Рішення
від 01.11.2021 по справі 924/432/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" листопада 2021 р. Справа № 924/432/21

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюк І.В., за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С. , розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МІРА БУДМАТЕРІАЛИ " м. Бровари,

до товариство з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ КОЛОР", м. Хмельницький,

про стягнення 19 252,80 грн. боргу, 13563,33грн.- пені, 2189,38грн. - 3% річних, 3047,21 грн. інфляційних, 21221,59 грн. збитків.

Представники учасників справи :

Від позивача: Васильчук С.С. - згідно ордеру (в режимі відеоконференції)

Від відповідача: А.Б.Бейлик - представник за ордером

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ВСТАНОВИВ: до господарського суду області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "МІРА БУДМАТЕРІАЛИ " м. Бровари, до Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ КОЛОР", м. Хмельницький, про стягнення 65 304,71грн.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 924/432/21 та визначено до розгляду судді Заярнюк І.В.

Ухвалою суду від 27.04.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк у 10 днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 25.05.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 17.06.2021 р.

Ухвалою суду від 17.06.2021 клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ КОЛОР" від 16.06.2021р. про витребування оригіналів доказів задоволено, продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів , підготовче засідання у справі відкладено на 30 липня 2021 р.

30.07.2021р суд постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про оголошення перерви у підготовчому засіданні на 05.08.21 року.

05.08.2021 суд постановив ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, відповідно до ст. 183 ГПК України, про оголошення перерви в підготовчому засіданні на 11 серпня 2021р.

11.08.2021р. суд постановив ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про закриття підготовчого засідання по справі та призначення справи до розгляду по суті в судовому засіданні на 25 серпня 2021 року.

25.08.2021р. судом постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про оголошення перерви у судовому засіданні до "23" вересня 2021 року.

23.09.2021р. судом постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про оголошення перерви у судовому засіданні до "30" вересня 2021 року.

Згідно довідки від 30.09..2021р. судове засідання по справі призначене не відбулось, оскільки суддя Заярнюк І.В. з 30.09.2021р. по 06.10.2021р. перебував на лікарняному у зв`язку із тимчасовою непрацездатністю.

Ухвалою суду від 11.10.2021р. судове засідання призначено на 01.11.2021 р.

Ухвалою суду від 01.11.2021р. закрито провадження у справі в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 5 747,20 грн. у зв`язку з відсутністю предмета спору.

В обґрунтування позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем обов`язку зі своєчасної оплати вартості товару, поставленого за договором поставки від 01.01.2019 б/н. Як на правову підставу посилається на положення ст. ст. 11, 525, 526, 549, 625, 627, 712 ЦК України, ст. ст. 193, 229-231, 265 ГК України.

Відповідач у відзиві на позов стверджує що прострочки згідно ВН-2475 від 05.07.2019 р. не було так як кошти були сплачені за товар ще 04.07.2019 р. (а товар надійшов 05.07.2019 р.), прострочки згідно ВН-3480 від 06.09.2019 р. не було так як кошти були сплачені за товар ще 03.09.2019 р. , а товар надійшов 06.07.2019 р.

Щодо ВН- 4255 від 22.10.2019 р. відповідач наголошує, що таких товарів Позивач не поставляв, а ТОВ "Віват Колор" не отримував, тому дана поставка не визнається Відповідачем, оскільки оригінал письмового документу Видаткової накладної № ВН-4255 був ними втрачений, а тому згідно ч. 6 ст. 91 ГПК України, даний доказ не повинен братись судом до уваги, так як Відповідач повністю заперечує дану поставку та ставить під сумнів даний документ.

Також відповідач наголошує на тому, що нарахування пені є незаконним так як будь-якого прострочення згідно ВН-2475 від 04.07.2019 р. на суму 44 956, 84 грн. (яка оплачена була ще 03.07.2019 р.) та згідно ВН-3480 від 06.09.2019 р. на суму 41 895 грн. (яка була оплачена ще 03.09.2019 р.) не мало місця у зв`язку із передоплатою.

Щодо розрахунку пені за ВН- 4256 від 22.10.2019 р. відповідач наголошує на тому, що не враховано часткову оплату товару ТОВ "Віват Колор" за період з 23.01.2020 р. по 12.08.2020р. Аналогічна ситуація і з розрахунками 3 % річних і інфляційних втрат, які також здійснені невірно з огляду на вищевикладене та відсутність прострочки.

Також відповідач стверджує, що будь-яких доказів отримання збитків Позивачем у розмірі 21 221, 59 грн. не доведено.

У відповіді відзив позивач наголошує на тому, що є недостовірними твердження Відповідача про домовленість поставки товарів на умовах передплати, адже в п. 6.2 Договору від 01.01.2019 у порівнянні з п. 4.1 Договору від 01.10.2018 було змінено дату відліку строку післяплати за товар та замість моменту його продажу вказано 45 днів з моменту виписки видаткової накладної. Проте, жодного слова про поставку товару на умовах передплати вказаний Договір від 01.01.2019 не містить.

Наголошує, що доводи ТОВ "ВІВАТ КОЛОР" про своєчасну оплату поставок за договором від 01.01.2019 є необґрунтованими та такими, що не відповідають умовам, викладеним в ньому, зокрема, п. 6.7, в якому сторонами було узгоджено, що у випадку наявності заборгованості Відповідача за декілька партій (по декільком накладним) поставленого йому товару сплачені Відповідачем грошові кошти зараховуються Позивачем в погашення заборгованості по накладним в порядку черговості їх оформлення, починаючи з найдавнішої, незалежно від призначення платежу у платіжному дорученні Відповідача на оплату.

Що стосується заперечення Відповідачем факту поставки за видатковою накладною від 22.10.2019 №ВН-4255 у зв`язку з відсутністю в ній підпису отримувача стверджує, що поставка товару за двома ТТН та видатковими накладними від 22.10.2019 №ВН- 4255, №ВН-4256 здійснювалась цим водієм в одному транспортному засобі - автомобілі Renault, р.н.з. НОМЕР_1 з напівпричепом марки Kogel, р.н.з. НОМЕР_2 , вантажопідйомністю 28 190 кг, в який як раз з метою економії коштів на перевезення Позивачем було розміщено обидва замовлення Відповідача за 22.10.2019 загальною вагою 21 600 кг.

Позивач в судовому засідання підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених у позові.

