Постанова

від 19.07.2022 по справі 420/42/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 липня 2022 р.м. ОдесаСправа № 420/42/20

Суддя в суді І інстанції Корой С.М. Рішення суду І інстанції прийнято у м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідачаЯковлєва О.В.,

суддівЄщенка О.В., Крусяна А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до державного кадастрового реєстратора Відділу у Татарбунарському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Градинар Ірини Валеріївни, Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Головному управлінню Держгеокадастру в Одеській області, державному кадастровому реєстратору Відділу у Татарбунарському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Градинар Ірині Валеріївні, а саме: визнання протиправним та скасування рішення № РВ-5101179632019 від 29 липня 2019 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; зобов`язання вчинити дії щодо внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру України щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,2 гектари, що розташована на території Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населеного пункту); зобов`язання виділити із земель запасу (резерву) земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,2 гектари, що розташована на території Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області (за межами населеного пункту) як власнику права на земельну частку (пай).

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року частково задоволено позовні вимоги, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення державного кадастрового реєстратора № РВ-5101179632019 від 29 липня 2019 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; зобов`язано державного кадастрового реєстратора повторно розглянути заяву про державну реєстрацію земельної ділянки, площею 4,2 гектари, згідно технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої за адресою: Білоліська сільська рада, Татарбунарський район, Одеська область (за межами населеного пункту), з урахування висновків суду.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про задоволення позовних вимог, так як у межах спірних правовідносин державним кадастровим реєстратором правомірно прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру, так як бажана позивачем земельна ділянка не відноситься до земель, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв), а також через наявність зауважень щодо валідності електронного документу.

Крім того, апелянт вважає, що судом першої інстанції обрано помилковий спосіб поновлення порушених прав позивача, так як кадастровий реєстратор позбавлений можливості повторно розглянути заяву позивача.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 липня 2000 року ОСОБА_1 отримав право на земельну частку (пай), розміром 4,2 гектари в умовних кадастрових гектарах, із земель колишнього КСП ім. Кутузова, згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) № 0549053, виданого Татарбунарською районної державною адміністрацією Одеської області згідно розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області № 245/А-96 від 30 серпня 1996 року.

При цьому, 18 червня 2019 року Білоліською сільською радою Татарбунарського району Одеської області прийнято рішення № 465 «Про надання дозволу громадянам на розробку технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної частки (пай), що посвідчує право сертифікат, в натурі (на місцевості) на території Бiлолiської сільської ради за межами населеного пункту для товарного сільськогосподарського виробництва» (а.с. 18), яким відповідно до п. 34 ст. 26 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 12, 79, 118, 122 Земельного кодексу України, ст. 24 ЗУ «Про державний земельний кадастр», ст. 55 ЗУ «Про землеустрій», п. 21 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель с/г призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», розглянувши заяву позивача та поданий сертифікат на право на земельну частку (пай), вирішено надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою, щодо встановлення (відновлення) меж земельної частки (пай) в натурі (на місцевості) на території Бiлолiської сільської ради за межами населеного пункту для товарного сільськогосподарського виробництва.

Між тим, для виготовлення зазначеної технічної документації 10 липня 2019 року позивачем укладено договір на виконання землевпорядних робіт № Г-П1-370 з ФОП ОСОБА_2 (а.с. 8-13), на підстав якого виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташована за адресою: Білоліська сільська рада, Татарбунарський район, Одеська область (за межами населеного пункту) (а.с.14-23).

При цьому, до програмного забезпечення Державного земельного кадастру 23 липня 2019 року через веб-ресурс електронних послуг Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру надійшла заява на реєстрацію земельної ділянки, що формується сертифікованим інженером землевпорядником № ЗВ-9705177632019 щодо реєстрації земельної ділянки на підставі технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої за адресою: Білоліська сільська рада, Татарбунарський район, Одеська обл. (за межами населеного пункту).

В свою чергу, 29 липня 2019 року державним реєстратором Градинар І.В. прийнято рішення про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру № РВ-5101179632019 (а.с. 7).

Підставою для прийняття даного рішення визначено невiдповiднiсть поданих документів вимогам, установленим ЗУ «Про Державний земельний кадастр» і Порядком ведення Державного земельного кадастру, а саме земельна ділянка, відповідно до схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) колективного сільськогосподарського підприємства ім. Кутузова на території Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області не відноситься до земель, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв).

В свою чергу, вважаючи рішення державного кадастрового реєстратора Відділу у Татарбунарському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області Градинар І.В. № РВ-5101179632019 від 29 липня 2019 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру протиправним та таким, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

За наслідком встановлення зазначених обставин у справі, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позовних вимог, так як державним кадастровим реєстратором порушено вимоги законодавства при розгляді заяви позивача, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.

Так, Закон України «Про Державний земельний кадастр» установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру.

Згідно ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про Державний земельний кадастр», ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: створення відповідної державної геодезичної та картографічної основи, яка визначається та надається відповідно до цього Закону; внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; оброблення та систематизації відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру.

Згідно ч. 2 ст. 5 ЗУ «Про Державний земельний кадастр», Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях.

Згідно ч. 3 ст. 5 ЗУ «Про Державний земельний кадастр», Порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону.

В даному випадку, Порядок ведення Державного земельного кадастру затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051.

Згідно п. 24 Порядку, до Державного земельного кадастру вносяться такі відомості про земельні ділянки: 1) кадастровий номер згідно з пунктом 30 цього Порядку; 2) місцезнаходження (адреса); 3) опис меж із зазначенням суміжних земельних ділянок, їх власників, користувачів суміжних земельних ділянок державної чи комунальної власності; 4) площа; 5) міри ліній по периметру; 6) координати поворотних точок меж; 7) дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі із зазначенням пунктів прив`язки; 8) дані про якісний стан земель та бонітування ґрунтів згідно з підпунктами 7 і 9 пункту 22 цього Порядку; 9) відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка, згідно з пунктами 21-23 цього Порядку; 10) цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель): категорія земель згідно з підпунктом 6 пункту 22 цього Порядку; цільове призначення згідно з документацією із землеустрою;вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель згідно із частиною п`ятою статті 20 Земельного кодексу України; 10-1) код (номер) масиву земель сільськогосподарського призначення згідно з підпунктом 6-1 пункту 22 цього Порядку, до складу якого входить земельна ділянка; 11) склад угідь згідно з підпунктом 7 пункту 22 цього Порядку із зазначенням контурів, координат поворотних точок, геометричних параметрів, назв, адрес будівель, споруд та інженерних мереж, їх облікових номерів, визначених відповідно до пункту 30-2 цього Порядку, ідентифікаторів об`єктів будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 12) відомості про обмеження у використанні земельної ділянки згідно з пунктом 23 цього Порядку; 13) відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди: координати поворотних точок меж; міри ліній по периметру; площа; вид земельного сервітуту згідно із статтею 99 Земельного кодексу України та його зміст; інформація про документи, на підставі яких встановлено сервітут чи право суборенди (назва, дата та номер рішення про затвердження технічної документації із землеустрою згідно із статтею 55-1 Закону України «Про землеустрій», найменування органу (особи), що його прийняв), електронні копії таких документів; відомості про зареєстровані права сервітуту та суборенди відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; обліковий номер частини земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди, визначений згідно з пунктом 30-1 цього Порядку; 14) нормативна грошова оцінка: значення нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яке розраховується за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі відомостей про земельну ділянку, зазначених у цьому пункті, та відомостей про нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; дата проведення нормативної грошової оцінки земель; 15) інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку: назва та дата розроблення документації із землеустрою, відомості про її розробників; назва, дата та номер рішення про затвердження документації із землеустрою, найменування органу, що його прийняв, електронні копії відповідних документів; інформація про документи, на підставі яких встановлено нормативну грошову оцінку земель у межах території адміністративно-територіальної одиниці, до складу якої входить земельна ділянка, згідно з підпунктом 8 пункту 22 цього Порядку; 16) інформація про власників, користувачів земельної ділянки відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; 17) відомості про контури, координати поворотних точок, назви, адреси будівель, споруд та інженерних мереж, ідентифікатори об`єктів будівництва та закінчених будівництвом об`єктів вносяться до Державного земельного кадастру також на підставі інформації, отриманої в порядку електронної інформаційної взаємодії між Державним земельним кадастром та Єдиною державною електронною системою у сфері будівництва.

Згідно п. 66 Порядку, до Державного земельного кадастру державними кадастровими реєстраторами вносяться відомості (зміни до них), зазначені у пунктах 21-25 цього Порядку, про об`єкти Державного земельного кадастру.

Згідно п. 69 Порядку, внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру здійснюється за заявою згідно з додатком 12 замовника документації із землеустрою та оцінки земель або її розробника від імені замовника, якщо це передбачено договором на виконання відповідних робіт (далі - заявник).

Заява разом з документацією із землеустрою або оцінки земель, електронним документом та іншими документами, зазначеними у пунктах 91-137 цього Порядку, подається заявником Державному кадастровому реєстраторові особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення, крім випадків, передбачених у пунктах 110-1, 110-2 цього Порядку.

Згідно п. 168 Порядку, відмова у наданні відомостей з Державного земельного кадастру надається у формі повідомлення у разі, коли: 1) у Державному земельному кадастрі відсутні запитувані відомості; 2) із заявою про надання відомостей з Державного земельного кадастру звернулася неналежна особа; 3) документи подані не в повному обсязі та/або не відповідають вимогам, встановленим законом.

Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності рішення державного кадастрового реєстратора Відділу у Татарбунарському районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № РВ-5101179632019 від 29 липня 2019 року про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру.

В свою чергу, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у межах доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, з аналізу вищевикладених норм матеріального права вбачається, що перед затвердженням виготовленої землевпорядної документації необхідно зареєструвати в Державному земельному кадастрі сформовані земельні ділянки як об`єкти цивільних прав з присвоєнням ним кадастрових номерів.

В даному випадку, з метою внесення відповідних відомостей про бажану земельну ділянку до Державного земельного кадастру, позивач звернувся до державного кадастрового реєстратора з відповідною заявою.

В свою чергу, державним реєстратором відмовлено у задоволенні заяви позивача, так як бажана позивачем земельна ділянка не відноситься до земель, які підлягають розподілу між власниками земельних часток (паїв).

Між тим, задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції встановлено, що з наданої до суду схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) КСП ім. Кутузова на території Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, до земель, що не підлягають поділу і паювання віднесено: залужені землі, площею 89,6 гектари ріллі; землі під виробничими будівлями і дворами, площею 90,6 гектари; землі під господарськими шляхами, площею 90,0 гектар; землі під лісонасадженнями, площею 112,9 гектари; інші несільськогосподарські угіддя, площею 46,1 гектари.

В свою чергу, окрім загальних посилань апелянта на те, що бажана позивачем земельна ділянка відноситься до земель, що не підлягають поділу між членами КСП ім. Кутузова, апелянтом не зазначено до якого саме виду вищеперерахованих земель відноситься бажана позивачем земельна ділянка.

Більш того, судом першої інстанції встановлено, що бажана позивачем земельна ділянка, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення якої видано позивачу рішенням Білоліської сільської ради Татарбунарського району Одеської області від 18 червня 2019 року № 465, оточена землями, які перебувають у приватній власності з цільовим призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тобто такими, що підлягають розподілу між членами відповідного КСП.

З іншого боку, щодо висновків державного кадастрового реєстратора щодо наявності зауважень до валідності поданого позивачем електронного документу, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, загальними вимогами, які висуваються до рішень суб`єктів владних повноважень, як актів правозастосування, є їхня обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

В даному випадку, суть вказаного порушення, або недоліку, у поданих позивачем документах, жодним чином не обґрунтовано суб`єктом владних повноважень в оскаржуваному рішенні.

Крім того, суб`єктом владних повноважень також не зазначено посилань на конкретні норми матеріального права, які порушено позивачем при поданні відповідних документів, або які унеможливлюють задоволення його заяви за вказаних обставин.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про необґрунтованість оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, а як наслідок колегія суддів погоджується з обраним судом першої інстанції способом поновлення порушених прав позивача у вигляді зобов`язання суб`єкта владних повноважень повторно розглянути заяву позивача.

При цьому, колегія суддів зазначає, що обраний судом першої інстанції спосіб поновлення порушених прав позивача не порушує дискреційних повноважень суб`єкта владних повноважень та не суперечить нормам матеріального та процесуального права.

В свою чергу, судом першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допущено, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2021 року без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Головне управління Держгеокадастру в Одеській області.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий суддя Яковлєв О.В.Судді Єщенко О.В. Крусян А.В.