. 111, код ЄДРПОУ 22884353) судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1 000,00 (одна тисяча) грн.

В іншій частині додаткове рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 вересня 2021 року - залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

О.М. Оксененко