Постанова

від 10.11.2021 по справі 826/7838/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/7838/18 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Ключкович В.Ю.

Парінов А.Б.

за участі:

секретар с/з Піскунова О.Ю.

пр-к позивача Пухальська Н.С.

пр-к відповідача Кузьмінкова М.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Прогруп на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Прогруп до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 00005431402, -

У С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Прогруп звернулося в суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 11.05.2018 № 00005431402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 455198,00 грн, з яких: 364158,00 грн - за податковим зобов`язанням та 91040,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Так, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2019, залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 11.05.2018 № 00005431402. Постановою Верховного Суду від 18.02.2021 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В постанові від 18 лютого 2021 року Верховний Суд вказував, що судами першої та апеляційної інстанцій не надана повна та належна юридична оцінка наявним у справі первинним документам бухгалтерського та податкового обліку з приводу достовірності даних, вказаних в них, їх відповідності вимогам чинного податкового законодавства, наявності обов`язкових реквізитів. Окрім того, Верховний Суд ознайомившись із доводами апеляційної скарги відповідача, вважає що судом не була надана оцінка доводам відповідача в частині реального часу укладання вказаного договору між позивачем і ТОВ Комерс Транс . Зокрема відповідач на підставі долученої до апеляційної скарги податкової інформації, розміщеної в АІС Податковий блок , намагався довести, що в реквізитах договору вказаний номер рахунку, відкритий вже після укладення такого договору. Зазначені зауваження висловлені Судом з урахуванням того, що відповідач в акті податкової перевірки посилається на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва по справі № 760/18341/17 (1-кс/760/13168/17) від 19.09.2017 про надання працівниками правоохоронних структур тимчасового доступу до речей і документів ТОВ Нумізіра Сістем (код ЄДРПОУ 39822450), з можливістю вилучення оригіналів документів. За змістом такого процесуального рішення слідує, що саме ТОВ Комерс Транс входить до числа "транзитно-конвертаційної" групи, яка формує схемний податковий кредит підприємствам реального сектору економіки.

Також, суд касаційної інстанції вважав передчасними висновки судів попередніх інстанцій про те, що сам по собі факт порушення кримінальної справи та надання дозволу слідчим суддею на тимчасовий доступ до речей і документів ТОВ Нумізіра Сістем (код ЄДРПОУ 39822450) не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій, проведених позивачем та ТОВ Комерс Транс . Такі висновки повинні підтверджуватись іншими беззаперечними доказами по справі.

Вказуючи на обґрунтованість сумнівів у податкового органу щодо фактичного виконання господарських операцій, яким не надано оцінку судами попередніх інстанцій Верховний Суд звертав увагу на наявність в матеріалах справи копії договору № 05052015 від 05.05.2015 про надання рекламних та маркетингових послуг та акти здачі-прийняття робіт з маркетингових послуг № 50, № 51, № 52, які складено в один день 31.05.2015. Одночасно з наданням маркетингових послуг надавались рекламні послуги, на підтвердження яких надано звіти. Всупереч вимогам про наявність обов`язкових реквізитів первинних документів, в актах відсутні розшифровка наданих послуги, одиниця виміру, ціна та кількість.

При повторному розгляді справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2021 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив суд вказане судове рішення скасувати та винести нове, яким позові вимоги задовольнити. На думку апелянта, оскаржуване рішення винесене судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Апелянт наголошував на тому, що доводи контролюючого органу з приводу зазначення у договорі номера рахунку, який відкрито після укладення договору, не можуть бути підставою для невизнання господарських операцій. Звертав увагу, що договір не є первинним документом, відповідно не є обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, а лише свідчить про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх виконання. Також зазначив, що чинним законодавством не передбачено обов`язку платника податків, а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах.

Апелянт вважає, що доводи відповідача, якими доводиться нереальність господарських операцій, зводяться виключно до аналізу податкової інформації щодо контрагентів платника податків. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 10 листопада 2021 року.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

У відзиві відповідач звертає увагу, що в первинних документах відсутні будь-які посилання на те, які саме маркетингові послуги надавались контрагентом ТОВ Комерс Транс , за який саме період, опис та найменування продукції, яка рекламується, не надано затвердженої програми рекламної діяльності, зразків рекламних матеріалів, їхніх затверджених проектів, що передбачено умовами договору. Зазначав, що договір, укладений між позивачем та його контрагентом, додатково підтверджує відсутність реального характеру господарських операцій, оскільки у договорі вказано банківський рахунок, який відкрито після укладення договору та договір від 05.05.2015 підписано Пильгуном А.М. , який не мав права укладати та підписувати первинні документи у період з 30.05.2015 по 31.05.2015, так як призначений директором ТОВ Комерс Транс лише 02.06.2015.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Переглядаючи справу за наявними в ній доказами та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на таке.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи убачається, що у період з 28.03.2018 по 18.04.2018 посадовими особами Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ Прогруп з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017 з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 25.04.2018 № 262/26-15-14-02-05/36716201 (том 1 а.с. 14-39).

В Акті перевірки вказано на допущення ТОВ Прогруп порушення вимог пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 364158,00 грн, в тому числі по періодам: травень 2015 року - 244547,00 грн; червень 2015 року - 22111,00 грн; липень 2015 року - 35600,00 грн; травень 2016 року - 61268,00 грн; липень 2016 року - 632,00 грн.

На підставі виявлених порушень, 11.05.2018 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00005431402, яким збільшено ТОВ Прогруп суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 455198,00 грн, з яких: 364158,00 грн - за податковим зобов`язанням та 91040,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 12).

Не погодившись з рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції погодився з висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки, зокрема щодо

відсутності доказів того, що ТОВ Прогруп фактично отримано маркетингові послуги за договором №05052015, який укладено з ТОВ Комерс Транс .

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відтак з правових норм убачається, що для формування податкового кредиту у платника податку - покупця товарів/послуг має бути наявна: належним чином оформлена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Підставою для прийняття спірного рішення став висновок контролюючого органу про завищення ТОВ Прогруп податкового кредиту в перевіреному періоді внаслідок віднесення до його складу сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаних послуг у ТОВ Комерс Транс .

З матеріалів справи убачається, що 05.05.2015 між ТОВ Прогруп (Замовник) та ТОВ Комерс Транс (Виконавець) укладено договір № 05052015, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується виконати роботи по наданню послуг в об`ємі та на умовах, передбачених договором; під послугами розуміється: планування, організація та проведення рекламної діяльності у відповідності до затвердженої клієнтом програми; промоутерські, консультаційні та інші заходи, направлені на просування продукції замовника; створення рекламних матеріалів для діяльності; підготовка та створення рекламних матеріалів для друку відповідно до затверджених проектів; розробка та підготовка для виробництва інших матеріалів, пов`язаних з діяльністю; друк та/або виготовлення матеріалів, пов`язаних із діяльністю; по кожному із видів послуг/робіт сторони попередньо домовляються та по їх закінченню підписують Акт приймання-передачі робіт.

Пунктом 2.3 договору № 05052015 від 05.05.2015 передбачено, що Виконавець при необхідності залучає третіх осіб до виконання окремих етапів робіт по договору; при виконанні робіт третіми особами виконавець несе відповідальність за якість та строки виконання цих робіт, як за свої власні.

Пунктами 3.2, 6.1, 6.2 договору № 05052015 від 05.05.2015 встановлено, що Замовник своєчасно сплачує надані Виконавцем послуги згідно з розділом 6 договору та Актами приймання-передачі. Замовник здійснює оплату робіт Виконавця по договору протягом 5 (п`ти) днів з дати підписання Акта приймання-передачі та на підставі рахунку; оплата робіт виконавця здійснюється Замовником шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок Виконавця, вказаний в договорі.

Згідно пункту 7.1 договору № 05052015 від 05.05.2015 виконавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання по договору, після підписання Акта приймання-передачі виконаних робіт уповноваженими представниками сторін (том 1 а.с. 66-68).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем суду надано, в тому числі: акт здачі- приймання робіт (наданих послуг) від 30.05.2015 № 46, з якого вбачається, що ТОВ Комерс Транс надав, а позивач прийняв маркетингові послуги на загальну суму 244300,00 грн; звіт про проведення рекламної діяльності в травні 2015 року на загальну суму 244300,00 грн.; - акт здачі- приймання робіт (наданих послуг) від 30.05.2015 № 47, з якого вбачається, що ТОВ Комерс Транс надав, а позивач прийняв маркетингові послуги на загальну суму 192800,00 грн; звіт про проведення рекламної діяльності в травні 2015 року на загальну суму 192800,00 грн.; акт здачі -приймання робіт (наданих послуг) від 30.05.2015 № 48, з якого вбачається, що ТОВ Комерс Транс надав, а позивач прийняв маркетингові послуги на загальну суму 213650,00 грн; звіт про проведення рекламної діяльності в травні 2015 року на загальну суму 213650,00 грн; акт здачі- приймання робіт (наданих послуг) від 30.05.2015 № 49, з якого вбачається, що ТОВ Комерс Транс надав, а позивач прийняв маркетингові послуги на загальну суму 242700,00 грн; звіт про проведення рекламної діяльності в травні 2015 року на загальну суму 242700,00 грн; акт здачі- приймання робіт (наданих послуг) від 31.05.2015 № 50, з якого вбачається, що ТОВ Комерс Транс надав, а позивач прийняв маркетингові послуги на загальну суму 199800,00 грн; звіт про проведення рекламної діяльності в травні 2015 року на загальну суму 199800,00 грн; акт здачі- приймання робіт (наданих послуг) від 31.05.2015 № 51, з якого вбачається, що ТОВ Комерс Транс надав, а позивач прийняв маркетингові послуги на загальну суму 258400,00 грн; звіт про проведення рекламної діяльності в травні 2015 року на загальну суму 258400,00 грн; акт здачі- приймання робіт (наданих послуг) № 52 від 31.05.2015, з якого вбачається, що ТОВ Комерс Транс надав, а позивач прийняв маркетингові послуги на загальну суму 248300,00 грн; звіт про проведення рекламної діяльності в травні 2015 року на загальну суму 248300,00 грн.

Щодо вказаних первинних документів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вони не відображають реальності здійснених господарських операцій , оскільки

оформлені з порушенням вимог Закону N 996-XIV та Положення N 88.

Так, договір від імені ТОВ Комерс Транс підписано Пильгуном А.М. , який не мав права укладати та підписувати первинні документи у період з 30.05.2015 по 31.05.2015, так як призначений директором ТОВ Комерс Транс лише 02.06.2015.

Акти здачі - приймання виконаних робіт та звіти про проведення рекламної діяльності взагалі не містять ідентифікуючих даних особи( посада, прізвище тощо), яка підписала вказані акти від імені ТОВ Комерс Транс .

Також, в актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) міститься лише загальний опис наданих послуг, а саме: "маркетингові послуги" . При цьому не вказано які саме маркетингові послуги з якого напрямку діяльності, за який період надавалися. Так само, відсутній опис та найменування продукції яка рекламувалася. Не надано підтвердження, що маркетингові та рекламні послуг використовувалися в діяльності позивача, зокрема не надано затвердженої програми рекламної діяльності, зразків рекламних матеріалів, затверджених проектів тощо, як це передбачено умовами договору.

Такі саме недоліки притаманні і наданим позивачем актам здачі-приймання робіт та звітів про проведення рекламної діяльності за липень 2015 року (том 1 а.с. 69-91).

Згідно підпункту 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 ПК України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

За визначенням статті 1 Закону України від 16.07.1999 N 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон N 996-XIV):

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;

фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію;

Положеннями статті 3 Закону N 996-XIV визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Відтак, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою вказаної статті Закону N 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також, норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за N 168/704 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення N 88).

Пунктом 2.4 Положення № 88 встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Склад витрат, засади методологічного формування інформації про витрати підприємства в бухгалтерському обліку та її розкриття у фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованим Міністерством юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 (далі - ПС(Б)О 16).

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для якого вони здійснені, про що зазначено пунктом 7 ПС(Б)О 16.

Згідно положень пунктів 17 та 19 ПС(Б)О 16 витрати на збут включають серед витрат, пов`язаних з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), витрати на дослідження ринку (маркетинг).

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що лише послуги, які забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчення ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків можуть визнаватися маркетинговими у розумінні пункту 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Як убачається з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що видами діяльності позивача за КВЕД є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 62.02 Консультування з питань інформатизації; 63.99. Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.

Враховуючи, що основним видом діяльності є неспеціалізована оптова торгівля, відповідно маркетингові послуги можуть бути безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю останнього. Поряд з цим, первинні документи на підтвердження реальності отримання таких послуг повинні відповідати вимогам статті 9 Закону N 996-XIV та Положення N 88.

Колегією суддів встановлено, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) оформлені з порушенням вимог статті 9 Закону N 996-XIV та Положення N 88, позаяк не містять зазначення посади та прізвища особи, що підписала вказані акти від імені ТОВ Комерс Транс . Також, додані до вказаних актів звіти про проведення рекламної діяльності згідно договору про надання послуг від 05.05.2015 № 05052015, не містять конкретного характеру послуг та інформації, у чому виражається їх результат.

Відтак, з поданих звітів неможливо дійсно встановити, чи здійснюється реалізація позивачем товарів у перелічених торгових мережах, хто виготовляв листівки, які спеціальні акції проводились.

Також, колегія суддів зауважує, що позивачем не надано інформації, чи обліковувалися відповідні витрати на маркетингові послуги як витрати на збут і чи віднесені вони до складу собівартості реалізованої продукції.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ Прогруп фактично отримані маркетингові послуги за договором про послуг № 05052015, який укладено з ТОВ Комерс Транс , а тому висновок відповідача про те, що не підтверджена реальність господарської операції позивача з контрагентом, є обґрунтованим.

Отже, факт отримання позивачем послуг від контрагентів не підтверджено належними первинними документами, які б розкривали зміст операції та рух активів у процесі її здійснення, що є обов`язковою умовою для визнання господарських операцій товарними.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновку суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи, та не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального або процесуального права.

Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції винесене з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Прогруп залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 серпня 2021 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: В.Ю. Ключкович

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 17.11.2021р.)