Відповідач в судовому засідання проти позову заперечив.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІРА БУДМАТЕРІАЛИ" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ КОЛОР" (Покупець) було укладено договір поставки від 01.10.2018, розділом 1 якого сторони передбачили, що Продавець постачає та передає у власність Покупцю товар, а Покупець приймає цей товар з метою подальшої реалізації, та сплачує його на умовах Даного Договору. Предметом поставки є Товар, асортимент якого зазначений у Специфікаціях, підписаних Продавцем та Покупцем. Покупець реалізує товар через свої магазини від свого імені за "рекомендованими цінами", що вказані в Специфікаціях які надаються Продавцем та є невід`ємною частиною договору (Додаток № 1 до договору).

Розділом 2 договору передбачено, що ціна товару вказується в накладних і встановлюється в національній валюті України. Загальна вартість, цього Договору визначається сумою загальних вартостей товару, що вказані в накладних, які надані на підставі цього договору. В разі зміни ціни товару, що постачається на підставі цього договору, Продавець повідомляє про це Покупця не пізніше ніж за 7 (сім) календарних днів.

Розділом 3 договору передбачено, що датою постачання і моментом переходу до Покупця права власності на товар вважається дата передачі товару Покупцеві або його перевізнику по накладній. Постачання товару і перехід до Покупця права власності на товар здійснюється на складі Продавця або Покупця. Товар вважається зданим Продавцем і прийнятий Покупцем згідно з кількістю, вказаною в накладних.

Розділом 4 договору передбачено, що розрахунки за цим Договором здійснюються шляхом переказу грошових коштів Покупцем на поточний рахунок Продавця за фактично проданий товар в день направлення звіту про залишки товару ( п.3.4).

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Покупця.

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31 грудня 2018 року. По закінченні вищевказаного терміну умови договору продовжують діяти по відношенню до всього товару, розрахунок за яким не було проведено. Будь-які зміни і доповнення до цього Договору дійсні лише у тому випадку, якщо вони зроблені в письмовому вигляді і підписані уповноваженими на те представниками на те представниками обох сторін.

На підтвердження здійснення поставки товару позивачем відповідачу на підставі договору від 01.10.2018р. позивачем надано видаткові накладні на загальну суму 442 881,22 грн.: від 10.10.2018 №ВН-3968, від 24.10.2018 №ВН-4198, від 27.12.2018 №ВИ-5131, від 27.12.2018 №ВН-5133, оригінал товарно-транспортної накладної від 10.10.2018 №ВН-3968, товарно-транспортної накладної від 24.10.2018 №ВН-4198, товарно-транспортної накладної від 27.12.2018 №ВН-5131, товарно-транспортної накладної від 27.12.2018 №ВН-5133, копія податкової накладної від 10.10.2018 №202 з квитанцією про її прийняття, податкової накладної від 24.10.2018 №440 з квитанцією про її прийняття, податкової накладної від 27.12.2018 №388 з квитанцією про її прийняття, податкової накладної від 27.12.2018 №390 з квитанцією про її прийняття, копія податкової декларації з ПДВ за жовтень 2018 з додатком 5 до неї та квитанціями про їх прийняття, копія податкової декларації з ПДВ за грудень 2018 з додатком 5 до неї та квитанціями про їх прийняття.

У підтвердження часткової оплати відповідачем отриманого товару, позивачем надано копії з виписок з банківського рахунку ТОВ "МІРА БУДМАТЕРІАЛИ" за листопад - грудень 2018 ТОВ "ВІВАТ КОЛОР" у 2018 році на суму 82 452,10 грн.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІРА БУДМАТЕРІАЛИ" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ КОЛОР" (Покупець) було укладено договір поставки від 01.01.2019 б/н .

Відповідно до п.1.1 Договору Позивач зобов`язався поставити та передати у власність Відповідача-товар - продукцію торгової марки "mira", а Відповідач, в свою чергу, зобов`язався прийняти та оплатити такий товар на умовах, визначених у Договорі. Найменування, обсяг (кількість), асортимент кожної окремої партії товару погоджуються Сторонами додатково(згідно замовлень Відповідача) та фіксуються у накладних, які оформляються на кожну окрему партію товару.

Ціни на Товар визначаються Сторонами в накладній, виходячи із сформованих цін, що склалися на момент передачі партії Товару. Загальна ціна Договору складається з сум, зазначених у видаткових накладних, які надані на підставі Договору. Сторони погодились, що Постачальник, у зв`язку з економічно обґрунтованою необхідністю, залишає за собою право змінювати ціни на Товар, попередивши про це Покупця за 7 (сім) днів. Покупець зобов`язується реалізовувати товар споживачам за рекомендованими цінами, наданими йому Постачальником (розділ 5 договору).

Розрахунки за кожну окрему партію замовленого Покупцем товару здійснюються в безготівковому порядку у національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Повна оплата кожної партії товару здійснюється Покупцем протягом 45 (сорока п`яти) календарних днів з моменту виписки видаткової накладної. Днем розрахунку вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. У разі порушення Покупцем строків оплати за поставлений товар (п. 6.2. даного Договору), постачальник має право в односторонньому порядку змінити порядок розрахунків та письмово повідомивши перевести покупця на інший порядок оплати.

У випадку наявності заборгованості Покупця за декілька партій (по декільком накладним) поставленого йому товару, сплачені Покупцем грошові кошти зараховуються Постачальником в погашення заборгованості по накладним в порядку черговості їх оформлення починаючи з найдавнішої незалежно від призначення платежу у платіжному дорученні Покупця на оплату (розділ 6 договору).

У разі порушення строків оплати за товар, Покупець сплачує Постачальнику за кожен день прострочення пеню, яка нараховується з вартості неоплаченого товару у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла протягом строку затримки оплати (п.8.2. договору). У випадку прострочення оплати понад один календарний місяць, Покупець відшкодовує Постачальнику збитки понад нараховану пеню, в розмірі, який за взаємним погодженням Сторін даного Договору становить 10 (десять) відсотків віл неоплаченої суми поставленого товару (п. 8.3. договору). У випадку порушення однією із Сторін п. 6.6. даного Договору, винна Сторона сплачує іншій Стороні штраф у розмірі п`ятсот гривень за кожне таке порушення.

У матеріали справи надано виставлені позивачем відповідачу копії рахунку-фактури від 04.07.2019 №РФ-1992 на суму 44 956,84 грн., рахунку-фактури від 03.09.2019 №РФ-2715 на суму 41 895,00 грн., рахунку-фактури від 11.10.2019 №РФ-3232 на суму 19 252,80 грн., рахунку-фактури від 11.10.2019 №РФ-3233 на суму 74 356,42 грн., рахунку-фактури від 08.10.2018 №РФ-4928 на суму 82 452,10 грн., рахунку-фактури від 16.10.2018 №РФ-5079 на суму 139 271,00 грн., рахунку-фактури від 20.12.2018 №РФ-5931 на суму 131 714,54 грн., рахунку-фактури від 26.12.2018 №РФ-5961 на суму 89 443,58 грн.

На підтвердження здійснення поставки товару позивачем відповідачу на підставі договору від 01.01.2019р. на загальну суму 180 461,06 гривня 06 копійок, позивачем надано видаткові накладні: від 05.07.2019 №ВН-2475 19 на суму 44 956,84 грн. ; від 06.09.2019 №ВН-3480 на суму 41 895,00 грн. ; від 22.10.2019 №ВН-4255 на суму 19 252,80 грн. (копію) ; від 22.10.2019 ВН-4256 на суму 74 356,42 грн., оригінал товарно-транспортної накладної (накладної на вантаж відправника) від 05.07.2021 №009521778, оригінал акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 08.07.2019 №009034531 на підтвердження факту надання послуг перевезення вантажу згідно товарно-транспортної накладної (накладної на вантаж відправника) від 05.07.2021 №009521778, оригінал товарно-транспортної накладної від 06.09.2019 №ВН-3480, оригінал товарно-транспортної накладної від 22.10.2019 №ВН-4255, оригінал товарно-транспортної накладної від 22.10.2019 №ВН-4256, копія податкової накладної від 04.07.2019 №99 з квитанцією про її прийняття, копія податкової накладної від 04.09.2019 №69 з квитанцією про її прийняття , копія податкової накладної від 22.10.2019 №322 з квитанцією про її прийняття, копія податкової накладної від 22.10.2019 №323 з квитанцією про її прийняття, копія податкової декларації з ПДВ за липень 2019 з додатком 5 до неї та квитанціями про їх прийняття, копія податкової декларації з ПДВ за вересень 2019 з додатком 5 до неї та квитанціями про їх прийняття, копія податкової декларації з ПДВ за жовтень 2019 з додатком 5 до неї та квитанціями про їх прийняття.

У підтвердження часткової оплати відповідачем отриманого товару за договором від 01.10.2018р., позивачем надано виписки з банківського рахунку ТОВ "МІРА БУДМАТЕРІАЛИ" з 15.01.2019 по 21.08.2019 на загальну суму 319 483,88 грн.

У підтвердження часткової оплати відповідачем 04.09.2019р. (виписка на суму 41 895, 00 грн.) отриманого товару за договором від 01.10.2018р. кошти в розмірі 40 945,24 грн. позивачем зараховано на погашення заборгованості за договором від 01.10.2018р., а залишок - зараховано у рахунок оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної від 05.07.2019 №ВН-2475.

Таким чином, оплата товару за Договором від 01.01.2019р. позивачем зараховано відповідачу наступним чином:

04.09.2019 на суму 949,76 грн. (загальна сума оплати, яка перерахована 04.09.2019 на користь ТОВ "МІРА БУДМАТЕРІАЛИ" складала 41 895, 00 грн., сума розміром 40 945,24 була автоматично зарахована в рахунок погашення заборгованості по попереднім накладним, сума в розмірі 949,76 грн. врахована в рахунок оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної від 05.07.2019 №2475),

18.09.2019 на суму 6 500,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку із призначенням платежу „за матеріали";

20.09.2019 на суму 4 800,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку із призначенням платежу „за матеріали";

26.09.2019 на суму 5 600,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку із призначенням платежу „за матеріали";

27.09.2019 на суму 5 200,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку із призначенням платежу „за матеріали";

30.09.2019 на суму 4 750,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку із призначенням платежу „за матеріали";

03.10.2019 на суму 9 052,08 грн. що підтверджується випискою з особового рахунку із призначенням платежу „за матеріали";

08.10.2019 на суму 30 000,08 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку із призначенням платежу „за матеріали",

Отже, загальна сума сплачених станом на 09.10.2019 Відповідачем коштів складала 66 851,92 грн. гривня 92 копійки.

У подальшому, Відповідачем додатково здійснено оплати за товар:

23.01.2020 на суму 5 000,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку із призначенням платежу „за матеріали",

24.01.2020 на суму 5 000,20 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку із призначенням платежу „за матеріали",

28.01.2020на суму 5 000,30 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку із призначенням платежу „за матеріали",

30.01.2020 на суму 10 000,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку із призначенням платежу „за матеріали";

31.01.2020 на суму 5 000,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку із призначенням платежу „за матеріали",

03.02.2020 на суму 5 000,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку із призначенням платежу „за матеріали",

19.02.2020 на суму 5 000,19 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку із призначенням платежу „за матеріали";

24.02.2020 на суму 5 000,24 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку із призначенням платежу „за матеріали",

27.02.2020 на суму 5 000,27 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку із призначенням платежу „за матеріали",

04.03.2020 на суму 5 000,40 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку із призначенням платежу „за матеріали",

05.03.2020 на суму 5 000,50 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку із призначенням платежу „за матеріали",

10.03.2020 на суму 5 000,10 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку із призначенням платежу „за матеріали",

11.03.2020 на суму 5 000,11 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку із призначенням платежу „за матеріали",

09.07.2020 на суму 1 000,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку із призначенням платежу „за матеріали";

31.07.2020 на суму 1 606,83 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку із призначенням платежу „за матеріали";

03.08.2020 на суму 1 000,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку із призначенням платежу „за матеріали";

12.08.2020 на суму 1 100,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку із призначенням платежу „за матеріали";

08.09.2020 на суму 8 900,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку із призначенням платежу „за матеріали";

12.10.2020 на суму 5 000,00 грн., що підтверджується випискою з особового рахунку із призначенням платежу „за матеріали" .

Щодо виписки по рахунку за 04.09.2019року у призначенні платежу відповідачем зазначено „рахунок фактуру від 03.09.2019р. № 2715".

Як вбачається із змісту рахунку-фактури 03.09.2019р. № 2715 постачальник - Товариство з обмеженою відповідальністю "МІРА БУДМАТЕРІАЛИ" виставив рахунок - одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ КОЛОР" на суму 41 895 грн., а саме :

№НазваОд.КількістьЦіна без ПДВСума без ПДВ 1Затирка для швів mira supercolour №100 (1,2 кг)банка 70 68.52 4796.40 2Затирка для швів mira supercolour №112 (1,2 кг)банка 40 68.52 2740.80 3Затирка для швів mira supercolour №114 (1,2 КГ)банка 40 68.52 2740.80 4Затирка для швів mira supercolour №115 (1,2 кг)банка 20 68.52 1'370.40 5Затирка для швів mira supercolour №116 (1,2 кг)банка 40 68.52 2740.80 6Затирка для швів mira supercolour №120 (1,2 кг)банка 50 68.52 3'426.00 7Затирка для швів mira supercolour №121 (1,2 кг)банка 50 68.52 3426.00 8Затирка для швів mira supercoiour №130 (1,2 кг)банка 20 78.81 1'576.20 9Затирка для швів mira supercoiour №131 (1,2 кг)банка 40 68.52 2740.80 10Затирка для швів mira supercoiour №132 (1,2 кг)банка 10 68.52 685.20 11Затирка для швів mira supercoiour №133 (1,2 КГ)банка 20 78.81 1'576.20 12Затирка для швів mira supercoiour №135 (1,2 кг)банка 20 78.81 1'576.20 13Затирка для швів mira supercoiour №138 (1,2 КГ)банка 10 78.81 788.10 14Затирка для швів mira supercplour №144 (1,2 кг)банка 30 78.81 2'364.30 15Затирка для швів mira supercoiour №147 (1,2 кг)банка 20 78.81 1'576.20 16Затирка для швів mira supercoiour №170 (1,2 кг)банка 10 78.81 788.10

Разом без ПДВ: 34'912.50 грн., ПДВ: 6'982.50 грн., Всього з ПДВ: 41895.00грн.

Як вбачається зі змісту видаткової накладної від 06.09.2019 р. № ВН-3480 постачальник - Товариство з обмеженою відповідальністю "МІРА БУДМАТЕРІАЛИ" відвантажив - одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ КОЛОР" товар на суму 41 895грн., а саме:

№НазваОд.КількістьЦіна без ПДВСума без ПДВ 1Затирка для швів mira supercolour №100 (1,2 кг) банка 70 68.52 4796.40 2Затирка для швів mira supercolour №112 (1,2 кг)банка 40 68.52 2740.80 3Затирка для швів mira supercolour №114 (1,2 КГ)банка 40 68.52 2740.80 4Затирка для швів mira supercolour №115 (1,2 кг)банка 20 68.52 1'370.40 5Затирка для швів mira supercolour №116 (1,2 кг)банка 40 68.52 2740.80 6Затирка для швів mira supercolour №120 (1,2 кг)банка 50 68.52 3'426.00 7Затирка для швів mira supercolour №121 (1,2 кг)банка 50 68.52 3426.00 8Затирка для швів mira supercolour №130 (1,2 кг)банка 20 78.81 1'576.20 9Затирка для швів mira supercolour №131 (1,2 кг)банка 40 68.52 2740.80 10Затирка для швів mira supercolour №132 (1,2 кг)банка 10 68.52 685.20 11Затирка для швів mira supercolour №133 (1,2 КГ)банка 20 78.81 1'576.20 12Затирка для швів mira supercolour №135 (1,2 кг)банка 20 78.81 1'576.20 13Затирка для швів mira supercolour №138 (1,2 КГ)банка 10 78.81 788.10 14Затирка для швів mira supercplour №144 (1,2 кг)банкаЗО 78.81 2'364.30 15Затирка для швів mira supercolour №147 (1,2 кг)банка 20 78.81 1'576.20 16Затирка для швів mira supercolour №170 (1,2 кг)банка 10 78.81 788.10 Разом без ПДВ: 34'912.50 грн., ПДВ: 6'982.50 грн., Всього з ПДВ: 41895.00грн.

Щодо виписки по рахунку за 04.07.2019року у призначенні платежу відповідачем зазначено „рахунок фактуру від 04.07.2019р. № 1992".

Як вбачається із змісту Рахунку-фактури № РФ-1992 постачальник - Товариство з обмеженою відповідальністю "МІРА БУДМАТЕРІАЛИ" виставив рахунок - одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ КОЛОР" на суму 44 956.84 грн., а саме:

№НазваОд.КількістьЦіна без ПДВСума без ПДВ 1Затирка для швів mira supercolour №100 (1,2 кг)банка 60 73.79 4'427.40 2Затирка для швів mira supercolour №112 (1,2 кг)банка 10 73.79 737.90 3Затирка для швів mira supercolour №114 (1,2 кг)банка 6 73.79 442.74 4Затирка для швів mira supercolour №115 (1,2 кг)банка 10 73.79 737.90 5Затирка для швів mira supercolour №116 (1,2 кг)банка 20 73.79 1475.80 6Затирка для швів mira supercolour №120 (1,2 кг)банка 28 73.79 2066.12 7Затирка для швів mira supercolour №121 (1,2 кг)банка 33 73.79 2435.07 8Затирка для швів mira supercolour №123 (1,2 кг)банка 23 84.88 1952.24 9Затирка для швів mira supercolour №131 (1,2 кг)банка 35 73.79 2'582.65 10Затирка для швів mira supercolour №132 (1,2 кг)банка 63 73.79 4648.77 11Затирка для швів mira supercolour №133 (1,2 кг)банка 45 84.88 3819.60 12Затирка для швів mira supercolour №135 (1,2 кг)банка 15 84.88 1273.20 13Затирка для швів mira supercolour №138 (1,2 кг)банка 30 84.88 2'546.40 14Затирка для швів mira supercolour №144 (1,2 кг)банка 25 84.88 2122.00 15Затирка для швів mira supercolour №147 (1,2 кг)банка 43 84.88 3' 649.84 16Затирка для швів mira supercolour №148 (1,2 КГ) . _банка 30 84.88 2'546.40 Разом без ПДВ: 37 464.03грн., ПДВ: 7492.81грн., Всього з ПДВ - 44 956.84грн.

Як вбачається зі змісту видаткової накладної від 05.07.2019 р. № ВН-2475 постачальник - Товариство з обмеженою відповідальністю "МІРА БУДМАТЕРІАЛИ" відвантажив - одержувачу Товариству з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ КОЛОР" товар на суму 44 956.84 грн., а саме:

№НазваОд.КількістьЦіна без ПДВСума без ПДВ 1Затирка для швів mira supercolour №100 (1,2 кг)банка 60 73.79 4'427.40 2Затирка для швів mira supercolour №112 (1,2 кг)банка 10 73.79 737.90 3Затирка для швів mira supercolour №114 (1,2 кг)банка 6 73.79 442.74 4Затирка для швів mira supercolour №115 (1,2 кг)банка 10 73.79 737.90 5Затирка для швів mira supercolour №116 (1,2 кг)банка 20 73.79 1'475.80 6Затирка для швів mira supercolour №120 (1,2 кг)банка 28 73.79 2066.12 7Затирка для швів mira supercolour №121 (1,2 кг)банка 33 73.79 2435.07 8Затирка для швів mira supercolour №123 (1,2 кг)банка 23 84.88 1952.24 9Затирка для швів mira supercolour №131 (1,2 кг)банка 35 73.79 2'582.65 10Затирка для швів mira supercolour №132 (1,2 кг)банка 63 73.79 4'648.77 11Затирка для швів mira supercolour №133 (1,2 кг)банка 45 84.88 3'819.60 12Затирка для швів mira supercolour №135 (1,2 кг)банка 15 84.88 1'273.20 13Затирка для швів mira supercolour №138 (1,2 кг)банка "Зо 84.88 2'546.40 14Затирка для швів mira supercolour №144 (1,2 кг)банка 25 84.88 2І22.00 15Затирка для швів mira supercolour №147 (1,2 кг)банка 43 84.88 3' 649.84 16Затирка для швів mira supercolour №148 (1,2 кг) . _банка 30 84.88 2'546.40 Разом без ПДВ: 37 464.03грн., ПДВ: 7492.81грн., Всього з ПДВ - 44' 956.84грн.

На думку позивача, загальна сума, яку Відповідач сплатив за весь період Договору, складає 155 461 гривня 06 копійок, розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем становить 25 000 гривень 00 копійок .

З огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки щодо оплати товару позивач заявив до стягнення з відповідача 25 000грн. боргу, 13563,33грн.- пені, 2047,30грн. - 3% річних, 3047,21 грн. інфляційних, 21221,59 грн. збитків

Також ухвалою суду від 01.11.2021р. закрито провадження у справі №924/432/21 в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 5 747,20 грн. у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Частиною 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України передбачено, що майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 11 Цивільного кодексу України та 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Стаття 627 ЦК України закріплює принцип свободи договору, тобто відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як убачається з матеріалів справи , між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІРА БУДМАТЕРІАЛИ" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ КОЛОР" (Покупець) було укладено договір поставки від 01.10.2018, розділом 1 якого сторони передбачили, що Продавець постачає та передає у власність Покупцю товар, а Покупець приймає цей товар з метою подальшої реалізації, та сплачує його на умовах Даного Договору. Предметом поставки є Товар, асортимент якого зазначений у Специфікаціях, підписаних Продавцем та Покупцем. Покупець реалізує товар через свої магазини від свого імені за "рекомендованими цінами", що вказані в Специфікаціях які надаються Продавцем та є невід`ємною частиною договору (Додаток № 1 до договору).

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "МІРА БУДМАТЕРІАЛИ" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ КОЛОР" (Покупець) було укладено договір поставки від 01.01.2019 б/н .

Відповідно до п.1.1 Договору Позивач зобов`язався поставити та передати у власність Відповідача-товар - продукцію торгової марки "mira", а Відповідач, в свою чергу, зобов`язався прийняти та оплатити такий товар на умовах, визначених у Договорі. Найменування, обсяг (кількість), асортимент кожної окремої партії товару погоджуються Сторонами додатково(згідно замовлень Відповідача) та фіксуються у накладних, які оформляються на кожну окрему партію товару.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У матеріали справи надано виставлені позивачем відповідачу копії рахунку-фактури від 04.07.2019 №РФ-1992 на суму 44 956,84 грн., рахунку-фактури від 03.09.2019 №РФ-2715 на суму 41 895,00 грн., рахунку-фактури від 11.10.2019 №РФ-3232 на суму 19 252,80 грн., рахунку-фактури від 11.10.2019 №РФ-3233 на суму 74 356,42 грн.

На підтвердження здійснення поставки товару позивачем відповідачу на підставі договору від 01.01.2019р. на загальну суму 180 461,06 гривня 06 копійок, позивачем надано видаткові накладні: від 05.07.2019 №ВН-2475 19 на суму 44 956,84 грн. ; від 06.09.2019 №ВН-3480 на суму 41 895,00 грн. ; від 22.10.2019 №ВН-4255 на суму 19 252,80 грн. (копію) ; від 22.10.2019 ВН-4256 на суму 74 356,42 грн., оригінал товарно-транспортної накладної (накладної на вантаж відправника) від 05.07.2021 №009521778, оригінал акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 08.07.2019 №009034531 на підтвердження факту надання послуг перевезення вантажу згідно товарно-транспортної накладної (накладної на вантаж відправника) від 05.07.2021 №009521778, оригінал товарно-транспортної накладної від 06.09.2019 №ВН-3480, оригінал товарно-транспортної накладної від 22.10.2019 №ВН-4255, оригінал товарно-транспортної накладної від 22.10.2019 №ВН-4256, копія податкової накладної від 04.07.2019 №99 з квитанцією про її прийняття, копія податкової накладної від 04.09.2019 №69 з квитанцією про її прийняття , копія податкової накладної від 22.10.2019 №322 з квитанцією про її прийняття, копія податкової накладної від 22.10.2019 №323 з квитанцією про її прийняття, копія податкової декларації з ПДВ за липень 2019 з додатком 5 до неї та квитанціями про їх прийняття, копія податкової декларації з ПДВ за вересень 2019 з додатком 5 до неї та квитанціями про їх прийняття, копія податкової декларації з ПДВ за жовтень 2019 з додатком 5 до неї та квитанціями про їх прийняття.

З приводу позиції відповідача про те, що за видатковою накладною ВН- 4255 від 22.10.2019 р. відповідач товар не отримав, а Позивач не поставляв у зв`язку із відсутністю оригіналу письмового документу, та наявністю лише відбитку печатки відповідача на ньому, не зазначення посади та прізвища особи, відповідальної за здійснення господарської операції судом зазначається наступне.

Як вказувалось вище, предметом даного судового розгляду є вимоги позивача до відповідача про стягнення вартості поставленого товару.

Згідно із положеннями закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час, коли оформлювалась відповідна накладна, а саме - жовтень 2019 року): підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч.1 ст.9);

первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції;

неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч.2 ст.9);

господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст.1).

первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію (ст.1).

За приписами Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.95 №88 (з подальшими змінами і в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин):

господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів (абз.2 п.2.1);

первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (абз.1 п.2.1 в редакції, чинній з 26.05.2017);

первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (абз.1 п.2.1 в редакції, чинній з 26.05.2017);

документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою (абз.1 п.2.5);

первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників (п.2.15).

КГС в постанові №916/922/19 від 29 січня 2020 року зазначає, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, крім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару в господарській діяльності покупця).

Суд касаційної інстанції в постанові №916/922/19 від 29 січня 2020 року звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару. Аналогічна правова позиція викладена у постановах ВС від 4.11.2019 у справі №905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18.

Відповідно до ст.58-1 Господарського кодексу (в редакції, чинній на час, коли оформлювалась відповідна накладна) суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Відповідач у відзиві на позов на підставі власної оцінки доказів дійшов висновку, що у видатковій накладній ВН- 4255 від 22.10.2019 р. не було зазначено посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції з прийняття спірного товару.

Разом з тим поза межами такої позиції залишилося те, чи відповідно до вимог вищевказаного абз.9 ч.2 ст.9 закону "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" містила наведена видаткова накладна такі обов`язкові реквізити, як дату їх складання; назву підприємства, від імені якого складено документи і якому здійснюється поставка за цією накладною; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; особисті підписи в графі "відвантажив" та "отримав", та чи засвідчені ці дані відтиском печаток сторін.

Щодо наявності відбитку печатки відповідача на спірному документі та враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, суд має дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи збігається така особа з відповідачем у даній справі). Аналогічні правові позиції викладені у постановах ВС від 6.11.2018 у справі №910/6216/17 та від 5.12.2018 у справі №915/878/16.

При цьому у постанові від 20.12.2018 у справі №910/19702/17 ВС дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

КГС в постанові №916/922/19 від 29 січня 2020 року зазначає, що як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

Крім того, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу та фактичні дії як постачальника, так і покупця щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Відповідно до п. 201.7 ПК податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 ПК визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із наданої позивачем у матеріали справи податкової накладної від 22.10.2019 №322 з квитанцією про її прийняття відображено господарську операцію зі спірної поставки товару протягом жовтня 2019 року на підставі видаткової накладної ВН - 4255 від 22.10.2019 р. у податковому обліку. Подібна правова позиція викладена КГС у постанові від 4.11.2019 у справі №905/49/15.

З огляду на викладене аргументи відповідача в цій частині викладені у відзиві на позов не знайшли своє підтвердження.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст. 692 ЦК України).

Умови оплати, зокрема, строк оплати за кожну окрему партію товару сторонами погоджені у п. 1 додатків до договору.

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідачем оплата вартості отриманого за договором від 01.01.2019р. товару здійснювалась частинами, що підтверджується виписками з особового рахунку на загальну суму 155 461, 06 грн. , наявними у матеріалах справи.

При цьому судом враховується, що платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача (п. 1.30 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні").

Згідно з пунктом 3.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22, платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Згідно з п. 3.7 вищезазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Як вбачається із наданих позивачем у матеріали справи банківських виписок по рахунку, відповідачем у призначенні платежу зазначено „за матеріали". Таким чином, вищезазначені зарахування позивача коштів на погашення заборгованості, яка виникала в порядку календарної черговості є правомірним.

Щодо виписки по рахунку за 03.09.2020року у призначенні платежу відповідачем зазначено „рахунок фактуру від 03.03.2019р.", тому сплата коштів у розмірі 41 895 грн. повинна зараховуватись саме за рахунок фактуру від 03.03.2019р. Зважаючи на викладене, зарахування позивачем коштів у розмірі 41 895 грн. на погашення заборгованості, яка виникала в порядку календарної черговості є неправомірним.

Щодо виписки по рахунку за 04.07.2019року у призначенні платежу відповідачем зазначено „рахунок фактуру від 04.07.2019р.", тому сплата коштів у розмірі 44956,84 грн. повинна зараховуватись саме за рахунок фактуру від 04.07.2019р. Зважаючи на викладене, зарахування позивачем коштів у розмірі 44956,84 грн. на погашення заборгованості, яка виникала в порядку календарної черговості є неправомірним.

Однак, загальна сума, яку Відповідач сплатив за весь період Договору від 01.01.2019р., складає 155 461 гривня 06 копійок, розмір заборгованості Відповідача перед Позивачем становить 25 000 гривень 00 копійок .

Також ухвалою суду від 01.11.2021р. закрито провадження у справі №924/432/21 в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 5 747,20 грн. у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Таким чином, позовні вимоги в частині сплати заборгованості в сумі 19 252,80 грн. заявлені позивачем обґрунтовано та задоволенню підлягають.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З огляду на прострочення відповідачем строків оплати вартості товару позивач просить стягнути з нього 2189,38грн. - 3% річних, 3047,21 грн. інфляційних .

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 року (справа № 918/631/19, провадження № 12-42гс20) наголошує, що з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

За змістом статті 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 року (справа № 918/631/19, провадження № 12-42гс20) вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19). Щодо компенсаційного характеру заходів відповідальності у цивільному праві, зокрема встановленого ст.625 ЦК України, то такий сформульований Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 19.06.2019р. у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 18.03.2020р. у справі №902/417/18, від 16.09.2021р. у справі №915/2222/19.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги п`ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При перевірці поданого позивачем розрахунку 3% річних, аналізуючи видаткові накладні та рахунки на оплату товару, платіжні документи щодо оплати відповідачем поставленого товару, судом встановлено, що в ньому при здійсненні зарахування отриманих від відповідача коштів в окремих випадках не було враховано визначене відповідачем у платіжному документі призначення платежу.

Так, щодо виписки по рахунку за 03.09.2020року у призначенні платежу відповідачем зазначено „рахунок фактуру від 03.03.2019р.", тому сплата коштів у розмірі 41 895 грн. повинна зараховуватись саме за рахунок фактуру від 03.03.2019р. Зважаючи на викладене, зарахування позивачем коштів у розмірі 41 895 грн. на погашення заборгованості, яка виникала в порядку календарної черговості є неправомірним.

Також щодо виписки по рахунку за 04.07.2019року у призначенні платежу відповідачем зазначено „рахунок фактуру від 04.07.2019р.", тому сплата коштів у розмірі 44956,84 грн. повинна зараховуватись саме за рахунок фактуру від 04.07.2019р. Зважаючи на викладене, зарахування позивачем коштів у розмірі 44956,84 грн. на погашення заборгованості, яка виникала в порядку календарної черговості є неправомірним.

Разом з тим, за наслідками проведення судом перерахунку 3% річних, судом враховано, що позивачем частково неправильно здійснено зарахування отриманих коштів, тому заявлені до стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в розмірі 1 890,57 грн., у позові в частині стягнення 298,81 грн. 3% річних належить відмовити.

В частині нарахувань втрат від інфляції судом враховується правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19. Зокрема, при розрахунку "інфляційних втрат" у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин за аналогією закону підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 27.07.2007 №265, а також визначений порядок нарахування інфляційних втрат у випадку часткового помісячного погашення суми основного боргу (пункти 25 - 29 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19). Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 ЦК України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. Водночас, якщо боржник після нарахування йому інфляційних втрат за відповідний місяць допустив подальше прострочення в оплаті основного боргу, то кредитор, виходячи з того, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат, яке виникло в силу закону, є грошовим, вправі нарахувати боржнику інфляційні втрати на суму основного боргу, збільшену на індекс інфляції за попередній місяць прострочення (пункт 23 постанови Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19).

Також об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у справі № 905/21/19 наведено формулу, за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн. - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

Для відокремлення інфляційних збитків за певний період від основної заборгованості, від остаточного розрахунку основного боргу з інфляційною складовою, проведеного із застосуванням такої послідовності, необхідно відняти основний борг, який залишився непогашеним на кінець розрахункового періоду.

У випадку, якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу та ділиться на 100%.

Верховний Суд у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.06.2020р. у справі №905/21/19 зазначив, що такий спосіб розрахунку інфляції за статтею 625 ЦК України з точки зору математичного підходу не є єдиним, але вбачається найбільш простим для застосування юристами.

Аналогічного висновку щодо механізму нарахування інфляційних втрат дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.09.2020р. у справі №918/631/19.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду в постанові від 20.11.2020 року у справі №910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

При перевірці поданого позивачем розрахунку інфляційних, аналізуючи видаткові накладні та рахунки на оплату товару, платіжні документи щодо оплати відповідачем поставленого товару, судом встановлено, що в ньому при здійсненні зарахування отриманих від відповідача коштів в окремих випадках не було враховано визначене відповідачем у платіжному документі призначення платежу.

Так, щодо виписки по рахунку за 03.09.2020року у призначенні платежу відповідачем зазначено „рахунок фактуру від 03.03.2019р.", тому сплата коштів у розмірі 41 895 грн. повинна зараховуватись саме за рахунок фактуру від 03.03.2019р. Зважаючи на викладене, зарахування позивачем коштів у розмірі 41 895 грн. на погашення заборгованості, яка виникала в порядку календарної черговості є неправомірним.

Також щодо виписки по рахунку за 04.07.2019року у призначенні платежу відповідачем зазначено „рахунок фактуру від 04.07.2019р.", тому сплата коштів у розмірі 44956,84 грн. повинна зараховуватись саме за рахунок фактуру від 04.07.2019р. Зважаючи на викладене, зарахування позивачем коштів у розмірі 44956,84 грн. на погашення заборгованості, яка виникала в порядку календарної черговості є неправомірним.

Разом з тим, за наслідками проведення судом перерахунку інфляційних, судом враховано, що позивачем частково неправильно здійснено зарахування отриманих коштів, тому заявлені до стягнення інфляційні підлягають частковому задоволенню в розмірі 2929,45 грн., у позові в частині стягнення 117,76 грн. інфляційних належить відмовити.

Також позивач просить стягнути з відповідача 13846,53 грн. пені.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 ЦК України, 230 ГК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), іншими видами забезпечення встановленими договором або законом. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" від 22.11.1996р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, при цьому, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 258 ЦК України та ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано та стягуються такі санкції протягом строку позовної давності в один рік, при цьому позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України.

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (правова позиція викладена у п. 2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.07.2019 зі справи № 911/1563/18, від 22.08.2019 зі справи № 914/508/17, від 11.11.2019 зі справи № 904/1038/19, від 11.02.2020 у справі №916/612/19, від 20.08.2020р. у справі №902/959/19)

За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до частини шостої статті 232 ГК нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Наведеною нормою встановлено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Установивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 ЦК), зокрема можуть пов`язувати період нарахування пені з подією, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати). Відповідне положення міститься у постанові КГС ВС від 10 вересня 2020 року у справі № 916/1777/19.

Відповідно до п. 8.2. Договору сторони передбачили, що у разі порушення строків оплати за Товар, Покупець (Відповідач) сплачує Постачальнику (Позивачу) за кожен день прострочення пеню, яка нараховується з вартості неоплаченого товару у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом строку затримки оплати.

Порядок нарахування пені Сторонами врегульовано не лише в пункті 8.2 Договору, а і пунктами 8.5 і 8.6 Договору.

Зокрема, в п. 8.5 Договору Сторони, керуючись нормами ч. 1 ст. 259 ЦК України,

домовились, що для стягнення неустойки (штрафу, пені) за цим Договором, встановлюється строк позовної давності 3 роки.

А в п. 8.6 Договору сторони, керуючись нормами ч. 6 ст. 232 ГК України, погодились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань за цим Договором, припиняється через три роки від дня, коли зобов`язання мали бути виконані.

При перевірці поданого позивачем розрахунку пені, аналізуючи видаткові накладні та рахунки на оплату товару, платіжні документи щодо оплати відповідачем поставленого товару, судом встановлено, що в ньому при здійсненні зарахування отриманих від відповідача коштів в окремих випадках не було враховано визначене відповідачем у платіжному документі призначення платежу.

Так, щодо виписки по рахунку за 03.09.2020року у призначенні платежу відповідачем зазначено „рахунок фактуру від 03.03.2019р.", тому сплата коштів у розмірі 41 895 грн. повинна зараховуватись саме за рахунок фактуру від 03.03.2019р. Зважаючи на викладене, зарахування позивачем коштів у розмірі 41 895 грн. на погашення заборгованості, яка виникала в порядку календарної черговості є неправомірним.

Також щодо виписки по рахунку за 04.07.2019року у призначенні платежу відповідачем зазначено „рахунок фактуру від 04.07.2019р.", тому сплата коштів у розмірі 44956,84 грн. повинна зараховуватись саме за рахунок фактуру від 04.07.2019р. Зважаючи на викладене, зарахування позивачем коштів у розмірі 44956,84 грн. на погашення заборгованості, яка виникала в порядку календарної черговості є неправомірним.

Разом з тим, за наслідками проведення судом перерахунку пені, судом враховано, що позивачем частково неправильно здійснено зарахування отриманих коштів, тому заявлена до стягнення пеня підлягає частковому задоволенню в розмірі 6106,67 грн., у позові в частині стягнення 7 739,86 грн. пені належить відмовити.

Щодо стягнення з відповідача збитків у розмірі 21 221,59 грн., суд зазначає наступне.

В пункті 8.3 Договору Сторонами було погоджено, що у випадку прострочення оплати понад один календарний місяць, Покупець відшкодовує Постачальнику збитки понад нараховану пеню в розмірі 10 % від неоплаченої суми поставленого Товару.

Також як наголошує позивач, в пункті 8.3 Договору маються на увазі не збитки в розумінні статті 22 ЦК України, а фактично штраф, який за текстом Договору Сторони назвали "збитками".

Статтею 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди (п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Згідно з ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності відповідно до ст.623 Цивільного кодексу України та ст.224 Господарського кодексу України.

Обов`язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов`язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблено висновок, що збитки це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Чинним законодавством України обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками покладено на позивача.

Саме на позивача покладено обов`язок доведення факту спричинення збитків, обґрунтування їх розміру, доведення безпосереднього причинного зв`язку між правопорушенням та заподіянням збитків і розмір відшкодування. Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення зв`язку між протиправною поведінкою та збитками потерпілої сторони.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Аналогічний висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №910/422/18, від 16.04.2019 у справі № 911/917/16.

Також суд зауважує, що обов`язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов`язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

Крім того, позивачем має бути доведено саме реальність понесених збитків та неможливість їх уникнення.

В свою чергу доказів понесення відповідних збитків позивачем, останнім до матеріалів справи не надано. Таким чином суд зазначає, що позивачем не доведено наявності всіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення, зокрема: протиправна поведінка відповідача мала прояв у порушенні ним умов договору; наявність збитків - витрат, які позивач здійснив для відновлення свого порушеного права внаслідок відмови відповідача виконати обов`язок за договором; причинно-наслідкового зв`язку між завданими позивачеві витратами та односторонньою і необґрунтованою відмовою відповідача виконати обов`язок за договором.

Щодо позиції позивача про те, що в пункті 8.3 Договору маються на увазі не збитки в розумінні статті 22 ЦК України, а фактично штраф, який за текстом Договору Сторони назвали "збитками"суд враховує наступне.

За змістом частини другої статті 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення у договорі за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Отже, якщо сторони не передбачили умовами договору можливість сплати штрафу за порушення строків виконання зобов`язань та не визначали його розміру, то немає підстав для стягнення штрафу у розмірі, не погодженому в договірному порядку та прямо не встановленому законом.

Відповідна правова позиція викладена в постанові КГС ВС від 05.09.2019 у справі N 908/1501/18.

Окремо суд зауважує, що згідно ст.547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Умови укладеного між сторонами договору не містять розміру штрафу, який підлягає нарахуванню за прострочення строку виконання грошового зобов`язання.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що заявлені до стягнення збитки сумі 21 221,59 грн. нараховані неправомірно, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно вимог статей 73, 76, 77 та 79 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування; Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

З урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення 19 252,80 грн. боргу ,6106,67 грн. - пені; 1 890,57 грн. 3% річних; 2929,45 грн. - інфляційних втрат, 1050,92грн. - сплаченого судового збору. У решті суми позовних вимог належить відмовити.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, у зв`язку із частковим задоволенням позову, витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВІВАТ КОЛОР" (м. Хмельницький, пров. Курчатова, буд. 1, код 42282754) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "МІРА БУДМАТЕРІАЛИ" (м. Бровари, вул. Залізнична, буд. 6, код 31745657) заборгованість у розмірі: 19 252,80 грн. ,6106,67 грн. - сума пені; 1 890,57 грн. сума 3% річних; 2 929,45 грн. - сума інфляційних втрат, 1050,92грн. - сума сплаченого судового збору.

Видати наказ.

У решті позову відмовити.

Призначити судове засідання для вирішення питання про відшкодування судових витрати на правничу допомогу позивача та відповідача на 15 год. 00хв. 05.11.2021р., яке відбудеться в приміщенні Господарського суду Хмельницької області за адресою: м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1.

Встановити позивачу та відповідачу строк для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат на правничу допомогу по 04.11.2021р. включно.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України. Повний текст складено 11.11.2021р.

Суддя І.В. Заярнюк

Віддрук. 3 прим.: рек. з повід.

1 - до справи,

2 - ТОВ "МІРА .БУДМАТЕРІАЛИ " ел. пошта: office@mira.ua

3 - ТОВ "ВІВАТ КОЛОР" Адреса електронної пошти: artur-beil y k@ukr.net

СудГосподарський суд Хмельницької області
Дата ухвалення рішення01.11.2021
Оприлюднено22.11.2021
Номер документу101240082
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —924/432/21

Постанова від 06.04.2022

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Василишин А.Р.

Ухвала від 21.03.2022

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Василишин А.Р.

Постанова від 16.03.2022

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Василишин А.Р.

Ухвала від 16.03.2022

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Василишин А.Р.

Ухвала від 24.01.2022

Господарське

Північно-західний апеляційний господарський суд

Василишин А.Р.

Рішення від 01.11.2021

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Заярнюк І.В.

Рішення від 05.11.2021

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Заярнюк І.В.

Ухвала від 29.10.2021

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Заярнюк І.В.

Ухвала від 01.11.2021

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Заярнюк І.В.

Ухвала від 11.10.2021

Господарське

Господарський суд Хмельницької області

Заярнюк І.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні