Постанова

від 18.11.2021 по справі 921/395/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2021 року

м. Київ

Справа № 921/395/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М.,

представників учасників справи:

позивача - Пустовойтов Д.М. (адвокат),

відповідача - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу малого приватного підприємства фірми "Ерідон"

на рішення господарського суду Тернопільської області від 24.12.2020 та

постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2021

за позовом малого приватного підприємства фірми "Ерідон"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродсервіс Інвест"

про стягнення 3 558 452,14 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Мале приватне підприємство фірма "Ерідон" (далі - ПП "Ерідон", позивач) звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродсервіс Інвест" (далі - ТОВ "Агропродсервіс Інвест", відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 3 558 452,14 грн, з яких: заборгованості у розмірі 1 60 3310,96 грн, пеня у розмірі 735 068,97 грн, 10 % річних у розмірі 265 233,09 грн та відсотки за користування товарним кредитом у розмірі 954 839,12 грн.

1.2. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено умови договору поставки від 23.10.2018 №2587/19/78, в частині повної та своєчасно оплати товару.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду Тернопільської області від 24.12.2020 (суддя Боровець Я.Я.), яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 (колегія суддів у складі: Желік М.Б., Орищин Г.В., Галушко Н.А.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Агропродсервіс Інвест" на користь ПП "Ерідон" 1 320 063,02 грн - основного боргу, 264 233,09 грн - 10% річних, 73 316,02 грн - пені, 95 121,73 грн - 36 % річних та 49 030,10 грн судового збору; в частині позовних вимог щодо стягнення 283 247,94 грн основного боргу закрито провадження у справі; у решті позовних вимог відмовлено.

2.2. Рішення та постанову мотивовано посиланням на доведеність матеріалами справи несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором у розмірі 1 320 063,02 грн, а також наявністю підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій за договором.

2.3. Зокрема, приймаючи рішення про зменшення розміру штрафних санкцій (пені та відсотків за користування товарним кредитом на 90%), суди врахували висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 зі справи №902/417/18, та те, що: відповідач не ухилявся від виконання своїх зобов`язань, а намагався вжити належних заходів щодо повного виконання умов договору в частині оплати поставленого позивачем товару; врахувавши збалансованість інтересів сторін та відсутність доказів на підтвердження завдання збитків позивачу; з огляду на неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді процентів за користування товарним кредитом ; врахувавши, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання, а також, виходячи із загальних засад справедливості, добросовісності та розумності - дійшли висновку про можливість зменшення пені та процентів за користування товарним кредитом на 90%.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, 20.09.2021 ПП "Ерідон" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 24.12.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 661 752,95 грн пені та 859 717,39 грн процентів за користування товарним кредитом; ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ТОВ "Агропродсервіс Інвест" на користь ПП "Ерідон" 954 839,12 грн як плату за користуванням товарним кредитом та 735 068,97грн пені.

4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1.1. Касаційну скаргу, з посиланням на приписи пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, приписи статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права, а саме: статей 7, 76-79, 236, 238 ГПК України. При цьому скаржник вказує, що апеляційним господарським судом не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (статті 536 та частини п`ятої статті 694 ЦК України), викладених у постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №908/639/18, від 03.12.2019 у справі №902/235/19.

4.1.2. Разом з тим скаржник вказує, що, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, суди врахували лише можливість суду на зменшення загального розміру пені та 3% річних, передбачених у статті 625 ЦК України та не врахували те, що обставини у справі №921/395/20 є відмінними від обставин у справі №902/417/18.

4.1.3. Позивач вказує на те, що відповідно до правових висновків Верховного суду та чинного законодавства України, проценти за користування товарним кредитом не відносяться до заходів відповідальності, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто доходом, який сплачується (нараховується) боржником на користь кредитора як плата за використання залучених на визначений або невизначений термін коштів або майна. У зв`язку із чим вказує на неправомірність зменшення судами заявлених до стягнення сум товарного кредиту.

4.1.4. Скаржник також вважає, що судами не обґрунтовано, у чому полягає винятковість випадку у цій справі для зменшення розміру штрафних санкцій.

