Ухвала

від 17.11.2021 по справі 826/24815/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

17 листопада 2021 року

Київ

справа №826/24815/15

адміністративне провадження №К/9901/32327/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження заяву адвоката Олійника Олега Станіславовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю ФІМ- ТРАНС , про винесення додаткової постанови у справі №826/24815/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІМ-ТРАНС" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 грудня 2015 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІМ-ТРАНС" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень було відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року апеляційну скаргу ТОВ Фім-Транс задоволено: постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2015 року скасовано, ухвалено нову постанову, якою позовні вимоги задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 30.10.2015 №70226552206 та №70126552206.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 травня 2016 року касаційну скаргу ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року у справі №826/24815/15 - без змін.

Постановою Верховного Суду України від 18 липня 2017 року заяву ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві задоволено частково: постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 18 травня 2016 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ Фім-Транс залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 24 грудня 2015 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 26 червня 2018 року касаційну скаргу ТОВ Фім-Транс задоволено частково: постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 грудня 2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року у справі № 826/24815/15 скасовано, адміністративну справу №826/24815/15 направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м.Києва.

Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 12 червня 2019 року адміністративний позов ТОВ Фім-Транс задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві від 30 жовтня 2015 року №70226552206 та №70126552206.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року скасовано рішення суду першої інстанції в повному обсязі та ухвалено нове, яким в задоволені позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 04 червня 2020 року касаційну скаргу ТОВ ФІМ-ТРАНС задоволено: постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року скасовано, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 червня 2019 року залишено в силі.

12 червня 2020 року представник позивача звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення в цій справі, в якій просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІМ-ТРАНС" судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 135 413,20 грн та витрати на правову допомогу в сумі 40 000 грн.

Додатковою постановою Верховного Суду від 19 червня 2020 року заяву адвоката Олійника О.С., який діє в інтересах ТОВ ФІМ- ТРАНС , про винесення додаткової постанови у справі №826/24815/15 задоволено в повному обсязі.

17 вересня 2020 року представник позивача повторно звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення в цій справі, посилаючись на те, що станом на сьогодні не вирішено питання щодо розподілу судового збору в загальному розмірі 212308,17 грн, який складається з:

- судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2015 року в розмірі 74 472,50 грн (сплаченого на підставі платіжного доручення від 11 січня 2016 року № 2569);

- судового збору за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року розмірі 135 403,60 грн (сплаченого на підставі платіжного доручення від 22 лютого 2018 року № 1247);

- судового збору за видачу дубліката виконавчого листа в розмірі 52,86 грн (сплаченого на підставі платіжного доручення від 19 березня 2018 року № 1331);

- судового збору за видачу дубліката виконавчого листа в розмірі 57,63 грн (сплаченого на підставі платіжного доручення від 25 червня 2019 року № 1931);

- судового збору за перегляд ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року за нововиявленими обставинами в розмірі 79,29 грн (сплаченого на підставі платіжного доручення від 18 грудня 2018 року № 148);

- судового збору за подання касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року в розмірі 1762,29 грн (сплаченого на підставі платіжного доручення від 20 липня 2018 року № 1626);

- судового збору за подання клопотання про призначення експертизи в розмірі 480 грн (сплаченого на підставі платіжного доручення від 08 серпня 2017 року № 449).

Будь-яких письмових заперечень щодо вимог заяви про ухвалення додаткового судового рішення від відповідача на адресу суду не надходило.

Вирішуючи питання обґрунтованості заявленого клопотання щодо ухвалення додаткового судового рішення, колегія суддів КАС ВС дійшла висновку про наявність підстав до його часткового задоволення, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 356 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у постанові суду касаційної інстанції, зокрема, зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення (пункт б ); розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (пункт в ).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Зі змісту наведених норм права вбачається, що необхідність в ухваленні додаткового судового рішення обумовлюється, зокрема, не вирішенням/неповним вирішенням судом питання про розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

Судом встановлено, що, дійсно, окремі з витрат на сплату судового збору, понесені позивачем в ході судового розгляду справи №826/24815/15, залишись не відшкодованими. До таких витрат відносяться: судовий збір за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2015 року в розмірі 74 472,50 грн та судовий збір за подання клопотання про призначення експертизи в розмірі 480 грн, з огляду на що колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав до задоволення заяви представника позивача у цій частині.

Разом із тим, решта заявлених представником позивача до відшкодування сум судового збору або не підлягають відшкодуванню, або вже були розподілені судами у таких, що набрали законної сили, судових рішеннях.

Так, судовий збір за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року розмірі 135 403,60 грн на підставі платіжного доручення від 22 лютого 2018 року № 1247 було стягнуто на користь ТОВ ФІМ- ТРАНС відповідно до додаткової постанови Верховного Суду від 19 червня 2020 року (т.33, а.с.а.с. 85-90).

Судовий збір за подання касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року в розмірі 1762,29 грн на підставі платіжного доручення від 20 липня 2018 року № 1626 було повернуто позивачу ухвалою Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року.

Судовий збір за перегляд ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року за нововиявленими обставинами в розмірі 79,29 грн на підставі платіжного доручення від 18 грудня 2018 року № 148 відшкодуванню не підлягає, з огляду на відмову у задоволенні такої заяви ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року. Вказане судове рішення позивачем окремо не оскаржувалось та набрало законної сили.

Стосовно ж повернення судового збору за видачу дубліката виконавчого листа в розмірі 52,86 грн та у розмірі 57,63 грн, слід зауважити, що з матеріалів справи вбачається, що ухвалами Окружного адміністративного суду м Києва від 16 липня 2019 року та від 02 квітня 2019 року у видачі дублікатів виконавчого листа позивачу було відмовлено, а, відтак, такі суми можуть бути повернуті виключно у передбаченому Законом України Про судовий збір порядку, а не шляхом стягнення на користь позивача за рахунок відповідача, на що судами неодноразово було звернуто увагу позивача, зокрема, у рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 серпня 2020 року та постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року.

Таким чином, на час звернення представника позивача із заявою про ухвалення додаткового судового рішення до суду касаційної інстанції, його вимоги щодо стягнення з відповідача вищеозначених сум судового збору знайшли своє остаточне вирішення в таких, що набрали законної сили, судових рішеннях.

За приписами частини другої статті 167 КАС України, якщо заява (клопотання, заперечення) є, зокрема, очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

З огляду на зазначене, колегія суддів визнає заяву ОСОБА_1 в частині звернення до суду із вимогами про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року розмірі 135 403,60 грн, за видачу дубліката виконавчого листа в розмірі 52,86 грн, за видачу дубліката виконавчого листа в розмірі 57,63 грн, за перегляд ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року за нововиявленими обставинами в розмірі 79,29 грн, а також за подання касаційної скарги на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 червня 2018 року в розмірі 1762,29 грн, безпідставною та вважає за необхідне повернути заявнику його заяву у відповідній частині без розгляду.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, судова колегія вважає за необхідне задовольнити заяву представника позивача та ухвалити додаткову постанову у справі №826/24815/15 лише в частині стягнення на користь ТОВ "ФІМ-ТРАНС" судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2015 року в розмірі 74 472,50 грн та судового збору за подання клопотання про призначення експертизи в розмірі 480 грн. В іншій частині заява підлягає поверненню заявнику без розгляду.

Керуючись статтями 45, 52, 139, 167, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

постановив:

Заяву адвоката Олійника Олега Станіславовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю ФІМ- ТРАНС , про винесення додаткової постанови у справі №826/24815/15 задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІМ-ТРАНС" (65013, м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, буд. 197, код ЄДРПОУ 38522323) суму судового збору в розмірі 74 472 (сімдесят чотири тисячі чотириста сімдесят дві) гривні 50 копійок, сплаченого на підставі платіжного доручення від 11 січня 2016 року № 2569, та судового збору в розмірі 480 (чотириста вісімдесят) гривень, сплаченого на підставі платіжного доручення від 08 серпня 2017 року № 449.

В решті вимог заяву повернути заявнику без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська