Рішення

від 05.08.2021 по справі 826/7838/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2021 року м. Київ № 826/7838/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Рябого І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Прогруп" до про Головного управління ДПС у м. Києві визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю:

від позивача - Пухальська Н.С.;

від відповідача - Башинська О.С.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогруп" (далі - ТОВ "Прогруп") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 11.05.2018 № 00005431402 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 455198,00 грн, з яких: 364158,00 грн - за податковим зобов`язанням та 91040,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення є безпідставним та необґрунтованим: 05.05.2015 між позивачем та ТОВ "Комерс Транс" було укладено договір № 05052015, в рамках якого ТОВ "Комерс Транс" надавало позивачу послуги по просуванню продукції; під час перевірки відповідачу були надані акти виконаних робіт та звіти про проведення рекламної діяльності; між підприємствами були проведені розрахунки, що підтверджується банківськими виписками; послуги в рамках співробітництва за вказаним договором були спрямовані на забезпечення ефективного збуту товарів позивача шляхом популяризації продукції певних торгових марок серед споживачів та стимулювання споживчого попиту, що, відповідно, доводить господарську мету придбання таких послуг та зв`язок із діяльністю позивача; законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій, витрат платника податку та достовірність документів податкового обліку; за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій платника податку та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, платник не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу; реальність господарських операцій позивача підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019, адміністративний позов ТОВ "Прогруп" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 11.05.2018 № 00005431402.

Постановою Верховного Суду від 18.02.2021 скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2021 адміністративну справу № 826/7838/18 передано на розгляд судді Катющенку В.П.

Відповідно до ухвали суду від 11.03.2021 адміністративну справу № 826/7838/18 прийнято до провадження судді Катющенка В.П. та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче судове засідання на 08.04.2021.

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у підготовчому судовому засіданні 08.04.2021, відкладено розгляд справи на 20.05.2021.

21.04.2021 до суду від представника позивача Пухальської Н.С. надійшли додаткові пояснення, у яких остання просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Пояснила, що доводи контролюючого органу з приводу зазначення у договорі номера рахунку, який відкрито після укладення договору, не можуть бути підставою для невизнання господарських операцій. Звернула увагу, що договір не є первинним документом, відповідно не є обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, а лише свідчить про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх виконання. Також зазначила, що чинним законодавством не передбачено обов`язку платника податків, а також не надано йому права перевіряти достовірність даних, які вказуються контрагентом в його первинних документах.

22.04.2021 до суду від представника відповідача Л.Коваленко надійшло клопотання про заміну первісного відповідача його правонаступником.

Також 22.04.2021 до суду від представника відповідача Л.Коваленко надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Звернула увагу, що в первинних документах відсутні будь-які посилання на те, які саме маркетингові послуги надавались контрагентом ТОВ "Комерс Транс", за який саме період, опис та найменування продукції, яка рекламується, не надано затвердженої програми рекламної діяльності, зразків рекламних матеріалів, їхніх затверджених проектів, що передбачено умовами договору. Зазначила, що договір, укладений між позивачем та його контрагентом, додатково підтверджує відсутність реального характеру господарських операцій. Зокрема, у договорі вказано банківський рахунок, який відкрито після укладення договору; договір від 05.05.2015 підписано ОСОБА_1 , проте останній став директором ТОВ "Комерс Транс" 02.06.2015, відповідно останній не мав права укладати та підписувати первинні документи у період з 30.05.2015 по 31.05.2015.

У судовому засіданні 20.05.2021 оголошено перерву до 08.07.2021.

01.06.2021 до суду від представника позивача Пухальської Н.С. надійшла відповідь на відзив, у якій остання акцентує увагу на тому, що доводи відповідача, якими доводиться нереальність господарських операцій, зводяться виключно до аналізу податкової інформації щодо контрагентів платника податків. Звертає увагу, що жодних доказів на підтвердження того, що позивач діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди, відповідачем не надано.

Ухвалою суду від 08.07.2021 закрито підготовче провадження у справі № 826/7838/18 та призначено розгляд справи по суті у судове засідання на 05.08.2021.

Представник позивача у судовому засіданні 05.08.2021 позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні 05.08.2021 заперечувала проти позову та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 05.08.2021 проголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У період з 28.03.2018 по 18.04.2018 посадовими особами Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Прогруп" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2017, за результатами якої складено акт від 25.04.2018 № 262/26-15-14-02-05/36716201 (том 1 а.с. 14-39).

Актом перевірки з питань, що оскаржуються, зафіксовано порушення ТОВ "Прогруп" пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 364158,00 грн, в тому числі по періодам: травень 2015 року - 244547,00 грн; червень 2015 року - 22111,00 грн; липень 2015 року - 35600,00 грн; травень 2016 року - 61268,00 грн; липень 2016 року - 632,00 грн.

На підставі виявлених порушень, 11.05.2018 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00005431402, яким збільшено ТОВ "Прогруп" суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 455198,00 грн, з яких: 364158,00 грн - за податковим зобов`язанням та 91040,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 12).

Не погодившись з рішенням контролюючого органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Верховний Суд, скасовуючи рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019, зазначив, що судами не надана повна та належна юридична оцінка наявним у справі первинним документам бухгалтерського та податкового обліку з приводу достовірності даних, вказаних в них, їх відповідності вимогам чинного податкового законодавства, наявності обов`язкових реквізитів.

Окрім того, Верховний Суд ознайомившись із доводами апеляційної скарги відповідача, вважає що судом не була надана оцінка доводам відповідача в частині реального часу укладання вказаного договору між позивачем і ТОВ "Комерс Транс". Зокрема відповідач на підставі долученої до апеляційної скарги податкової інформації, розміщеної в АІС "Податковий блок", намагався довести, що в реквізитах договору вказаний номер рахунку, який відкритий вже після укладення такого договору.

Вказані зауваження висловлені Судом з урахуванням того, що відповідач в акті податкової перевірки посилається на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва по справі № 760/18341/17 (1-кс/760/13168/17) від 19.09.2017 про надання працівниками правоохоронних структур тимчасового доступу до речей і документів ТОВ "Нумізіра Сістем" (код ЄДРПОУ 39822450), з можливістю вилучення оригіналів документів. За змістом такого процесуального рішення слідує, що саме ТОВ "Комерс Транс" входить до числа "транзитно-конвертаційної" групи, яка формує схемний податковий кредит підприємствам реального сектору економіки.

Суд касаційної інстанції вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про те, що сам по собі факт порушення кримінальної справи та надання дозволу слідчим суддею на тимчасовий доступ до речей і документів ТОВ "Нумізіра Сістем" (код ЄДРПОУ 39822450) не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій, проведених позивачем та ТОВ "Комерс Транс". Такі висновки повинні підтверджуватись іншими беззаперечними доказами по справі. Натомість, в матеріалах справи є копія договору № 05052015 від 05.05.2015 про надання рекламних та маркетингових послуг, тощо. На підтвердження фактичного виконання договору складено акти здачі-прийняття робіт з зазначенням, що надано маркетингові послуги. Акти № 50, № 51, № 52 складено в один день 31.05.2015, відповідно до яких надано послуги на суму 166500 грн, на суму 215333,33 грн, на суму 206916,67 грн. Всупереч вимогам про наявність обов`язкових реквізитів первинних документів, в актах відсутні розшифровка наданих послуги, одиниця виміру, ціна та кількість. Одночасно з наданням маркетингових послуг надавались рекламні послуги, на підтвердження яких надано звіти. Відтак, у податкового органу виникли обґрунтовані сумніви щодо фактичного виконання господарських операцій, яким не надано оцінку судами попередніх інстанцій.

Відповідно до частини п`ятої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Підставою для прийняття спірного рішення став висновок контролюючого органу про завищення ТОВ "Прогруп" податкового кредиту в перевіреному періоді внаслідок віднесення до його складу сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаних послуг у ТОВ "Комерс Транс".

Обґрунтовуючи виявлене порушення, відповідач у акті перевірки зазначив наступне:

- відповідно до ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 19.09.2017 № 760/18341/17 ТОВ "Комерс Транс" входить до числа "транзитно-конвертаційної" групи, яка формує схемний податковий кредит підприємствам реального сектору економіки;