4.2. Доводи інших учасників справи

4.2.1. ТОВ "Агропродсервіс Інвест" у відзиві на касаційну скаргу просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, зазначаючи, зокрема, про їх законність та обґрунтованість.

5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5.1. Так, судами попередніх судових інстанцій встановлено, що 23.10.2018 між ПП "Ерідон" (постачальник) та ТОВ "Агропродсервіс Інвест" (покупець) укладено договір поставки №2587/19/78 (далі - договір), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого товару (пункт 1.1 договору).

5.2. Пунктом 1.2 договору сторони домовились, що найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим Договором, зазначаються в додатках, які є його невід"ємною частиною.

5.3. Згідно з пунктами 2.1, 2.2, 2.3 договору ціна товару визначена в національній валюті та її еквівалент в іноземній валюті (долар США або Євро); зазначається в додатках до цього договору. Ціна товару в національній валюті є орієнтовною та остаточно визначається на дату фактичної оплати товару на умовах цього договору. Загальна вартість товару, що постачається за цим договором (ціна договору), визначається додатками та видатковими накладними, з урахуванням пункту 3.2 договору. У випадку розбіжності даних у додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни товару, перевагу має видаткова накладна.

5.4. Оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором та додатками до нього. У випадку поставки товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка товару на підставі рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення додатків до цього договору. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника ( пункт 3.1 договору).

5.5. Здійснюючи оплату товару, покупець зобов`язаний зазначити у платіжному дорученні за яким саме додатком до цього договору та/або рахунком на оплату, та/або видатковою накладною, а також у разі порушення покупцем грошових зобов`язань за цим договором, отриманий платіж зараховується постачальником на власний розсуд (пункт 3.7 договору).

5.6. Умови та строки поставки товару зазначаються у додатках до цього договору або у рахунку на оплату, який містить істотні умови поставки. Перехід права власності на товар від постачальника до покупця, а також приймання товару по кількості та якості, здійснюється в момент передачі товару за видатковою накладною. Датою передачі є дата оформлення видаткової накладної, яка підписується представником покупця (пункти 5.1, 5.3 договору).

5.7. Пунктом 9.2 договору визначено, що договір вступає в силу з моменту його підписання вповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2019, а в частині проведення розрахунків за поставлений товар до моменту проведення остаточних розрахунків. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

5.8. Судами також встановлено, що 18.02.2019 між сторонами підписано Додаток №2587/19/78-2/МО до договору щодо поставки товару на загальну суму 9 424 997,40 грн.

5.9. Згідно з пунктом 3 Додатку, оплата повної вартості товару, який поставляється на умовах цього додатку, здійснюється покупцем без дотриманням умов пунктів 3.2-3.5 договору поставки, в такому порядку:

- 20,00 % від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.03.2019;

- 80,00 % від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.10.2019.

5.10. У пункті 4 Додатку сторони дійшли згоди про те, що у разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 15 (п`ятнадцять) календарних днів, покупець, відповідно до вимог статті 536 та частини п`ятої статті 694 ЦК України, зобов`язався сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 36% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару.

5.11. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару (пункт 5 Додатку).

5.12. Додаток набирає чинності з дати підписання та є невід`ємною частиною договору (пункт 14 Додатку).

5.13. Суди встановили, що даний договір та Додаток до нього підписані сторонами та скріплені відтисками печаток юридичних осіб. На виконання умов договору та додатку, згідно з видатковими накладними та довіреностями на отримання товару, наявними у матеріалах справи, позивач поставив товар, а відповідач прийняв товар на загальну суму 9 424 997,40 грн.

5.14. Позивачем 25.02.2019 виставлено рахунок на оплату №9669 на суму 9 424 997,40 грн.

5.15. Як встановлено попередніми судовими інстанціями, відповідач оплату за отриманий товар здійснив частково. Також відповідачем частково виконано зобов`язання з оплати поставленого товару, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

5.16. Звертаючись до суду з позовом позивач вказував на порушення відповідачем умов договору в частині оплати отриманого товару на суму 1 603 310,96 грн. Також позивач нарахував 10% річних від простроченої суми з оплати товару на суму 265 233,09 грн, із урахуванням умов пункту 5 Додатку - 36% річних за користування товарним кредитом у період прострочення від простроченої суми у розмірі 954 839,12 грн та у зв`язку із простроченням оплати товару - пеню в сумі 735 068,97 грн.

