Постанова

від 24.06.2021 по справі 710/475/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/844/21Головуючий по 1 інстанції Справа № 710/475/20 Категорія: Побережна Н. П. Доповідач в апеляційній інстанції Бондаренко С. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2021 року :Черкаський апеляційний суд в складі:

суддів Бондаренка С. І., Вініченка Б.Б., Новікова О.М.

за участю секретаря Любченко Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 19 лютого 2021 року, ухвалене в складі судді Побережної Н.П., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсною довіреності на розпорядження майном, визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), застосування наслідків його недійсності та припинення права користування земельною ділянкою, повний текст рішення складений 26 лютого 2021 року, -

в с т а н о в и в :

У травні 2020 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсною довіреності на розпорядження майном, визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), застосування наслідків його недійсності та припинення права користування земельною ділянкою.

Позов обґрунтовано тим, що позивач є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7125782800:04:001:0100, площею 3,9288 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в адміністративних межах Капустинської сільської ради Шполянського району Черкаської області.

08 травня 2014 року у сина позивача під час косіння трави тримером в руках вибухнув бензиновий двигун апарату, в зв`язку з чим йому було поставлено діагноз: опікова хвороба на стадії септокотоксемії, лікування потребувало негайного операційного втручання, на проведення якого терміново були потрібні кошти, яких у позивача не було.

Тому позивач звернулась до ОСОБА_1 , як засновника (керівника) СТОВ Агропрогрес , яке на той час, за згодою позивача, використовувало земельну ділянку без укладення договору оренди землі, з проханням надати грошову суму в розмірі 20 000 гривень в рахунок майбутньої орендної плати.

Відповідач погодився, однак зобов`язав позивача надати йому свідоцтво про право на спадщину, та повідомив, що в разі видачі ним орендної плати наперед необхідно буде попередньо укласти договір оренди земельної ділянки та посвідчити його нотаріально. В цей же день сторони усно узгодили умови договору оренди земельної ділянки, відповідно до яких вказане нерухоме майно передається позивачем СТОВ Агропрогрес в користування на умовах оренди строком на сім років, за що позивач отримає орендну плату авансом за три наступні роки: 2014, 2015 та 2016, а починаючи із 2017 року і до закінчення дії договору оренди землі товариство сплачуватиме позивачу орендну плату за звітний період кожного року.

13 травня 2014 року відповідач привіз позивача до нотаріальної контори приватного нотаріуса Шполянського районного нотаріального округу Горбача В.В. для укладення і підписання договору оренди земельної ділянки, де позивач підписала усі надані нотаріусом документи, які читала, однак взагалі не розуміла їхнього змісту, оскільки перебувала у досить емоційному нервовому стані.

На початку червня 2017 року позивач звернулась до ОСОБА_1 з проханням, щоб той повернув свідоцтво про право на спадщину та надав належний позивачу примірник договору оренди земельної ділянки, що був укладений в нотаріальній конторі та запитала про те, коли вона зможе отримати орендну плату за 2017 рік. Відповідач в грубій формі повідомив про те, що позивач подарувала йому земельну ділянку.

З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивач дізналась, що станом на 12 червня 2017 року власником земельної ділянки являється вона, відомості про реєстрацію іншого речового права відсутні.

Пізніше ОСОБА_2 звернулась за допомогою до адвоката, яка згодом і повідомила про те, що 13 травня 2014 року позивачем була видана довіреність ОСОБА_1 на представлення інтересів позивача на розпорядження належним їй майном, в тому числі і земельною ділянкою.

10 липня 2017 року позивач звернулась до приватного нотаріуса Горбач В.В. з повідомленням про скасування довіреності, який пославшись на занятість повідомив, що оформить скасування довіреності протягом місяця. Втім, вже 14 липня 2017 року її було запрошено до нотаріальної контори на нотаріальне посвідчення заяви на скасування довіреності.

17 липня 2017 позивачем було скасовано довіреність, про що було повідомлено відповідача шляхом надсилання рекомендованого листа на адресу СТОВ Агропрогрес , який відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення було отримано особисто відповідачем 18 липня 2017 року.

Відповідач після скасування довіреності не повернув позивачу довіреність, свідоцтво про право на спадщину та земельну ділянку. ОСОБА_2 дізналась, що до дня скасування довіреності за відповідачем зареєстровано право користування земельною ділянкою на підставі договору емфітевзису, а тому неможливо повернути земельну ділянку у її володіння.

ОСОБА_2 звернулась 13 вересня 2019 року до виконавчого комітету Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади із заявою про надання інформації із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про зареєстровані права на земельну ділянку. За змістом розділу Актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно індексний номер 180876400, міститься запис про реєстрацію за ОСОБА_1 права користування строком на 100 років земельною ділянкою з кадастровим номером 7125782800:02:001:0100, яке виникло у останнього на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), виданого 13 липня 2017 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_3 на підставі довіреності № 1232 від 13 липня 2017 року та ОСОБА_1 на підставі довіреності (в порядку передоручення) № 1232, виданої 13 липня 2017 року приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу Горбачем В.П.

Право користування за Договором емфітевзису зареєстровано на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 3633800, прийнятого державним реєстратором виконавчого комітету Васильківської сільської ради Шполянського району Черкаської області Плахотнік Т. М. в день видачі Довіреності в порядку передоручення та укладення Договору емфітевзису, з чого можна прийти до висновку про те, що відповідач поспішав з оформленням за ним права користування та володіння земельною ділянкою, яке було оформлено на підставі договору емфітевзису, укладеного без волевиявлення та виключно в інтересах представника за довіреністю.

Представник, який передав своє повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника). Невиконання того обов`язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні.

Позивач вважає, що оскільки договір емфітевзису було укладено без її волі, то такий правочин підлягає до визнання його недійсним.

Враховуючи, що відповідач весь цей час незаконного користувався належною позивачу земельною ділянкою та відповідно отримував прибутки від вирощеної сільськогосподарської продукції, позивач вважає, що має право на стягнення з відповідача вартості того, що ним було одержано за період 2017, 2018, 2019 та 2020 років.

Оскільки позивач не володіє інформацією щодо отриманих відповідачем доходів за вказаний період, вважає, що має право на стягнення частини отриманого прибутку, який виражається у максимальному розмірі орендної плати встановленої законом.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 28 квітня 2020 року становить 96673 гривні 99 копійок, тому відповідно сума орендної плати у розмірі 12% (п.288.5.2 ст. 288 ПК України) від нормативної оцінки земельної ділянки складатиме 11600 гривень 90 копійок. Таким чином, вартість одержаного відповідачем доходу за час користування земельною ділянкою у період 2017-2020 років становить 46403 гривні 50 копійок.

На підставі викладеного позивач просила суд визнати недійсною довіреність на розпорядження майном, видану 13 травня 2014 року ОСОБА_2 , посвідченою приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу Горбачем Володимиром Павловичем, зареєстрованої в Єдиному реєстрі довіреностей за № 1047. Визнати недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), виданий 13 липня 2017 року сторонами: від імені власника: ОСОБА_2 , на підставі Довіреності № 1232, виданої 13 липня 2017 року ОСОБА_1 в порядку передоручення, - ОСОБА_3 , та правокористувачем - ОСОБА_1 , щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7125782800:02:001:0100, площею 3,9288 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Черкаська область, Шполянський район, Капустинська сільська рада.

Припинити за ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7125782800:02:001:0100.

Застосувати наслідки недійсності договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), виданого 13 липня 2017 року сторонами: від імені власника: ОСОБА_2 , на підставі Довіреності № 1232, виданої 13 липня 2017 року ОСОБА_1 в порядку передоручення, - ОСОБА_3 , та правокористувачем - ОСОБА_1 щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7125782800:02:001:0100, площею 3,9288 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Черкаська область, Шполянський район, Капустинська сільська рада.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 46403 гривні 50 копійок.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 28 грудня 2020 року до справи в якості співвідповідача залучено ОСОБА_3 .

Цією ж ухвалою судом відмовлено в задоволенні поданої позивачем 17 грудня 2020 року заяви про зміну підстави позовної вимоги та збільшення розміру позовних вимог.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 19 лютого 2021 року позов задоволено частково.

Визнано недійсною довіреність на розпорядження майном, видану 13 травня 2014 року ОСОБА_2 , посвідченою приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу Горбачем Володимиром Павловичем, зареєстровану в Єдиному реєстрі довіреностей за № 1047.

Визнано недійсним договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), виданий 13 липня 2017 року сторонами: від імені власника: ОСОБА_2 , на підставі довіреності № 1232, виданої 13 липня 2017 року ОСОБА_1 в порядку передоручення, - ОСОБА_3 , та правокористувачем - ОСОБА_1 , щодо користування земельною ділянкою з кадастровим номером 7125782800:02:001:0100, площею 3,9288 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Черкаська область, Шполянський район, Капустинська сільська рада.

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 7125782800:02:001:0100, площею 3,9288 га, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться за адресою: Черкаська область, Шполянський район, Капустинська сільська рада.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги у вказаній частині і суд першої інстанції, з посиланням на ст. 233 ЦК України, виходив з того, що позивачем надано достатньо доказів того, що оскаржувана нею довіреність на розпорядження майном була вчинена нею під впливом тяжкої обставини, - важкої хвороби та загрози життю її сина. Вказана довіреність була видана нею на вкрай невигідних для неї умовах, оскільки такий односторонній правочин надавав абсолютне право зовсім чужій для позивача людині на розпорядження на власний розсуд належним їй майном, в тому числі і земельною ділянкою. Про відсутність вільного волевиявлення позивача на підписання довіреності свідчать також і звернення позивача до прокуратури та поліції з заявою про скоєння правопорушення.

Суд прийшов до висновку, що договір про надання права користування земельною ділянкою вчинений ОСОБА_3 від імені особи, яку вона представляє, на користь особи, представником якої вона одночасно є, а саме ОСОБА_1 суперечить вимогам ст. 238 ЦК України згідно до якої представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом. Також судом враховано, що на момент нотаріального посвідчення вказаного договору довіреності, виданої ОСОБА_1 в порядку передоручення повноважень на ОСОБА_3 від 13 липня 2017 року нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу Горбачем В.П., у цього ж нотаріуса перебувала на розгляді заява позивача про скасування довіреності, виданої на ОСОБА_1 від 13 травня 2014 року.

Посилаючись на те, що договір емфітевзису було укладено з порушенням чинного законодавства та як наслідок без вільного волевиявлення позивача суд прийшов до висновку, що такий правочин підлягає до визнання його недійсним. Також, враховуючи позовні вимоги позивача суд прийшов до висновку про застосування наслідків недійсності правочину зокрема у вигляді зобов`язання ОСОБА_1 повернути позивачу земельну ділянку (реституція).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким з задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що відмовляючи ухвалою від 28 грудня 2020 року у задоволенні заяви позивача про зміну підстави позовної вимоги та збільшення розміру позовних вимог, при постановлення даної ухвали суд визначив, що застосуванню для вирішення спору підлягає саме правова норма ст. 233 ЦК України, а не 225 ЦК України, як зазначив позивач у позовній заяві. При цьому позивач після відмови судом у задоволенні заяви про зміну підстав позову у своїй заяві від 13 січня 2020 року підтримала первісні позовні вимоги викладені нею у позовній заяві. Відповідно, позов підлягав до розгляду за підставами, які позивач зазначила у своїй позовній заяві під час подання її до суду. При цьому суд першої інстанції у своєму рішенні посилається саме на підстави передбачені ст. 233 ЦК України. Вважає, що суд помилково дійшов до висновку, що позивачем складений правочин - довіреність саме під впливом тяжкої обставини.

Не зроблено висновку про те, яким чином факт укладення довіреності вплинув або міг вплинути на усунення або зменшення тяжких обставин, не обґрунтував причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірних право чинів.

Позивач стверджує, що видала довіреність ОСОБА_1 як зовсім чужій людині, але, як вона сама зазначала в тексті позовної заяви була знайома з ним, отримувала орендну плату за оренду земельної ділянки та позичала в борг гроші. Крім того, закон не містить заборони у визначенні кола повірених. Це рішення приймає сам довіритель укладаючи односторонній правочин.

Також, судом не враховано, що при нотаріальному посвідченні довіреності нотаріус відповідно до ст. 49 Закону України Про нотаріат відмовляє у вчиненні нотаріальних дій якщо є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулась за вчиненням нотаріальної дії, не усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства. Нотаріус зобов`язаний сприяти фізичним та юридичним особам у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз`яснювати права і обов`язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду (ст. 5 Закону України Про нотаріат ). Вказує, що при складенні позивачем довіреності на розпорядження майном від 13 травня 2014 року у нотаріуса не виникли сумніви, що позивач вчиняє дії і усвідомлює їх зміст, а тому твердження позивача про перебування в психологічному стані при якому вона не пам`ятала, що вона підписала у нотаріуса нічим не підтверджені. Також звертає увагу на те, що нотаріус не був залучений у якості третьої особи в даному спорі, незважаючи на те, що вказане рішення суду впливає на його права та обов`язки.

Вважає необґрунтованим висновок суду щодо наявності в діях відповідача ОСОБА_4 порушення прав позивача, яка уклала договір про право користування земельною ділянкою від імені позивача. Укладення договору відбувалося під час чинної довіреності, яка не була скасована позивачем.

Також суд залишив поза увагою, що оспорюваний договір емфітевзису був укладений від імені позивача лише 13 липня 2017 року після спливу більше 3-х років після видачі довіреності, а тому не зрозумілий висновок суду щодо визнання цього договору недійсним, що був укладений під впливом тяжкої обставини позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду -без змін.

З приводу тверджень апелянта щодо того, що судом застосовано у даній справі для вирішення спору по суті норми законодавства, якими позивач не обґрунтував свою позовну заяву, зазначає, що самостійне застосування судом саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та обраного позивачем способу захисту.

Щодо незалучення нотаріуса в якості третьої особи вказує, що позивач не оскаржувала дотримання процедури нотаріальної дії та безпосереднього укладення одностороннього правочину, а відтак жодних претензій до нотаріуса не має, відповідно правові підстави для його залучення відсутні.

Апелянт стверджує, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку щодо наявності в діях відповідача ОСОБА_4 порушення прав позивача, яка уклала договір про право користування земельною ділянкою від її імені, оскільки укладення договору відбувалося під час чинної довіреності, яка не була скасована позивачем. Проте, на момент посвідчення даного договору та довіреності від 13 липня 2017 року , виданої ОСОБА_1 в порядку передоручення повноважень на ОСОБА_3 у нотаріуса перебувала на розгляді заява позивача про скасування довіреності, виданої на ОСОБА_1 від 13 травня 2014 року.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки розміром 3,9288 га, розташованої за адресою: с/рада Капустинська, Шполянського району, Черкаської області, кадастровий номер № 7125782800:02:001:0100, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер: 146, 19.03.2014 року, видавник: Шполянська державна нотаріальна контора, право власності на земельну ділянку зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 19.03.2014 , номер запису про право власності 5028686, цільове призначення земельної ділянки: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності, Держаного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 12.06.2017 (т.1 а.с.16).

13 травня 2014 року ОСОБА_2 видала посвідчену приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу Горбачем В.П. довіреність, якою уповноважила ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , що діють разом або незалежно один від одного, серед іншого вчиняти від її імені правочини щодо розпорядження всім її майном, в тому числі земельними ділянками за винятком договорів дарування, пожертви та передачі в безоплатне користування (т.1 а.с. 63, 91).

Звертаючись до суду з позовом про визнання недійсною довіреності від 13 травня 2014 року, позивач вказувала на те, що підписуючи усі надані нотаріусом документи, які, вона читала, однак взагалі не розуміла їхнього змісту, оскільки перебувала у розпачі, у досить емоційному нервовому стані, так як в цей день її сину мали проводити чергову операцію, тому вона поспішала підписати, як вона тоді думала, договір оренди земельної ділянки, довіряючи при цьому як нотаріусу так і відповідачу. Тобто позовну вимогу в частині визнання недійсною довіреності, позивач обґрунтувала тим, що вона не усвідомлювала значення своїх дій, вважаючи , що підписує договір оренди земельної ділянки. (ст.225 ЦК України)

Не дивлячись на це суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач надала достатньо доказів того, що оскаржувана нею довіреність на розпорядження майном була вчинена нею під впливом тяжкої обставини, - важкої хвороби та загрози життю її сина (ст..233 ЦК України), що свідчить про вихід суду за межі позовних вимог та відповідно порушення статті 13 ЦПК України, згідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу .

Згідно з частинами першою-третьою, п`ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Частиною 1 ст. 225 ЦПК України передбачено, що правочин, який дієздатна особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а у разі її смерті за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, яка передбачена зазначеною нормою, повинна бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала у такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Тобто, для визнання правочину недійсним необхідна наявність факту, що особа саме у момент укладення договору не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Для визначення наявності такого стану необхідні спеціальні знання, а відтак така обставина має бути доведена відповідним висновком експерта.

Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Висновок експертизи має бути категоричним та не може ґрунтуватись на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України ).

Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій частиною першою статті 225 ЦК України , може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України ).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області від 25 серпня 2020 року за клопотанням позивача було призначено психологічну експертизу, на вирішення якої були поставлені питання: 1) У якому емоційному стані була ОСОБА_2 під час укладення (підписання) довіреності на розпорядження майном від 13 травня 2014 року? 2) Чи здатна була ОСОБА_2 з урахуванням визначених у матеріалах справи обставин під час укладення (підписання) Довіреності на розпорядження майном, усвідомлювати - і якою мірою - фактичний зміст власних дій та їх наслідків? (т. 1 а.с. 123-126).

Однак вказана експертиза так і не була проведена у зв`язку з відсутністю додаткових матеріалів (т.1 а.с. 174-177).

Таким чином доказів того, що ОСОБА_2 під час укладення 13 травня 2014 року довіреності була неспроможна розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, позивач суду не надала, що є її процесуальним обов`язком згідно зі статтями 12 , 81 ЦПК України .

Відповідно, підстави для визнання вказаної довіреності недійсною відсутні.

13 липня 2017 року ОСОБА_1 , який діє на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу Горбачем В.П. 13 травня 2014 року, діючи в інтересах ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , що діють разом або незалежно один від одного бути представниками його довірителя та від імені довірителя вчиняти правочини щодо розпорядження всім її майном, в тому числі земельними ділянками.(т.1 а.с. 83, 208).

В подальшому 13 липня 2017 року ОСОБА_2 ,від імені та в інтересах якої діє ОСОБА_3 , на підставі довіреності від 13 липня 2017 року, посвідченої приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу Горбачем В.П., зареєстрованої в реєстрі за № 1232, (далі - Власник), з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з другої сторони, діючи вільно, цілеспрямовано, свідомо і добровільно, розумно та на власний розсуд, без будь-якого примусу як фізичного, так і психічного, не порушуючи права третіх осіб, бажаючи реального настання правових наслідків, обумовлених нижче, перебуваючи в здоровому розумі та ясній пам`яті, усвідомлюючи значення своїх дій та керуючи ними, не помиляючись щодо обставин обумовлених нижче, діючи без впливу обману, уклали даний Договір про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) (т.1 а.с. 86-87, 209-210).

В Інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно індексний номер 180876400, міститься запис про реєстрацію за ОСОБА_1 право користування строком на 100 років земельною ділянкою з кадастровим номером 7125782800:02:001:0100, яке виникло у останнього на підставі договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису), виданого 13 липня 2017 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє ОСОБА_8 на підставі Довіреності № 1232 від 13 липня 2017 року та ОСОБА_1 на підставі довіреності (в порядку передоручення) № 1232, виданого 13 липня 2017 року, виданої приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу Горбачем В.П. (т.1 а.с. 36-37).

17 липня 2017 року ОСОБА_2 скасувала довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Шполянського районного нотаріального округу Горбачем В.П. 13 травня 2014 року за реєстром №1047 на розпорядження всім майном на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_5 (т.1 а.с. 32).

Відповідно до частини першої та абзацу 1 і 2 частини третьої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (частина перша статті 237 ЦК України ).

За частиною третьою статті 238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 240 ЦК України представник зобов`язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє. Представник, який передав своє повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника). Невиконання цього обов`язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні.

За змістом статті 407 ЦК України право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) виникає на підставі договору між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватись цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відносини представництва мають особистий характер, а тому первинний представник має сповістити особу, яку представляє, про проведене передоручення і повідомити їй необхідні відомості про особу, якій він передав повноваження.

Повідомлення про вчинене передоручення має бути направлено особі, яку представляють, негайно, оскільки особа, яку представляють, якщо вона вважає за необхідне, має право в односторонньому порядку скасувати проведене передоручення.

Тому невиконання цього обов`язку представником тягне за собою його відповідальність перед особою, яку представляють, за дії замісника як за свої власні.

При цьому, якщо представник вчинив правочин не в інтересах довірителя, а у своїх власних, то це є підставою для визнання такого правочину недійсним.

Правило, передбачене частиною третьою статті 238 ЦК України , покликане гарантувати інтереси особи, яку представляють, від можливих зловживань з боку представника.

Вчиняючи передоручення та не повідомивши про це довірителя, ОСОБА_1 мав на меті набуття права користування земельною ділянкою яка належить довірителю, а тому діяв не в інтересах останньої чим порушив її права.

За правилом частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу , відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Зважаючи на наведені правила, встановивши, що ОСОБА_1 не повідомив ОСОБА_2 про вчинення передоручення, а також, що передоручення відбулось не в інтересах особи, яку представляв ОСОБА_1 , а в його власних інтересах, суд першої інстанції зробив обґрунтовані висновки про недійсність договору про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Аналогічні висновки викладені в Постанові Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі №401/2995/16-ц.

Нотаріус не може бути в зазначеній категорії справ відповідачем, оскільки в нього відсутній спір із сторонами договору, а не залучення зазначеної особи третьою особою не може бути підставою для скасування чи зміни рішення суду.

Відповідач ОСОБА_3 рішення суду не оскаржувала, а ОСОБА_1 не наділений повноваженнями діяти в її інтересах.

Суд першої інстанції в повній мірі норми права та обставини справи не врахував, а тому апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції до зміни.

Керуючись ст.ст. 368 , 374 , 376 , 381 , 382 , 383 , 384 ЦПК України , суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково, а рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 19 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсною довіреності на розпорядження майном, визнання недійсним договору про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), застосування наслідків його недійсності та припинення права користування земельною ділянкою в частині визнання недійсною довіреності - скасувати.

Ухвалити в цій частині нове рішення яким:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання недійсною довіреності на розпорядження майном - відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 840 гривень 80 копійок.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 24 червня 2021 року.

Судді