- згідно з наданими до перевірки документами встановлено, що ТОВ "Комерс Транс" надавало для ТОВ "Прогруп" маркетингові послуги. При проведенні аналізу бази даних Єдиний реєстр податкових накладних встановлено, що ТОВ "Комерс Транс" за період діяльності здійснювало придбання наданих послуг ТОВ "Прогруп" у ТОВ "ЗФ Еліт Груп" та ТОВ "Трейдом-Північ". Згідно поданої до органів ДФС податкової звітності встановлено, що ТОВ "ЗФ Еліт Груп" та ТОВ "Трейдом-Північ" мають ознаки нереальності здійснення операцій, а саме: відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарських операцій; відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутні в достатній кількості трудові ресурси та основні засоби, що необхідні для здійснення господарської діяльності в задекларованих обсягах. Також, відповідно до ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 19.09.2017 № 760/18341/17 ТОВ "Трейдом-Північ" фігурує у кримінальному провадженні № 32017100090000026 від 29.03.2017;

- оскільки реальність вчинення господарських операцій між ТОВ "Прогруп" та ТОВ "Комерс Транс", ТОВ "Альтер Бізнес Груп", ТОВ "Прімавера Груп" та ТОВ "Старбрайт" відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, у ТОВ "Прогруп" не було підстав для податкового обліку вказаних операцій;

- враховуючи те, що ТОВ "Прогруп" безпідставно сформовано податковий кредит за перевіряємий період за рахунок сум ПДВ по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками за непідтвердженими господарськими операціями, то і взаємовідносини ТОВ "Прогруп" з контрагентами-покупцями невиконані, оскільки обумовлені правові наслідки відбутись не могли;

- факт отримання послуг (робіт), товару має бути реальний і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, та які є підставою для формування податкового обліку платника податків. Таким чином, немає можливості підтвердити реальність здійснення фінансово-господарської діяльності ТОВ "Комерс Транс" по факту отримання послуг (робіт);

- податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Встановлені обставини стали підставою для висновку контролюючого органу, що перевіркою ТОВ "Прогруп" не встановлено здійснення господарських операцій по отриманню послуг ТОВ "Комерс Транс".

У свою чергу, позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, стверджує, що доводи контролюючого органу не відповідають дійсним обставинам справи та суперечать чинному законодавству, у той час, як господарські операції позивача з ТОВ "Комерс Транс" оформлені з чітким дотриманням умов укладеного договору та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Надаючи правову оцінку доводам учасників справи, суд враховує наступне.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов`язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім`я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

З аналізу наведених правових норм вбачається, що для формування податкового кредиту у платника податку - покупця товарів/послуг має бути наявна: належним чином оформлена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна, фактична сплата грошових коштів контрагенту в сумі, визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Перевіряючи дотримання позивачем вимог ПК України під час формування податкового кредиту у перевіреному періоді, судом встановлено наступне.

Так, 05.05.2015 між ТОВ "Прогруп" (Замовник) та ТОВ "Комерс Транс" (Виконавець) укладено договір № 05052015, за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується виконати роботи по наданню послуг в об`ємі та на умовах, передбачених договором; під послугами розуміється: планування, організація та проведення рекламної діяльності у відповідності до затвердженої клієнтом програми; промоутерські, консультаційні та інші заходи, направлені на просування продукції замовника; створення рекламних матеріалів для діяльності; підготовка та створення рекламних матеріалів для друку відповідно до затверджених проектів; розробка та підготовка для виробництва інших матеріалів, пов`язаних з діяльністю; друк та/або виготовлення матеріалів, пов`язаних із діяльністю; по кожному із видів послуг/робіт сторони попередньо домовляються та по їх закінченню підписують Акт приймання-передачі робіт.

Згідно з пунктом 2.3 договору № 05052015 від 05.05.2015 Виконавець при необхідності залучає третіх осіб до виконання окремих етапів робіт по договору; при виконанні робіт третіми особами виконавець несе відповідальність за якість та строки виконання цих робіт, як за свої власні.

Пунктами 3.2, 6.1, 6.2 договору № 05052015 від 05.05.2015 встановлено, що Замовник своєчасно сплачує надані Виконавцем послуги згідно з розділом 6 договору та Актами приймання-передачі; Замовник здійснює оплату робіт Виконавця по договору протягом 5 (п`ти) днів з дати підписання Акта приймання-передачі та на підставі рахунку; оплата робіт виконавця здійснюється Замовником шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок Виконавця, вказаний в договорі.

Відповідно до пункту 7.1 договору № 05052015 від 05.05.2015 виконавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання по договору, після підписання Акта приймання-передачі виконаних робіт уповноваженими представниками сторін (том 1 а.с. 66-68).

На підтвердження виконання умов вказаного договору позивачем до матеріалів справи додано:

- акт здачі приймання робіт (наданих послуг) від 30.05.2015 № 46, з якого вбачається, що ТОВ "Комерс Транс" надав, а позивач прийняв маркетингові послуги на загальну суму 244300,00 грн;

- звіт про проведення рекламної діяльності в травні 2015 року на загальну суму 244300,00 грн.;

- акт здачі приймання робіт (наданих послуг) від 30.05.2015 № 47, з якого вбачається, що ТОВ "Комерс Транс" надав, а позивач прийняв маркетингові послуги на загальну суму 192800,00 грн;

- звіт про проведення рекламної діяльності в травні 2015 року на загальну суму 192800,00 грн.;

- акт здачі приймання робіт (наданих послуг) від 30.05.2015 № 48, з якого вбачається, що ТОВ "Комерс Транс" надав, а позивач прийняв маркетингові послуги на загальну суму 213650,00 грн;

- звіт про проведення рекламної діяльності в травні 2015 року на загальну суму 213650,00 грн;

- акт здачі приймання робіт (наданих послуг) від 30.05.2015 № 49, з якого вбачається, що ТОВ "Комерс Транс" надав, а позивач прийняв маркетингові послуги на загальну суму 242700,00 грн;

- звіт про проведення рекламної діяльності в травні 2015 року на загальну суму 242700,00 грн;

- акт здачі приймання робіт (наданих послуг) від 31.05.2015 № 50, з якого вбачається, що ТОВ "Комерс Транс" надав, а позивач прийняв маркетингові послуги на загальну суму 199800,00 грн;

- звіт про проведення рекламної діяльності в травні 2015 року на загальну суму 199800,00 грн;

- акт здачі приймання робіт (наданих послуг) від 31.05.2015 № 51, з якого вбачається, що ТОВ "Комерс Транс" надав, а позивач прийняв маркетингові послуги на загальну суму 258400,00 грн;

- звіт про проведення рекламної діяльності в травні 2015 року на загальну суму 258400,00 грн;

- акт здачі приймання робіт (наданих послуг) № 52 від 31.05.2015, з якого вбачається, що ТОВ "Комерс Транс" надав, а позивач прийняв маркетингові послуги на загальну суму 248300,00 грн;

- звіт про проведення рекламної діяльності в травні 2015 року на загальну суму 248300,00 грн;

- акт здачі приймання робіт (наданих послуг) від 17.07.2015 № 88, з якого вбачається, що ТОВ "Комерс Транс" надав, а позивач прийняв маркетингові послуги на загальну суму 190800,00 грн;

- звіт про проведення рекламної діяльності в липні 2015 року на загальну суму 190800,00 грн;

- акт здачі приймання робіт (наданих послуг) від 19.07.2015 № 89, з якого вбачається, що ТОВ "Комерс Транс" надав, а позивач прийняв маркетингові послуги на загальну суму 205300,00 грн;

- звіт про проведення рекламної діяльності в липні 2015 року на загальну суму 205300,00 грн;

- акт здачі приймання робіт (наданих послуг) від 20.07.2015 № 91, з якого вбачається, що ТОВ "Комерс Транс" надав, а позивач прийняв маркетингові послуги на загальну суму 188900,00 грн;

- звіт про проведення рекламної діяльності в липні 2015 року на загальну суму 188900,00 грн (том 1 а.с. 69-91).

Актом перевірки зафіксовано, що ТОВ "Комерс Транс" за наслідками проведених господарських операцій складено та зареєстровано наступні податкові накладні:

- № 62 від 30.05.2015 на суму 244300,00 грн, в т.ч. ПДВ 40716,67 грн;

- № 65 від 30.05.2015 на суму 242700,00 грн, в т.ч. ПДВ 40450,00 грн;

- № 63 від 30.05.2015 на суму 192800,00 грн, в т.ч. ПДВ 32133,33 грн;

- № 64 від 30.05.2015 на суму 213650,00 грн, в т.ч. ПДВ 35608,33 грн;

- № 68 від 31.05.2015 на суму 248300,00 грн, в т.ч. ПДВ 41383,33 грн;

- № 67 від 31.05.2015 на суму 258400,00 грн, в т.ч. ПДВ 43066,67 грн;

- № 69 від 31.05.2015 на суму 199800,00 грн, в т.ч. ПДВ 33300,00 грн;

- № 48 від 17.07.2015 на суму 190800,00 грн, в т.ч. ПДВ 31800,00 грн;

- № 50 від 19.07.2015 на суму 205300,00 грн, в т.ч. ПДВ 34216,57 грн;

- № 53 від 20.07.2015 на суму 188900,00 грн, в т.ч. ПДВ 31483,33 грн.

Надаючи правову оцінку зазначеним первинним документам, суд виходить з наступного.

За визначенням статті 1 Закону України від 16.07.1999 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон N 996-XIV):

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства;

первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення;

фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію;

Згідно з положеннями статті 3 Закону N 996-XIV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону N 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з частиною другою вказаної статті Закону N 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 N 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за N 168/704 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Положення N 88).

Пунктом 2.4 Положення № 88 встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналізуючи вище наведені норми законодавства та надаючи оцінку актам здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підтверджують придбання ТОВ "Прогруп" послуг у ТОВ "Комерс Транс", суд дійшов висновку, що останні оформлені з порушенням вимог Закону N 996-XIV та Положення N 88, позаяк не містять ідентифікуючих даних особи, яка підписала вказані акти від імені ТОВ "Комерс Транс".

Крім того, у актах здачі-прийняття робіт (надання послуг) міститься лише загальний опис наданих послуг, а саме: "маркетингові послуги".

За визначенням підпункту 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 ПК України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Склад витрат, засади методологічного формування інформації про витрати підприємства в бухгалтерському обліку та її розкриття у фінансовій звітності визначені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, зареєстрованим Міністерством юстиції України 19.01.2000 за № 27/4248 (далі - ПС(Б)О 16).

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для якого вони здійснені, про що зазначено пунктом 7 ПС(Б)О 16.

Згідно положень пунктів 17 та 19 ПС(Б)О 16 витрати на збут включають серед витрат, пов`язаних з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), витрати на дослідження ринку (маркетинг).

З аналізу наведених норм вбачається, що лише послуги, які забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчення ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг) до споживача та після продажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків можуть визнаватися маркетинговими у розумінні пункту 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Так, з відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що видами діяльності позивача за КВЕД є: 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний); 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 62.02 Консультування з питань інформатизації; 63.99 Надання інших інформаційних послуг, н.в.і.у.; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування.

Враховуючи, що основним видом діяльності є неспеціалізована оптова торгівля, відповідно маркетингові послуги можуть бути безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю останнього. Поряд з цим, первинні документи на підтвердження реальності отримання таких послуг повинні відповідати вимогам статті 9 Закону N 996-XIV та Положення N 88.

Як уже було встановлено судом, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) оформлені з порушенням вимог статті 9 Закону N 996-XIV та Положення N 88, позаяк не містять зазначення посади та прізвища особи, що підписала вказані акти від імені ТОВ "Комерс Транс".

Крім того, додані до вказаних актів звіти про проведення рекламної діяльності згідно договору про надання послуг від 05.05.2015 № 05052015, не містять конкретного характеру послуг та інформації, у чому виражається їх результат.

Також, з поданих звітів неможливо дійсно встановити, чи здійснюється реалізація позивачем товарів у перелічених торгових мережах, хто виготовляв листівки, які спеціальні акції проводились.

Суд звертає увагу, що ані до перевірки, ані в судове засідання позивачем не надано письмові результати дослідження з детальним та повним описом всіх питань, як це передбачено умовами договору, хоча це є однією з обставин, якою податковий орган доводить склад податкового правопорушення.

Крім того, суд звертає увагу, що витрати замовника на маркетинг є витратами на збут, відповідно, за змістом пункту 7 П(С)БО 16 такі витрати визнаються в періоді їх здійснення й обліковуються за дебетом рахунка 93 "Витрати на збут" у кореспонденції з відповідними рахунками та субрахунками. Проте, позивачем не надано інформації, чи обліковувалися відповідні витрати на маркетингові послуги як витрати на збут і чи віднесені вони до складу собівартості реалізованої продукції.

Враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ "Прогруп" фактично отримані маркетингові послуги за договором про послуг № 05052015, який укладено з ТОВ "Комерс Транс", а тому висновок відповідача про те, що не підтверджена реальність господарської операції позивача з контрагентом, є обґрунтованим.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.05.2018 № 00005431402 прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Прогруп" (03124, м. Київ, вул. Миколи Василенка, 7-А, ідентифікаційний код 36716201) відмовити.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко

Повний текст рішення складено та підписано 12 серпня 2021 року.