5.17. Як установили суди, на виконання умов договору поставки постачальник поставив відповідачеві товар за договором поставки, однак відповідач вартості товару в сумі 1 320 063,02 грн не сплатив. Установивши зазначені обставини, суди попередніх інстанцій визнали доведеною наявність у відповідача перед позивачем боргу у розмірі 1 320 063,02 грн з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів на погашення зазначеного боргу. Сторони також не заперечують вказані обставини

5.18. ТОВ "Агропродсервіс Інвест", у свою чергу, просило суд зменшити розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій на 90 %, подавши відповідне клопотання про зменшення.

6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

6.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

7.1. Предметом касаційного оскарження є незгода позивача з відмовою у стягненні пені в сумі 661 752,95 грн пені та процентів за користування товарним кредитом у сумі 859 717,39 грн. В інших частинах прийняті судові рішення не оскаржуються жодною із сторін.

7.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що здійснює касаційний перегляд судових рішень у цій справі лише в частині та в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Оскільки згідно з доводами касаційної скарги рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не оскаржуються в частині зменшення суми заявлених позивачем до стягнення пені у розмірі 735 068,97 грн та відсотків за користування товарним кредитом у розмірі 954 839,12 грн не оскаржуються позивачем в частині зменшення цих сум на 733 160,16 грн та 951 217,26 грн відповідно з урахуванням здійсненого судом арифметично вірного розрахунку, то відповідно, колегія суддів здійснює касаційний перегляд рішень в частині стягнення 733 160,16 грн - пені та 951 217,26 грн - 36 відсотків за користування товарним кредитом.

Щодо зменшення судом нарахованих штрафних санкцій (пені) до 90 %.

7.3. Так, в касаційній скарзі позивач посилається на те, що суди неправильно застосували положення статті 233 ГК України, статті 551 ЦК України, зокрема, судами не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26.07.2018 у справі №924/1089/17, від 12.12.2018 у справі №921/110/18, від 14.01.2019 у справі №925/287/18, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 27.03.2019 у справі №912/1703/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 03.06.2019 у справі №914/1517/18, від 23.10.2019 у справі №917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі №916/545/19, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 19.02.2020 у справі №910/1303/19, від 26.02.2020 у справі №925/605/18, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19.

7.4. Скаржник вважає, що обов`язковою умовою зменшення розміру пені в розумінні статті 233 ГК є доведення значного перевищення розміру пені над збитками, завданими позивачу, у зв`язку з чим, невстановлення факту понесення позивачем відповідних збитків фактично унеможливлює застосування до правовідносин вказаної норми.

7.5. Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

7.6. Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

7.7. Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них. Таку правову позицію викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 15.02.2018 у справі №467/1346/15-ц, від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц та від 26.09.2018 у справі №752/15421/17.

7.8. Тобто, обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але ГК України вказує на неспівмірність розміру пені з розміром збитків кредитора як на обов`язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як ЦК України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення (пункт 28 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

7.9. Аналіз вказаних норм права (місця їх розташування у кодексах, зв`язку з іншими нормами) дає підстави для висновку, що за змістом частини першої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України під розміром збитків потрібно розуміти саме суму, на яку нараховано неустойку, зокрема пеню, а не будь-яку іншу суму збитків. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі №6-473цс16.

7.10. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 ЦК України.

7.11. При цьому на позивача у справі не покладається обов`язок з доведення (доказування) спричинення йому матеріальної або іншої шкоди внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань. Тобто, при стягненні неустойки шкода кредитору, завдана порушенням зобов`язання, презюмуються (її не треба доводити) і компенсується за рахунок неустойки (пункти 33, 34 постанови Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №916/878/20).

7.12. При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).

