Постанова

від 16.11.2021 по справі 1-277/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11/813/27/21

Номер справи місцевого суду: 1-277/11

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючий суддя ОСОБА_2

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар судового засідання ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

засудженого ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2020 року про відмову у поновленні строку на касаційне оскарження вироку Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2012 року та залишення без розгляду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду від 10.01.2013 року стосовно, ОСОБА_8 , засудженого за ст.ст. 191 ч. 3, 191 ч. 5 КК України (в редакції 1960 року),

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Оскаржуваною постановою у задоволенні клопотання ОСОБА_8 про поновлення строку на касаційне оскарження вироку Приморського районного суду м. Одеси від 11.06.2012 року стосовно ОСОБА_8 - відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що засуджений ОСОБА_8 був присутній під час судового розгляду Приморським районним судом м. Одеси кримінальної справи стосовно нього, а також під час оголошення вироку Приморського районного суду м. Одеси від 11.06.2012 року, та отримав копію зазначеного вироку 12.06.2012 року.

Крім того, вирішення питання щодо поновлення строку на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду Одеської області від 10.01.2013 року, відповідно до ст. 353 КПК України, не входить до компетенції судді Приморського районного суду м. Одеси.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Не погоджуючись із оскарженою постановою, засуджений ОСОБА_8 звернувся до суду із апеляційною скаргою, у якій зазначив, що рішення суду постановлено з істотним порушенням вимог КПК України.

Вказує, що він не був присутній при апеляційному розгляді кримінальної справи в Апеляційному суді Одеської області, натоміть був сповіщений лише про судове засідання на 02.10.2012 року, а ухвала апеляційного суду від 10.01.2013 року, яка була постановлена без його участі, відомості про отримання копії ухвали матеріали справи не містять.

Звертає увагу, що позбавлення засудженого права оскарження вироку суду першої інстанції обмежує його право на доступ до оскарження ухвали апеляційного суду, що суттєво порушує право на доступ до правосуддя.

Виходячи з вищевикладеного, засуджений ОСОБА_8 просить скасувати оскаржувану постанову та задовольнити клопотання засудженого ОСОБА_8 про поновлення строку на касаційне оскарження вироку Приморського районного суду м. Одеси від 11.06.2020 року та ухвали Апеляційного суду Одеської області від 10.01.2013 року.

Позиції учасників судового розгляду.

У судовому засіданні апеляційного суду захисник ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_8 , підтримали апеляційну скаргу засудженого та просили її задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення апеляційної скарги, її доводи вважав безпідставними, а ухвалу суду законною та обґрунтованою і просив залишити її без змін.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Мотиви апеляційного суду.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2012 року ОСОБА_9 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, строком на 1 рік 6 місяців. На підставі ст. 75 КК України, звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки. ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років, з конфіскацією всього майна та з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, строком на 3 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 10 січня 2013 року апеляційну скаргу прокурора задоволено, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_8 задоволено частково, виключено з мотивувальної та резолютивної частини: у відношенні ОСОБА_8 вказівку суду про призначення йому у відповідності з ст. 77 КК України додаткового покарання у виді позбавлення права займати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю; у відношенні ОСОБА_11 , що контроль за поведінкою засудженої ОСОБА_11 покласти на органи виконання покарань за місцем проживання засудженої. Внесено в резолютивну частину вироку зміни. Покладено контроль за поведінкою засудженої ОСОБА_11 на кримінально-виконавчу інспекцію за місцем проживання засудженої. В іншій частині вирок залишено без змін.

14.09.2020 року засудженим ОСОБА_8 до Приморського районного суду м. Одеси подане клопотання в порядку ст. 353 КПК України (в редакції Закону 1960 року) про поновлення строку на касаційне оскарження вироку Приморського районного суду м. Одеси від 11.06.2012 року та ухвали апеляційного суду Одеської області від 10.01.2013 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 383 КПК України (в редакції Закону 1960 року) у касаційному порядку також можуть бути перевірені вироки місцевих судів, постанови (ухвали) цих судів у справах про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру, інші постанови (ухвали), які перешкоджають подальшому провадженню у справі, ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків, постанов (ухвал), крім випадків, коли апеляційною інстанцією зазначені рішення скасовано, а справу направлено на нове розслідування чи новий судовий розгляд, а також ухвали апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку щодо видачі особи (екстрадиції).

Згідно з ч. 2 ст. 386 КПК України (в редакції Закону 1960 року) касаційні скарги на судові рішення, зазначені у частині другій статті 383 цього Кодексу, можуть бути подані протягом трьох місяців з моменту набрання ними законної сили.

За частиною 4 статті 386 КПК України (в редакції Закону 1960 року) у разі подачі скарги з пропуском встановленого частинами першою і другою цієї статті строку і при відсутності клопотання про його відновлення скарга чи подання постановою судді визнається такою, що не підлягає розгляду. Цей строк може бути відновлений у випадках і в порядку, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 353 КПК України (в редакції Закону 1960 року) у разі пропуску строку на апеляційне оскарження з поважних причин особи, які мають право на подання апеляції, можуть заявити клопотання перед судом, який постановив вирок чи виніс ухвалу, постанову, про відновлення пропущеного строку.

Як вбачається із матеріалів провадження суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що підстави для поновлення строку на касаційне оскарження вироку Приморського районного суду м. Одеси від 11.06.2012 р. відсутні, оскільки відповідно до власноручної розписки ОСОБА_8 отримав копію зазначеного вироку 12.06.2012 року (а.с. 301 т. 3), окрім того проти цього не заперечує сам засуджений в своїй апеляційній скарзі (перший абзац а.с. 57 т.4).

У рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан потрібного їм судового провадження. У кожній справі суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип юридичної визначеності.

Суд не може зобов`язати сторону скористатися правом, наданим їй процесуальним законом. Сторона, яка добровільно відмовляється від використання свого права, маючи всі можливості ним скористатися, має миритися з процесуальними наслідками свого рішення.

Процесуальний строк може бути поновлено лише за умови його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.

Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.

В клопотанні засудженого ОСОБА_8 , а також в його апеляційній скарзі не наведено обставин, які б перешкоджали або унеможливлювали такий тривалий час для його своєчасного звернення до суду з касаційного скаргою на вирок Приморського районного суду м. Одеси від 11.06.2012 року.

Окрім того, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності повноважень з приводу вирішення питання щодо поновлення строку на касаційне оскарження ухвали суду апеляційної інстанції, оскільки як зазначено у ст. 353 КПК України(в редакції Закону 1960 року) таке рішення приймається судом, який постановив вирок чи виніс ухвалу.

У відповідності до вимог ст. 367 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень, зазначених у частині першій статті 347 цього Кодексу, при розгляді справи в апеляційному суді є: 1) однобічність або неповнота дізнання, досудового чи судового слідства; 2) невідповідність висновків суду, викладених у вироку (постанові), фактичним обставинам справи; 3) істотне порушення кримінально-процесуального закону; 4) неправильне застосування кримінального закону; 5) невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Беручи до уваги вище зазначене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, яке не підлягає скасуванню, а апеляція засудженого не підлягаю задоволені з підстав, зазначених в мотивувальній частині ухвали.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 365, 366, 367, 371 КПК України (в ред. 1960 року), апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2020 року про відмову у поновленні строку на касаційне оскарження вироку Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2012 року та залишення без розгляду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду від 10.01.2013 року стосовно, ОСОБА_8 , засудженого за ст.ст. 191 ч. 3, 191 ч. 5 КК України (в редакції 1960 року), залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена на протязі одного місяця з моменту проголошення, а засудженим ОСОБА_8 з моменту вручення копії постанови.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3