Ухвала

від 18.07.2022 по справі 1-277/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11/813/19/22

Справа № 1-277/11

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_8 про відвід суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 від розгляду апеляції засудженого ОСОБА_8 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2022 року,-

встановив:

Автоматизованою системою документообігу Одеського апеляційного суду в провадження судді-доповідача ОСОБА_2 , суддів учасників-колегії ОСОБА_4 , ОСОБА_3 була розподілена апеляція засудженого ОСОБА_8 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2022 року, якою відмовлено у задоволені клопотання засудженого ОСОБА_8 про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали апеляційного суду Одеської області від 10.01.2013 року (справа № 1-277/11; номер провадження 11/813/19/22).

До початку апеляційного розгляду захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_8 , заявив відвід колегії суддів, який обґрунтував тим, що судді ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 вже приймали рішення у цій справі, тому вважає, що вказана колегія суддів є упередженою.

Прокурор у судовому засіданні поклалась на розсуд суду.

Апеляційний суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши доводи заяв про відвід суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді.

Статтею 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Положення Конвенції щодо права особи на справедливий суд знайшли відображення у ст.21КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб`єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та (ii) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах: «Фей проти Австрії», «Ветштайн проти Швейцарії»).

Проте, між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій) (рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру»).

У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»). У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії»).

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 54 КПК України (в ред. 1960 року) передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді кримінальної справи при наявності інших обставин, які викликають сумнів в об`єктивності судді.

Як вбачається з матеріалів справи, в своїй апеляції засуджений ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2022 року, та постановити нову, якою задовольнити клопотання засудженого ОСОБА_8 про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду Одеської області від 10.01.2013 року.

Разом з тим, апеляційним судом встановлено, що вироком Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2012 року ОСОБА_9 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 5 ст. 191 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, строком на 1 рік 6 місяців. На підставі ст. 75 КК України, звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 2 роки. ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 5 ст. 191 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років, з конфіскацією всього майна та з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю, строком на 3 роки.

Ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 10 січня 2013 року апеляційну скаргу прокурора задоволено, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_10 в інтересах засудженого ОСОБА_8 задоволено частково, виключено з мотивувальної та резолютивної частини: у відношенні ОСОБА_8 вказівку суду про призначення йому у відповідності з ст. 77 КК України додаткового покарання у виді позбавлення права займати посади, пов`язані з матеріальною відповідальністю; у відношенні ОСОБА_11 , що контроль за поведінкою засудженої ОСОБА_11 покласти на органи виконання покарань за місцем проживання засудженої. Внесено в резолютивну частину вироку зміни. Покладено контроль за поведінкою засудженої ОСОБА_11 на кримінально-виконавчу інспекцію за місцем проживання засудженої. В іншій частині вирок залишено без змін.

14.09.2020 року засудженим ОСОБА_8 до Приморського районного суду м. Одеси подане клопотання в порядку ст. 353 КПК України (в редакції Закону 1960 року) про поновлення строку на касаційне оскарження вироку Приморського районного суду м. Одеси від 11.06.2012 року та ухвали апеляційного суду Одеської області від 10.01.2013 року.

В подальшому, постановою Приморського районного суду м. Одеси від 26.10.2020 року відмовлено у поновленні строку на касаційне оскарження вироку Приморського райсуду м. Одеси від 11.06.2012 року та залишено без розгляду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду від 10.01.2013 року стосовно ОСОБА_8 , засудженого за ст.ст. 191 ч. 3, 191 ч. 5 КК України

Вказана постанова суду першої інстанції від 26.10.2020 року була оскаржена стороною захисту в апеляційному порядку ( номер провадження 11/813/27/21; номер справи місцевого суду:1-277/11).

Постановою Одеського апеляційного суду 16.11.2021 року, яка була постановлена колегією суддів у складі головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , апеляція засудженого ОСОБА_8 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 26 жовтня 2020 року про відмову у поновленні строку на касаційне оскарження вироку Приморського районного суду м. Одеси від 11 червня 2012 року та залишення без розгляду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду від 10.01.2013 року стосовно ОСОБА_8 , засудженого за ст.ст. 191 ч. 3, 191 ч. 5 КК України (в редакції 1960 року), залишена без задоволення, а постанова суду першої інстанції від 26.10.2020 року залишена без змін. Зазначена постанова у касаційному порядку не оскаржувалась.

Згодом, 07.12.2021 року засуджений ОСОБА_8 звернувся до Одеського апеляційного суду із клопотанням про поновлення строків на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду Одеської області від 10.01.2013 року, яке відповідно до постанови Одеського апеляційного суду від 21.01.2022 року, разом із касаційною скаргою засудженого на зазначене судове рішення направлено до Приморського районного суду м. Одеси для розгляду в порядку, передбаченому ст. 353 КПК України у ред. 1960 року, та за його наслідком постановлена оскаржувана постанова. Зазначена постанова у касаційному порядку не оскаржувалась.

Таким чином, даний склад колегії суддів Одеського апеляційного суду вже висловив свою думку щодо питання оскарження у суді касаційної інстанції судового рішення апеляційної інстанції стосовно засудженого ОСОБА_8 .

При цьому, дослідженням поданого клопотання встановлено, що засуджений ОСОБА_8 звернувся із клопотанням про поновлення строків на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду Одеської області від 10.01.2013 року, за результатами якого постановлено оскаржену постанову, яке за своїм змістом є аналогічне клопотанню, поданому у проваджені 11/813/27/21 (номер справи місцевого суду 1-277/11).

Апеляційний суд вважає, що викладені обставини можуть викликати сумніви у учасників судового процесу в неупередженості та об`єктивності суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 під час розгляду апеляції засудженого ОСОБА_8 .

Враховуючи викладене апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про відвід суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 ..

Згідно з абз. 5 підпункту 2.3.25 пункту 2.3 «Положення про автоматизовану систему документообігу суду» затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року №30 у разі задоволення відводу або самовідводу заміна судді здійснюється автоматизованою системою на підставі рішення про відвід (самовідвід) у порядку, зазначеному в підпункті 2.3.23 пункту 2.3 цього Положення.

За таких обставин апеляційнийсуд вважає за необхідне передати матеріали справи за апеляцією засудженого ОСОБА_8 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2022 року (справа № 1-277/11; номер провадження 11/813/19/22) до апарату Одеського апеляційного для здійснення повторного автоматизованого розподілу в порядку ст. 16-2 КПК України (в ред. 1960 року).

Керуючись статтями 54, 56, 57, 358 КПК України (в редакції 1960 року), апеляційний суд, -

ухвалив:

Заяву захисника ОСОБА_7 про відвід суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 задовольнити.

Відвести суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 від розгляду апеляції засудженого ОСОБА_8 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2022 року, якою відмовлено у задоволені клопотання засудженого ОСОБА_8 про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали апеляційного суду Одеської області від 10.01.2013 року (справа № 1-277/11; номер провадження 11/813/19/22).

Матеріали справи №11/813/19/22 передати до апарату Одеського апеляційного суду для здійснення повторного автоматизованого розподілу в порядку ст. 16-2 КПК України (в ред. 1960 року).

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4