Постанова

від 09.02.2022 по справі 917/960/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2022 року м. Харків Справа № 917/960/19

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Сгара Е.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Склярук О.І.

за участю представників сторін:

від прокурора - Кадацька Д.М., посвідчення №058455 від 03.12.2020

від позивача не з`явився

від відповідача Стадніченко В.О., наказ №01-К/тр від 18.02.2020, протокол №17/02/20 загальних зборів учасників ТОВ "Вторстальмет" від 17.02.2020

розглянувши апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, м.Полтава (вх.3930 П/1)

на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.11.2021 (повний текст складено 22.11.2021) у справі №917/960/19 (суддя Кльопов І.Г.)

за позовом заступника керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області, м.Кременчук в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, м.Кременчук

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторстальмет", м.Київ

про стягнення 3 981 219,41 грн

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторстальмет" про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою за відсутності правовстановлюючих документів у розмірі 3 981 219,41 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.11.2021 у справі №917/960/19 відмовлено у задоволені позову.

Не погодившись із вищевказаним рішенням, заступник керівника Полтавської обласної прокуратури звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 11.11.2021 у справі №917/960/19 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, скаржником зазначено наступне:

- на час розроблення ТОВ "Вторстальмет" технічної документації із землеустрою на спірну земельну ділянку та прийняття Кременчуцькою міською радою рішення від 25.12.2012, процедуру присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці та внесення відповідних даних до державного реєстру земель визначав Тимчасовий порядок присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, затверджений постановою КМУ від 18.08.2010 №749, а не положення ст. 79-1 Земельного кодексу України;

- відповідно до копії технічної документації №327 із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право користування земельною ділянкою ТОВ "Вторстальмет" для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель по вул. Ярмарковій, 5 в м.Кременчуці, спірній земельній ділянці 06.12.2012 було присвоєно кадастровий номер 5310436500:10:001:0198;

- як на час прийняття рішення ХХVII сесії Кременчуцької міської ради VI скликання від 25.12.2012, так і на даний час спірна земельна ділянка має кадастровий номер 5310436500:10:001:0198, що відповідно до ст.79-1 Земельного Кодексу України свідчить про сформованість земельної ділянки;

- судом не надано оцінку доводам прокурора щодо наявності об`єктивного сумніву у законності внесення відомостей до ДЗК на підставі технічної документації із землеустрою від 28.11.2012, розробленої НВ ТОВ «Інтерагроцентр» та відповідно щодо дати формування земельної ділянки 29.07.2019;

- суд дійшов хибного висновку щодо можливості застосування у ході розгляду позову прокурора у справі №917/960/19 преюдиційних обставин щодо формування та державної реєстрації спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5310436500:10:001:0198, встановлених рішенням Господарського суду Полтавської області у справі №917/320/20, з огляду на різний склад учасників справи та періодів стягнення заборгованості.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2021, сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Сгара Е.В., суддя Гетьман Р.А., суддя Ільїн О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2021: апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.11.2021 у справі №917/960/19 залишено без руху; встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме: надати до Східного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 89577,44 грн та вмотивоване клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 11.11.2021 у справі №917/960/19.

На виконання вимог ухвали Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2021 у справі №917/960/19, від першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури у встановлений судом строк надійшло клопотання про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду та докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 89577,44 грн.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2022 у зв`язку із перебуванням судді Ільїна О.В. у відпустці, сформовано колегію суддів Східного апеляційного господарського суду у складі: Сгара Е.В. головуючий суддя, судді Гетьман Р.А., Склярук О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 12.01.2022 у справі №917/960/19: поновлено заступнику керівника Полтавської обласної прокуратури пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Полтавської області від 11.11.2021 у справі №917/960/19; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.11.2021 у справі №917/960/19; призначено справу до розгляду на "10" лютого 2022 р. о 12:00 годині.

