Постанова

від 19.11.2021 по справі 710/475/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 листопада 2021 року

м. Київ

справа № 710/475/20-ц

провадження № 61-12653св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г, І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Шполянского районного суду Черкаської області від 19 лютого 2021 року у складі судді Побережна Н. П. та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2021 року у складі колегії суддів: Бондаренка С. І., Вініченка Б. Б., Новікова О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсною довіреності на розпорядження майном, визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), застосування наслідків його недійсності та припинення права користування земельною ділянкою.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником земельної ділянки, кадастровий номер: 7125782800:04:001:0100, площею 3,9288 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Капустинської сільської ради Шполянського району Черкаської області.

08 травня 2014 року у її сина під час косіння трави тримером в руках вибухнув бензиновий двигун апарату, в зв`язку з чим йому поставлено діагноз: опікова хвороба на стадії септокотоксемії, лікування потребувало негайного операційного втручання, на проведення якого терміново потрібні кошти, яких у неї не було, у зв`язку з чим вона звернулась до ОСОБА_2 , як засновника (керівника) СТОВ Агропрогрес , яке на той час, за її згодою, використовувало земельну ділянку без укладення договору оренди землі, з проханням надати грошову суму в розмірі 20 000,00 грн у рахунок майбутньої орендної плати.

Відповідач погодився, проте зобов`язав її надати йому свідоцтво про право на спадщину, та повідомив, що в разі видачі ним орендної плати наперед необхідно буде попередньо укласти договір оренди земельної ділянки та посвідчити його нотаріально. Цього ж дня сторони усно узгодили умови договору оренди земельної ділянки, відповідно до яких вказане нерухоме майно передається СТОВ Агропрогрес у користування на умовах оренди строком на сім років, за що вона отримає орендну плату авансом за три наступні роки: 2014, 2015 та 2016, а починаючи із 2017 року і до закінчення дії договору оренди землі товариство сплачуватиме їй орендну плату за звітний період кожного року.

13 травня 2014 року відповідач привіз її до нотаріальної контори приватного нотаріуса Шполянського районного нотаріального округу Горбача В. В. для укладення і підписання договору оренди земельної ділянки, де вона підписала усі надані нотаріусом документи, які читала, проте взагалі не розуміла їхнього змісту, оскільки перебувала у досить емоційному нервовому стані.

На початку червня 2017 року вона звернулась до ОСОБА_2 із проханням, щоб той повернув свідоцтво про право на спадщину та надав належний їй примірник договору оренди земельної ділянки, та запитала про те, коли вона зможе отримати орендну плату за 2017 рік. Відповідач повідомив про те, що вона подарувала йому земельну ділянку.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вона дізналась, що станом на 12 червня 2017 року власником земельної ділянки є вона, відомості про реєстрацію іншого речового права відсутні.

Пізніше вона звернулась за допомогою до адвоката, яка згодом і повідомила про те, що 13 травня 2014 року нею видана довіреність ОСОБА_2 на представлення її інтересів на розпорядження належним їй майном, у тому числі і земельною ділянкою.

10 липня 2017 року вона звернулась до приватного нотаріуса Горбач В. В. із повідомленням про скасування довіреності, який, пославшись на занятість, повідомив, що оформить скасування довіреності протягом місяця. Втім, вже 14 липня 2017 року її запрошено до нотаріальної контори на нотаріальне посвідчення заяви на скасування довіреності.

17 липня 2017 року скасовано довіреність, про що повідомлено відповідача шляхом надсилання рекомендованого листа на адресу СТОВ Агропрогрес , який відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримано особисто відповідачем 18 липня 2017 року.

Відповідач після скасування довіреності не повернув довіреність, свідоцтво про право на спадщину та земельну ділянку. До дня скасування довіреності, відповідач зареєстровав за собою право користування земельною ділянкою на підставі договору емфітевзису, а тому неможливо повернути земельну ділянку у її володіння.

13 вересня 2019 року вона звернулася до Виконавчого комітету Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади із заявою про надання інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зареєстровані права на земельну ділянку. За змістом розділу Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно індексний номер: 180876400, міститься запис про реєстрацію за ОСОБА_2 права користування строком на 100 років земельною ділянкою, кадастровий номер: 7125782800:02:001:0100, яке виникло у останнього на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), виданого 13 липня 2017 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 на підставі довіреності від 13 липня 2017 року № 1232 та ОСОБА_2 на підставі довіреності (в порядку передоручення) № 1232, виданої 13 липня 2017 року приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу Горбачем В. П.

Право користування за договором емфітевзису зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 3633800, прийнятого державним реєстратором Виконавчого комітету Васильківської сільської ради Шполянського району Черкаської області Плахотнік Т. М. у день видачі довіреності в порядку передоручення та укладення договору емфітевзису, з чого можна зробити висновок про те, що відповідач поспішав з оформленням за ним права користування та володіння земельною ділянкою, яке оформлено на підставі договору емфітевзису, укладеного без волевиявлення та виключно в інтересах представника за довіреністю.

Оскільки договір емфітевзису укладено без її волі, то такий правочин є недійсним.

Враховуючи, що відповідач весь цей час незаконного користувався належною їй земельною ділянкою та відповідно отримував прибутки від вирощеної сільськогосподарської продукції, вважає, що вона має право на стягнення з відповідача вартості того, що ним одержано за період 2017, 2018, 2019 та 2020 років.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила визнати недійсною довіреність на розпорядження майном, видану 13 травня 2014 року ОСОБА_1 , посвідченою приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу Горбачем В. П., зареєстрованої в Єдиному реєстрі довіреностей за № 1047; визнати недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), виданий 13 липня 2017 року сторонами: від імені власника: ОСОБА_1 , на підставі довіреності № 1232, виданої 13 липня 2017 року ОСОБА_2 у порядку передоручення, - ОСОБА_3 , та правокористувачем - ОСОБА_2 , щодо користування земельною ділянкою, кадастровий номер: 7125782800:02:001:0100, площею 3,9288 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Капустинська сільська рада, Шполянський район, Черкаська область; припинити за ОСОБА_2 право користування земельною ділянкою; застосувати наслідки недійсності договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису); стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 46 403, 50 грн.

Рішенням Шполянского районного суду Черкаської області від 19 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсною довіреність на розпорядження майном, видану 13 травня 2014 року ОСОБА_1 , посвідченою приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу Горбачем В. П., зареєстровану в Єдиному реєстрі довіреностей за № 1047. Визнано недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), виданий 13 липня 2017 року сторонами: від імені власника: ОСОБА_1 , на підставі довіреності № 1232, виданої 13 липня 2017 року ОСОБА_2 у порядку передоручення, - ОСОБА_3 , та правокористувачем - ОСОБА_2 , щодо користування земельною ділянкою, кадастровий номер: 7125782800:02:001:0100, площею 3,9288 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Капустинська сільська рада, Шполянський район, Черкаська область. Зобов`язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, кадастровий номер: 7125782800:02:001:0100, площею 3,9288 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Капустинська сільська рада, Шполянський район, Черкаська область. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що позивач надав достатньо доказів того, що оскаржувана нею довіреність на розпорядження майном, видана нею на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , вчинена нею під впливом тяжкої обставини, - важкої хвороби та загрози життю її сина. Вказана довіреність видана нею на вкрай невигідних для неї умовах, оскільки такий односторонній правочин надавав абсолютне право, зовсім чужій для позивача людині, на розпорядження на власний розсуд належним їй майном, у тому числі і земельною ділянкою, кадастровий номер: 7125782800:02:001:0100. Позивач 13 травня 2014 року крім довіреності, видала на ім`я ОСОБА_2 розписку про позику коштів на суму 20 000,00 грн та склала заповіт на земельну ділянку в зв`язку з потребою коштів на лікуванням сина. Про відсутність вільного волевиявлення позивача на підписання довіреності, якою вона уповноважила ОСОБА_2 , з-поміж іншого і вчиняти від її імені правочини щодо розпорядження всім її майном, в тому числі земельними ділянками, свідчать також і звернення ОСОБА_1 до прокуратури та поліції з заявою про скоєння правопорушення.

Крім того, відповідач не дотримався встановленого законодавством обов`язку щодо вчинення довіреності в порядку передоручення, ОСОБА_2 передав свої повноваження щодо позивача на підставі довіреності іншим особам довіреністю в порядку передоручення. ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_1 на підставі довіреності від 13 травня 2014 року, уповноважив ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , які діють разом або незалежно один від одного, вчиняти від імені довірителя ОСОБА_2 , тобто ОСОБА_1 , правочини щодо розпорядження майном довірителя, у тому числі земельними ділянками.

При цьому відповідач не повідомив позивача, як свого довірителя про факт передачі виконання доручення замісникам і про осіб замісників та передачу повноважень за довіреністю ОСОБА_3 , яка діяла від імені та в інтересах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) про те, що власник, тобто ОСОБА_1 надає землекористувачу - ОСОБА_2 право використовувати спірну земельну ділянку 100 років із дати державної реєстрації права користування земельною ділянкою.

До того ж, договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), вчинений ОСОБА_3 від імені особи, яку вона представляє, на користь особи, представником якої вона одночасно є - ОСОБА_2 , що суперечить вимогам статті 238 ЦК України.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2021 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог про визнання недійсною довіреності на розпорядження майном, скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову.В іншій частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалюючи рішення, суд апеляційної інстанції виходив із відсутності доказів про те, що ОСОБА_1 під час укладення 13 травня 2014 року довіреності була неспроможна розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, а тому відсутні підстави для визнання вказаної довіреності недійсною .

ОСОБА_2 не повідомив ОСОБА_1 про вчинення передоручення, а також, що передоручення відбулось не в інтересах особи, яку представляв ОСОБА_2 , а в його власних інтересах, а отже, договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб є недійсним.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

У липні 2021 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Шполянского районного суду Черкаської області від 19 лютого 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2021 року, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволених позовних вимог та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У своїй касаційній скарзі вказує на те, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 3 частина третя статті 411 ЦПК України).

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, у кому просила залишити без зміни судові рішення попередніх інстанцій.

Позиція Верховного Суду

Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.

Обставини, встановлені судами

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки розміром 3,9288 га, розташованої за адресою: Капустинська сільська рада, Шполянського району, Черкаської області, кадастровий номер: 7125782800:02:001:0100, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер: 146, 19 березня 2014 року, видавник: Шполянська державна нотаріальна контора, право власності на земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19 березня 2014 року, номер запису про право власності: 5028686, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності, Держаного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12 червня 2017 року

13 травня 2014 року ОСОБА_1 видала посвідчену приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу Горбачем В. П. довіреність, якою уповноважила ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , що діють разом або незалежно один від одного, серед іншого вчиняти від її імені правочини щодо розпорядження всім її майном, у тому числі земельними ділянками за винятком договорів дарування, пожертви та передачі в безоплатне користування.

13 липня 2017 року ОСОБА_2 , який діє на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу Горбачем В. П. 13 травня 2014 року, діючи в інтересах ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що діють разом або незалежно один від одного бути представниками його довірителя та від імені довірителя вчиняти правочини щодо розпорядження всім її майном, у тому числі земельними ділянками.

Цього ж дня ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_3 , на підставі довіреності від 13 липня 2017 року, посвідченої приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу Горбачем В. П., зареєстрованої в реєстрі за № 1232, з однієї сторони, та ОСОБА_2 , з другої сторони, уклали договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

В Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно індексний номер: 180876400, міститься запис про реєстрацію за ОСОБА_2 право користування строком на 100 років земельною ділянкою, кадастровий номер: 7125782800:02:001:0100, яке виникло у останнього на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), виданого 13 липня 2017 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_8 на підставі довіреності від 13 липня 2017 року № 1232 та ОСОБА_2 на підставі довіреності (в порядку передоручення) № 1232, виданої 13 липня 2017 року.

17 липня 2017 року ОСОБА_1 скасувала довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу Горбачем В. П. 13 травня 2014 року за реєстром № 1047 на розпорядження всім майном на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Нормативно-правове обґрунтування

Главою 17 ЦК України унормовано правовідносини представництва при здійсненні правочинів.

Згідно з частиною третьою статті 244 ЦК України довіреність є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Отже, односторонній правочин є дією однієї сторони, яка створює обов`язки лише для особи, яка видала довіреність. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє (частини перша, друга статті 238 ЦК України).

Юридична сила довіреності не залежить від отримання згоди на її видачу з боку представника. Повноваження виникає незалежно від згоди останнього, а правильно оформлена довіреність дійсна у будь-якому разі, тому що повноваження, яке виникає у представника, не зачіпає його майнових або особистих немайнових прав. Інша річ, що здійснення цього повноваження залежить від представника, бо він сам вирішує, чи використати довіреність для здійснення діяльності на користь іншої особи (довірителя), чи відмовитися від неї. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 360/1742/18 (провадження № 61-16849св19).

За своєю правовою природою довіреністю є односторонній правочин, що укладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника. Довіреність свідчить про надання представнику від імені довірителя відповідних повноважень стосовно вчинення правочину, стороною якого є третя особа.

Верховний Суд у постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 727/3501/16-ц (провадження № 61-30020св18) дійшов висновків, що правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють. З метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. При цьому, словосполучення у своїх інтересах необхідно розуміти таким чином, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, у тому числі на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є.

Відповідно до статті 240 ЦК України представник зобов`язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє.

Представник, який передав своє повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника). Невиконання цього обов`язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні. Правочин, вчинений замісником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

При цьому, якщо представник вчинив правочин не в інтересах довірителя, а у своїх власних, то це є підставою для визнання такого правочину недійсним. Правило, передбачене частиною третьою статті 238 ЦК України, покликане гарантувати інтереси особи, яку представляють, від можливих зловживань з боку представника.

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Головним елементом правочину є вільне волевиявлення та його відповідність внутрішній волі сторін, які спрямовані на настання певних наслідків, тобто основним юридичним фактом, що підлягає встановленню судами, є дійсна спрямованість волі сторін на укладення договору.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Вчиняючи передоручення та не повідомивши про це довірителя, ОСОБА_2 мав на меті набуття належної позивачу на праві власності земельної ділянки, кадастровий номер: 7125782800:02:001:0100, площею 3,9288 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Капустинська сільська рада, Шполянський район, Черкаська область,у користування (договір емфітевзису) на 100 років, а тому переслідував особисту мету, діяв не в інтересах довірителя, чим порушив права ОСОБА_1

ОСОБА_3 (особа, якій передоручено представляти інтереси ОСОБА_1 ) були відомі наміри ОСОБА_2 , а тому, вчиняючи від імені ОСОБА_1 договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), вона діяла не в інтересах особи, яку представляє, а в інтересах ОСОБА_2 , який передоручив їй представляти інтереси позивача.

Зважаючи на наведені правила, встановивши, що ОСОБА_2 не повідомив ОСОБА_1 про вчинення передоручення, а також, що передоручення відбулось не в інтересах особи, яку представляв ОСОБА_2 , а в його власних інтересах, що підтверджено належними та допустимими доказами у справі, суди зробили обґрунтовані висновки про недійсність договору емфітевзису.

У свої касаційній скарзі заявник вказує на те, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 3 частина третя статті 411 ЦПК України), а саме суди встановили обставини того, що ОСОБА_2 , здійснюючи, як повірений позивача, передоручення на ОСОБА_3 , діяв не в інтересах позивача, а в його власних інтересах, при цьому, не повідомивши ОСОБА_1 про таке передоручення.

Разом з тим, Верховний Суд вважає такі доводи заявника нічим іншим як переоцінкою доказів у справі та незгодою з висновками щодо їх оцінки.

Отже, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження не знайшли своє підтвердження.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних рішеннях, питання вичерпності висновків судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, судові рішення відповідають вимогам вмотивованості.

Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження; і підстав вийти за межі розгляду справи судом касаційної інстанції не встановлено.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, арішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.

Керуючись статтями 400, 401, 402, 409, 410 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Шполянского районного суду Черкаської області від 19 лютого 2021року в нескасованій частині та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2021 рокузалишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Ступак

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик