Ухвала

від 22.11.2021 по справі 538/1125/19

ЛОХВИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 538/1125/19

Провадження № 2/538/475/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року м. Лохвиця

Лохвицький районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Зуб Т.О.,

Секретаря судового засідання Криворучко В.І.,

представника позивача

прокурора Миргородської окружної

Полтавської області Фурса В.І.

Відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача- адвоката Павелко Р.С.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Павелко Р.С. у цивільній справі за позовом Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі: Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агенства лісових ресурсів України, Державного підприємства Пирятинське лісове господарство , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю Агро перемога , Лохвицька районна державна адміністрація Полтавської області, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області до ОСОБА_1 про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області, який діє в інтересах держави в особі: Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, державного підприємства Пирятинське лісове господарство (далі - ДП Пирятинське лісове господарство ), звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: товариство з обмеженою відповідальністю Агро Перемога (далі- ТОВ Агро Перемога ), Лохвицька районна державна адміністрація Полтавської області, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Лубенською місцевою прокуратурою Полтавської області виявлено факт порушення вимог земельного законодавства під час передачі у приватну власність земельної ділянки, яка включає в себе землі лісового фонду, на території Свиридівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

Відповідно до розпорядження Лохвицької районної державної адміністрації № 235 від 03 травня 2003 року ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 3,81 га, серія № 217825, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 434.

В ході ознайомлення з розпорядженням голови районної державної адміністрації № 235 від 13 травня 2003 року Про затвердження проекту розташування земельних часток (паїв) в межах ТОВ Батьківщина , яким посвідчено право власності громадян на земельні частки (паї) державними актами на право власності на землю для ведення особистого селянського господарства без встановлення меж кожної з них в натурі (на місцевості) згідно списку, встановлено, що прізвище ОСОБА_2 у зазначеному списку власників земельних паїв відсутнє.

Таким чином, прокурор вважав, що ОСОБА_2 отримала державний акт на земельну ділянку та набула право власності на земельну ділянку без будь-яких на те правових підстав, а тому державний акт серії № 217825 є недійсним.

В подальшому, 14 серпня 2006 року, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 183 ВСО № 880112 від 14 лютого 2006 року ОСОБА_3 виготовив новий державний акт на право власності на вказану земельну ділянку серії ПЛ166659, якій було присвоєно кадастровий номер: 5322686200:00:002:0014. Державний акт зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010654500047.

Після смерті ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5322686200:00:002:0014 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом набула ОСОБА_4 , а після її смерті вказана земельна ділянка перейшла до ОСОБА_1 .. Зазначена земельна ділянка, яка розташована на території Свиридівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, перебуває у власності ОСОБА_1 .

На думку прокурора, передача у власність земельної ділянки відбулася з порушенням вимог законодавства, в зв`язку з чим він вважав, що державний акт серії ПЛ № 217825, виданий на ім`я ОСОБА_2 , та державний акт серії ПЛ № 166659, виданий на ім`я ОСОБА_3 на право власності на земельну ділянку, підлягають визнанню недійсними, а земельна ділянка - витребуванню на користь держави в особі державного підприємства.

Із урахуванням зазначеного, прокурор просив позов задовольнити, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ПЛ № 166659, виданий на ім`я ОСОБА_3 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 010654500047; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серія ПЛ № 127825, виданий на ім`я ОСОБА_2 , зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 434; витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі ДП Пирятинське лісове господарство земельну ділянку, кадастровий номер 5322686200:00:002:0014, площею 3,81 га, яка знаходиться в адміністративних межах Свиридівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області.

21.09.2021 року до Лохвицького районного суду Полтавської області на підставі ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.07.2021 року на новий розгляд надійшла вищевказана справа.

Ухвалою від 22.09.2021 року цивільна справа прийнята до провадження Лохвицького районного суду Полтавської області та розпочате підготовче провадження у справі.

22.11.2021 року року у підготовчому судовому засіданні замінено сторону позивача Лубенську місцеву прокуратуру Полтавської області її правонаступником Миргородською окружною прокуратурою Полтавської області.

18.10.2021 року через канцелярію суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвокат Павелко Р.С. про залишення позову без розгляду, через відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави, а також про стягнення на користь ОСОБА_1 документально підтверджених витрат на професійну правничу допомогу. Клопотання обґрунтовано тим, що прокурор не має повноважень на представництво інтересів державної компанії.

