Ухвала

від 02.08.2021 по справі 710/475/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 710/475/20

провадження № 61-12653ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Жданової В. С. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Смаглієм В`ячеславом Миколайовичем, на рішення Шполянского районного суду Черкаської області від 19 лютого 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсною довіреності на розпорядження майном, визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), застосування наслідків його недійсності та припинення права користування земельною ділянкою,

ВСТАНОВИВ :

У липні 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Смаглій В. М. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шполянского районного суду Черкаської області від 19 лютого 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2021 року.

Подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки заявником судовий збір у розмірі, визначеному підпунктом 7 пунктом 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір , не сплачений.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 102 грн.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заявник у касаційній скарзі просить скасувати рішення Шполянского районного суду Черкаської області від 19 лютого 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2021 року зокрема в частині задоволення позову про визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), що є вимогою немайнового характеру.

Тому розмір судового збору за подання позову немайнового характеру становив 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто, 840, 8 грн (2 102 х 0,4 = 840,8).

Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір встановлено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Ураховуючи те, що предметом спору є вимога немайнового характеру, заявник має сплатити судовий збір у розмірі 1 681, 60 грн (840,8 х 200% = 1 681,6).

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заявник у касаційній скарзі просить скасувати рішення Шполянского районного суду Черкаської області від 19 лютого 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2021 року зокрема в частині задоволення позову про зобов`язання повернути ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 7125782800:02:001:0100, що є вимогою майнового характеру.

Відповідно до висновку, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 910/13737/19, судовий збір за подання до суду позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначаються з урахуванням вартості спірного майна, як у спорі майнового характеру.

Апеляційним судом встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 28 квітня 2020 року становить 96 673, 99 грн.

Тому розмір судового збору за подання позову майнового характеру становив 1 відсоток ціни позову, тобто, 966, 73 грн (96 673,99 / 100 = 966,73)

Підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір встановлено, що розмір судового збору за подання касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми.

Таким чином, за подання касаційної скарги розмір судового збору за вимогу майнового характеру, становить 1 933, 46 грн (966,73 х 200% = 1 933,46).

Враховуючи, що предметом заявленого позову пред`явлено вимогу майнового характеру та вимогу немайнового характеру, частиною третьою статті 6 Закону України Про судовий збір передбачено, що заявнику необхідно сплатити судовий збір за ставками, встановленими за подання касаційної скарги майнового та немайнового характеру (1 681,6 + 1 933,46 = 3 615,06).

Отже, заявник має сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 3 615, 06 грн.

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету 22030102, найменування податку, збору, платежу Судовий збір (Верховний Суд, 055) .

Порядок сплати судового збору визначений статтею 6 Закону України Про судовий збір . На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату.

Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду, оскільки всупереч пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України в касаційній скарзі не зазначено підставу (підстави), передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, на якій (яких) подається касаційна скарга.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

Особі, яка подала касаційну скаргу, слід звернути увагу, що у разі посилання у касаційній скарзі як на підставу, на якій подається касаційна скарга, на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду) у касаційній скарзі слід зазначити, яку саме норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в указаних у касаційній скарзі постановах Верховного Суду, застосував суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного суду (абзац 2 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини 2 статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 4 статті 389 ЦПК України з посиланням на частину 1 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 1 статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 3 статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини 3 статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

Отже, у касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України та/або пункт (абзац та/або пункт) статей 392 та/або 411 ЦПК України, який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) подання цієї касаційної скарги та обґрунтування (мотивування) наявності цієї підстави (підстав).

За таких обставин, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, яку викласти з урахуванням вимог цієї ухвали, разом із копіями уточненої скарги та додатками відповідно до кількості учасників справи.

Частиною другою статті 393 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 1 85 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала .

Ураховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявникові строк для усунення її недоліків.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Смаглієм В`ячеславом Миколайовичем, на рішення Шполянского районного суду Черкаської області від 19 лютого 2021 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 24 червня 2021 року залишити без руху.

Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 30 серпня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. С. Жданова