Постанова

від 17.11.2021 по справі 127/3341/20

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/3341/20

Провадження № 22-ц/801/2231/2021

Категорія: 10

Головуючий у суді 1-ї інстанції Волошин С. В.

Доповідач:Матківська М. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2021 рокуСправа № 127/3341/20м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

Головуючого: Матківської М. В.

Суддів: Сопруна В. В., Стадника І. М.

Секретар: Кузьменко Б. І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 липня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в натурі (поділ) частки із спільної часткової власності,

Рішення ухвалив суддя Волошин С. В.

Рішення ухвалено об 11:05 год у м. Вінниці Вінницької області

Повний текст рішення складено 22 липня 2021 року,

Встановив:

10 лютого 2020 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 про виділ в натурі (поділ) частки із спільної часткової власності, мотивуючи свої вимоги тим, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 липня 2019 року у цивільній справі № 127/13391/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, визнання майна особистою приватною власністю, позови ОСОБА_2 і ОСОБА_1 задоволені частково. Поділено спільне сумісне майно колишнього подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , виділивши на праві власності ОСОБА_2 1/2 (ідеальну) частку будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 вартістю 547 581,50 грн., 1/2 (ідеальну) частку квартири АДРЕСА_2 вартістю 257 500 грн.; ОСОБА_1 - 1/2 (ідеальну) частку будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_3 ( АДРЕСА_4 вартістю 547 581,50 грн., 1/2 (ідеальну) частку квартири АДРЕСА_2 вартістю 257 500 грн.

Відповідно до Витягу із реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07 вересня 2019 року за ОСОБА_2 зареєстровано право спільної часткової власності на 1/2 житлового будинку літ. Б з прибудовою та підвалом, господарськими будівлями та спорудами загальною площею 200,8 кв. м., житловою площею 56,9 кв. м.; сараї Д , б , Ж , погріб літ. пД , гараж літ. В , вбиральня літ. Г , літня кухня А з прибудовами, зливна яма літ. Е , огорожа № 1 і № 2, розташованого по АДРЕСА_1 . Будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0788 га кадастровий номер 0510137000:03:012:0158, що відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку належить ОСОБА_2 на підставі рішення 53 сесії 5 скликання Вінницької міської ради № 3012 від 29 жовтня 2010 року.

Відповідно до Витягу із реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07 вересня 2019 року за ОСОБА_2 зареєстровано право спільної часткової власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_5 загальною площею 28,9 кв. м., житловою площею 18,6 кв. м.

В даний час в будинку по АДРЕСА_3 проживає відповідач ОСОБА_1 і квартирою АДРЕСА_5 також користується він.

Позивач вважає, що 1/2 частку будинку можна виділити їй в натурі, оскільки є технічна можливість такого виділу в натурі та поділу будинку відповідно до часток співвласників із влаштуванням окремого виходу.

За 1/2 квартири вона погоджується отримати від відповідача грошову компенсацію, оскільки виділити в натурі частку квартири з влаштуванням окремого виходу неможливо.

Враховуючи, що позивач не може користуватися належним їй майном, яким користується одноосібно відповідач ОСОБА_1 , вона просить поділити його, виділивши їй у власність у житловому будинку по АДРЕСА_1 житлові приміщення будинку: кімнати площею 9,9 кв. м. і 14,2 кв. м., разом 24,1 кв. м., 1/2 коридору, кухні, ванни і туалету, вхід у підвал, веранди, підвалу, згідно з планом забудови, сараїв Д , б , Ж , погріба літ. пД , гаражу літ. В , вбиральні літ. Г , літньої кухні А з прибудовами.

Також просила припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 квартири АДРЕСА_5 загальною площею 28,9 кв. м. житловою площею 18,6 кв. м. та зобов`язати ОСОБА_1 виплатити їй грошову компенсацію зазначеної квартири в сумі 257 500 грн.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21 липня 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в натурі (поділ) частки із спільної часткової власності, задоволено частково.

Припинено право спільної часткової власності ОСОБА_2 на 1/2 (ідеальну) частку у квартирі АДРЕСА_5 загальною площею 28,9 кв. м. житловою площею 18,6 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 19098226905101.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 316 950,50 грн. як компенсацію вартості частки ОСОБА_2 в праві спільної часткової власності на 1/2 ідеальну частку у квартирі АДРЕСА_5 загальною площею 28,9 кв. м. житловою площею 18,6 кв. м., реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 19098226905101.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 19 766,40 судових витрат, з яких 2575 грн. компенсація сплаченого позивачем судового збору; 7191,40 грн. витрат за проведену експертизу; 10 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 594,51 грн. недоплаченого позивачем при зверненні до суду судового збору, за позовну вимогу, яка судом задоволена.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_2 до нього про припинення права спільної часткової власності та стягнення компенсації вартості частки.

