Рішення

від 19.11.2021 по справі 420/42/20

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/42/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до державного кадастрового реєстратора Відділу у Татарбунарському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Градинар Ірини Валеріївни, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до державного кадастрового реєстратора Відділу у Татарбунарському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Градинар Ірини Валеріївни, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора Відділу у Татарбунарському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Градинар Ірини Валеріївни №РВ-5101179632019 від 29.07.2019 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру;

- зобов`язати державного кадастрового реєстратора Відділу у Татарбунарському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Градинар Ірину Валеріївну вчинити дії щодо внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру України щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,2 га, що розташована на території Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населеного пункту);

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру в Одеській області виділити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 із земель запасу (резерву) земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,2 га, що розташована на території Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населеного пункту) як власнику права на земельну частку (пай).

В обґрунтування позовних вимог позивач, з покликанням на фактичні обставини справи щодо отримання ним сертифікату на право на земельну частку (пай) №0549053, рішення Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області від 18.06.2019 року №465, прийняття спірного рішення та нормативно обґрунтовуючи власні доводи положеннями ст.13, ст.14 Конституції України, п.8 Перехідних положень Земельного кодексу України, ч.1, ч.2, ч.5, ч.10, ч.11 ст.25, ч.4 ст.122 Земельного кодексу України, ч.1, ч.2 ст.3, ч.1 ст.9 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) вказує, що вважає відмову відповідача протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою від 08.01.2020 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та вирішено її розглядати в порядку, визначеному ст.262 КАС України.

Вказаною ухвалою судом також зобов`язано державного кадастрового реєстратора Відділу у Татарбунарському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Градинар Ірини Валеріївни надати до суду належним чином засвідчені копії:

- заяви ОСОБА_1 про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 23.07.2019 року (реєстраційний номер ЗВ-9705177632019) разом із доданими до неї документами;

- документів, які слугували підставою для прийняття рішення №РВ-5101179632019 від 29.07.2019 року.

14.02.2020 року (вх. №ЕП/1511/20) від заступника начальника Відділу у Татарбунарському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Градинар Ірини Валеріївни до суду надійшов лист про надання інформації на виконання вимог ухвали суду від 08.01.2020 року (а.с.37-40).

У листі вказано, що згідно схеми поділу земель колективної власності на земельні частина (паї) КСП м. Кутузова Татарбунарського району Одеської області (затвердженої рішенням сесії Бiлоліської сільської ради від 25 квітня 2000 року № 2 сесії ХХIII скликання) земельна ділянка, яка запроектована до передачі ОСОБА_1 , відноситься до земель, якi не підлягали поділу на земельні частки (паї) між членами КСП ім. Кутузова .

У поясненнях зазначено, що відповідно до наявного у Вiддiлi державного акта на право постійного користування землею КСП iм. Кутузова , зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землю 31.10.1996 р., вище зазначена земельна ділянка входила до земель постійного користування КСП м. Кутузова . КСП ім. Кутузова реорганізовано в ТОВ Акмангит який на рішення Господарського суду Одеської області від 16.01.2006 року N 04-3334 визнано банкрутом та ліквідовано.

У поясненнях вказано, що на даний час вищезазначена земельна ділянка відноситься до земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, які перебувають в запасі. Інформація, яка б підтверджувала факт розміщення вище зазначеної земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , саме на вказаному масиві у Відділі відсутня.

Також, у поясненнях вказано, що оскільки заява на реєстрацію земельної ділянки надійшла через веб-ресурс електронних послуг Державної служби України з питань геодезії картографії та кадастру, додатком до якої була документація із землеустрою, а саме технiчна документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташована за адресою: Білоліська сільська рада, Татарбунарский район, Одеська область (за межами населено пункту), оригінал даної технічної документації відсутній, наявна електронна скан. копія документації, підписана електронно-цифровим підписом розробника документації ФОП ОСОБА_3

17.02.2020 року (вх. №7030/20) від представника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками, згідно переліку, зазначеного у ньому (а.с.41-100).

У відзиві вказано, що Головне управління Держгеокадастру в Одеській області вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Головне управління Держгеокадастру в Одеській області зазначає, що за інформацією Вiддiлу у Татарбунарському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області державний акт на право колективної власності виданий колективному сільськогосподарському підприємству ім. Кутузова (далі - КСП ім Кутузова), та список на одержання сертифікату на земельну частку (пай) громадян членів КСП iм. Кутузова в архiвi вiддiлу відсутні. У вiддiлi наявний державний акт на право постійного користування землею виданий колективному сільськогосподарському підприємству ім.Кутузова серії ОД загальною площею 1502,0 га на території Бiлолiської сільської ради Татарбунарського району Одеської області на підставі рішення Бiлолiської сільської ради народних депутатів від 11.07.1995 за № 29. Акт зареєстрований в книзі записів державних актів на право постійного користування землею від 31.10.1996 за № 2. Технічна документація по складанню Схеми поділу земель колективної власності земельні частки (пап) КСП ім. Кутузова на Татарбунарського району Одеської області, розроблена Державним підприємством Обласний земельно-кадастровий центр . Схемою визначено: загальна площа земель колективної власності 6825,4 га, у тому числi сільськогосподарських угідь 6666,4 га, з них рiлля 6396,2 га, під господарськими будівлями і дворами 90,6, під господарськими шляхами і прогонами 90,0 га, під лісосмугами 112,9 га земельні масиви, що можуть бути подiленi на земельні частки (пап) без обмежень в часі 6396,2 га земельні ділянки, що не підлягають поділу і повинні використовуватись сумісно 89,6 га; земельні ділянки, що не підлягають паюванню 339,6 га. В подальшому КСП ім.Кутузова реорганізовано в товариство з обмеженою відповідальністю Акмангит . Згідно інформації Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ Агмангит припинено, дата запису від 12.10.2011 номер запису 15491170004000753.

Відповідач вказує, що на підставі рішення сесії Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області від 25.04.2000 № 26/1 затверджено додатковий список громадян сільськогосподарського підприємства ТОВ Акмангит КСП ім. Кутузова в кількості 77 чоловіків на площу 331, 80 га та надано сертифікати на право на земельну частку пай площею 4,2 га.

Як стверджує Головне управління, в даному списку ОСОБА_1 не значиться.

У відзиві вказано, що як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих додатків, рішенням Бiлолiської сільської ради Татарбунарського району Одеської області від 18.06.2019 року № 465 надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної частки пай що посвідчує право сертифікат серія ОД № 0549053, в натурі (на місцевості) на території Білоліської сільської ради за межами населеного пункту для товарного сільськогосподарського виробництва. До Державного кадастрового реєстратора у Татарбунарському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області 23.07.2019 року надійшла заява на реєстрацію земельної ділянки. За результатом розгляду заяви про внесення відомостей (реєстраційний номер ЗВ - 9705177632019) разом з доданими до неї документами та прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру з підстав, що земельна ділянка відповідно до Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кутузова на території Бiлолiської сільської ради Татарбунарського району Одеської області не відноситься до земель які підлягають розподілу мiж власниками земельних часток (паїв). Земельна ділянка яка запроектована до передачi ОСОБА_1 відноситься до земель, які не підлягали подiлу на земельнi частки (пап) мiж членами КСП iм Кутузова, на підтвердження цього надається схема викопіювання ситуаційна схема.

18.02.2020 року (вх. №7234/20) від представника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на виконання вимог ухвали суду від 08.01.2020 року до суду надійшов лист про надання інформації разом із додатками (а.с.101-123).

Ухвалою суду від 10.03.2020 року судом зобов`язано:

1) Головне управління Держгеокадастру в Одеській області надати до Одеського окружного адміністративного суду у п`ятнадцятиденний строк від дати отримання даної ухвали:

- належним чином засвідчену копії доказів на підтвердження того, що земельна ділянка площею 4,2 га, рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру щодо якої прийнято 29.07.2019 року за №РВ-5101179632019 відноситься до такої, що не підлягає паюванню (не відноситься до земель, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв) відповідно до Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) колективного сільськогосподарського підприємства ім.Кутузова на території Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (із схематичним відображенням земельної ділянки щодо якої ОСОБА_1 видано сертифікат серії ОД №0549053 та розроблено технічну документацію та із схематичним відображенням земель, що не підлягає паюванню (не відноситься до земель, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв);

- належним чином засвідчену копію рішення сесії Білоліської сільської ради-Татарбунарського району Одеської області від 25.04.2000 № 26/1, яким затверджено додатковий список громадян сільськогосподарського підприємства ТОВ Акмангит КСП ім. Кутузова в кількості 77 чоловіків на площу 331,80 гаг та надано сертифікати на право на земельну частку пай площею 4,2 га.

2) ОСОБА_1 надати до суду належним чином засвідчені копії та оригінали для огляду судовому засіданні:

- сертифікату серії ОД №0549053;

- технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Білоліська сільська рада Татарбунарського району Одеської області (за межами населеного пункту).

Вказаною ухвалою судом також вирішено розглядати справу за позовом ОСОБА_1 до державного кадастрового реєстратора Відділу у Татарбунарському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Градинар Ірини Валеріївни, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання в даній адміністративній справі на 01.04.2020 року.

01.04.2020 року (вх.№ЕП/4303/20) та 03.04.2021 року (вх.№14485/20) від представника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до суду надійшов лист про надання інформації, в якому вказано, що докази підтвердження того, що спірна земельна ділянка щодо якої прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 29.07.2019 за № PB -5101179632019 відноситься до категорії земель, якi не підлягають поділу на земельнi частки (паї), Головним управлінням надано разом з відзивом до суду, а саме: копію державного акту на право постійного користування землею виданого КСП ім. Кутузова серії ОД; схему поділу земель колективної власності на земельні частки пай; викопіювання з кадастрової карти спірної земельної ділянки.

01.04.2021 року від представника Головного управління Держгеокадастру в Одеській області до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 01.04.2020 року клопотання представника відповідача - задоволено шляхом зупинення провадження по справі №420/42/20 за позовом ОСОБА_1 до державного кадастрового реєстратора Відділу у Татарбунарському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Градинар Ірини Валеріївни, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії - до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

11.06.2021 року від представника відповідача до суду надійшло клопотання про поновлення провадження по справі.

Ухвалою суду від 22.06.2021 року поновлено провадження по справі №420/42/20.

Ухвалою суду від 22.06.2021 року, яка прийнята на місці та занесена до протоколу судового засідання продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів та оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою суду від 06.07.2021 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті позовних вимог.

У судове засіданні сторони не прибули про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином та своєчасно.

Зважаючи на вищевикладене, суд вирішеним продовжити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено.

Як вказано у позові 10.07.2000 року позивач отримав право на земельну частку (пай) розміром 4,2 га в умовних кадастрових гектарах, із земель колишнього КСП ім. Кутузова село Білолісся, Татарбунарського району Одеської області, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) №0549053, виданого Татарбунарською районної державною адміністрацією Одеської області на ім`я ОСОБА_1 на підставі розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області №245/А-96 від 30.08.1996 року.

Судом встановлено, що 18.06.2019 року Білоліською сільською радою Татарбунарського району Одеської області прийнято рішення №465 Про надання дозволу громадянам на розробку технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної частки (пай), що посвідчує право сертифікат, в натурі (на місцевості) на території Бiлолiської сільської ради за межами населеного пункту для товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.18), яким вiдповiдно до п.34 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні статей 12,79,118,122 Земельного кодексу України, статей 24 Закону України Про державний земельний кадастр , статті 55 Закону України Про землеустрій , пункту 21 розділ X Перехідні положення Земельного кодексу України, Закон України від 19 серпня 2018 року №2498-VIII Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель с/г призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні розглянувши заяви, зокрема, ОСОБА_1 та поданий матеріал: сертифікат на право на земельну частку (пай), рада вирішила надати дозвіл громадянам на розробку технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної частки (пай) що посвідчує право сертифікат, в натурі (на місцевості) на території Бiлолiської сільської ради за межами населеного пункту для товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 площею 4,2 га, сертифікат серії ОД №0549053.

Станом на дату вирішення даної адміністративної справи, доказів скасування даного рішення сторонами не надано, а судом не встановлено.

Судом встановлено, що для виготовлення зазначеної технічної документації 10 липня 2019 року позивач уклав договір на виконання землевпорядних робіт №Г-П1-370 з ФОП ОСОБА_3 (а.с.8-13) на підстав якого ФОП ОСОБА_3 було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташована за адресою: Білоліська сільська рада, Татарбунарський район, Одеська область (за межами населеного пункту) (а.с.14-23).

З даної технічної документації судом встановлено, що земельна ділянка на яку позивачу видано дозвіл на розробку проекту землеустрою межує із земельною ділянкою з кадастровим номером 5125080400:01:001:0342 (Цільове призначення: 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площа: 4.1998 га), яка перебуває у приватній власності ОСОБА_5 та станом на дату вирішення даної справи відомості щодо неї до публічної кадастрової карти не внесено.

Судом встановлено, що до програмного забезпечення Державного земельного кадастру 23.07.2019 року через веб-ресурс електронних послуг Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру надійшла заява на реєстрацію земельної ділянки, що формується сертифікованим інженером землевпорядником ОСОБА_3 за №ЗВ-9705177632019 щодо реєстрації земельної ділянки на підставі технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої за адресою: Білоліська сільська рада, Татарбунарський район, Одеська обл. (за межами населеного пункту).

29.07.2019 року державним реєстратором Градинар І.В. прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру №РВ-5101179632019 (а.с.7).

Підставою для прийняття даного рішення визначено невiдповiднiсть поданих документів вимогам, установленим Законом України Про Державний земельний кадастр і Порядком ведення Державного земельного кадастру, а саме земельна ділянка, відповідно до Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кутузова на території Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області не відноситься до земель, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв).

Вважаючи рішення державного кадастрового реєстратора Відділу у Татарбунарському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Градинар Ірини Валеріївни №РВ-5101179632019 від 29.07.2019 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним позов.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний земельний кадастр" від 07 липня 2011 року №3613 VI (далі - Закон №3613-VI) державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

У відповідності до ч. 5 ст. 5 Закону № 3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 3613-VI внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно із ч. 4 ст. 9 Закону № 3613-VI державний кадастровий реєстратор:

здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей;

перевіряє відповідність поданих документів вимогам законодавства;

формує поземельні книги на земельні ділянки, вносить записи до них, забезпечує зберігання таких книг;

здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні;

присвоює кадастрові номери земельним ділянкам;

надає відомості з Державного земельного кадастру та відмову у їх наданні;

здійснює виправлення помилок у Державному земельному кадастрі;

передає органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно відомості про земельні ділянки.

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 9 Закону № 3613-VI державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, про відмову у здійсненні таких дій. Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність Державного кадастрового реєстратора, пов`язану із здійсненням державної реєстрації земельних ділянок, забороняється.

Частиною 3 Закону № 3613-VI визначено, що державна реєстрація земельних ділянок здійснюється за заявою:

особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки при передачі її у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи;

власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності (у разі поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок) або уповноваженої ними особи;

органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування (у разі формування земельних ділянок відповідно державної чи комунальної власності);

замовником технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель (у разі внесення до Державного земельного кадастру за результатами проведення інвентаризації земель масиву земель сільськогосподарського призначення відомостей про земельну ділянку, що входить до такого масиву).

У відповідності до ч. 4 ст. 24 Закону № 3613-VI для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються:

заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин;

оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки;

документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Заява з доданими документами надається заявником особисто чи уповноваженою ним особою або надсилається поштою цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Відповідно до ч. 5 ст. 24 Закону № 3613-VI державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Процедура та вимоги щодо ведення Державного земельного кадастру визначені Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі Порядок 1051).

Згідно до пункту 67 Порядку 1051 внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється виключно на підставі та відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.

Забороняється вимагати для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених Законом України "Про Державний земельний кадастр".

Документи, які є підставою для внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, мають відповідати таким вимогам:

текст документів має бути написаний розбірливо;

документи не мають містити підчищення або дописки, закреслені слова чи інші не обумовлені в них виправлення, орфографічні та арифметичні помилки, бути заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст;

документи мають відповідати вимогам Закону України "Про Державний земельний кадастр" та цього Порядку.

Відповідно до ч. 6 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" (в редакції, що діяла на момент ухвалення рішення відповідачем) підставою для відмови у здійсненні державної реєстрації земельної ділянки є:

розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

подання заявником документів, передбачених частиною четвертою цієї статті, не в повному обсязі;

невідповідність поданих документів вимогам законодавства;

знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

Зміна найменування акціонерного товариства у зв`язку із зміною типу акціонерного товариства або перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у державній реєстрації земельної ділянки.

Пунктом 103 Порядку 1051 визначено, що відмова у здійсненні державної реєстрації обмеження у використанні земель (змін до нього) надається у разі, коли:

1) обмеження згідно із законом не підлягає державній реєстрації;

2) обмеження встановлюється на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

3) із заявою про державну реєстрацію обмеження у використанні земель звернулася неналежна особа;

4) подані документи не відповідають вимогам законодавства;

5) заявлене обмеження вже зареєстроване.

Відповідно до пп.1 пункту 109 Порядку 1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Згідно пункту 111 Порядку 1051 державний кадастровий реєстратор для здійснення державної реєстрації земельної ділянки протягом 14 календарних днів з дня реєстрації відповідної заяви перевіряє:

1) відповідність поданих документів вимогам, передбаченим пунктом 67 цього Порядку;

2) електронний документ відповідно до пункту 74 цього Порядку.

За результатами перевірки Державний кадастровий реєстратор виконує одну з таких дій:

здійснює державну реєстрацію земельної ділянки:

- за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру присвоює кадастровий номер земельній ділянці;

- відкриває Поземельну книгу та вносить відомості до неї (крім відомостей про затвердження документації із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки, а також про власників, користувачів земельної ділянки);

- робить позначку про проведення перевірки електронного документа та внесення відомостей до Державного земельного кадастру відповідно до підпункту 2 пункту 75 цього Порядку;

- надає за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру відомості, зазначені у підпункті 1 пункту 197 цього Порядку, відповідним органам державної влади, органам місцевого самоврядування;

приймає рішення про відмову у державній реєстрації земельної ділянки відповідно до пунктів 70, 73, 77-85 цього Порядку в разі:

- невідповідності поданих документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, вимогам, зазначеним у підпунктах 1 і 2 цього пункту;

- розташування в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини;

- розташування земельної ділянки на території дії повноважень іншого Державного кадастрового реєстратора;

- подання заявником документів, зазначених у пункті 110 цього Порядку, не в повному обсязі.

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є протиправне, на думку позивача, рішення державного кадастрового реєстратора Відділу у Татарбунарському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Градинар Ірини Валеріївни №РВ-5101179632019 від 29.07.2019 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вже встановлено судом, підставою для прийняття даного рішення визначено те, що земельна ділянка, відповідно до Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кутузова на території Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області не відноситься до земель які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв).

Головним управлінням Держгеокадастру в Одеській області зазначено, що підтвердженням того, що спірна земельна ділянка щодо якої прийнято рішення про внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру від 29.07.2019 за № PB -5101179632019 відноситься до категорії земель, якi не підлягають поділу на земельнi частки (паї) є: копія державного акту на право постійного користування землею виданого КСП ім. Кутузова серії ОД; схема поділу земель колективної власності на земельні частки пай; викопіювання з кадастрової карти спірної земельної ділянки.

Так, з наданої до суду схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кутузова на території Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області судом встановлено, що:

- до земель, що не підлягають поділу і повинні використовуватись сумісно віднесені залужені землі -89,6 га ріллі.

- до земель, що не підлягають паюванню відносяться землі загальною площею 339,6 га, а саме: землі під виробничими будівлями і дворами - 90,6 га, під господарськими шляхами - 90,0 га, лісонасадженнями - 112,9 га, іншими несільськогосподарськими угіддями - 46,1 га не підлягають паюванню.

В той же час, до суду не надано відповідних доказів, а судом не встановлено, що земельна ділянка дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення якої видано позивачу рішенням Білоліської сільською радою Татарбунарського району Одеської області від 18.06.2019 року №465 відноситься до залужених земель, земель під виробничими будівлями і дворами, земель під господарськими шляхами - 90,0 га, земель під лісонасадженнями - 112,9 га чи інших несільськогосподарських угідь - 46,1 га, які не підлягають паюванню.

Суд зазначає, що земельна ділянка дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення якої видано позивачу рішенням Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області від 18.06.2019 року №465 оточена землями, які перебувають у приватній власності з цільовим призначення:м 01.01 Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Таким чином обставини за яких прийнято спірне рішення не підтверджені відповідачами відповідними доказами.

Вирішуючи дану адміністративну справу суд відхиляє як необґрунтовані посилання Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на те, що сертифікат на право на земельну частку (пай) позивачу не видавався.

Так, пунктом 5 Указу Президента України від 8 серпня 1995 року №720/95 Про порядок паювання земель переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям передбачена видача сертифікатів на право на земельну частку.

Згідно ст.1-2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , зі змінами станом на 02.10.2012 року, право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку. Основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: - рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

Згідно п. 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю.

Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства.

Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Так, згідно довідки №11/04-2000, виданої Білоліською сільською радою Татарбунарського району Одеської області до списку на отримання сертифікатів включено 999 чоловік.

Доказів того, що позивача до даного списку не включено до суду не надано.

Також, до суду не надано доказів того, що позивач не був членом КСП м. Кутузова , яке в подальшому було реорганізовано ТОВ Акмангит .

При цьому матеріали справи не містять належних та достатніх доказів на підтвердження того, що сертифікату серії ОД №0549053 позивачу не видавався.

В той же час, за наявності чинного рішення Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області від 18.06.2019 року №465 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної частки (пай) що посвідчує право сертифікат, в натурі (на місцевості) на території Бiлолiської сільської ради за межами населеного пункту для товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 площею 4,2 га на підставі сертифікату серії ОД №0549053, звернення із заявою про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру було здійснено позивачем як особою, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Тобто, фактично при розгляді відповідної заяви обставина питання щодо отримання сертифікату взагалі не перевіряється реєстратором.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що рішення державного кадастрового реєстратора Відділу у Татарбунарському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Градинар Ірини Валеріївни №РВ-5101179632019 від 29.07.2019 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Вирішуючи вимоги позивача про зобов`язання державного кадастрового реєстратора Відділу у Татарбунарському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Градинар Ірину Валеріївну вчинити дії щодо внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру України щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,2 га, що розташована на території Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населеного пункту) та зобов`язання Головне управління Держгеокадастру в Одеській області виділити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 із земель запасу (резерву) земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,2 га, що розташована на території Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населеного пункту) як власнику права на земельну частку (пай), суд зазначає.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Стосовно дискреційних повноважень, суд, за наслідками аналізу вказаних положень, зазначає, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

У такому випадку дійсно суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень обрати один з правомірних варіантів поведінки, оскільки який би варіант реалізації повноважень не обрав відповідач, кожен з них буде правомірним, а тому це не порушує будь-чиїх прав.

У спірних у цій справі правовідносинах, в разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні.

Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2019 у справі №813/2273/18.

Суд зазначає, що такий спосіб захисту, як зобов`язання прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

При цьому, адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій.

Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями.

Зокрема, частиною четвертою статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналіз зазначених норм у їх взаємозв`язку зі статтями 2, 5 КАС України, свідчить про те, що такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав, свобод чи інтересів позивача, що зумовлює необхідність їх відновлення належним способом у тій мірі, у якій вони порушені.

Зміст вимог адміністративного позову, як і, відповідно, зміст постанови, має виходити з потреби захисту саме порушених прав, свобод та інтересів у цій сфері.

Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

З урахуванням наведеного, з метою захисту порушеного права позивача ефективним та належним, за встановлених обставин, є такий спосіб захисту порушених прав, як зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про державну реєстрацію земельної ділянки площею 4,2 га згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Білоліська сільська рада, Татарбунарський район, Одеська область (за межами населеного пункту).

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

При цьому вирішуючи дані вимоги суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного

Решта доводів сторін висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач за подання даного позову сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн.

З урахуванням часткового задоволення позовної заяви в частині вимог про скасування рішення державного кадастрового реєстратора, тобто в частині вимог за які позивачем і було сплачено судових збір, суд доходить висновку, що судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до державного кадастрового реєстратора Відділу у Татарбунарському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Градинар Ірини Валеріївни, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора Відділу у Татарбунарському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Градинар Ірини Валеріївни №РВ-5101179632019 від 29.07.2019 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

Зобов`язати державного кадастрового реєстратора Відділу у Татарбунарському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Градинар Ірину Валеріївну повторно розглянути заяву про державну реєстрацію земельної ділянки площею 4,2 га згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Білоліська сільська рада, Татарбунарський район, Одеська область (за межами населеного пункту) з урахування висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору 768,40 грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідачі:

Державний кадастровий реєстратор Відділу у Татарбунарському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Градинар Ірини Валеріївни (вул.Барінова, 14, м.Татарбунари, Одеської області, 68100).

Головне управління Держгеокадастру в Одеській області (вул.Канатна, 83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 39765871).

Суддя С.М. Корой