На адресу Східного апеляційного господарського суду 27.01.2022 надійшли письмові пояснення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області згідно яких позивач просив задовольнити апеляційну скаргу та прийняти нове рішення про задоволення позову. Вважає, що спірна земельна ділянка є сформованою як об`єкт цивільних прав, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Прокурор в судовому засіданні 10.02.2022 наполягав на задоволенні апеляційної скарги, вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Позивач в судове засідання 10.02.2022 не з`явився, разом з тим заявив клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке було розглянуто та задоволено судом.

Відповідач в судовому засіданні 10.02.2022 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції законним та таким, що підлягає залишенню без змін.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається із наявних в матеріалах справи документів, Відкритому акціонерному товариству «Полтававтормет» (Кременчуцький виробничий цех) 06.01.1998 було видано державний акт на право постійного користування 1-ПЛ №000946 щодо земельної ділянки по вул. Ярмарковій, 5 площею 3,5296 га в межах згідно з планом землекористування.

Відповідно до свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціону) від 26.07.2011 Товариству з обмеженою відповідальністю Вторстальмет належить на праві власності майно, що складається з нежитлових будівель по вул. Ярмарковій, 5 в м.Кременчуці вартістю 1 858 500,00 грн., зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 13133617, книга Н-3, номер запису 1097, що раніше належало Відкритому акціонерному товариству «Полтававтормет».

Факт набуття Товариством з обмеженою відповідальністю Вторстальмет права власності на вищевказане майно також підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №165600211 від 06.05.2019.

Рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 25.12.2012 Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду фізичним і юридичним особам в м. Кременчуці:

- затверджено Товариству з обмеженою відповідальністю Вторстальмет технічну документацію із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право користування земельною ділянкою для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель по вул. Ярмарковій, 5;

- припинено право постійного користування землею ВАТ Полтававтормет, що посвідчується Державним актом на право постійного користування землею, зареєстрованим у книзі записів реєстрації державних актів на право постійного користування землею 06.01.1998 за № 204. Зобов`язано внести відповідні зміни до земельно-кадастрової документації згідно з чинним законодавством;

- передано Товариству з обмеженою відповідальністю Вторстальмет за умови виконання п.68.1 цього рішення, в оренду строком на 15 років земельну ділянку площею 35296 кв.м. (кадастровий №5310436500:10:001:0198) для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель, що використовуються у виробничих цілях по вул. Ярмарковій, 5;

- встановлено плату за землю в розмірі 3% від грошової оцінки землі щорічно;

- пунктом 68.1. вказаного рішення зокрема зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Вторстальмет: у шестимісячний термін замовити документ, що посвідчує право користування земельною ділянкою, отримати його після державної реєстрації та у п`ятиденний строк подати копію в Кременчуцьку об`єднану державну податкову інспекцію; в місячний термін після державної реєстрації документу, що посвідчує право користування земельною ділянкою, сплатити орендну плату за земельну ділянку в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі за період з 25.08.2011 до дня державної реєстрації документу, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Проте, наявні в матеріалах справи документи свідчать про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Вторстальмет не оформило право користування вищевказаною земельною ділянкою шляхом укладання відповідного договору оренди.

Як зазначає прокурор, Товариство з обмеженою відповідальністю Вторстальмет використовує земельну ділянку по вул. Ярмарковій, 5 кадастровий №5310436500:10:001:0198 без правовстановлюючих документів та не сплачуючи орендну плату, що стало підставою для звернення до суду із позовом в інтересах держави в особі Кременчуцької міської ради Полтавської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторстальмет" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 3 981 219,41 грн. за період з 01.05.2016 по 01.05.2019.

Як вже зазначалось вище, рішенням Господарського суду Полтавської області від 11.11.2021 у справі №917/960/19 відмовлено у задоволені позову.

При перегляді рішення місцевого господарського суду із врахуванням меж апеляційного перегляду згідно положень ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Статтею 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює: підтримання публічного обвинувачення в суді; організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно частини 3 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 4 вказаної статті встановлено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тобто, імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01.04.2008 № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Відповідно до частин 1, 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру").

