Рішення

від 11.11.2021 по справі 917/960/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.11.2021 Справа № 917/960/19

м.Полтава

за позовною заявою Заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області, вул Свободи , 4-а, м. Кременчук, Полтавська область,39600 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, площа Перемоги,2а, м.Кременчук, Полтавська область,39600

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторстальмет", вул.Бакуніна, 3, м.Київ, 03061

про стягнення 3 981 219,41грн.

Суддя Кльопов І.Г.

Секретар судового засідання: Назаренко Я.А.

Представники сторін згідно протоколу судового засідання.

Обставини справи: Заступник керівника Кременчуцької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Кременчуцької міської ради Полтавської області звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторстальмет" про стягнення безпідставно збережених коштів за використання при відсутності правовстановлюючих документів земельної ділянки, розташованої по вул.Ярмарковій,5 в м.Кременчуці, площею 35296 кв.м., кадастровий номер 5310436500:10:001:0198 у розмірі 3 981 219,41грню

Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач в період з 01.05.2016 по 01.05.2019 використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалася для розміщення об"єкту нерухомого майна, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю, який остання могла б отримати у разі оформлення відповідачем згідно вимог ст.ст. 125,126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Ухвалою від 19.06.2019 позовну заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 16.07.2019. Справа розглядається в порядку загального позовного провадження

Кременчуцька міська рада Полтавської області в поясненнях від12.09.2019 (вхід. №9686) позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд задовольнити позов.

Відповідач у відзиві від 12.09.2019 (вхід. №9681) проти позову заперечує, посилається на відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. та просить суд залишити позов без розгляду.

Ухвалою від 19.09.2019 Господарський суд Полтавської області зупинив провадження у справі № 917/960/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою палатою Верховного суду цивільної справи № 587/430/16-ц.

Ухвалою від 26.11.2019 Господарський суд Полтавської області поновив провадження у справі № 917/960/19 та призначив її у засідання до розгляду на 10.12.2019.

Ухвалою від 10.12.2019 Господарський суд Полтавської області зупинив провадження у справі № 917/960/19 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою палатою Верховного суду справи № 912/2385/18.

Ухвалою від 22.01.21 Господарський суд Полтавської області поновив провадження у справі № 917/960/19.

16.03.2021 за вхід. №2864 від відповідача надійшло письмові пояснення, в яких відповідач просить суд залишити позов прокурора без розгляду. Суд відмовляє у задоволенні даного клопотання у зв"язку з його безпідставністю.

15.04.2021 за вхід. №4112 від відповідача надійшов відзив на позов. Відповідач проти позову заперечує та просить суд залишити позов без розгляду.

15.04.2021 за вхід. №4130 від прокуратури надійшли письмові пояснення на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду. Приймаючи до уваги положення чинного законодавства, а також доводи наведені відповідачем в обґрунтування поданого клопотання, Господарський суд Полтавської області дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення даного клопотання

11.05.2021 за вхід. №5113 від Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області надійшло клопотання, в якому просив суд змінити у справі Кременчуцьку місцеву прокуратуру Полтавської області на Кременчуцьку окружну прокуратуру Полтавської області

Ухвалою від 18.05.21 Господарський суд Полтавської області замінив Кременчуцьку місцеву прокуратуру Полтавської області на Кременчуцьку окружну прокуратуру Полтавської області

06.07.2021 за вхід. №7347 від Кременчуцької окружної прокуратуру Полтавської області надійшли додаткові пояснення.

27.07.2021 від відповідача надійшли пояснення по справі. Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що спірну земельну ділянку сформовано як об"єкт цивільних прав лише 29.07.2019, тому розрахунок позивачем позовних вимог з 01.05.2019 по 29.07.2019 є безпідставним, оскільки в цей період часу земельна ділянка ще не було сформована та зареєстрована.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.07.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Встановивши всі обставини справи та дослідивши надані документальні докази, суд встановив

Проведеним Кременчуцькою місцевою прокуратурою вивченням стану додержання вимог земельного законодавства суб`єктами господарювання міста, у тому числі і під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадження № 42018171090000228, встановлено, що у відповідності до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ТОВ Вторстальмет оформило свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів ВРЛ №776652 від 26.07.2011 та право власності на нерухоме майно - нежитлові будівлі, розташованих за адресою: вул.Ярмаркова,5 в м. Кременчуці, але не оформило правовстановлюючих документи на земельну ділянку під зазначеними об`єктами.

Так, відповідно до рішення XXVII сесії Кременчуцької міської ради VI скликання від 25.12.2012 ТОВ Вторстальмет затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право користування земельною ділянкою (кадастровий номер: 5310436500:10:001:0198) загальною площею 35296 кв.м., припинено право постійного користування землею ВАТ Полтававтормет , що посвідчувалось державним актом на право постійного користування землею, зареєстрованим у книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею 06.01.1998 за №204 та прийнято рішення про її передачу в оренду строком на 15 років для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель по вул. Ярмарковій,5 в м. Кременчуці. Встановивши плату за землю в розмірі 3% від грошової оцінки землі щорічно.

Пунктом 68.1.2. вказаного рішення, ТОВ Вторстальмет зобов`язано у шестимісячний термін замовити та зареєструвати документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Прокурор у позові зазначає, що в порушення ст. 144 Конституції України та ч. 1, 3 ст. 73 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні відповідачем вказане рішення міської ради не виконано, договір оренди землі не укладений, право оренди земельної ділянки не зареєстровано.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником нерухомого майна (нежитлових будівель) за адресою м. Кременчук, вул. Ярмаркова, буд.5 зазначено ТОВ Вторстальмет .

Так, прокурор зазначає, що відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату за договором не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для розміщення об`єкту нерухомого майна, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Полтавської області доходу від орендної плати за землю, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно вимог ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

Розрахунок орендної плати, здійснено відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16.04.2019 за №3255/0/212-19, так за період з 01.05.2016 по 31.12.2016 сума недоотриманої орендної плати склала - 849303,89 грн.; за період з 01.01.2017 по 31.12.2017 - 1344881,37 грн.; за період з 01.01.2018 по 31.12.2018 - 1344881,37 грн.; за період з 01.01.2019 по 01.05.2019 - 442152,78 грн.

Так, відповідачу нараховано загальну сума безпідставно збережених коштів ТОВ Вторстальмет за користування вищезазначеною земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за період з 01.05.2016 по 01.05.2019 у розмірі 3 981 219,41грн.

При вирішенні спору суд виходить з наступного

Статтею 2 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Приписами частини 1, 2 статті 13 Конституції України унормовано, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюючи владні управлінські функції при прийнятті рішень щодо земель державної та комунальної власності мають діяти виключно у порядок та спосіб визначений законом.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до частини 2 статті 120 Земельного кодексу України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Визначення земельної ділянки наведено в частині 1 статті 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до приписів частини 1, 3, 4 та 9 статті 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як встановлено у рішенні Господарського суду Полтавської області від 01.12.2020 та постанові Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 по справі №917/320/20 за позовом Кременчуцької міської ради Полтавської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторстальмет" про стягнення 667765,95грн. спірна земельна ділянка як об`єкт цивільних прав сформовано 29.07.2019.

Суди констатували, що згідно із витягами із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 06.09.2019 № 4283/0/212-19 та від 27.01.2020 №638/0/212-20, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.02.2021 за № НВ-0006406882021 земельна ділянка по вул.Ярмаркова,5 площею 3,5296га, кадастровий номер 5310436500:10:001:0198 зареєстрована 29.07.2019, її нормативно грошова оцінка становить 29 886 535,04грн.

Згідно з ч. 4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

З огляду на те, що спірну земельну ділянку сформовано як об"єкт цивільних прав лише 29.07.2019, тому розрахунок позивачем позовних вимог з 01.05.2016 по 01.05.2019 є безпідставним, оскільки в цей період часу земельна ділянка ще не була сформована та, відповідно, зареєстрована.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

За приписами ч.ч.4,5 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;3) роз`яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Інші аргументи сторін були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України , рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, доказами не підтверджені, а отже задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233,237-238 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 22.11.2021

Суддя Кльопов І.Г.