Під час підготовчого провадження представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Павелко Р.С. підтримав клопотання, про залишення позову без розгляду, просив його задовольнити.

Відповідач підтримав клопотання про залишення позову без розгляду, просив його задовольнити.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання, вважав його необґрунтованим, зазначивши, що питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано ст.23 Закону України Про прокуратуру , який набрав чинності 15.07.2015 року. Наявність представництва прокурором обґрунтовані в позовній заяві.

Що стосується представництва прокурором ДП Пирятинське лісове господарство прокурор вказав, що господарським кодексом України не визначено поняття державна компанія як окрема організаційно-правова форма господарювання.

Держава реалізує право державної власності у державному секторі економіки через систему організаційно-господарських повноважень відповідних органів управління щодо суб`єктів господарювання, що належать до цього сектора і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

Стаття 63 Господарського кодексу України наводить перелік видів та організаційних форм підприємств, до яких відносить державні підприємства, що діють на основі державної власності.

Державний класифікатор України 002:2004 Класифікація організаційно-правових форм господарювання , містить визначення поняття державна акціонерна компанія .

Згідно з положеннями державного класифікатора державна акціонерна компанія- акціонерне товариство, державна частка у статутному фонді якого перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цієї компанії. При цьому, державну акціонерну компанію виділено як окрему організаційно-правову форму господарювання із присвоєнням коду. Таким чином, державне підприємство та державна акціонерна компанія є різними організаційно-правовими формами господарювання.

Що стосується повноважень прокурора на представництво інтересів держави в особі Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агенства лісових ресурсів України прокурор вказав, що відповідно до положення про обласні управління лісового та мисливського господарства Державного агенства лісових ресурсів України, обласні управління лісового та мисливського господарства підпорядковуються Держлісагенству та є його територіальними органами.

Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства Державного агенства лісових ресурсів України не належним чином здійснювало свої повноваження, органами прокуратури було встановлено факт вибуття земельної ділянки з державної власності, у зв`язку з чим орган прокуратури звернувся з позовом до суду для захисту інтересів держави.

Прокурор вважає, що повноваження прокурора на представництво інтересів держави в особі двох органів, а саме Державного підприємства Пирятинське лісове господарство , Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агенства лісових ресурсів України доведено в повному обсязі.

Представник Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агенства лісових ресурсів України, в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Представник Державного підприємства Пирятинське лісове господарство , в судове засідання не з`явився надав до суду заяву в якій вказав, що позов прокурора підтримує, та просить суд розглядати справу без участі позивача та його представника.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю Агро перемога , Лохвицької районної державної адміністрації Полтавської області, в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Представник Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву в якій просить суд слухати справу без участі представника.

Суд, ознайомившись з клопотанням, вислухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов наступного висновку.

Частиною 3 статті 56 ЦПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 4 статті 56 ЦПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 23 Закону України Про прокуратуру визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Так, перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України та Державного підприємства Пирятинське лісове господарство .

Позовні вимоги прокурора стосуються правовідносин, які пов`язані із розпорядженням земельною ділянкою державної власності, внаслідок якого земельна ділянка змінила форму власності та перейшла у приватну власність.

Обґрунтовуючи підстави звернення із позовом, прокурор вказує на те, що вибуття всупереч встановленого законом порядку з державної власності земельної ділянки лісогосподарського призначення істотно суперечить інтересам держави, а органи до компетенції яких віднесені відповідні повноваження, не вживають заходи для захисту інтересів держави.

Так, заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру , має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

На порушення заборони, закріпленої в частині третій статті 23 Закону, позов у цій справі пред`явлений Прокурором в інтересах ДП, яке не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого належать відповідні повноваження. Визначений Прокурором позивач- ДП за відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань є державним підприємством, самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, що дозволяє цьому суб`єкту самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів у суді.

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Подібний висновок висловлено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21).

З урахуванням того, що Державне підприємство Пирятинське лісове господарство не є органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, суд дійшов висновку про відсутність законних підстав для здійснення представництва прокурором даного підприємства.

Подібні правові висновки викладені в постановах Суду від 10.04.2019 року у справі № 906/853/17, від 15.09.2020 у справі № 911/551/19, від 04.01.2021 у справі № 911/1150/20.

Дослідивши підстави представництва прокурором інтересів держави в особі Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, суд приходить до наступних висновків.

Згідно пункту 1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2014 р. № 521 (зі змінами та доповненнями), Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства. Вищевказане Положення визначає компетенцію Держлісагенства та його основні завдання.

Поряд із цим, позовна заява прокурора не містить відповідного посилання на компетенцію Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України, яка пов`язана із предметом спору, а саме щодо розпорядження земельними ділянками державної власності, та яка не була реалізована самостійно даним суб`єктом владних повноважень.

Статтею 8 Лісового кодексу України встановлено, що право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Характер спірних правовідносин, які є предметом спору у даній справі, свідчать про те, що Державне підприємство Пирятинське лісове господарство та Полтавське обласне управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України мають повноваження звертатися до суду за захистом виключно права постійного користування земельними ділянками, які перебувають у їх користуванні, у зв`язку із чим не мають повноважень на реалізацію права державної власності на ліси та відповідно на звернення до суду для захисту права державної власності на ліси.

Крім цього, позовні вимоги відображають спосіб захисту порушеного права передбачений статтею 387 ЦК України, відповідно до якої саме власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З урахуванням обставин справи, поновлення права Державного підприємства Пирятинське лісове господарство на користування земельною ділянкою, можливе після вирішення питання повернення земельної ділянки з приватної до державної власності, яке згідно приписів статті 8 Лісового кодексу України може бути ініційоване державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Вищевказані обставини дають підстави дійти висновку про те, що прокурор при зверненні до суду із позовом не обґрунтував правомірність представництва інтересів держави в особі державної компанії - Державного підприємства Пирятинське лісове господарство , а також не обґрунтував, реалізацію яких саме владних повноважень у спірних правовідносинах не здійснено Полтавським обласним управлінням лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України.

Дані обставини також свідчать про те, що прокурор не виконав вимоги частини 4 статті 23 Закону України Про прокуратуру , оскільки матеріали справи не містять відомостей про повідомлення суб`єкта владних повноважень, який здійснює право державної власності на ліси згідно приписів статті 8 Лісового кодексу України, що зумовило неможливість такого суб`єкта владних повноважень самостійно реалізувати право на звернення до суду з відповідним позовом.

У рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р (II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді має наслідком залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для залишення позову без розгляду.

Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19).

Пунктом 1 частини 2 статті 200 ЦПК України встановлено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

На підставі вищевказаного, судом установлена відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, у зв`язку із чим, суд приходить до висновку про залишення позовної заяви прокурора без розгляду.

Вирішуючи клопотання представника відповідача в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 5 статті 142 ЦПК України, у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Частиною першою статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Для стягнення здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Необхідність відповідача довести перед судом вищевказані обставини зазначена у висновках, викладених у постановах Верховного Суду від 25 жовтня 2021 року у справі № 757/49982/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18-ц, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18.

Поряд із цим, представник відповідача у своєму клопотанні обмежився тільки вимогою про стягнення витрат на правову допомогу, але будь-які доводи необґрунтованості та недобросовісності дій позивача, а також докази даних обставин, суду не надані.

Виходячи із системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Для задоволення заявлених вимог відповідач повинен довести, а суд - встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Враховуючи вищевказане суд дійшов висновку, що відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про умисне недобросовісне звернення позивача із позовом до суду, у зв`язку із чим вимоги про стягнення витрат на правову допомогу не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 56, 141, 142, 185, 200, 257 ЦПК України суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Павелко Р.С.- задовольнити частково.

Позовну заяву Миргородської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі: Полтавського обласного управління лісового та мисливського господарства Державного агенства лісових ресурсів України, Державного підприємства Пирятинське лісове господарство , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю Агро перемога , Лохвицька районна державна адміністрація Полтавської області, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області до ОСОБА_1 про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння- залишити без розгляду.

Клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Павелко Р.С. в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу- залишити без задоволення.

Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Ухвалу може бути оскаржено протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду.

Повний текст ухвали складений 23.11.2021 року.

Суддя: Т.О. Зуб