При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Таким чином, відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" дійшов висновку, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

У пунктах 37-40, 43-47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У розглядуваній справі, звертаючись з позовною заявою в інтересах держави, прокурором зазначено, що факт протиправного та безоплатного використання земель комунальної власності порушує інтереси держави в особі Кременчуцької міської ради, як її власника щодо реалізації, передбаченого ч.1 ст. 319 Цивільного кодексу України права вільно, у встановленому законом порядку, розпоряджатися ними через уповноважений орган місцевого самоврядування.

В свою чергу, недоотримання безпідставно збережених коштів місцевим бюджетом порушує визначальні матеріальні потреби суспільства, територіальної громади м.Кременчука, а Кременчуцька міська рада протягом тривалого часу не вживала жодних заходів, спрямованих на стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторстальмет".

Кременчуцькою місцевою прокуратурою листом від 14.05.2019 №107-4536вих19 повідомлено Кременчуцького міського голову, шо ТОВ "Вторстальмет" в порушення ст.144 Конституції України та ч.ч. 1,3 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування» не виконано рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 25.12.2012, договір оренди не укладено, право оренди земельної ділянки не зареєстровано. Виходячи із нормативної грошової оцінки земельної ділянки та розміру орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації за відповідний рік, сума безпідставно збережених коштів ТОВ "Вторстальмет" за користування земельною ділянкою в межах строків позовної давності з 01.05.2016 по 01.05.2019 склала 3 981 219,41 грн. Враховуючи значні суми коштів, які не надійшли до місцевого бюджету за користування ТОВ "Вторстальмет" земельною ділянкою та невжиття протягом тривалого часу будь-яких заходів реагування з боку посадових осіб Кременчуцької міської ради, прокурор просив вчинити відповідні заходи.

Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області листом від 22.05.2019 №01-40/4601 у відповідь на вищевказаний лист прокуратури зазначив, що посадова особа міської ради на яку був покладений контроль з виконання рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 25.12.2012 звільнена з займаної посади, у зв`язку із чим є неможливим проведення службового розслідування та притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.

Крім того, виконавчий комітет міської ради повідомив, що ТОВ "Вторстальмет" на сьогоднішній день ухиляється від підписання договору оренди землі та не сплачує кошти за фактичне її використання, що призвело до неотримання значної суми коштів місцевим бюджетом. Наразі у Кременчуцької міської ради Полтавської області виникли труднощі з фінансуванням щодо оплати судового збору за подачу позову у зв`язку зі значною сумою позовних вимог, а затягування пред`явлення позову призведе до втрат міського бюджету.

З огляду на вищевикладене, вищевказаний орган місцевого самоврядування просив прокуратуру звернутися з позовною заявою в інтересах Кременчуцької міської ради Полтавської області до суду про стягнення з ТОВ "Вторстальмет" недоотриманого доходу в розмірі 3 981 219,41 грн. за користування комунальними землями без відповідного оформлення права оренди.

У зв`язку із наведеним вище та зважаючи на факт безоплатного використання ТОВ "Вторстальмет" земельної ділянки по вул. Ярмарковій, 5 в м. Кременчуці без правовстановлюючих документів, Кременчуцька місцева прокуратура Полтавської області звернулась до Кременчуцького міського голови із повідомленням №107-4806вих19 від 23.05.2019, яким повідомила, що має намір звернутися до Господарського суду Полтавської області із позовною заявою в інтересах держави в особі Кременчуцької міської ради про стягнення безпідставно збережених коштів з ТОВ "Вторстальмет" за користування земельною ділянкою комунальної власності.

Згідно ст.ст.7, 140 Конституції України в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. Територіальна громада має право самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і Законів України.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Як визначено ст.10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до приписів ч.5 ст.16 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Згідно зі ст.26, ст.33 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні та ст.12 Земельного Кодексу України до компетенції сільських, селищних, міських рад, та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охоронною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Частиною 5 статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Враховуючи вимоги ст.19 Конституції України, територіальна громада м.Кременчука як власник спірної земельної ділянки делегує Кременчуцькій міській раді повноваження щодо здійснення права власності від її (громади) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом. Тобто воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Недоотриманням безпідставно збережених коштів місцевим бюджетом порушує визначальні матеріальні потреби суспільства, територіальної громади м. Кременчука як носія єдиного джерела влади в Україні, тобто порушуються інтереси держави в цілому, оскільки ослаблюються економічні основи місцевого самоврядування, що призводить до неможливості забезпечення виконання відповідних програм розвитку.

Таким чином, безоплатне використання землі ослаблює економічні основи територіальної громади м. Кременчука в особі Кременчуцької міської ради, що потребує прокурорського реагування у межах наданої компетенції.

Разом з цим, Кременчуцькою міською радою Полтавської області не вживались заходи щодо захисту прав територіальної громади, направлені на стягнення з ТОВ "Вторстальмет" безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою у вигляді орендної плати за період з 01.05.2016 по 01.05.2019, у зв`язку із чим заступник керівника Кременчуцької окружної прокуратури Полтавської області правомірно звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Кременчуцької міської ради Полтавської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторстальмет" про стягнення безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою за відсутності правовстановлюючих документів у розмірі 3 981 219,41 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вторстальмет" безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, судова колегія апеляційного господарського суду виходить з наступного.

Згідно статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до положень частин 1 статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст.14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Конструкція статті 1212 Цивільного кодексу України, як і загалом норм глави 83 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто, набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією із сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст.1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постановах від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов: 1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що для правильного вирішення цього спору встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за користування якою прокурор просить стягнути безпідставно збережені кошти, об`єктом цивільних прав та чи обґрунтованими є порядок та підстави здійснення нарахування орендної плати за користування нею.

Частиною 1 статті 79 Земельного кодексу України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

За змістом частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Тобто об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка є сформованою як об`єкт цивільних прав.

У постанові Верховного Суду від 09.03.2021 у справі № 922/1453/20 зазначено, що застосовуючи положення статті 79-1 Земельного кодексу України до правовідносин, що виникають у спорах про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, помилковим буде врахування лише положень щодо сформованості земельної ділянки після реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Так, частина 1 цієї статті чітко зауважує, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Згідно з частиною 9 статті 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Тобто під час розгляду спору про стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати зазначені положення статті 79-1 Земельного кодексу України не можуть застосовуватися окремо, тільки в частині її формування із присвоєнням кадастрового номеру, оскільки лише після державної реєстрації права власності, така земельна ділянка набуває статусу об`єкта, щодо якого можуть виникнути будь-які цивільні права.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що земельна ділянка набуває статусу об`єкта цивільного права за наявності наступних складових: 1) присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру; 2) державна реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 3) державна реєстрація права власності на земельну ділянку за відповідною юридичною чи фізичною особою.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи витягу з Державного земельного кадастру від 03.09.2019 року №НВ 0003674742019 державну реєстрацію земельної ділянки загальною площею 3,5296 га, яка знаходиться по вул. Ярмарковій, 5 в м.Кременчуці, проведено 29.07.2019 та присвоєно кадастровий номер 5310436500:10:001:0198.

Крім того, як вбачається із відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, в межах іншої справи №917/320/20 Кременчуцька міська рада звернулась до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторстальмет» безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 677 765,95 грн. за інший період з 01.05.2019 по 31.01.2020 за користування земельною ділянкою площею 35296 кв.м. з кадастровим номером 5310436500:10:001:0198 по вул. Ярмаркова, 5 у м. Кременчук без правовстановлюючих документів.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.12.2020 у справі №917/320/20 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі №917/320/20: рішення Господарського суду Полтавської області від 01.12.2020 скасовано та прийнято нове рішення, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторстальмет» на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області безпідставно збережені кошти у вигляді орендної плати в сумі 274 012,48 грн.; в іншій частині позову відмовлено.

В постанові Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі №917/320/20 було встановлено, що із витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №4283/0/212-19 від 06.09.2019, №638/0/212-20 від 27.01.2020 та витягу з ДЗК про земельну ділянку № НВ-0006406882021 від 19.02.2021 вбачається, що земельна ділянка по вул. Ярмаркова, 5 площею 3,5296 га, кадастровий номер 5310436500:10:001:0198 зареєстрована 29.07.2019; її нормативна грошова оцінка становить 29 886 535,04 грн.

Зважаючи на вищевикладене апеляційний господарський суд у справі №917/320/20 дійшов висновку щодо відсутності правових підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вторстальмет» безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за період з 01.05.2019 по 29.07.2019, оскільки в цей час земельна ділянка по вул. Ярмаркова, 5 площею 3,5296 га, кадастровий номер 5310436500:10:001:0198 не була сформована як об`єкт цивільного права.

Вищевказана постанова Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі №917/320/20 не оскаржувалась в касаційному порядку та є такою, що набрала законної сили.

Відповідно до ч.4 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Приймаючи до уваги наявність в матеріалах даної справи №917/960/19 витягу з Державного земельного кадастру від 03.09.2019 №НВ0003674742019, а також преюдиційні обставини, встановлені в постанові Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2021 у справі №917/320/20, судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що земельна ділянка по вул. Ярмаркова, 5 в м. Кременчуці, площею 3,5296 га, кадастровий номер 5310436500:10:001:0198 у спірний період з 01.05.2016 по 01.05.2019 не була сформована як об`єкт цивільного права, що виключає можливість стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати.

Крім того, як вже зазначалось вище, в силу положень ч.9 ст.79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування та державної реєстрації права власності на неї.

Разом з тим, із наявної в матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №165600211 від 06.05.2019 вбачається, що право власності на земельну ділянку площею 3,5296 га по вул. Ярмаркова, 5 м. Кременчуці не зареєстровано за жодною особою (в тому числі і за Кременчуцькою міською радою).

Жодні інші докази, які би свідчили про реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за Кременчуцькою міською радою (зокрема в період до 01.01.2013), в матеріалах справи відсутні.

Приймаючи до уваги вищевикладене, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимог.

Доводи апелянта, що спірній земельній ділянці по вул. Ярмарковій, 5 в м.Кременчуці було присвоєно кадастровий номер 5310436500:10:001:0198 ще 06.12.2012, з огляду на відомості, що містяться в технічній документації №327 із землеустрою, не приймаються апеляційним господарським судом, зважаючи на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2010 р. № 749 затверджено Тимчасовий порядок присвоєння кадастрового номера земельній ділянці (далі Порядок), який визначає процедуру присвоєння кадастрового номера земельній ділянці та внесення відповідних даних до державного реєстру земель.

Згідно п.п.10, 10-1 Порядку визначення та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці здійснюють територіальні органи Держземагентства протягом десяти робочих днів. Кадастровий номер земельної ділянки визначається за результатами складення документації із землеустрою до її погодження та прийняття рішення про надання земельної ділянки у власність (користування) в установленому порядку.

Для визначення кадастрового номера земельної ділянки замовник (уповноважена ним особа) або розробник документації із землеустрою, якщо інше не передбачено договором, подає до територіального органу Держземагентства за місцем розташування земельної ділянки заяву про визначення кадастрового номера земельної ділянки із додатками згідно переліку, встановленого пунктом 11 Порядку.

Пунктом 12 Порядку передбачено, що територіальний орган Держземагентства протягом трьох робочих днів з дня надходження документів, визначених пунктом 11 цього Тимчасового порядку, перевіряє: документацію із землеустрою на відповідність умовам надання земельної ділянки щодо її цільового призначення, оцінки, кількісних та якісних характеристик згідно із дозволом на розроблення документації із землеустрою; дані обмінного файла - документації із землеустрою; дані про земельну ділянку - черговому кадастровому плану.