7.13. У справі, яка переглядається, на момент звернення позивача до суду відповідач частково здійснив оплату, крім того частково виконав зобов`язання з оплати поставленого товару, шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, згідно підписаних сторонами угод про залік зустрічних вимог від 07.03.2019 №07/03/19-1, від 14.02.2020 №14/02/20-1 та від 14.05.2020 №14/05/20-1. Щодо залишку неоплаченої заборгованості за поставлений позивачем товар на суму 1320063,02 грн, суди встановили, що відповідач не ухилявся від виконання своїх зобов`язань, а намагався вжити належних заходів щодо повного виконання умов договору в частині оплати поставленого позивачем товару. Зокрема, суди встановили, що 14.09.2020 відповідачем направлено на адресу позивача заяву про зарахування однорідних зустрічних вимог, відповідно до якої останні проводить зарахування заборгованості, яка виникла згідно договору поставки в рахунок погашення заборгованості на суму 1 829 470,83 грн, яка виникла відповідно до договору складського зберігання від 06.11.2018 №5. Враховуючи те, що відповідач систематично вчиняв дії, спрямовані на виконання зобов`язання (оплата товару, укладення угод про зарахування зустрічних вимог),суди дійшли висновку, що у даному спірному випадку збитки кредитора від такого прострочення не можуть вважатися суттєвими, а відтак зменшення судом розміру пені на 90% є співмірним та пропорційним завданим кредитору збиткам.

7.14. Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що право суду щодо зменшення розміру пені має реалізовуватись з огляду на конкретні обставини справи та з урахуванням наявних у ній доказів (аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 31.03.2020 у справі №910/8698/19).

7.15. У постанові Верховного Суду від 05.05.2018 у справі №908/1454/14, зазначено, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін . Тому при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

7.16. Суди попередніх інстанцій, з висновками яких в цій частині погоджується Верховний Суд, при зміні розміру пені, яка має бути виплачена відповідачем на користь позивача (з заявленого відповідачем зменшення на 90%), урахували інтереси обох сторін, в тому числі, однак не лише, майновий (фінансовий) стан, а й інші обставини, які пов`язані з невиконанням відповідачем свого обов`язку, зокрема, і наслідки, що настали внаслідок невиконання чи неналежного виконання відповідачем зобов`язань, а також поведінку боржника . Близька позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі №922/266/20, від 14.07.2021 у справі №916/878/20.

7.17. Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення. Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено.

7.18. Стаття 86 ГПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

7.19. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина п`ята статті 236 ГПК України).

7.20. Водночас у наведених скаржником справах Верховний Суд послідовно зазначав про законодавчо врегульоване право судів на зменшення розміру заявленої до стягнення пені та штрафу та вирішення питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин , за яких можливе зменшення пені та штрафу, а також встановлення розміру, до якого підлягає їх зменшення.

7.21. Верховний Суд визнає безпідставними такі доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами приписів статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України та без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у справах №924/1089/17, №921/110/18, №925/287/18, №908/868/18, №912/1703/18, №904/4071/18, №914/1517/18, №917/101/19, №917/1638/18, №916/545/19, №902/855/18, №911/873/19, №910/1175/19, №910/1303/19, №925/605/18, №925/597/19, №904/3491/19 про відмову у задоволенні клопотання або часткове задоволення клопотання боржника про зменшення розміру стягуваної пені, адже зменшення розміру пені є правом суду прямо передбаченим частиною 3 статті 551 ЦК України і було реалізоване ним у конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів .

7.22. Водночас вирішення питань оцінки розміру збитків та інших обставин, які мають істотне значення не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі №917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19).

7.23. Згідно з імперативним приписом частини другої статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

7.24. Отже, справи, на висновки Верховного Суду в яких посилається скаржник у касаційній скарзі, різняться зі справою, що розглядається, оскільки під час вирішення судом питання щодо зменшення пені, оскільки у зазначеній постанові Верховний Суд зробив висновки щодо застосування частини третьої статті 551 ЦК України та частини першої статті 233 ГК України саме у контексті спірних відносин у справах, що ним розглядалися . Зміст відповідних судових рішень, фактичні обставини справ, докази на їх підтвердження свідчать про неподібність відповідної справи справі, що розглядається, і тому застосування названих норм права за неподібності правовідносин у справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення Верховного Суду - релевантними до обставин цієї справи, зокрема, зазначених в оскаржуваній постанові.

Щодо зменшення судом нарахованої суми процентів за користування товарним кредитом до 90 % .

7.25. Так, скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій не враховано висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (статті 536 та частини п`ятої статті 694 ЦК України), викладених у постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №908/639/18, від 03.12.2019 у справі №902/235/19.

7.26. Зміст оскаржуваних судових рішень свідчить, що при зменшенні (на 90 %) розміру нарахованих позивачем процентів за користування товарним кредитом суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції (поклав в основу чи послався на висновок) керувався висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

7.27. Зокрема суди зазначили: "з огляду на наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, інфляційних втрат та процентів за користування чужими грошовими коштами за час затримки розрахунку відповідно до статей 625, 692 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних, інфляційних втрат та процентів за користування чужими грошовими коштами як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання".

7.28. Суди попередніх інстанцій вказували, що сума заборгованості відповідача становить 1 320 063,02 грн, водночас позивачем нараховано проценти за користування товарним кредитом у розмірі 951 217,26 грн та майже дорівнює сумі основного боргу. Отже, з огляду на неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді процентів за користування товарним кредитом, дійшли висновку, що нарахування такого розміру процентів є несправедливим, оскільки очевидно, що наслідки невиконання боржником зобов`язання більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання. Так, за висновком суду, з огляду на критерії справедливості, пропорційності добросовісності та розумності підлягає задоволенню клопотання відповідача про зменшення розміру процентів за користування товарним кредитом, а тому суди зменшили розмір процентів за користування товарним кредитом до 10% - до суми у розмірі 95 121,73 грн.

7.29. Стосовно викладеного Суд зазначає таке.

7.30. Відповідно до статті 694 ЦК України договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу , а у частині п`ятій цієї статті визначено, що якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати .

7.31. Статтею 536 ЦК України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

7.32. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

7.33. Колегія суддів зазначає, що проценти річних, про які йдеться у частині другій статті 625 ЦК України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу .

7.34. Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 ЦК України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі за користування товарним кредитом (частина п`ята статті 694 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 ЦК України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини другої статті 625 ЦК України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання . Саме тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

7.35. При цьому колегія суддів, керуючись приписами частини четвертої статті 236 ГПК України, враховує правову позицію Верховного Суду щодо правомірності одночасного стягнення відсотків за користування товарним кредитом, штрафу, інфляційних втрат і 3% річних, викладену в постановах від 10.09.2018 по справі №908/24/18, від 18.12.2018 по справі №908/639/18 та від 03.12.2019 по справі №902/235/19.

7.36. Як встановлено попередніми судовими інстанціями, у пункті 4 Додатку сторони дійшли згоди про те, що у разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 15 (п`ятнадцять) календарних днів, покупець, відповідно до вимог статті 536 та частини п`ятої статті 694 ЦК України, зобов`язався сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 36% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару .

7.37. Поряд з тим пунктом 6.7 договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару чи невиконання зобов`язань, передбачених пунктами 3.2 та 3.3 цього договору, покупець відповідно до статті 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника 10% (десять відсотків) річних , що нараховуються на загальну суму простроченої оплати.

7.38. Отже, суди невірно визначили правову природу 36% процентів, визначених у пункті 4 Додатку до договору, оскільки відсотки за користування товарним кредитом за своєю правовою природою є процентами за користування чужими грошовими коштами і стягнення відповідних процентів не є ні видом забезпечення виконання зобов`язань, ані штрафною санкцією.

7.39. Поряд з тим частиною першої статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

7.40. Таким чином, пеню необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, що є платою саме за користування ними, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов`язання . Передбачені договором проценти не є неустойкою (штрафом, пенею) та не є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання, а є саме процентами за користування товарним кредитом відповідно до частини п`ятої статті 694 ЦК України та стягуються незалежно від наявності вини боржника . Зазначені проценти за своєю правовою природою є боргом, а тому зменшення їх розміру на підставі частини першої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України неможливе .

7.41. Поряд з тим, колегія суддів зазначає, що у справі №902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України. При цьому, за висновком Суду підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.

7.42. Зокрема, вирішуючи питання про зменшення розміру процентів річних, Велика Палата Верховного Суду виходила з конкретних встановлених обставини справи №902/417/18, які мали юридичне значення для такого зменшення. Так, у пункті 8.38 постанови від 15.09.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, вказала , що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України , оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання .

7.43. Будь-яких висновків щодо права суду на зменшення процентів за користування товарним кредитом відповідно до частини п`ятої статті 694 ЦК України або процентів річних передбачених у статті 536 ЦК України, постанова Великої Палати Верховного Суду зі справи №902/417/18 не містить.

7.44. Виходячи з викладеного, Суд вважає, що суди попередніх інстанцій помилково застосували правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 до неподібних правовідносин у цій справі, що призвело до неправильного розуміння судами застосування принципів розумності, справедливості, пропорційності та можливості застосування судами обмежень свободи договору.

7.45. Оскільки доводи касаційної скарги в частині посилання на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України знайшли своє підтвердження, Верховний Суд зазначає, що у судів попередніх інстанцій, які розглядали цей спір, не було підстав застосовувати положення частини першої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України щодо зменшення суми процентів (36%) за користування товарним кредитом, які за своєю правовою природою є боргом, а тому зменшення їх розміру неможливе.

7.46. Враховуючи викладене, Верховний Суд, встановивши, що внаслідок неправильного застосування судами правового висновку у справі №902/417/18 до неподібних правовідносин у цій справі, вважає за необхідне скасувати як рішення господарського суду Тернопільської області24.12.2020, так і постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 зі справи №921/395/20 в частині стягнення процентів за користування товарним кредитом, які ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та ухвалити нове рішення в цій частині про часткове задоволення позовних вимог про стягнення процентів за користування товарним кредитом у розмірі 951 217,26 грн з мотивів, викладених вище.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

8.1. Згідно з приписами пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

8.2. Відповідно до приписів статті 311 ГПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

8.3. З огляду на викладене у цій постанові суд касаційної інстанції вважає за необхідне скасувати рішення господарського суду Тернопільської області від 24.12.2020, так і постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 зі справи №921/395/20 в частині зменшення стягнення процентів за користування товарним кредитом, та з прийняттям в зазначеній частині нового рішення про задоволення позовних вимог в цій частині і стягнення на користь позивача процентів за користування товарним кредитом у розмірі 951 217,26 грн, з мотивів, наведених у цій постанові.

9. Судові витрати

9.1. Відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України у разі, якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

9.2. Зважаючи на часткове задоволення касаційної скарги, витрати відповідача зі сплати судового збору за подання касаційної скарги підлягають розподілу пропорційно задоволеним вимогам.

9.3. У зв`язку з тим, що суд частково скасовує рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції з прийняттям у цій частині нового рішення, Суд покладає на відповідача витрати зі сплати судового збору у розмірі 12 841,43 грн за розгляд позовної заяви, 19 262,15 грн за розгляд апеляційної скарги, 28 536,52 грн за розгляд касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 311, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу малого приватного підприємства фірми "Ерідон" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Тернопільської області від 24.12.2020 та

постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 у справі №921/395/20 скасувати в частині відмови у стягненні процентів за користування товарним кредитом у розмірі 856 095, 53 грн.

3. У скасованій частині зазначених рішення і постанови прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги малого приватного підприємства фірми "Ерідон" про стягнення процентів за користування товарним кредитом у розмірі 951 217,26 грн.

4. В іншій частині рішення господарського суду Тернопільської області від 24.12.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.08.2021 у справі №921/395/20 залишити без змін.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Агропродсервіс Інвест" на користь малого приватного підприємства фірми "Ерідон" 951 217,26 грн процентів за користування товарним кредитом, 12 841,43 грн судового збору за розгляд позовної заяви, 19 262,15 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги, 25 682,86 грн судового збору за розгляд касаційної скарги.

6. Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Тернопільської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Колос

Суддя Т. Малашенкова