Зазначив, що при постановленні рішення судом невірно були застосовані норми матеріального права, а саме статті 364, 365 ЦК України, а висновки, які були зроблені судом у рішенні не відповідають обставинам справи, що призвело до постановлення судом незаконного та несправедливого рішення.

Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що судом першої інстанції не враховану ту обставину, що він жодним чином не чинить перешкод позивачу у користуванні своєю часткою у спільному майні.

Судом першої інстанції помилково встановлено, що він, будучи співвласником Ѕ частки квартири АДРЕСА_5 , здає її в оренду і має від цього дохід, а позивач позбавлена можливості користуватися своєю часткою у цій квартирі, доступу до спільної квартири вона немає. Дійсно він здає спірну квартиру в оренду, однак, безоплатно і жодної матеріальної вигоди від такої здачі він не має. Позивач ніколи не зверталася до суду із позовом щодо усунення перешкод у користуванні спірною квартирою чи з позовною заявою щодо її вселення у квартиру.

Також суд не зважив на його доводи щодо його матеріальної неспроможності виплатити позивачу грошову компенсацію, тобто у нього відсутня фінансова спроможність виконати рішення суду в частині виплати позивачу компенсації за її частку у квартирі в розмірі 316 950,50 грн. Суд поклав на нього такий непомірний фінансовий тягар, який може призвести до його повного зубожіння.

Крім цього суд безпідставно вийшов за межі заявлених позовних вимог, зазначивши у судовому рішенні про заявлення позовної вимоги про стягнення грошової компенсації у розмірі 257 500,00 грн., який позивачем в цій частині не збільшувався, суд стягнув з нього на користь позивача суму грошової компенсації в розмірі 316 950,50 грн.

Позивач ОСОБА_2 надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 відмовити, вважаючи її необґрунтованою, оскільки викладені в ній вимоги не відповідають чинному законодавству і є надуманими, а рішення суду є законним, обґрунтованим, ухваленим із правомірним застосуванням норм матеріального і процесуального права та відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду щодо застосування статей 364, 365 ЦК України, тому просить залишити його без змін.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Усов А. Ю. підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 і її представник - адвокат Павенський Б. В. заперечили проти задоволення апеляційної скарги, просять залишити судове рішення без змін, вважаючи, що судом першої інстанції ухвалено законне і правильне рішення.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Рішення суду відповідач оскаржує в частині задоволення позову про припинення права спільної часткової власності та стягнення компенсації вартості частки за 1/2 ідеальну частку у квартирі АДРЕСА_5 . В іншій частині ні позивач, ані відповідач рішення суду не оскаржили, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду лише в оскаржуваній відповідачем частині.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовної вимоги про припинення права власності позивача на 1/2 ідеальну частку квартири АДРЕСА_5 та стягнувши із відповідача на користь позивача грошову компенсацію вартості цієї 1/2 частки квартири, суд першої інстанції виходив із наступного. Відповідач, являючись співвласником 1/2 ідеальної частки спірної квартири, користується нею, а саме - здає її в оренду, а позивач позбавлена можливості користуватися своєю Ѕ часткою квартири, доступу до квартири немає. Квартира має загальну площу 28,9 кв. м., житлову - 18,6 кв. м. і складається із однієї житлової кімнати, яка в розумінні закону є неподільною річчю, що позбавляє позивача можливості заявити вимоги про виділ (поділ) в натурі квартири між співвласниками відповідно до розміру їх часток у праві власності. З урахуванням таких обставин і того, що спірною квартирою користується виключно відповідач, а позивач позбавлена можливості користуватися нею, тобто, позбавлена доступу до нерухомого майна, співвласником якого на праві спільної часткової власності вона є, суд першої інстанції прийшов до висновку про порушення прав позивача, яке підлягає судовому захисту.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 липня 2019 року, яке набрало законної сили 13 серпня 2019 року, у цивільній справі № 127/13391/17 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, визнання майна особистою приватною власністю, позови ОСОБА_2 і ОСОБА_1 задоволені частково. Поділено спільне сумісне майно колишнього подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , виділивши на праві власності ОСОБА_2 , у тому числі таке майно: 1/2 (ідеальну) частку будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 вартістю 547 581,50 грн., 1/2 (ідеальну) частку квартири АДРЕСА_2 вартістю 257 500 грн.; ОСОБА_1 - 1/2 (ідеальну) частку будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 вартістю 547 581,50 грн., 1/2 (ідеальну) частку квартири АДРЕСА_2 вартістю 257 500 грн. (а. с. 4-8).

Відповідно до Витягу із реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 07 вересня 2019 року за ОСОБА_2 зареєстровано право спільної часткової власності на 1/2 квартири АДРЕСА_5 загальною площею 28,9 кв. м., житловою площею 18,6 кв. м. Квартира складається із: коридору 1-1, санвузла 1-2, їдальні 1-3, комори 1-4, кімнати 1-5, кухні 1-6 (а. с. 11).