За результатами перевірки територіальний орган Держземагентства: у разі відповідності даних, визначених абзацом першим цього пункту, визначає кадастровий номер земельної ділянки з урахуванням пунктів 8 і 9 цього Тимчасового порядку та вносить до обмінного файла відомості про кадастровий номер земельної ділянки; складає в електронній (цифровій) формі з використанням автоматизованої системи протокол проведення перевірки документації із землеустрою та обмінного файла (далі - протокол проведення перевірки) в частині відповідності даних, визначених абзацом першим цього пункту; передає до державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" - адміністратора автоматизованої системи обмінний файл та протокол проведення перевірки через засоби електрозв`язку.

Згідно п.13 Порядку адміністратор автоматизованої системи здійснює протягом п`яти робочих днів з дня надходження документів: 1) перевірку обмінного файла щодо: відповідності вимогам, установленим до його структури, змісту та формату; відповідності вимогам, установленим до структури кадастрового номера земельної ділянки; відповідності структурних елементів кадастрового номера земельної ділянки даним індексної кадастрової карти; відсутності дублювання кадастрового номера земельної ділянки; 2) процедуру приймання обмінного файла; 3) внесення даних обмінного файла до автоматизованої системи, - у разі відсутності зауважень до обмінного файла; 4) внесення даних про результати перевірки обмінного файла до складеного територіальним органом Держземагентства протоколу проведення перевірки та повертає його через засоби електрозв`язку територіальному органу Держземагентства.

Відповідно до п.14 Порядку територіальний орган Держземагентства після отримання від адміністратора автоматизованої системи протоколу проведення перевірки: у разі відсутності в протоколі проведення перевірки зауважень до документації із землеустрою та обмінного файла - не пізніше наступного робочого дня робить на титульному аркуші документації із землеустрою, матеріалах документації із землеустрою, що містять графічне зображення земельної ділянки, відомостях про координати поворотних точок меж земельної ділянки, їх частин, обмежень, угідь позначку, в якій зазначаються кадастровий номер, дати його визначення та внесення відомостей до автоматизованої системи, прізвище та ініціали посадової особи, що зробила таку позначку, і ставиться її підпис. Виправлення у такій позначці не допускаються.

В матеріалах справи наявна копія титульного аркушу технічної документації №327 із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право користування земельною ділянкою ТОВ "Вторстальмет" для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель по вул. Ярмарковій, 5 в м.Кременчуці, яка розроблена Виробничим приватним підприємством «Землевпорядник» (т.1., а.с. 35).

На титульному аркуші вищевказаної технічної документації міститься позначка про визначення кадастрового номера земельної ділянки, яка містить наступну інформацію: кадастровий номер 5310436500:10:001:0198; дата визначення кадастрового номеру 06.12.2012; головн. спец. Приходько Н.В.

Разом з тим, вищевказана позначка не містить підпису посадової особи, що її зробила, що є порушенням п. 14 Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці.

Відповідно до підпункту 4 пункту 13-4 Порядку ведення Поземельної книги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 р. №1021 територіальний орган Держземагентства відмовляє у державній реєстрації земельної ділянки у разі, коли: на титульному аркуші документації із землеустрою, у матеріалах документації із землеустрою, що містять графічне зображення земельної ділянки, та/або документах, що містять відомості про координати поворотних точок меж земельної ділянки, їх частин, обмежень, угідь, відсутня позначка територіального органу Держземагентства про кадастровий номер земельної ділянки (дати його визначення та внесення відомостей про земельну ділянку до автоматизованої системи).

Приймаючи до уваги факт відсутності на титульному аркуші технічної документації №327 із землеустрою підпису посадової особи, який є обов`язком реквізитом такої позначки, у колегії суддів апеляційного господарського суду відсутні правові підстави вважати, що спірній земельній ділянці по вул. Ярмарковій, 5 в м.Кременчуці 06.12.2012 було присвоєно кадастровий номер 5310436500:10:001:0198.

Також апеляційний господарський суд враховує, що відповідно до п.14-3 Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці кадастровий номер присвоюється земельній ділянці після погодження документації із землеустрою та прийняття рішення про надання земельної ділянки у власність (користування) під час здійснення державної реєстрації земельної ділянки в Поземельній книзі в установленому порядку. Датою присвоєння кадастрового номера є дата відкриття Поземельної книги.

Згідно п.9 Порядку ведення Поземельної книги остання вважається відкритою після зазначення кадастрового номера земельної ділянки і дати її відкриття на титулі Поземельної книги, що завіряється підписом посадової особи, скріпленим печаткою територіального органу Держземагентства. Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до ч.ч. 1,4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Проте, ані прокурором, ані позивачем не надано жодних доказів, які би свідчили про відкриття Поземельної книги та державної реєстрації спірної земельної ділянки, що свідчить про безпідставність тверджень останніх щодо присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру 5310436500:10:001:0198 в 2012 році.

Факт відсутності присвоєння кадастрового номеру спірній земельній ділянці по вул.Ярмарковій, 5 в м.Кременчуці, станом на момент подання прокурором позову до суду, також підтверджується змістом витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16.04.2019 №3255/0/212-19.

Доводи скаржника, що судом не надано оцінку доводам прокурора щодо наявності об`єктивного сумніву у законності внесення відомостей до ДЗК на підставі технічної документації із землеустрою від 28.11.2012, розробленої НВ ТОВ «Інтерагроцентр» та відповідно щодо дати формування земельної ділянки 29.07.2019, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, зважаючи на наступне:

- відповідно до ст.3 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний земельний кадастр базується зокрема на таких основних принципах як об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі;

- згідно ч.1 ст.20 Закону України «Про Державний земельний кадастр» відомості Державного земельного кадастру є офіційними;

- наявність досудового розслідування у кримінальному провадженні №42019171090000127 від 04.10.2019, за відсутності обвинувального вироку суду, на теперішній час не може спростовувати факт присвоєння спірній земельній ділянці кадастрового номеру 5310436500:10:001:0198 саме 29.07.2019;

- в разі встановлення факту проведення державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 5310436500:10:001:0198 із порушенням вимог діючого законодавства, зацікавлена особа не позбавлена права звернутись до суду із заявою про перегляд рішення в даній справі за нововиявленими обставинами.

Посилання апелянта щодо неможливості застосування під час розгляду даної справи преюдиційних фактів, встановлених судами під час розгляду іншої господарської справи №917/320/20, з огляду на різний склад учасників справи та періодів стягнення заборгованості, відхиляються апеляційним господарським судом, враховуючи наступне:

- згідно ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Аналіз положень ч.4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України свідчить про помилковість позиції прокурора, що преюдиція може застосовуватись лише виключно за наявності ідентичного складу учасників судового процесу, оскільки зазначена правова норма прямо передбачає можливість участі навіть однієї особи стосовно якої встановлено відповідні обставини.

Як вже зазначалось вище, у справі №917/320/20 склад сторін був ідентичним із сторонами даної справи (позивач - Кременчуцька міська рада; відповідач - ТОВ «Вторстальмет») та аналогічним предметом позову щодо стягнення безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати за користування той самою земельною ділянкою по вул. Ярмаркова, 5 в м. Кременчуці, але за інший період.

При цьому, апеляційний господарський суд зазначає, що прокурор в даній справі не набув статусу позивача, позивачем в даній справі як і у справі №917/320/20 є саме Кременчуцька міська рада.

Зважаючи на вищевикладене, місцевий господарський суд мав правові підстави для застосування преюдиційних обставин, встановлених господарськими судами під час вирішення спору у справі №917/320/20.

Інші доводи апелянта були спростовані в даній постанові апеляційного господарського суду, крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, у зв`язку із чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Полтавської області від 11.11.2021 у справі №917/960/19 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Полтавської області від 11.11.2021 у справі №917/960/19 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 11.11.2021 у справі №917/960/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя Е.В. Сгара

СуддяР.А. Гетьман

СуддяО.І. Склярук

Повний текст постанови складено та підписано 21.02.2022 року