В даний час квартирою АДРЕСА_5 користується відповідач ОСОБА_1 .

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 15 червня 2020 року задоволено клопотання представника позивача про призначення по справі експертизи. Призначено у справі комплексну судову оціночно-будівельну та будівельно-технічну експертизу, на вирішення якої крім інших, поставлено питання під номером 5: яка дійсна ринкова вартість квартири АДРЕСА_5 станом на момент проведення експертизи? (а. с. 69-74).

Висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертизи у цивільній справі № 127/3341/20 від 16 квітня 2021 року за № 4939/4942/20-21 надана відповідь на питання № 5: на підставі проведених розрахунків, враховуючи наявні матеріали та результати отримані під час проведення натурного обстеження, виходячи з вимог та положень нормативно-правових актів України з питань оцінки, встановлено ринкову вартість квартири АДРЕСА_6 , яка в цінах сформованих станом на час проведення дослідження становить: 633 901,00 грн. (а. с. 88-108, 115).

Статтею 41 Конституції України визначено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

По справі встановлено, що за ОСОБА_2 зареєстровано право спільної часткової власності на 1/2 квартири АДРЕСА_5 загальною площею 28,9 кв. м., житловою площею 18,6 кв. м.

Співвласником іншої 1/2 частини квартири є відповідач по справі ОСОБА_1 .

Таким чином, у рівних частках співвласниками спірної квартири є дві особи: позивач ОСОБА_2 і відповідач ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 1 статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке становить єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому.

Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.

Здійснення права спільної часткової власності визначається статтею 358 ЦК України, за змістом якої право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (ч. 1). Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю (ч. 2). Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації (ч. 3).

Відповідно до частини 1 статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності.

Статтею 367 ЦК України визначається поділ майна, що є у спільній частковій власності: майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними (ч. 1). У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється (ч. 2). Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню (ч. 3).

Відповідно до частини 2 статті 364 ЦК України якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Отже, цією частиною 2 статті 364 ЦК України передбачено, що виділ в натурі частини неподільної речі є юридично неможливим.

Статтею 183 ЦК України надано визначення подільної і неподільної речі. Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення (частина 1). Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення (частина 2).

Проаналізувавши положення статей 183, 358, 364, 379, 380, 382 ЦК України слід дійти висновку, що виділ часток (поділ) квартири, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін може бути виділено відокремлену частину квартири із самостійним виходом (квартиру) або у разі, коли є технічна можливість переобладнання квартири в дві ізольовані квартири, які за розміром відповідатимуть розміру часток співвласників у праві власності.

Згідно роз`яснень наданих у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок № 7 від 04 жовтня 1991 року, при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту статті 364 ЦК України, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

При неможливості виділу частки будинку в натурі власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи.

Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

В окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і при відсутності згоди власника, що виділяється, зобов`язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов`язковим наведенням відповідних мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник в будинку не проживає і забезпечений іншою жилою площею.

Отже, визначальним для виділу частки або поділу квартири в натурі, що перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників квартири та технічна можливість виділу частки або поділу квартири, відповідно до часток співвласників.

Судом першої інстанції встановлено, що квартира АДРЕСА_5 загальною площею 28,9 кв. м. і житловою площею 18,6 кв. м., має одну житлову кімнату та в розумінні закону є неподільною річчю, у зв`язку з чим за правилами частини 2 статті 364 ЦК України виділ в натурі частини такої неподільної речі є юридично неможливим.

З урахуванням наведених норм матеріального права та встановлених судом конкретних обставин справи, колегія судді вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про задоволення позову в частині поділу спірної квартири шляхом припинення права спільної часткової власності на квартиру із стягненням на користь позивача із відповідача грошової компенсації в сумі 316 950,50 грн. за належну їй частку - 1/2 у спільній частковій власності в розмірі визначеному судом по дійсній вартості квартири на час розгляду справи, який відповідно до висновку експерта склав суму - 633 901,00 грн., оскільки сторонами не досягнуто згоди щодо поділу (виділу) квартири, а також щодо розміру грошової компенсації.

При цьому судом вірно враховані і такі обставини, як: два співвласники квартири; рівність часток співвласників у квартирі - по АДРЕСА_7 у кожного; що квартирою повністю користується відповідач, здавши її в оренду, а позивач позбавлена можливості користуватися своєю часткою квартири і доступу до квартири немає; що квартира складається із однієї житлової кімнати, поділ якої є неможливим, оскільки кожній із сторін не може бути виділено відокремлену частину квартири з самостійним виходом і з технічної точки зору переобладнання квартири в дві ізольовані квартири неможливе, а також врахована, передбачена частиною 2 статті 364 ЦК України, згода позивача на отримання нею грошової компенсації вартості її частки у спірній квартирі.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши неможливість поділу (виділ) частки квартири, що перебуває у спільній частковій власності сторін по справі, та урахувавши згоду співвласника спільної часткової власності на отримання грошової компенсації вартості своєї частки у квартирі суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність законних підстав для задоволення указаних вимог ОСОБА_2 .

Доводи апеляційної скарги у тому, що судом першої інстанції не враховану ту обставину, що він жодним чином не чинить перешкод позивачу у користуванні своєю часткою у спільному майні та, що судом помилково встановлено, що він, будучи співвласником Ѕ частки квартири АДРЕСА_5 , здає її в оренду і має від цього дохід, а позивач позбавлена можливості користуватися своєю часткою у цій квартирі, доступу до спільної квартири вона немає, спростовуються поясненнями самого відповідача про те, що він дійсно сам здає в оренду спірну квартиру повністю, а не тільки належну йому 1/2 частку квартири, що підтверджується також наявним в матеріалах справи договором оренди квартири у приватної особи, укладеним 21 вересня 2020 року орендодавцем ОСОБА_1 і орендарем ОСОБА_3 . Згідно умов цього договору орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове володіння та користування квартиру за адресою: АДРЕСА_8 , поверх - перший, кількість кімнат - одна; для особистого проживання (а. с. 143).

Позиція відповідача в тому, що суд не зважив на його доводи щодо його матеріальної неспроможності виплатити позивачу грошову компенсацію, тобто у нього відсутня фінансова спроможність виконати рішення суду в частині виплати позивачу компенсації за її частку у квартирі в розмірі 316 950,50 грн., проте суд поклав на нього такий непомірний фінансовий тягар, який може призвести до його повного зубожіння, не впливає на висновки суду, оскільки наведеними вище нормами матеріального права не зобов`язано суд з`ясовувати матеріальні і фінансові статки сторін при вирішенні даного спору.

Також є безпідставними, надуманими і такими, що тлумачаться відповідачем на свою користь, доводи апеляційної скарги в тому, що суд безпідставно вийшов за межі заявлених позовних вимог, зазначивши у судовому рішенні про заявлення позовної вимоги про стягнення грошової компенсації у розмірі 257 500,00 грн., який позивачем в цій частині не збільшувався, і стягнув з нього на користь позивача суму грошової компенсації в розмірі 316 950,50 грн., врахувавши наступне.

Позивач звернулася в суд із позовом до ОСОБА_1 , у якому, зокрема просила припинити право власності ОСОБА_2 на 1/2 квартири АДРЕСА_5 загальною площею 28,9 кв. м. житловою площею 18,6 кв. м. та зобов`язати ОСОБА_1 виплатити їй грошову компенсацію зазначеної частини квартири в сумі 257 500 грн., як вартість 1/2 (ідеальної) частки квартири, встановленої рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09 липня 2019 року, що набрало законної сили 13 серпня 2019 року (а. с. 4-8), без призначення судової експертизи.

Отже, позивачем ОСОБА_2 були заявлені позовні вимоги про припинення її права власності у спірній квартирі та стягнення грошової компенсації за належну їй 1/2 частку цієї квартири.

З урахуванням наведених роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи. Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

З метою визначення розміру грошової компенсації за належну позивачу 1/2 частку спірної квартири, при відсутності угоди сторін щодо розміру грошової компенсації, представником позивача заявлено клопотання про призначення по справі судової експертизи, яке було судом задоволено і перед експертом поставлено питання про розмір дійсної ринкової вартості спірної квартири на час проведення експертизи.

Висновком експерта визначено ринкову вартість квартири АДРЕСА_5 , розмір якої встановлений у сумі: 633 901,00 грн.

Розмір грошової компенсації за 1/2 частку спірної квартири склав: 633 901,00 грн. : 1/2 = 316 050,50 грн., який стягнений судом на користь позивача із відповідача з урахуванням заявлених позивачем вимог: про припинення права спільної часткової власності і стягнення грошової компенсації за належну позивачу частку у спірній квартирі.

Таким чином суд першої інстанції при вирішенні даного спору, в оскаржуваній відповідачем частині, не вийшов за межі заявлених позивачем позовних вимог.

Інші доводи апеляційної скарги правильних висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку, що при ухваленні рішення суду були невірно застосовані норми матеріального права та не додержано вимог норм процесуального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим не підлягає до скасування, а апеляційна скарга не підлягає до задоволення, оскільки наведені в ній доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд

Постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21 липня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ГоловуючийМ. В. Матківська СуддіВ. В. Сопрун І. М. Стадник

Повний текст судового рішення складено 17 листопада 2021 року